Рішення

від 02.12.2013 по справі 755/22273/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/22273/13-ц

Провадження № 2/755/5941/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н. О.

при секретарі Бурлай О. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2013 року позивач звернулась до суду з позовом до ТОВ «Вибір» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки посилаючись на те, що з 02.02.2009 року по 07.03.2013 року вона працювала на підприємстві відповідача. Звільнена на підставі ч. 3 ст.38 КЗпП України. При звільненні відповідачем не було проведено остаточний розрахунок, в зв'язку з чим має місце заборгованість по заробітній платі з урахуванням вересня та жовтня 2011 року у сумі 31 124 грн. 22 коп. Тому просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по зарплаті в розмірі 31 124 грн. 22 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 60 967 грн. 62 коп. Крім того, невиплата заробітної плати спричинила їй моральну шкоду, яку позивач оцінює в сумі 50 000 грн.

В подальшому позивачем збільшувались позовні вимоги в частині виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в зв'язку з чим позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 березня 2013 року по 02 грудня 2013 року в розмірі 89 032 грн. 08 коп.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 31 124 грн. 22 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 березня 2013 року по 02 грудня 2013 року в розмірі 89 032 грн. 08 коп. та 50 000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що заробітна плата була отримана позивачем, але позивач навмисно не поставила свій підпис у відомості. Існує лише деякий борг за вихідною допомогою.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Вибір» з 02 лютого 2009 року по 07 березня 2013 року (а.с.8, 10, 23).

Наполягаючи на задоволенні позову позивач пояснила, що в день звільнення відповідачем не було виплачено їй заробітну плату за вересень 2011 року, за жовтень 2011 року та березень 2013 року, а тому відповідач зобов'язаний виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, внаслідок порушення відповідачем її трудових прав, їй було завдано моральну шкоду, яка теж підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з розрахункових листів за вересень 2011 року та жовтень 2011 року ОСОБА_1 належить до виплати 7 848 грн. 15 коп. та 8 182 грн. 62 коп. відповідно (а.с.15, 16). Відомостями на виплату грошей за вересень 2011 року та за жовтень 2011 року підтверджується, що дійсно позивачу не було виплачено заробітну плату за вересень - жовтень 2011 року (а.с.51-55).

Заперечуючи проти позову представник відповідача пояснила, що ОСОБА_1 за вересень - жовтень 2011 року була виплачена заробітна плата, але позивач навмисно не розписалась у відомості.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні представником відповідача не надано жодного доказу того, що позивачу була дійсно виплачена заробітна плата за вересень - жовтень 2011 року.

З розрахункового листа за березень 2013 року вбачається, що у ТОВ «Вибір» існує заборгованість за березень 2013 року в розмірі 15 093 грн. 45 коп. (а.с.16). Факт наявності заборгованості щодо виплат в березні місяці 2013 року представником відповідача не оспорювався.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по зарплаті в розмірі 31 124 грн. 22 коп.

Судом встановлено, що позивачу дійсно не була виплачена заробітна плата при звільненні 07.03.2013 року. За період з 07.03.2013 року по 02.12.2013 року затримка розрахунку становить 184 робочих дні.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до абз. 3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року (далі Порядок), середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. 5 Порядку нарахування виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

В березні позивач працювала не повний місяць, тому для обчислення середньоденної заробітної плати береться січень 2013 року та лютий 2013 року. За вказані місяці позивачка отримала 15000 грн. (10000 грн. за січень 2013 року + 5000 грн. за лютий 2013 року). В січні 2013 року та лютому 2013 року кількість робочих днів складала 31 день. Отже, середньоденний заробіток за даний період складає 483 грн. 87 коп. (15000 грн. / 31 день). Тому, середній заробіток, що підлягає стягненню з відповідача становить 89 032 грн. 08 коп. (середньоденний заробіток 483 грн. 87 коп. х 184 дні затримки).

Однією з позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 50 000 грн., яка полягає в наступному. Відповідач вчасно не виплатив заробітну плату, тому вона не мала коштів для існування. Відповідач не видав довідку про заробітну плату, в зв'язку з чим вона не мала змоги встати на облік в центрі зайнятості і не отримувала допомогу по безробіттю. Керівництво відповідача здійснювало на неї тиск, неодноразово порушувало законодавство про працю, тому вона і змушена була звільнитись на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Частиною 1 ст. 237 1 КЗпП України, передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вимоги розумності і справедливості, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини відповідача, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 1 000 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 1430 грн. 96 коп.

Отже, з врахуванням вищевикладеного позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 117, 237 1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31089089) на користь ОСОБА_1 31124 грн. 22 коп. заборгованості по заробітній платі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31089089) на користь ОСОБА_1 89 032 грн. 08 коп. середнього заробітку за час затримки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31089089) на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31089089) на користь держави 1430 грн. 96 коп. судового збору.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя