Рішення

від 10.12.2013 по справі 917/2202/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 р. Справа № 917/2202/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма", юридична адреса: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/п № 43; поштова адреса: 02091, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 1-Л

до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Сервіс", 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Залізнична, 7

про стягнення 9529,06 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 10.12.2013 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 9529,06 грн., у т.ч. 9388,62 грн. основного боргу та 140,44 грн. 3% річних.

Позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, однак надіслав до суду клопотання № 1715/3 від 09.12.2013 року (а.с. 50), в якому підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення їх розміру за № 1715/1 від 14.11.2013 року (а.с. 16-18) в повному обсязі та попрохав суд здійснювати розгляд справи без його участі.

Клопотання про розгляд справи без участі представника позивача судом задовольняється.

Щодо поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вищевказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в розмірі 10829,83 грн., в т.ч. 10132,52 грн. основної заборгованості, 355,45 грн. пені, 341,86 грн. 3% річних. Крім того, в даній заяві позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з явкою представника до суду, в розмірі 648,05 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно п. п. 3.10., 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких грунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У відповідності до п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (зі змінами і доповненнями) збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК.

Як вбачається із зазначеної заяви, збільшення розміру позовних вимог пов'язане з: доповненням обгрунтування позову видатковою накладною № 19632 від 05.08.2013 року на суму 743,90 грн., яку не було враховано під час розрахунку ціни позову (а.с. 19); збільшенням періоду нарахування 3% річних; пред'явленням вимог про стягнення пені; нарахуванням пені та 3% річних на заборгованість за товар, поставлений за видатковою накладною № 19632 від 05.08.2013 року.

Разом із тим, як вбачається зі змісту позовних матеріалів, будь-які посилання на видаткову накладну № 19632 від 05.08.2013 року в позовній заяві та доданих до неї документах відсутні.

Таким чином, в даному разі позивачем фактично заявлено додаткові позовні вимоги, про які не йшлося у позовній заяві та які мають абсолютно інші підстави та предмет, - стягнення заборгованості за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 19632 від 05.08.2013 року, а також нарахування пені та 3% річних на суму заборгованості за вказаною накладною.

За таких обставин заява в частині збільшення розміру позовних вимог у зв'язку з доповненням обгрунтування позову накладною № 19632 від 05.08.2013 року та здійсненням нарахування на суму заборгованості за даною накладною пені та 3% річних не може бути прийнята судом до розгляду.

Водночас, суд з урахуванням ст. 58 ГПК України вважає за можливе прийняти до розгляду заяву в частині стягнення пені, нарахованої на заборгованість за накладними № 22041 від 05.09.2012 року та № 22042 від 05.09.2012 року, в загальному розмірі 341,76 грн., а також в частині стягнення 3% річних в розмірі 335,68 грн., нарахованих на заборгованість за даними накладними.

Приймаючи до уваги наведене, подана позивачем заява приймається до розгляду частково, у зв'язку з чим судом розглядаються позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 10066,06 грн., у т.ч. 9388,62 грн. основного боргу, 341,76 грн. пені та 335,68 грн. 3% річних.

Відповідач повноважного представника в судове засідання також не направив, надіслана на його адресу копія ухвали від 14.11.2013 року (а.с. 45) була повернута до суду поштовим відділенням з відміткою "адресат вибув". Разом із тим, у відповідності до наданого до суду позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 33-35) станом на 12.11.2013 року місцезнаходженням відповідача по справі є: 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Залізнична, 7, що співпадає з адресою, вказаною у позові. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату та місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

На підставі досягнутих між сторонами усних домовленостей у вересні 2012 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" (позивач) було поставлено, а Господарським товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Сервіс" (відповідач) - прийнято товар (мастильні матеріали), у т.ч. за видатковими накладними:

- № 22041 від 05.09.2012 року на суму 6860,54 грн. (а.с. 8);

- № 22042 від 05.09.2012 року на суму 2528,08 грн. (а.с. 9).

Даний товар в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений відповідачем, що і стало приводом для звернення до суду з цим позовом.

В позовній заяві (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за поставлений товар у розмірі 9388,62 грн., а також нараховані на нього 3% річних у розмірі 335,68 грн. за період з 06.09.2012 року по 14.11.2013 року та пеню в розмірі 341,76 грн. за період з 06.09.2012 року по 06.03.2013 року (за 182 дні прострочення).

У відповідності до ст. 11 ЦК України, ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений усний договір поставки товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд звертає увагу на те, що в даному випадку, враховуючи характер відносин між сторонами, пред'явлення вимоги про сплату заборгованості за поставлений товар згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України не вимагається, оскільки обов'язок відповідача здійснити оплату товару та момент виникнення цього обов'язку випливають безпосередньо з положень ст. 692 ЦК України. Правову позицію аналогічного змісту викладено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на усному договорі правовідносин з приводу поставки товарів, обсяги та вартість поставленого товару, факт наявності заборгованості в розмірі 9388,62 грн. за поставлений товар, а також факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9388,62 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року) визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із п. 2.1. роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 року "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону (Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"), пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Оскільки в даному випадку конкретний розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо оплати відповідачем поставленого товару угодою сторін або чинним законодавством не визначений, а приписи ч. 6 ст. 231 ГК, на які посилається позивач, регулюють лише порядок обчислення штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

У своїй заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з явкою його представника до суду, в розмірі 648,05 грн.

Згідно ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: витрати сторін, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Як вбачається з вказаної заяви, до складу витрат, пов'язаних з явкою представника позивача до суду, входять: вартість пального, витраченого для проїзду автомобілем Volkswagen Polo Седан (д.н.з. АА 6572 ВР) в розмірі 500,05 грн.; добові в розмірі 80,00 грн.; вартість витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 68,00 грн.

На підтвердження факту понесення зазначених витрат позивачем до суду надано копії наказу про прийняття на роботу № 26 від 12.06.2012 року, посадової інструкції юрисконсульта, посвідчення про відрядження, наказу про відрядження № TD000595 від 13.11.2013 року, видаткового касового ордеру б/н від 13.11.2013 року на суму 80,00 грн., технічного паспорту на автомобіль Volkswagen Polo Седан (д.н.з. АА 6572 ВР), технічних характеристик на автомобіль Volkswagen Polo Седан, роздруківок з маршрутом прямування, подорожнього листа службового автомобіля № 000004469 від 14.11.2013 року та фіскального чеку на суму 349,92 грн. (а.с. 21-31, 42).

Дослідивши надані докази, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат, вказаних позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог, як належним чином не обгрунтованих та не підтверджених необхідними доказами: подана заява не містить жодного обгрунтування необхідності проїзду до суду саме службовим автомобільним транспортом або неможливості проїзду будь-яким іншим транспортом (наприклад, залізничним або автомобільним транспортом загального сполучення, які є значно дешевшими за службовий чи приватний автомобільний транспорт); заява не містить обгрунтування розміру виплачених представникові добових; позивачем не надано до суду доказів фактичного понесення витрат на виготовлення витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (платіжних документів).

Сплачений позивачем судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Господарського товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Сервіс" (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Залізнична, 7, код ЄДРПОУ 22546679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" (юридична адреса: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/п № 43; адреса для листування: 02091, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 1-Л, код ЄДРПОУ 32250025) - 9388,62 грн. основного боргу, 335,68 грн. 3% річних та 1662,09 грн. судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 16.12.2013 року.

Суддя Гетя Н.Г.