Постанова

від 10.12.2013 по справі 810/6650/13-а,

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 10 грудня 2013 року                                                                                               810/6650/13-а Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хіміко-металургійний комбінат "Укрцинк" доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в с т а н о в и в: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хіміко-металургійний комбінат "Укрцинк" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 №0005081504. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 року ґрунтуються на помилковому тлумаченні відповідачем податкового законодавства щодо дати виникнення права платника податків на податковий кредит при імпорті товарів. Відповідач будь-яких пояснень та заперечень проти позову до суду не надав. Представник позивача 10.12.2013 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином. 10.12.2013 до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття представника у судове засідання. Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів. Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що в травні 2013 року посадовою особою Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ "ХМК "Укрцинк" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2013 року, за результатами якої складено Акт від 24.05.2013 №2119/15-3/25295798. За результатами перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201, п. 200.1, п. 200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством безпідставно завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2013 року в розмірі 49683 грн. На підставі висновків Акта перевірки від 24.05.2013 №2119/15-3/25295798 Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 №0005081504, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2013 року в розмірі 49683 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24842 грн. Проте, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив вказане рішення, звернувшись з позовом до суду. Так, перевіряючи правомірність прийняття Білоцерківською ОДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до наступних висновків. Так, перевіркою достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2013 року встановлено їх завищення на суму 49683 грн. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для такого висновку є доводи податкового органу про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2012 року в розмірі 29766 грн., яке відображено в Акті перевірки від 26.04.2013 №1808/15-3/25295798. Так, в обґрунтування своїх висновків податковий орган в Акті перевірки від 26.04.2013 №1808/15-3/25295798 зазначає про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту в грудні 2012 року на підставі тимчасових митних декларацій, оскільки ТОВ "ХМК "Укрцинк" порушило строк (45 днів) подачі додаткових вантажно-митних декларацій. Проте, суд вважає висновки відповідача, які стали підставою для зменшення суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2013 року, необґрунтованими та такими, що спростовані в ході розгляду справи, враховуюче наступне. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу. Згідно із пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України дата виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Відповідно до пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України єдиним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, у разі ввезення товарів на митну територію України, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Так, нормативний акт, що розкриває структуру митної декларації та надає роз'яснення щодо зображуваних показників на бланку митної декларації є Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджений наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684 (далі - Порядок №651). Розділом ІІ Порядку №651 передбачено, що "графа 47" митної декларації заповнюється у разі сплати митних платежів та/або сплати за митною декларацією єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України. Згідно з положеннями, викладеними в пункті "графа 47" Розділу ІІ Порядку №651, в графі 47 митної декларації відображаються наступні дані, а саме: - У першій колонці "Вид" зазначається код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами. - У другій колонці "Основа нарахування" при нарахуванні податку на додану вартість зазначається: митна вартість товару, зазначена в графі 45 МД, збільшена на суму мита (для товарів, що підлягають обкладенню митом) та акцизного податку (для товарів, що підлягають обкладенню акцизним податком); фактурна вартість товару, зазначена в графі 42 МД, перерахована у валюту України за курсом, указаним у графі 23 МД, збільшена на суму мита (для товарів, що підлягають обкладенню митом) та акцизного податку (для товарів, що підлягають обкладенню акцизним податком), якщо митна вартість товару менша, ніж фактурна вартість. - У третій колонці "Ставка" при нарахуванні податку на додану вартість зазначається установлений законодавством розмір ставки податку на додану вартість. - У четвертій колонці "Сума" зазначається нарахована сума відповідного митного платежу. Розмір плати визначається залежно від кількості зазначених у колонці "Основа нарахування" годин з урахуванням установленого законодавством розміру плати за одну годину. - У п'ятій колонці "Спосіб платежу" зазначається код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку. Відомості щодо нарахування плати та єдиного збору можуть зазначатись у графі посадовою особою митного органу (при електронному декларуванні - в електронній МД, а у МД на паперовому носії - від руки з подальшим унесенням цих відомостей до електронної копії МД). У МД на паперовому носії відомості про нарахування плати візуються підписом особи, якою подана МД. При оформленні додаткової декларації, поданню якої передувало оформлення тимчасової МД зі сплатою митних платежів, попередньої МД для випуску або МД, заповненої у звичайному порядку, у визначених Митним кодексом України випадках, у разі якщо додатково надані відомості стали підставою для перерахунку митних платежів, відображення сум митних платежів здійснюється окремими рядками, а саме: - митні платежі, нараховані за тимчасовою, попередньою МД для випуску або МД, заповненою у звичайному порядку; - митні платежі, нараховані за додатковою декларацією; - різниця між сумами платежів, нарахованих за тимчасовою, попередньою МД для випуску або МД, заповненою у звичайному порядку, та додатковою декларацією, що підлягає сплаті або поверненню. Отож, при аналізі норм Податкового кодексу України та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа право на віднесення сум податку до податкового кредиту при операціях із ввезенням на митну територію України товарів, можливе не раніше дня оформлення митної декларації та з відображенням сум податку на додану вартість в графі 47 митної декларації. Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій електронних додаткових вантажно-митних деклараціях в графі 47 відображені показники щодо сплати податку на додану вартість при оформленні товару на митниці, а саме: - вантажно-митна декларація №101030000/2012/016022 від 19.12.2012 - 6777,63 грн., в тому числі 4163,41 грн. нараховані за тимчасовою декларацією від 13.09.2012 №101030000/2012/010845; - вантажно-митна декларація №101030000/2012/016023 від 19.12.2012 - 21830,42 грн., в тому числі 13410,12 грн. нараховані за тимчасовою декларацією від 07.09.2012 №101030000/2012/010530; - вантажно-митна декларація №101030000/2012/016025 від 19.12.2012 - 13765,29 грн., в тому числі 8455,82 грн. нараховані за тимчасовою декларацією від 06.09.2012 №101030000/2012/010472; - вантажно-митна декларація №101030000/2012/016029 від 20.12.2012 - 6083,66 грн., в тому числі 3737,11 грн. нараховані за тимчасовою декларацією від 06.09.2012 №101030000/2012/010467. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що за правилами, встановленими Податковим кодексом України, виникнення права Позивача на формування податкового кредиту при імпорті товарі за митними деклараціями №101030000/2012/016022 від 19.12.2012, №101030000/2012/016023 від 19.12.2012, №101030000/2012/016025 від 19.12.2012, №101030000/2012/016029 від 20.12.2012 на загальну суму ПДВ - 48457 грн. виникає одночасно з оформленням відповідних вантажно-митних декларацій. Аналогічна правова позиція щодо права платником податку на додану вартість формувати податковий кредит на підставі тимчасових вантажних митних декларацій (ВМД) при ввезенні товарів на митну територію України наведена в листі Державної податкової служби України від 20.08.2012 №604/0/61-12/15-3115, відповідно до якого платник податку не має права на формування податкового кредиту на підставі тимчасових ВМД, оскільки датою виникнення права на податковий кредит є дата видачі митницею повністю оформленої ВМД та, відповідно, зняття тимчасової чи неповної декларації з контролю в ПМО та ЄАІС Держмитслужби України (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту). А відтак, враховуючи правову позицію Державної податкової служби України, суд вважає, що право на податковий кредит за тимчасовими вантажно-митними деклараціями №101030000/2012/010467 від 06.09.2012, №101030000/2012/010472 від 06.09.2012, №101030000/2012/010530 від 07.09.2012, №101030000/2012/010845 від 13.09.2012 у ТОВ "ХМК "Укрцинк" виникло в грудні 2012 року одночасно з оформленими електронними додатковими вантажно-митними деклараціями №101030000/2012/016022 від 19.12.2012, №101030000/2012/016023 від 19.12.2012, №101030000/2012/016025 від 19.12.2012, №101030000/2012/016029 від 20.12.2012. Враховуючи викладене, суд також дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 №0005081504 прийнято відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню. Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - п о с т а н о в и в: Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіміко-металургійний комбінат "Укрцинк" - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 10.06.2013 №0005081504. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіміко-металургійний комбінат "Укрцинк" (код за ЄДРПОУ 25295798) сплачений судовий збір у розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 05 коп. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                             Балаклицький А. І.