Постанова

від 12.12.2013 по справі 825/4508/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 825/4508/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заяць О.В.,

за участю секретаря Музика С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Укрінтерсерв" арбітражного керуючого Ушач Юрія Володимировича до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Укрінтерсерв" арбітражний керуючий Ушач Юрій Володимирович (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (надалі - відповідач), в якому просить: визнати незаконними дії суб'єктів владних повноважень органів ДВС (Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції) щодо не зняття арешту (обтяжень) з майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Укрінтерсерв» (код ЄДРПОУ 30149010 вул. Любченка, 11, м. Чернігів); зобов'язати Новозаводський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції вжити заходів щодо зняття арешту (обтяжень) з майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Укрінтерсерв» (код ЄДРПОУ 30149010 вул. Любченка, 11, м. Чернігів).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що абзац 8 частини 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013 року, передбачає, що скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. З огляду на те, що вказане підприємство визнано банкрутом зазначені арешти на сьогодні залишаються чинними, що в свою чергу унеможливлює подальші дії ліквідатора щодо проведення ліквідаційної процедури, у порядку встановленому діючим законодавством України, що регулює відносини у сфері банкрутства. Звернення до органів ДВС щодо зняття арешту з майна вищевказаного суб'єкта господарювання результатів не дали, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 04 грудня 2012 року по справі № 5028/4/20б/2012 визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Укрінтерсерв" з наслідками, передбаченими статтею 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Ушач Ю.В. (а.с. 8).

В ході проведення ліквідаційної процедури, ліквідатором було встановлено, що Постановою від 20.09.2010 року на майно товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Укрінтерсерв" було накладено арешт.

З метою зняття арешту з майна позивач звернувся до відповідача з листом від 21.11.2013 року № 637/4/20б (а.с. 10).

Листом Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 03.12.2013 року № 05-40/1322 позивач отримав відповідь в якій зазначено, що на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 15816124 з примусового виконання наказу № 21/148 виданого 27.10.2009 року Господарським судом Чернігівської області, про стягнення з "Фірма Укрінтерсерв" на користь ВАТ «Укртелеком» 3157,26 грн боргу. В ході виконання виконавчого документа, державним виконавцем 20.09.2010 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на належний боржнику автотранспорт та оголошено заборону на його відчуження. 08.02.2011 року вищевказане виконавче провадження було завершено на підставі п. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчий документ повернуто стягувачеві без виконання, про що винесено відповідну постанову (а.с. 10).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені випадки звільнення майна з під арешту та скасування інших заходів примусового виконання, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконавчі документи можуть бути повторно пред'явлені до виконання у визначені статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв'язку із припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, керуючись Законом України "Про виконавче провадження", при завершенні виконавчого провадження на підставі статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець не мав права скасовувати заходи примусового виконання.

Позивач просить суд визнати незаконними дії суб'єктів владних повноважень органів ДВС (Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції) щодо не зняття арешту (обтяжень) з майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Укрінтерсерв", проте, враховуючи, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу та з огляду на приписи статті 47 "Про виконавче провадження", суд не вбачає підстав для задоволення цієї позовної вимоги.

Поряд з цим, Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає випадків, як діяти державному виконавцю коли на примусовому виконанні відсутні виконавчі провадження з примусового виконання рішень щодо конкретного боржника, а відносно боржника застосовується судова процедура банкрутства - ліквідація (визнано підприємство банкрутом в установленому законом порядку) та продовжують діяти арешти накладені на майно цього боржника за попередніми виконавчими провадженнями, що були завершенні з підстав передбачених ст.ст.47-49 Закону Закон України "Про виконавче провадження".

Дані відносини врегульовані Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зазначені вище закони є актами однакової сили та за змістом не суперечать одне одному.

Водночас статтею 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", від 14.05.1992 № 2343-ХІІ, який діяв на момент визнання підприємства банкрутом, визначено правові наслідки визнання боржника банкрутом.

Зокрема, абзац 8 частини 1 статті 23 Закону України № 2343-ХІІ вказує, що скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Крім того, норма частини 1 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону № 4212-УІ від 22.12.2011 року, що діє з 19.01.2013 року передбачає аналогічні наслідки визнання боржника банкрутом - це скасування арештів, накладених на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інших обмежень щодо розпорядження майном такого боржника та є ідентичною частині 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013 року.

Крім того, у випадках, коли до державного виконавця надходить виконавчий документ щодо боржника, відносно якого здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, процесуальна особа органу ДВС відмовляє стягувачу у відкритті виконавчого провадження з підстав передбачених п. 6-1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Тобто, законодавець передбачив невтручання у судову процедуру банкрутства (здійснення примусового виконання рішень) органами ДВС України, оскільки обов'язок щодо задоволення вимог кредиторів покладено законом на ліквідатора.

Відповідно до частини 5 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання Новозаводський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції вжити заходів щодо зняття арешту (обтяжень) з майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Укрінтерсерв".

В силу частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також при вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Укрінтерсерв" арбітражного керуючого Ушач Юрія Володимировича до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Зобов'язати Новозаводський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції вжити заходів щодо зняття арешту (обтяжень) з майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Укрінтерсерв».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Заяць