Постанова

від 03.12.2013 по справі 807/2578/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 рокум. Ужгород№ 807/2578/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Маєцька Н.Д.

за участю секретаря судового засідання Воловар О.В. та сторін, які беруть участь у справі:

представника позивача : Терпак О.В.,

представника відповідача : Петрова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства "Коміфорто" до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 03 грудня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 09 грудня 2013 року.

Приватне підприємство "Коміфорто" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, яким просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби від 24.05.2013 року № 0000262200 та № 0000252200.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань перевірки правових відносин з платником податків ТОВ «Компанія Укргазбуд» за період з 01.03.2010 року по 31.05.2012 року, про що було складено акт №35-22/010/37205034 від 08.05.2013 року. Перевіркою виявлено порушення по взаєморозрахунках з ТОВ «Компанія Укргазбуд», а саме: пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищено валові витрати за 1 квартал 2011 року у сумі 411 688,00 гривень, в результаті чого занижено до сплати в бюджет податок на прибуток у розмірі 102 922,00 гривень; підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено податковий кредит за грудень 2010 року в сумі 82 338,00 гривень, в результаті чого донараховано ПДВ за грудень 2010 року та січень 2011 року. 18.05.2013 року позивачем подано письмове заперечення щодо неправомірності висновків невиїзної податкової перевірки згідно вищевказаного Акту, які відповідачем відхилено згідно письмово наданого Висновку за реєстраційним №1622/10/22-01 від 23.05.2013 року. 24.05.2013 року було винесено податкові повідомлення рішення №0000262200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на загальну суму 102 923,00 гривень, з яких гр. 102 922,00 гривень - сума податку та 1,00 гривня - сума штрафної санкції; та №0000252200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 84 918,75 гривень, з яких 82 338,00 гривень - сума ПДВ та 2 580,75 гривень - сума штрафної санкції. Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки такі суперечать положенням Господарського, Цивільного та Податкового кодексів України, змісту приписів ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3), змісту ст..1,7 Закону України «Про податок на додану вартість» (п.1.7 ст.1, пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7) та умовам укладених позивачем правочинів із ТОВ «Компанія Укргазбуд», територіальними управліннями магістральних газопроводів Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», а саме Закарпатським ЛВУМГ та Хустським ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз».

В судовому засіданні 17 жовтня 2013 року протокольною ухвалою суду було замінено неналежного відповідача Берегівську об'єднану державну податкову інспекцію Закарпатської області Державної податкової служби на належного відповідача - Берегівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, де зазначив, що не згідний з позицією позивача з огляду на наступне. Берегівською ОДПІ отримано лист від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01.04.2013 року № 2721/7/22-40, яким надано акт від 20.11.12 № 1947/2240/36858065 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Компанія Укргазбуд» (код ЄДРПОУ 36858065) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2010 по 31.05.2012 року». Даним актом встановлено: враховуючи те, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «Компанія Укргазбуд» не надано та посадові особи за адресою: 4107, м. Київ, вул. Делегатська,12 не знаходяться, перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АІС ОР ДПА у м. Києві, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ «Бест-Звіт» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ТАХ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АРМ «Аудит» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України». ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було отримано висновок спеціаліста від ГУМВС України у Київській області від 16.11.2012 року № 633 про те, що підписи, які виконані в наданих на дослідження документах, навпроти прізвища ОСОБА_4, виконані не громадянином ОСОБА_4, а іншою особою. Жодних первинних документів бухгалтерського обліку щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія Укргазбуд» за період з 01.09.2010 р. по 31.05.2012 р. до перевірки не надано, тому у ТОВ «Компанії Укргазбуд» відсутнє право на формування витрат та податкового кредиту по операціях з своїми контрагентами, тобто ТОВ «Компанії Укргазбуд» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Таким чином, ПП «Коміфорто» укладалась угода з ТОВ «Компанії Укргазбуд» з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. На підставі вищенаведеного, відповідач просить суд залишити позовні вимоги без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти позовних вимог з мотивів наведених у письмових запереченнях, та просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «Коміфорто» з питань перевірки правових відносин з платником податків ТОВ «Компанія Укргазбуд» за період з 01.03.2010 року по 31.05.2012 року, про що було складено акт №35-22/010/37205034 від 08.05.2013 року.

Перевіркою виявлено порушення по взаєморозрахунках з ТОВ «Компанія Укргазбуд», а саме: пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищено валові витрати за 1 квартал 2011 року у сумі 411 688,00 гривень, в результаті чого занижено до сплати в бюджет податок на прибуток у розмірі 102 922,00 гривень; підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено податковий кредит за грудень 2010 року в сумі 82 338,00 гривень, в результаті чого донараховано ПДВ за грудень 2010 року та січень 2011 року.

18.05.2013 року позивачем подано письмове заперечення щодо неправомірності висновків невиїзної податкової перевірки згідно вищевказаного Акту (т.1. а.с.30-36).

Згідно Висновку податкового органу на заперечення №1622/10/22-01 від 23.05.2013 року (т.1 а.с.37-41), Берегівська ОДПІ залишила без задоволення заперечення позивача до акта перевірки №35-22/010/37205034 від 08.05.2013 року, а даний акт без змін.

24.05.2013 року було винесено податкові повідомлення рішення №0000262200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на загальну суму 102 923,00 гривень, з яких гр. 102 922,00 гривень - сума податку та 1,00 гривня - сума штрафної санкції; та №0000252200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 84 918,75 гривень, з яких 82 338,00 гривень - сума ПДВ та 2 580,75 гривень - сума штрафної санкції.

Висновки акта перевірки №35-22/010/37205034 від 08.05.2013 року суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідач обґрунтовує донарахування податкових зобов'язань, по-перше, нікчемністю Договорів, укладених позивачем із ТОВ «Компанія Укргазбуд», в силу положень п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215 та ч.1, ч.2 ст.228 ЦК України, оскільки такі, на думку відповідача, укладались з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків; по-друге, невизнання первинних документів, складених між ТОВ «Компанія Укргазбуд» та ПП «Коміфорто» у підтвердження правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту на підставі фактично здійснених господарських операцій з придбання природного газу згідно Договорів №17/10-11/4 від 17.11.2010 року та №17/10-11/4п від 17.11.2010 року, оскільки такі, на думку відповідача, слід вважати «такими, що відсутні через безтоварність господарських операцій» з причин відсутності у ТОВ «Компанія Укргазбуд», як продавця товару, майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для фактичного здійснення операцій з купівлі-продажу, щодо яких позивачем сформовано валові витрати за 1 квартал 2011 року та податковий кредит у грудні 2010 року та січні 2011 року; по-третє, - невстановлення в ході невиїзної документальної перевірки факту передачі товару (природного газу) від продавця (ТОВ «Компанія Укргазбуд») до покупця - ПП «Коміфорто» в силу вищевказаних обставин.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, зазначена норма щодо «недійсності господарського зобов'язання» законодавчо пов'язується з: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

В силу статті 204 ЦК України діє принцип презумпції правомірності правочину. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним . Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано та не наведено жодних доказів щодо фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Компанія Укргазбуд» правочинів, так само як і не доведено, що укладені договори порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування - судовим рішенням та вироком суду у кримінальній справі.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Вказані висновки підтверджуються і приписами ст.20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що підписи на «Реєстраційній заяві платника ПДВ ТОВ «Компанія Укргазбуд» та на «Свідоцтві платника ПДВ ТОВ «Компанія Укргазбуд», навпроти прізвища ОСОБА_4, виконані не громадянином ОСОБА_4, а іншою особою, невправі та неправомочні бути узяті за основу висновку відповідача щодо нікчемності Договорів, підписаних між Позивачем та ТОВ «Компанія Укргазбуд».

Відтак, підписані 17 листопада 2010 року правочини, а саме: Договір №17/10-11/4 та Договір №17/10-1є1/4п, є укладеними з дотриманням вимог закону та правомірно створюють юридичні наслідки зобов'язання (права та обов'язки) для кожної із сторін Договору.

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7. цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту....

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними", а також "... у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами".

Підтвердженням реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія Укргазбуд», а також безспірності факту договірної поставки природного газу є: Договір на постачання природного газу за №17/10-11/4 від 17.11.2010 року; Договір про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу №17/10-11/4п від 17.11.2010 року; Договір №53-ЗАК від 01.12.2010 року на виконання послуг по транспортуванню природного газу, підписаний між Позивачем та ДК «Укртрансгаз» в особі Закарпатського ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз»; Договір №22-ЗАК від 01.12.2010 року на транспортування природного газу, підписаний між Позивачем та ДК «Укртрансгаз» в особі Хустського ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз»; податкова накладна ТОВ «Компанія Укргазбуд» за №19 від 31.12.2010 року на 491 272,61 грн - суму обсягу поставки природного газу згідно Договору на постачання природного газу за №17/10-11/4 від 17.11.2010 року; податкова накладна ТОВ «Компанія Укргазбуд» №22 від 31.12.2010 року про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу згідно Договору №17/10-11/4п від 17.11.2010 року; Акт прийому-передачі вартісних показників природного газу за грудень 2010 року на суму 491 272,61 гривень - вартості обсягу газу, поставлено у кількості 183507 куб.м. згідно Договору на постачання природного газу за №17/10-11/4 від 17.11.2010 року; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за №0У-0000003 від 31.12.2010 року з надання послуг по забезпеченню постачання природного газу у кількості 183 507 куб.м. згідно Договору про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу №17/10-11/4п від 17.11.2010 року; Акт прийняття-передачі обсягів природного газу, складений між Позивачем та Хустським ЛВУМГ УМГ «Прикарпаттрансгаз» ДК «Укртрансгаз» за №12 від 01.01.2011 року згідно Договору №22-ЗАК від 01.12.2010 року про те, що: «ДК «Укртрансгаз» перетранспортувала на АГНКС №3 м.Хуст, а Позивач прийняв у грудні 2010 року природний газ обсягом 119 415 куб.м від Постачальника газу - ТОВ «Компанія Укргазбуд»; Акт прийняття-передачі обсягів природного газу, складений між Позивачем та Закарпатським ЛВУМГ УМГ «Прикарпаттрансгаз» ДК «Укртрансгаз» за №287 від 05.01.2011 року згідно Договору №53-ЗАК від 01.12.2010 року про те, що: «ДК «Укртрансгаз» перетранспортувала на ГРС м.Берегово, а Позивач прийняв у грудні 2010 року природний газ обсягом 64 092 куб.м від Постачальника газу - ТОВ «Компанія Укргазбуд»; платіжні документи з відміткою банківської установи, які стверджують факт оплати Позивачем отриманого товару (природного газу) згідно Договорів з ТОВ «Компанія Укргазбуд» №17/10-11/4 від 17.11.2010 року та №17/10-11/4п від 17.11.2010 року у повному обсязі, а саме у сумі 475 000,00 гривень двома платежами розміром 400 000,00 грн та 75 000,00 грн.

Отже, ураховуючи той факт, що у позивача є в наявності податкові та інші первинні документи, які підтверджують факт продажу товару (природного газу) Товариством «Компанія Укргазбуд» в користь позивача, посилання відповідача на пп. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в обґрунтування своєї позиції згідно Акту від 08.05.2013 року є неправомірним з точки зору діючих норм матеріального права.

Також відповідачем безпідставно не ураховано той факт, що у період дії договірних відносин (грудень 2010 року) ТОВ «Компанія Укргазбуд», так само як і позивач, мав статус та був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується відповідним Свідоцтвом податкового органу за №100294163.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укргазбуд» є ліцензованим постачальником природного газу, про що свідчить Ліцензія на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом на території України, видана НКРЕ України згідно Постанови від 16.09.2010 року за №1256.

Відтак, в силу пункту 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Таким чином, позивач мав право на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму понесених витрат по договірних відносинах з ТОВ «Компанія Укргазбуд» та правомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ з вартості придбаного товару згідно податкових накладних за грудень 2010 року, оскільки такі податкові накладні були складені даним Товариством правомірно.

За статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення» (пункт 2.1 Положення); первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення (пункт 2.2 Положення); первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм (пункт 2.7 Положення).

Наведене правове обгрунтування свідчить, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише в разі спростування фактичного здійснення господарських операцій. Первинні документи мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до підписаних двосторонніх актів - ТОВ «Компанія Укргазбуд» правомірно надало позивачу податкові накладні, скріплені мокрою печаткою, на загальну вартість реалізованого товару (природного газу) та послуг із його постачання із зазначенням усіх необхідних реквізитів.

В силу ст.198 Податкового кодексу України, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Суми ПДВ по отриманих податкових накладних вносились позивачем до податкового кредиту відповідного звітного періоду. Розрахунки із ТОВ «Компанія Укргазбуд» за отриманий товар позивач здійснював у безготівковому порядку через банківську установу з урахуванням податку на додану вартість.

В цьому контексті, варто звернути увагу на те, що згідно з Податковим кодексом України, дата виникнення права платника податку на податковий кредит - це дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);б) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, Податковий кодекс України чітко визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит і не встановлює кореляції між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет ПДВ.

Відповідно до ст.198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ПК України.

На момент здійснення господарської операції (грудень 2010 року) Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укргазбуд» було включено до Єдиного державного реєстру та перебувало на обліку в органах ДПІ за місцем реєстрації як платник ПДВ, що підтверджується даними офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України (п.183.13 статті 183 Податкового кодексу України).

Наведені доводи повністю спростовують висновки відповідача згідно Акту перевірки від 08.05.2013 року щодо спірності господарських операцій з вищевказаним Товариством, оскільки дане Товариство мало та має статус юридичної особи - суб'єкта господарської діяльності, а також діюче станом на 31.12.2010 року й видане податковим органом за своїм місцезнаходженням свідоцтво платника податку на додану вартість за №100294163.

Крім того, варто зазначити, що чинне законодавство України в розумінні діючих на сьогодні норм матеріального права та існуючої нормативно-правової бази, не містить будь-якої норми чи вказівки щодо обов'язку позивача /як платника податку/ контролювати діяльність своїх контрагентів, в тому числі на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності (до прикладу: щодо належного ведення бухгалтерського обліку, сплати податків тощо.)

Відтак, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати фінансово-господарську діяльність інших осіб. Отже, у разі віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, такі дії платника податку є правомірними.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до статті 61 Конституції України: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими чи іншими зобов'язаннями, що випливають із права здійснення фінансово-господарської діяльності.

У зв'язку із цим, відповідач необґрунтовано позбавив позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Компанія Укргазбуд».

Щодо порядку виконання Договору на постачання природного газу №17/10-11/4 від 17.11.2010 року, то варто зазначити наступне.

Так, згідно з положеннями пункту 3.3. вищевказаного Договору передбачено, що кількість газу, поставленого Споживачу, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноваженими представниками Постачальника і Споживача та транспортної організації.

Відтак, редакція даного пункту вищевказаного Договору, як і в цілому Договір, не передбачає оформлення приймання-передачі газу єдиним (спільним) документом у вигляді трьохстороннього акту приймання-передачі газу.

Оскільки, договір - двосторонній, правовим висновком в силу приписів ст.173 та ст.193 ГК України є те, що зобов'язань для третьої сторони він не породжує, а отже - акти приймання-передачі підписуються тими ж сторонами, що і сам договір.

Таким чином, змістом пункту 3.3. Договору №17/10-11/4 від 17.11.2010 року визначено зобов'язання Сторін Договору складати щомісячні акти, а не єдиний трьохсторонній акт.

Суттєвим аргументом безпідставності доводів відповідача є наявність окремо укладених Договорів між Позивачем та Закарпатським ЛВУМГ й Хустським ЛВУМГ УМГ «Прикарпатртансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» та двосторонньо підписаних актів про обсяги протранспортованого природного газу постачальником ТОВ «Компанія «Укргазбуд» в користь позивача. Зазначене, зокрема, підтверджується відповідними актами, а саме: Актом №287 від 05.01.2011 року та Актом №12 від 01.01.2011 року.

При цьому, слід зауважити, що в силу положень Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» вищезазначені Акти складені на виконання та у відповідності до пп.8 пункту 8 «Правил обліку природного газу при видобуванні, транспортуванні та зберіганні».

Згідно із статтею 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Норми пункту 4.1.4 ст.4, пункту 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України визначають, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку, відповідно до якої, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Судова практика ВАС України з вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим, презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Відтак, подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Відповідно до положень статті 57 Податкового кодексу України штрафні санкції на платника податків накладаються тільки за порушення податкового законодавства. Таких порушень ПП «Коміфорто» не допускало, а отже застосування штрафних санкцій до позивача є безпідставним.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов приватного підприємства "Коміфорто" до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби від 24.05.2013 року № 0000262200 та податкове повідомлення-рішення Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби від 24.05.2013 року № 0000252200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1878,42 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім гривень 42 коп.) грн.

4. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяН.Д. Маєцька