Постанова

від 05.12.2013 по справі 2а-3137/12/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 р.Справа № 2а-3137/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Колорит» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колорит» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2012р. ТОВ «Колорит» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання в акті від 15.02.2012р. №532/23-2/31849103 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Колорит» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Фіто Сервіс Плюс» за період березень-травень 2011 року нікчемними правочинів, вчинених ТОВ «Колорит» з ПП «Фіто Сервіс Плюс» на суму ПДВ 43820 грн., ПДВ 50173,83 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001562301 від 29.02.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення товариством п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України є безпідставними, оскільки ТОВ «Колорит» здійснювало господарські операції з ПП «Фіто Сервіс Плюс» в той період, коли директором контрагента була ОСОБА_1 Директори підприємств спілкувались особисто, підписували договори, господарські операції реально здійснювались. Викладені в акті перевірки обставини про неможливість здійснення ПП «Фіто Сервіс Плюс» господарської діяльності є помилковими, оскільки вказане підприємство орендувало складські приміщення, укладало договори з транспортними організаціями на перевезення, кількість працюючих складала не 1 особа, як про це зазначено в акті перевірки, а 6 осіб. ТОВ «Колорит» правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену на користь ПП «Фіто Сервіс Плюс» після отримання податкових накладних. Отримані від контрагента послуги були використані ТОВ «Колорит» у господарській діяльності - реалізовані іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Позивач вважає, що неможливо перевірити реальність виконання робіт (або їх відсутність) лише при проведенні невиїзної перевірки.

ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що в ході проведення перевірки достовірності відображення в податковому обліку господарської операцій позивача з ПП «Фіто Сервіс Плюс» встановлено безтоварність угод та недоведеність їх реальності. За результатами перевірок контрагента позивача встановлено факти, що свідчать про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності. Зокрема, встановлено відсутність управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Як наслідок, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, отримані згідно податкових накладних від ПП «Фіто Сервіс Плюс», що стало підставою для зменшення сум податкового кредиту за березень-травень 2011 року та, відповідно, визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 49889,83 грн. Вимоги позову відповідач вважає необґрунтованими та в задоволенні їх просив відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.12.2012р. позов ТОВ «Колорит» залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ТОВ «Колорит» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, та винести нову постанову, якою його позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у м.Херсоні від 13.02.2012р. №237, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України, у період з 13.02.2012р. по 14.02.2012р. службовою особою ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Колорит» (код ЄДРПОУ 31849103) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Фіто Сервіс Плюс» (код ЄДРПОУ 36671297) за період березень-травень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №532/23-2/31849103 від 15.02.2012р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у березні-травні 2011 року на суму ПДВ 50173,83 грн. (в т.ч. по періодах: за березень 2011 року - 16099,83 грн., квітень 2011 року - 19570,67 грн., травень 2011 року - 14503,33 грн.). Також, зазначено, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за червень 2011 року, які підпадають під п.п.138.1.1 п.138.1 та ст.198 ПК України.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що між позивачем та ПП «Фіто Сервіс Плюс» укладено договір №98 від 17.02.2011р., за умовами якого підрядник ПП «Фіто Сервіс Плюс» зобов'язується виконати роботу з виготовлення корпусних секцій моторної яхти на виробничих площадках, а замовник ТОВ «Колорит» прийняти і оплатити виконану підрядником роботу. У березні 2011 року товариством до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 16099,83 грн. на підставі податкових накладних №133 від 16.03.2011р. та №198 від 28.03.2011р.; у квітні 2011 року товариством до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 19570,67 грн. на підставі податкових накладних №111 від 15.04.2011р., №191 від 28.04.2011р., №232 від 30.04.2011р.; у травні 2011 року товариством до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 14503,33 грн. на підставі податкових накладних №180 та №181 від 25.05.2011р. При розгляді правомірності відображення в податковому обліку даних операцій з врахуванням матеріалів перевірок контрагентів встановлено, що згідно витягу акту від 12.01.2012р. №13/15-2/36671297 зустрічної звірки ПП «Фіто Сервіс Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р., зустрічну звірку ПП «Фіто Сервіс Плюс» провести неможливо у зв'язку з тим, що СГД має стан платника відмінний від основного, а саме « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника анульовано 30.09.2011р.; підприємство не знаходиться за юридичною адресою, у підприємства відсутні трудові ресурси, власні або орендовані складські приміщення, транспортні засоби та земельні ділянки. В акті зазначено, що оскільки на ПП «Фіто Сервіс Плюс» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Наданні ПП «Фіто Сервіс Плюс» первинні документи не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання податкової вигоди та ухилення від сплати податків, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за період з 01.03.2011р. по 31.05.2011р., що свідчить про те, що правочини ПП «Фіто Сервіс Плюс» та ТОВ «Колорит» здійснені без мети настання реальних наслідків; зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі вказаного акту перевірки 29.02.2012р. ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0001562301, яким ТОВ «Колорит» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 49890,83 грн. (в т.ч. за основним платежем - 49889,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Колорит» в частині про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0001562301 від 29.02.2012р. суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано суду доказів, які розкривають зміст та обсяг спірних господарських операцій з метою їх подальшого використання при здійсненні підрядних робіт та не доведено реальну можливість здійснення такого роду господарських операцій контрагентом ПП «Фіто Сервіс Плюс», а тому підстави для задоволення позову відсутні. Колегія суддів не погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено актом перевірки, 17 лютого 2011 року між ТОВ «Колорит» (Замовник) та ПП «Фіто Сервіс Плюс» (Підрядник) було укладено договір №98, за умовами якого підрядник ПП «Фіто Сервіс Плюс» зобов'язується виконати роботу з виготовлення корпусних секцій моторної яхти на виробничих площадках, а замовник ТОВ «Колорит» прийняти і оплатити виконану підрядником роботу.

На виконання умов вказаного договору ПП «Фіто Сервіс Плюс» виконало роботи на загальну суму 238 996 грн., у т.ч. ПДВ 47 799,20 грн., що підтверджується: актом виконаних робіт №1 від 16.03.2011р. на загальну вартість виконаних робіт 54 976 грн., в тому числі ПДВ 9162,67 грн. та податковою накладною від 16.03.2011р. №133 на суму ПДВ 9162,67 грн.; актом виконаних робіт №2 від 15.04.2011р. на загальну вартість виконаних робіт 30096 грн., в тому числі ПДВ 5016 грн. та податковою накладною від 15.04.2011р. №111 на суму ПДВ 5016 грн.; актом виконаних робіт №3 від 28.04.2011р. на загальну вартість виконаних робіт 66904 грн., в тому числі ПДВ 11150,67 грн. та податковою накладною від 28.04.2011р. №191 на суму ПДВ 11150,67 грн.; актом виконаних робіт №4 від 27.05.2011р. на загальну вартість виконаних робіт 62900 грн., в тому числі ПДВ 10483,33 грн. та податковою накладною від 27.05.2011р. №180 на суму ПДВ 10483,33 грн.; актом виконаних робіт №5 від 27.05.2011р. на загальну вартість виконаних робіт 24120 грн., в тому числі ПДВ 4020 грн. та податковою накладною від 27.05.2011р. №181 на суму ПДВ 4020 грн.

Оплата вартості наданих послуг підтверджується платіжними дорученнями: №36 від 30.03.2011р. на суму 54976 грн., №48 від 07.04.2011р. на суму 41623 грн.; №51 від 11.04.2011р. на суму 20000 грн.; №52 від 19.04.2011р. на суму 50000 грн.; №55 від 22.04.2011р. на суму 27000 грн.; №62 від 05.05.2011р. на суму 20000 грн.; №69 від 19.05.2011р. на суму 26000 грн.; №76 від 01.06.2011р. на суму 38000 грн.; №92 від 07.07.2011р. на суму 33444 грн.

Поряд з цим, ПП «Фіто Сервіс Плюс» продало ТОВ «Колорит» на умовах даного договору електроди, круг зачисний, фреза пальчиків на загальну суму 20 424 грн., у тому числі ПДВ 3404 грн., що підтверджено податковою накладною від 30.04.2011р. №232 на суму ПДВ 3 404 грн.

Колегія суддів вважає, що наявні у позивача первинні документи дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання послуг у свого безпосереднього постачальника, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи не відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України, якими встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на момент видачі контрагентом податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит за перевіряємий період, підприємство - контрагент позивача було зареєстроване платником податку на додану вартість та, відповідно, мало право на складання податкових накладних.

Колегія суддів не бере до уваги посилання ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС в акті перевірки про те, що Свідоцтво платника ПП «Фіто Сервіс Плюс» анульовано 30.09.2011р., оскільки перевірка проводилася щодо взаєморозрахунків позивача з вказаним підприємством за період березень-травень 2011 року.

Висновок же податкового органу про відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності є недоведеним, так як він був здійснений тільки на підставі податкової звітності без перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів підприємства. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів вважає, що аналіз наданих позивачем первинних бухгалтерських та податкових документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ПП «Фіто Сервіс Плюс», які були предметом перевірки. Зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Так, досліджуючи наявні в матеріалах справи копії первинних документів, встановлено, що вони у повній мірі відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.201 ПК України.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що у податкового органу не було заперечень до правильності складання вище вказаних первинних документів, що також підтверджується висновками акту перевірки, серед яких не зазначено порушення позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України в частині складання податкових накладних та інших первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій позивачем з ПП «Фіто Сервіс Плюс» у березні-травні 2011 року.

Суд апеляційної інстанції вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги показів свідків, зокрема, ОСОБА_2, який безпосередньо виконував зварювальні роботи, а також нотаріально посвідчених показів ОСОБА_1, яка у період здійснення договірних відносин була засновником та директором ПП «Фіто Сервіс Плюс». Поряд з цим, Херсонським окружним адміністративний судом безпідставно не взято до уваги надані позивачем докази подальшого використання наданих контрагентом послуг у власній господарській діяльності.

Слід зазначити, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з вказаним вище контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В свою чергу, розглядаючи справу та приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що наявні у позивача податкові накладні (та інші первинні документи), які відповідають вимогам закону, та сплата на користь постачальників послуг суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування, у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим Кодексом України та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ПП «Фіто Сервіс Плюс», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про обґрунтованість та законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак, колегія суддів вважає за необхідне скасувати його.

Що ж до вимог ТОВ «Колорит» про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання в акті від 15.02.2012р. №532/23-2/31849103 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Колорит» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Фіто Сервіс Плюс» за період березень-травень 2011 року нікчемними правочинів, вчинених ТОВ «Колорит» з ПП «Фіто Сервіс Плюс» на суму ПДВ 43820 грн., ПДВ 50173,83 грн., то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772), згідно з яким акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акту перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.

У п.6 розділу І Порядку №984 зазначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 6 розділу ІІ Порядку №984 передбачено, що висновок акту (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки від 15.02.2012р. №532/23-2/31849103 зафіксовано факт проведення перевірки та відповідні результати щодо висновків посадової особи податкового органу про наявність чи відсутність порушень податкового законодавства.

Дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акта перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції, а висновки, викладені в акті не впливають безпосередньо на права та обов'язки платника.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань. Висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Отже, предметом оскарження можуть бути дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, сам по собі не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по складанню висновків акту перевірки від 15.02.2012р. №532/23-2/31849103, оскільки вчинення дій суб'єктом владних повноважень в частині проведення зазначеної перевірки та висновків викладених в акті перевірки є способом реалізації наданої законом функції суб'єкту владних повноважень.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі №21-237а13, яка відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

У зв'язку з викладеним вище, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ «Колорит» підлягають задоволенню частково, зокрема, в частині щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001562301 від 29.02.2012р. В іншій частині позов є необґрунтованим та доводи апеляційної скарги рішення суду в ній не спростовують.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п. 3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Колорит» задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.3, 4, 205, 207, 244-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Колорит» задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Колорит» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби №0001562301 від 29 лютого 2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 06.12.2013р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.