Рішення

від 11.12.2013 по справі 904/6198/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.13р. Справа № 904/6198/13

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Петрівськ, Тарутинський район, Одеська область

до Приватного підприємства "Крона-08", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Головуючий колегії Мартинюк С.В.

Суддя Колісник І.І.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, представник;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, с. Петрівськ, Тарутинський район, Одеська область звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Крона-08", м. Дніпропетровськ про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням умов договору поставки зерна №28-02/13 від 28.02.2013 року, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить стягнути штраф в розмірі 432 000,00грн.

Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити з посиланням на те, що позивачем не сплачено кошти, відповідно до умов договору, тому збитки останнім не понесені.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2013 року строк розгляду спору продовжено до 29.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 28.10.2013 року, суд ухвалив призначити розгляд справи № 904/6198/13 у колегіальному складі суду.

Розпорядженням в.о. голови суду Татарчука В.О. від 28.10.2013 року № 467 у справі № 904/6198/13 призначено колегію у складі: головуючий колегії Мартинюк С.В., суддя - Колісник І.І., суддя - Золотарьова Я.С.

Ухвалою господарського суду від 30.10.2013 року справу прийнято до провадження у колегіальному складі.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.12.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством "Крона-08" (далі - відповідач, постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, покупець) укладено договір поставки зерна №28-02/13 від 28.02.2013 року (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити продовольчу пшеницю 3 класу, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зерно, кількість і вартість якого визначені умовами договору.

Строк поставки всього об'єму зерна - 26.04.2013 року. (п. 1.3. договору).

Ціна загального об'єму зерна по договору складає 7 200 000 грн. (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору покупець здійснює поставку поставленого зерна, в будь-якій формі передбаченій законодавством України протягом 5 банківських днів з моменту прийняття зерна.

Позивачем 09.12.2013 року подано додаткову угоду від 04.03.2013 року, відповідно до якої п. 4.1. викладено в наступній редакції: "розрахунок між сторонами здійснюється з відстроченням платежу".

Додатковою угодою від 04.03.2013 року, договір поставки від 28.02.2013 року доповнено п. 4.3. відповідно до якого оплата здійснюється поетапно: до 01.05.2013 року - 100 000 грн., по 645 455 грн. в місяць протягом наступних 11 календарних місяців.

У судовому засіданні 20.11.2013 року (про що здійснено відповідний запис в протоколі судового засідання) позивач зазначив, що за поставлену продукцію планував розраховуватись грошовими коштами з розрахункового рахунку, але як вбачається з письмових пояснень останнього всієї суми коштів для сплати за договором на момент ймовірного виконання договору на розрахункових рахунках не було, крім того власних складів він не мав та лише планував укласти договори оренди складських приміщень для прийняття зерна.

Позивачем надано протокол про наміри укладений між позивачем та ОСОБА_5, відповідно до умов якого, у випадку наявності пшениці на складах позивача у встановлений строк, ОСОБА_5 надав би позичку в розмірі 100 000 грн. для здійснення першого платежу за договором поставки. Оскільки відповідно до додаткової угоди від 04.03.2013 року сторони дійшли згоди щодо поетапного розрахунку, наступні платежі мали бути здійснені за рахунок грошових коштів, отриманих від продажу пшениці.

Позивачем при подачі позову до суду подано договір поставки зерна від 28.02.2013 року, відповідно до п. 8.1. якого за відмову або несвоєчасну поставку зерна постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% від суми даного договору

06.12.2013 року останнім подано договір, з якого вбачається, що за відмову або несвоєчасну поставку зерна постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 6% від суми даного договору (п. 8.1. договору).

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків по договору поставки зерна позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 432 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 611 ГПК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За відмову або несвоєчасну поставку зерна постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 6% від суми даного договору (п. 8.1. договору).

Оскільки факт порушення відповідачем зобов'язання щодо поставки товару мав місце, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за порушення виконання відповідачем зобов'язання пред'явлені правомірно.

Згідно зі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ухвалою господарського суду від 30.10.13р. суд витребував у позивача докази наявності збитків, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання за договором; докази наявності грошових коштів на розрахункових рахунках на момент ймовірного виконання договору.

Надані позивачем листування з контрагентами не можуть бути належними доказами наявності збитків у позивача, а тим більше розміру цих збитків.

Таким чином позивачем не доведено факту наявності збитків та їх розміру, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором.

Враховуючи викладене, суд вважає, що штрафні санкції, пред'явлені позивачем, є надмірно великими. У зв'язку з чим, керуючись ст. 83, 233 ГПК України вважає за необхідне зменшити суму штрафних санкцій до 10% від заявленої до стягнення суми, таким чином з урахуванням зменшення, стягненню з відповідача підлягає штраф у сумі 43200,00 грн.

Аналогічне застосування ст.ст.83, 233 ГПК України здійснено Дніпропетровським апеляційним господарським судом при розгляді справи № 43/5005/9556/2012.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір стягується з відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Крона-08" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мільмана, 180, код ЄДРПОУ 35807947) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) штраф в розмірі 43200,00 грн. (сорок три тисячі двісті гривень) та судовий збір в розмірі 8640,00 грн. (вісім тисяч шістсот сорок гривень).

В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складно 16.12.2013 року.

Головуючий колегії С.В. Мартинюк

Суддя І.І.Колісник

Суддя Я.С.Золотарьова