Ухвала

від 27.11.2013 по справі 820/7075/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 р.Справа № 820/7075/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013р. по справі № 820/7075/13-а

за позовом Приватного підприємства "Укр-С.В."

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 року адміністративний позов Приватного підприємства «Укр-С.В.» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управліня Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомленнь-рішеннь та визнання дій протиправними - задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0001432210 від 22 квітня 2013 року та №0001442210 від 22 квітня 2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) на користь Приватного підприємства "УКР-С.В." (адреса: 61018, м. Харків, вул. 23 серпня, буд. 47, кв. 7 , Код ЄДРПОУ 31798798 ) 2294 (дві тисячі двісті дев"яносто чотири) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст.ст.44,137-140,185,189,198-201 Податкового Кодексу України та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі направлень від 06.03.2013 року № 529 та від 07.03.2013 року № 537, 538, 539, 540, 548, 549, 559 згідно із п.77.1,ст..77,п.82.1 ст.82 Податкового кодексу від 02.12.2010 року № 2755-VI та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена виїзна планова документальна перевірка Приватного підприємства "УКР-С.В." з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 3 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 року . Результати перевірки оформлено актом від 04.04.2013 року № 1344/2210/31798798.

Висновками зазначеного акту перевірки встановлено порушення: п.44.1, ст..44, ст..137, п.138.2, п.138.8 ст.138, ст..139, п.140.3 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до порушення ст. 152 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) та внаслідок чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 44138 грн., в тому числі: з квартал 2011 року у сумі 7553 грн.; 4 квартал 2011 року у сумі 26973 грн.; 2 квартал 2012 року у сумі 1116 грн.; квартал 2012 року у сумі 4720 грн.; 4 квартал 2012 року у сумі 3776 грн.; ст.185, п.189.1 ст.189, п.198.3, п.198,5, п.198.6 ст.198, ст..198, ст..201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до порушення ст.. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та внаслідок чого занижено податок на додану вартість який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 253073 грн., у тому числі: липень 2011 року заниження у сумі 695 грн.; серпень 2011 року заниження у сумі 2298 грн. ;вересень 2011 року заниження у сумі 3575 грн.; жовтень 2011 року заниження у сумі 7381 грн.; листопад 2011 року заниження у сумі 8510 грн.; грудень 2011 року заниження у сумі 7563 грн.; травень 2012 року заниження у сумі 831 грн.; вересень 2012 року заниження у гумі 54213 грн.; жовтень 2012 року заниження у сумі 164245 грн. грудень 2012 року заниження у сумі 3762 грн.

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення №0001432210 від 22 квітня 2013 року та №0001442210 від 22 квітня 2013 року.

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та діями відповідача щодо їх складання, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин. Висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки носять характер суб»єктивних припущень та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач вважає, що ПП "УКР-С.В." протягом перевіреного періоду занизило податок на прибуток та ПДВ у зв'язку з самостійним визначенням густини ПММ, що потягло зменшення їх кількості, недооприбуткування та збільшення вартості, а також у зв'язку з визначенням податкового кредиту при формуванні декларації за вересень 2011 року на підставі неправильно складених податкових накладних.

З цього приводу колегія суддів, погоджуючись з позицією суду першої інстанції зазначає наступне.

Порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів (Порядок) визначений у інструкції, яка затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. №281/171/578/155.

Відповідно до розділу 1 Інструкції, вона поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до розділу 3 Інструкції встановлюються визначення та терміни, зокрема:

Облік нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і яка полягає у визначенні об'єму і маси нафти або нафтопродуктів для подальших облікових операцій.

Засіб вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) - технічний засіб, який застосовується під час вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики.

Відповідно до п.4.1. Інструкції для забезпечення достовірності і єдності вимірювань маси та об'єму нафти і нафтопродуктів підприємства зобов'язані користуватися ЗВТ, що мають чинні відбитки повірочних тавр та/або свідоцтва про їх повірку чи державну метрологічну атестацію. Повірку ЗВТ здійснюють територіальні органи Держспоживстандарту України та повірочні лабораторії, уповноважені згідно із Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" на здійснення повірки відповідних ЗВТ.

Відповідно до п.4.2.1 облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а наАЗС - одиницях об'єму.

Для визначення маси та об'єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об'ємно-масовий статичний, об'ємно-масовий динамічний, прямий масовий (статичне зважування та зважування під час руху) і об'ємний методи вимірювань відповідно до вимог -ГОСТ 26976.

Відповідно до п.4.2.2.1 об'ємно-масовим статичним методом визначається маса нафти і нафтопродукту за їх об'ємом, густиною та температурою. Об'єм нафти і нафтопродуктів визначається за допомогою градуйованих резервуарів та засобів вимірювань рівня нафти і нафтопродуктів у резервуарах, залізничних цистернах, танках суден або за повною місткістю (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах).

Пунктом 4.3.1 Інструкції встановлено, що об'єм та маса нафти і нафтопродуктів визначаються у стаціонарних резервуарах, залізничних цистернах, танках суден, мірах повної місткості та технологічних трубопроводах, градуйованих відповідно до вимог чинних нормативних документів Держспоживстандарту України, та/або за допомогою об'ємних та касових лічильників.

Для розрахунку маси нафти і нафтопродукту визначають їх густину у відібраних пробах за фактичної температури. Температуру і густину нафти і нафтопродукту вимірюють одночасно з вимірюванням рівня за допомогою стаціонарних пристроїв або шляхом вимірювання їх у відібраній пробі (п. 4.3.2.11).

Таким чином, Інструкцією встановлено, що маса нафтопродукту прямо залежна від його об'єму та густини. Об'єм, в свою чергу в силу фізичних властивостей нафтопродукту як рідини, залежить від температури зовнішнього середовища. Тобто, чим вища температура середовища і як наслідок - нафтопродукту, тим ширшим, менш густим стає нафтопродукт, тобто його густина зменшується, і навпаки - чим нижча температура - тим більш в'язким, густішим стає нафтопродукт і його густина природно збільшується. Як наслідок: при більшій густині - менший об'єм, а при меншій густині - об'єм більший.

Пунктом 5.1.1 Інструкції передбачено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі - продажу тощо (далі - договір).

Відповідно до п.14.6 Інструкції кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації.

Відповідно до положень Договору №3/2-1-11/106 поставки нафтопродуктів від 13 липня 2011 року між ПП "ОККО-Бізнес" та ПП "Укр-С.В." (пункт 4.5 Договору), Договору 30-12/7 від 30 грудня 2010 року між ПП "Укр-С.В." та ТОВ "Реал-НП" (п.6.1) та Договору поставки нафтопродуктів №ЗН-942 від 03 березня 2011 року між ТОВ "Західна нафтогазова компанія" та ПП "Укр-С.В." (п. 6.2 Договору) - поставки здійснювалися відповідно до Інструкції.

Таким чином, приймаючи нафтопродукти після їх надходження згідно накладних, Підприємство цілком правильно на виконання інструкції оприбутковувало їх, перевело з кілограмів у літри (як одиницю об'єму, що є елементом обліку та предметом подальшої реалізації через АЗС).

За кожною поставкою по кожній накладній складався відповідний АКТ, в якому відображалася як маса нафтопродукту так і його густина і температура в момент приймання, на Підставі чого вираховувався об'єм, який оприбутковувався. Вимірювальні пристрої повірені належним чином та мають підтверджувальні паспорти.

Актом перевірки від 04.04.2013 року № 1344/2210/31798798 взагалі не встановлено зменшення маси оприбуткованих нафтопродуктів. Так, якщо вираховувати масу з даних, які наведені у Додатку 6 до Акта і які перевіряючими вказуються як суть порушення - то в кінцевому результаті маса нафтопродуктів як за даними накладних і паспортів якості, так і за даними фактичного оприбуткування - однакова. Розбіжностей немає. Маса оприбуткованих нафтопродуктів залишилася незмінною, як стала величина, змінювався лише об'єм, що не є порушенням відповідно до умов Інструкції.

Тому, застосування до ПП "Укр-С.В." п.44.1, п. 140.3 ст.140 Податкового кодексу не має підстав.

ПП "Укр-С.В." не отримувало додаткового неоподатковуваного доходу та правомірно включило сплачені за придбані нафтопродукти суми коштів до складу витрат на підставі п. 138.1, 138.2, 138.6 Податкового кодексу України.

Так само, ПП "Укр-С.В." не допустило порушення п. 189.1 та 198.5 Податкового кодексу України, а правомірно відобразило у податковому обліку операції з придбання нафтопродуктів та на підставі ст. 198 Податкового кодексу правильно сформувало податковий кредит за фактом сплаченого податку в ціні отриманих нафтопродуктів

Щодо завищення суми податкового кредиту за підсумками серпня-вересня 2011 року ПП "Укр-С.В." слід зазначити наступне.

Висновок відповідача ґрунтується на тому, що по господарських операціях ПП Укр-С.В." з ТОВ "Астек" згідно Договору поставки нафтопродуктів №01-5 від 04 січня 2010 року останнє виписало підприємству неналежним чином оформлені податкові накладні за серпень-вересень 2011 року, в яких контрагент не вказав код УКТЗЕД. Відповідно підприємство це мало права формувати кредит по цих операціях на загальну суму 213899 гривень. Такий висновок відповідача є помилковим та спростовується наступним. Відповідно до пп. а ст. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відтак, згідно вимог ПК України, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтверджені податковими накладними, які оформлені з порушенням вимог ст.201 ПК України.

Разом з тим, ПП "Укр-С.В." під час перевірки надавало податковому органу належним чином оформлені податкові накладні та обґрунтування їх отримання від ТОВ "Астек" до моменту складення податкових декларацій за звітні періоди, що не заперечується податковим органом (ст. 27 Акту перевірки). Відтак, порушень чинного податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за операціями з ТОВ "Астек" у серпні- вересні 2011 року підприємством допущено не було.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Відповідача щодо встановлення відсутності факту реального вчинення господарських відносин між ПП "Укр-С.В." з ТОВ "Регіонпостач" та як наслідок між ПП "Укр-С.В." та ДП "Придніпровська залізниця" та зобов'язання Відповідача відновити у АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію щодо ПП "Укр-С.В.", яка була самовільно змінена Відповідачем, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині з урахуванням наступного.

Відповідно до п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до п. 77.2 ст. 77 Податкового кодексу України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Відповідно до 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Як встановлено судовим розглядом, відповідачем при проведенні перевірки не було порушено процедури та строків її проведення, та не знайшло підтвердження порушення прав позивача в результаті внесення до АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформації щодо ПП "Укр-С.В." за результатами перевірки.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог ст.ст.44,137-140,185,189,198-201 Податкового Кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з"ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013р. по справі № 820/7075/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А. Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 02.12.2013 р.