Ухвала

від 18.11.2013 по справі 2а-8269/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2013 р. м. Київ К/800/15394/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника відповідача Рябошапки С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (правонаступника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013

у справі №2а-8269/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег -АС»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.11.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.11.2012 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №0000012330 від 05.01.2012.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на правонаступника Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правомірності нарахування та своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість при взаємовідносинах з платником податків - ТОВ «Українська будівельна компанія №2» за червень та вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 21.12.2011 №578/123-30-33098755.

Перевіркою було встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит у розмірі 951314,00 грн. за наслідками сумнівних операцій з контрагентом - ТОВ «Українська будівельна компанія №2», які не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких операцій.

На підставі акта перевірки відповідачем 05.01.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012330, яким за порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» (код платежу 14010100) у розмірі 951314,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1746,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Українська будівельна компанія №2» (Підрядник) були укладені договори субпідряду від 23.06.2011 №23/06, від 23.06.2011 №24/06, від 23.06.2011 №25/06 від 23.06.2011 №26/06 від 23.06.2011 №27/06 від 23.06.2011 №28/06 від 23.06.2011 №29/06, відповідно до яких Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати власними силами, з матеріалів поставки Замовника, комплекс будівельно-монтажних робіт на об'єкті: за адресою місто Київ, бульвар Незалежності, 28/а (пункт 1.1. договору). Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов Договору (пункт 1.2. договору). Вартість робіт, що виконуються Підрядником, визначаються Кошторисом (Додаток №1 до цього договору), який є його невід'ємною частиною.

На підставі вищевказаних договорів субпідряду сторонами підписано акти здачі-приймання робіт за червень 2011 року на загальну суму 5611884, грн., які підписані всі однією датою - 30.06.2011.

ТОВ «Українська будівельна компанія №2» виписало позивачу податкові накладні: від 30.06.2011 №228, від 30.06.2011 №222, від 30.06.2011 №223, від 30.06.2011 №224, від 30.06.2011 №225, від 30.06.2011 №226, від 30.06.2011 №227, суми податку на додану вартість за якими включені позивачем до складу податкового кредиту за червень та вересень 2011 року у загальному розмірі 951314,00 грн.

З огляду на наявність первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, для формування податкового кредиту, в зв'язку з чим ним правомірно відображено у податковому обліку господарські операції з ТОВ «Українська будівельна компанія №2».

Наявність у позивача первинних документів, складених на підтвердження зазначених господарських операцій, постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 22.10.2012, якою постанову слідчого від 11.06.2012 про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України відносно директора позивача ОСОБА_3 скасовано, а також за відсутності судових рішень про визнання договорів недійсними, визнано судом апеляційної інстанції достатнім для спростування доводів відповідача про безтоварність вищезазначених господарських операцій, та скасування рішення суду першої інстанції.

Однак, судова колегія вважає правильним погодитись з висновками суду першої інстанції про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Українська будівельна компанія №2», з огляду на непідтверження реального характеру таких операцій.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано до перевірки первинні документи бухгалтерського обліку, які є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Українська будівельна компанія №2», оскільки останнє, як підрядник, не мало відповідних трудових ресурсів (персоналу) та основних фондів, матеріальних ресурсів для виконання будівельних робіт.

Зі змісту договорів субпідряду та актів приймання-передачі, підписаних між позивачем та ТОВ «УБК №2», вбачається, що їх предметом був великий масив багатопрофільних та багатофункціональних робіт на об'єкті - заводі по виробництву дрібно збірних стінових будівельних матеріалів у м. Бровари, бул. Незалежності, 28/а: демонтажні та земляні роботи, засипка траншей і котлованів, бетонування фундаментів, встановлення арматурних каркасів, демонтаж сходів, монтаж сходів, фарбування металевих поверхонь, установлення фланцевих з'єднань, монтаж колекторів печі, демонтаж бункеру піску складу сировини, улаштування монолітних фундаментів бункеру піску, тощо, що з урахуванням часу їх виконання (червень 2011 року), обсягу та специфіки цих операцій потребувало наявності у підрядника значних виробничих потужностей (в тому числі спеціального обладнання та інструментів) та наявності кваліфікованих працівників.

Відповідно до актів прийому виконаних будівельних робіт за червень 2011 рік, складених на виконання договорів субпідряду від 23.06.2011 №23/06, від 23.06.2011 №24/06, від 23.06.2011 №25/06 від 23.06.2011 №26/06 від 23.06.2011 №27/06 від 23.06.2011 №28/06 від 23.06.2011 №29/06, прямі витрати на оплату праці підрядника - ТОВ «УБК № 2» становлять, відповідно, 274 470,00 грн., 286 386,00 грн., 226 623,00 грн., 224 744,00 грн., 241 384,00 грн., 308 400,00 грн. та 103 908,00 грн.

При цьому, згідно умов укладених договорів підрядник - ТОВ «Українська будівельна компанія №2» повинно було виконувати будівельні роботи за рахунок власних трудових ресурсів.

Згідно наданого суду звіту ТОВ «Українська будівельна компанія №2» за ІІ та ІІІ квартал 2011 року за формою №1-ДФ (Податковий розрахунок, що заповнюється податковими агентами, сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку) кількість працюючих на даному підприємстві в ІІ кварталі 2011 року - дві особи, а в ІІІ кварталі 2011 року - три особи.

Витрати на оплату праці, згідно додатку АВ (адміністративні витрати) до рядка 06.2 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, становлять 12689 грн. за три квартали 2011 року.

Згідно додатку СВ (собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)) до рядка 05.1.2 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, поданої ТОВ «Українська будівельна компанія №2» за ІІ та ІІІ квартал 2011 року, підприємством не задекларовано витрати на оплату праці, які включаються до собівартості робіт відповідно до пункту 138.10.2 статті 138 Податкового кодексу України, що дає підстави для висновку про відсутність у ТОВ «УБК №2» трудових ресурсів, необхідних для безпосереднього виконання будівельних робіт.

Доказів залучення ТОВ «Українська будівельна компанія №2» третіх осіб до виконання будівельних робіт за договорами цивільно-правового характеру не надано.

Крім того, згідно поданої ТОВ «УБК №2» податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на підприємстві відсутні основні засоби та залишки товарно-матеріальних цінностей.

Податковою міліцією ДПІ у Голосіївському районі міста Києва порушена кримінальної справа №71-00217 щодо директора приватного підприємства «Гранд-Сервіс» ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.212. ч.2 ст.366, ч.2 ст.205 КК України. В ході досудового слідства від оперативних працівників ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва надійшли матеріали, відповідно до яких встановлено, що причетні до незаконної діяльності ОСОБА_4 невстановлені слідством особи в 2008-2011 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, повторно вчинили дії по створенню суб'єктів господарської діяльності, серед яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2» (код ЄДРПОУ 35982811), яке за адресою реєстрації ніколи не знаходилось та не знаходиться, основні фонди, активи та працівники у нього відсутні.

Постановою слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА м. Києва від 27.09.2011 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України за фактом створення ряду фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ «Українська будівельна компанія», та об'єднано в одне провадження з кримінальною справою №71-00217.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України пов?язує виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.11.2012 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун