Рішення

від 10.12.2013 по справі 2722-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.2013 Справа №5002-26/ 2722-2012

За позовом Прокурора Київського району м. Сімферополя в інтересах держави в особі

Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Центр ЛТД»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міського клінічного пологового будинку №1 Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради

про повернення майна,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Центр ЛТД»

до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Міського клінічного пологового будинку №1 Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради

про визнання договору оренди нежитлових приміщень таким, що укладений строком на п'ять років.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Манжула А.М., представник за довіреністю №700/40/01 від 27.06.2013;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Асейкін Р.В., адвокат, договір про надання правової допомоги від 11.11.2013, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1217 від 29.06.2010;

від третьої особи - не з'явився;

від прокуратури - Приймак А.О., старший прокурор відділу Прокуратури міста Сімферополя.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2012 року Прокурор Київського району м. Сімферополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прстиж-Центр ЛТД», в якій просив суд зобов'язати відповідача повернути орендоване комунальне майно - нежитлові приміщення загальною площею 29,7 кв.м (1-й поверх, літ. «Д»), розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Воровського, 8, їх балансоутримувачу - Міському клінічному пологовому будинку №1 управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради за актом приймання-передачі негайно з моменту вступу рішення суду в законну силу.

Позовні вимоги вмотивовані спливом строку, на який було укладено договір оренди № 24 спірного комунального майна, відсутністю наміру орендодавця його продовжувати та відмовою відповідача, орендаря за цим договором, повернути це майно у добровільному порядку. Свої вимоги прокурор обгрунтовує посиланнями на статті 10, 17, 18, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 526, 530, 599, 764, 785 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 13.08.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі, а також, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міський клінічний пологовий будинок №1 Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради.

26 вересня 2012 року від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про визнання договору оренди нежитлових приміщень таким, що укладений строком на п'ять років (т. 1, а.с. 71-73).

Ухвалою від 27.09.2012 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про визнання договору оренди нежитлових приміщень таким, що укладений строком на п'ять років прийнято до сумісного розгляду із позовною заявою Прокурора Київського району м. Сімферополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" про повернення майна (т. 1, а.с. 126-127).

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" за зустрічним позовом вмотивовані посиланням на пункт 5 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законів України стосовно спрощення ведення бізнесу в Україні", яким визначено, що строк дії договорів оренди державного та комунального майна вважається продовженим до 5 років з моменту укладення, у зв'язку з чим вважає спірний договір оренди таким, що діє до 12 червня 2014 року (т. 1, а.с. 58-59).

Рішенням від 02.10.2012 первісний позов задоволено у повному обсязі, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" повернути орендоване комунальне майно - нежитлові приміщення, загальною площею 29.7 кв.м. (1-й поверх, літ. "Д"), розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул.. Воровського, 8, їх балансоутримувачу - Міському клінічному пологовому будинку № 1 Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради за актом приймання - передачі, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" в дохід Державного бюджету України 1073,00 грн. судового збору, у задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Рішення обґрунтоване тим, що строк дії договору, укладеного між позивачем та відповідачем, закінчився 11.06.2012, орендодавець відмовився від продовження його дії, а тому орендоване майно підлягає поверненню.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 скасоване рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.10.2012 у справі №5002-33/2722-2012 в частині задоволення первісного позову. В цій частині прийнято нове рішення про відмову у первісному позові, в іншій частині рішення залишити без змін, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: « 1. У позові прокурора Київського району м. Сімферополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради відмовити. 2. У зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Центр ЛТД» відмовити».

Постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2013 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.10.2012 у справі №5002-33/2722-2012 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

Ухвалою від 26.09.2013 зазначену справу прийнято до розгляду судді Медведчук О.Л.

Прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, про що зазначив у письмових поясненнях (а.с. 87 - 88) та у додаткових поясненнях (т. 3, а.с. 122 - 123), зокрема вказуючи на те, що орендар не тільки погоджувався на продовження спірного договору, а й сам пропонував відповідне пролонгування орендодавцю відповідно до листування з цих питань, а також, зазначив про те, що визначення конкретного строку, на який продовжується строк договору, повинно бути здійснено шляхом внесення змін до договору, у зв'язку з чим орендар має право звернутися до суду із відповідним позовом, проте відповідач із позовом про внесення змін у спірний договір в частині строку його дії, до закінчення строку встановленого додатковими угодами, не звертався. Враховуючи викладене, на думку прокурора договір припинив свою дію.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, про що зазначив у письмових поясненнях (а.с. 99 - 100), зокрема зазначив про те, що враховуючи визначеність строків у кожному конкретному випадку продовжувався спірний договір та через надання орендарем волевиявлення на продовження цього договору, підстави для автоматичного продовження цього договору на п'ять років про яке йдеться у пункті 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» відсутні.

Третьою особою позовні вимоги, також підтримані у повному обсязі, про що останньою зазначено у письмових поясненнях по суті спору (т. 3, а.с. 134), а саме вказано, що на даний час відповідач без документів дозвільного характеру на оренду приміщення, займають раніше орендоване нежитлове приміщення.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вказуючи у поясненнях на позовну заяву на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «престиж-Центр ЛТД» не пропонувало Фонду комунального майна зменшувати термін дії договору оренди №23 від 12.06.2009, у зв'язку з чим на думку представника відповідача існують правові підстави для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог про повернення орендованого майна з огляду на те, що продовження терміну дії договору на відповідний строк не є відмовою від укладення такого договору строком на п'ять років у відповідності до Закону України №1759.

Ухвалою від 26.11.2013 продовжено строк розгляду спору до 11.12.2013 за клопотанням представника відповідача.

У судових засіданнях 09.12.2013 та 10.12.2013 представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №901/4022/13-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Центр ЛТД» до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про внесення змін до пункту договору.

Зазначене клопотання мотивоване тим, що розгляд справи №5002-33/2722-2012 є неможливим до розгляду справи №901/4022/13-г про внесення змін до пункту договору, оскільки в разі внесення змін до договору оренди в судовому порядку правові підстави для повернення майна Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж-Центр ЛТД» на користь Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради будуть відсутніми, рівно як і підстави для задоволення позовних вимог Прокурора Київського району м. Сімферополя у даній справі.

Щодо заявленого клопотання про зупинення провадження у справі суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Згідно частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Предметом спору за зустрічним позовом у справі №5002-33/2722-2012 є визнання договору оренди нежитлових приміщень таким, що укладений строком на п'ять років у той самий час як предметом спору у справі №901/4022/13 є внесення змін до пункту 10.1 договору №24 від 12.06.2009, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж-Центр ЛТД» та Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради, виклавши його в наступній редакції: « 10.1. Даний договір укладений строком на 5(п'ять) років, який діє з 12.06.2009 по 11.06.2014.», проте суд не вбачає неможливості самостійно встановити обставини, які встановлюються у справі, до розгляду якої відповідач просить суд зупинити провадження по справі, оскільки відповідачем не доведено неможливість самостійно встановити обставини, які встановлюються у справі №901/4022/13.

Таким чином, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

12.06.2009 між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД" (орендар за договором) укладений договір оренди нежитлових приміщень по вул. Воровського, 8, які належать до комунальної власності м. Сімферополя № 24 (т. 1, а.с. 18-19).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12.06.2009 № 1527, протоколу № 88 засідання конкурсної комісії від 22.05.2009, передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, загальною площею 29.7 к.м. (1 поверх, літера "Д"), розташовані за адресою м. Сімферополь, вул. Воровського, 8, що знаходяться на балансі міського клінічного пологового будинку № 1 Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради, вартість яких визначена згідно незалежної оцінки від 31 травня 2009 року та складає 77420,00 грн. без врахування ПДВ.

Орендар вступає у строкове платне користування нежитловими приміщеннями в строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами даного договору та акту приймання-передачі нежитлових приміщень (пункт 2.1 договору).

У відповідності з пунктом 2.2 договору передача нежитлових приміщень в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на ці приміщення. Власником приміщень є міська рада, а орендар користується ними протягом строку оренди.

Відповідно до пункту 2.4 договору, сторони визначили, що у випадку припинення даного договору нежитлові приміщення повертаються орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає нежитлові приміщення балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі нежитлових приміщень даним договором. Нежитлові приміщення вважаються поверненими балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі.

Пунктом 2.5 договору визначено, що акт приймання - передачі складається стороною, яка передає нежитлові приміщення іншій стороні договору.

Строк договору визначений пунктом 10.1 договору та становить з 12.06.2009 по 11.06.2010.

Зміни та доповнення або розірвання даного договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди. Зміни та доповнення, які пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх представлення до розгляду іншою стороною (пункт 10.3 договору).

Відповідно до пункту 10.7 договору його дія припиняється в результаті, зокрема, спливу строку, на який він був укладений, та достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду.

12.06.2009 сторонами договору був підписаний акт приймання-передачі в оренду нежитлових приміщень (т. 1, а.с. 20).

28.05.2010 сторони уклали додаткову угоду до договору № 24 від 12.06.2009, відповідно до якій строк дії договору був продовжений до 11.06.2011 (т. 1, а.с. 21).

04.07.2011 сторони уклали додаткову угоду до договору № 24 від 12.06.2009, відповідно до якої строк дії договору був продовжений до 11.06.2012 (т. 1, а.с. 22).

Листом від 08.06.2012 № 605 балансоутримувач повідомив Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради про відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди від 12.06.2009 № 24, враховуючи численні скарги громадян та необхідність використання спірних приміщень для власних потреб, у зв'язку з чим просив не узгоджувати продовження строку дії договору оренди (т. 1, а.с. 23).

Враховуючи зазначене, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради листом від 15.06.2012 № 1870/40/04 повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди, через що вимагав повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання - передачі (т. 1, а.с. 24).

Оскільки майно на даний час не повернене, прокурор в інтересах держави в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж - Центр ЛТД» звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про повернення орендованого комунального майна - нежитлових приміщень загальною площею 29,7 кв.м (1-й поверх, літ. «Д»), розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Воровського, 8, їх балансоутримувачу - Міському клінічному пологовому будинку №1 управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради за актом приймання-передачі негайно з моменту вступу рішення суду в законну силу.

Викладені обставини зумовили звернення відповідача до суду із зустрічною позовною заявою, в якій він просить суд визнати договір оренди нежитлових приміщень по вул. Воровського, 8, які належать до комунальної власності м. Сімферополя №24 від 12.06.2009 таким, що укладений строком на п'ять років, а саме до 11.06.2014.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, у той час як позовні вимоги за зустрічною позовною заявою є таким, що задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нежитлових приміщень по вул. Воровського, 8, які належать до комунальної власності м. Сімферополя від 12.06.2009 №24, у зв'язку з чим зазначені правовідносини регулюються положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення містить стаття 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строком дії договору, у відповідності до частини 6 статті 180 Господарського кодексу України, є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Як вже зазначалося, 12.06.2009 між сторонами укладено договір оренди нежитлових приміщень по вул. Воровського, 8, які належать до комунальної власності м. Сімферополя, № 24 (т. 1, а.с. 18-19), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, загальною площею 29.7 к.м. (1 поверх, лиетра "Д"), розташовані за вказаною адресою, що знаходяться на балансі міського клінічного пологового будинку № 1 Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради.

28.05.2010 та 04.07.2011 сторонами за договором було укладено додаткові угоди, якими строк його дії продовжувався (т. 1, а.с. 21, 22). Останньою угодою було погоджено, що договір діє до 11.06.2012.

Так, 15.06.2012 Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради листом № 1870/40/04 повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди № 24, через що вимагав повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання - передачі (т. 1, а.с. 24).

Відповідач ухиляється від виконання свого такого обов'язку, посилаючись на положення частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15.12.2009 №1759-VI, якими визначено, що термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін, а отже, на думку орендаря, строк дії договору оренди від 12.06.2009 слід відраховувати від дати його укладення та до 12.06.2012.

Також, відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Престиж-Центр ЛТД» не пропонував Фонду комунального майна зменшувати термін дії договору оренди №23 від 12.06.2009, а навпаки, відповідач шляхом спрямування листа від 28.03.2012 за вих. №58 до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради чітко висловив свої наміри щодо саме продовження терміну дії договору оренди, у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж-Центр ЛТД» були зроблені всі необхідні погодження та підписаний лист погодження.

Щодо зазначених заперечень відповідача та на виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 21.08.2013, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з вимогами наведеної постанови Вищого господарського суду України, у вирішенні даного спору має істотне значення встановлення терміну договору, запропонованого орендарем.

Листами від 22.03.2010 №81 (т. 3, а.с. 101), від 10.05.2011 №104 (т. 3, а.с. 103), від 28.03.2012 (т. 1, а.с. 60) відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням продовжити дію вищезазначеного договору на тих саме умовах і на той самий строк - 1 рік, а не на п'ять років.

За погодженням з балансоутримувачем на продовження договору на один рік, позивачем були видані відповідні накази від 28.05.2010 №198 (т. 3, а.с. 102), від 04.07.2011 №167 (т. 3, а.с. 104).

За угодами від 28.05.2010, від 04.07.2012 до спірного договору сторони дійшли згоди щодо строку дії зазначеного договору, який передбачав менший ніж п'ять років строк, а саме - один рік.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у якості обов'язкової умови укладення договору оренди майна, що знаходиться у комунальній власності, встановлена наявність згоди на те органу, уповноваженого управляти відповідним майном.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що у відповідності з частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15.12.2009 №1759-VI, якими визначено, що термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме листами відповідача до позивача, зокрема листом №57 від 28.03.2012, відповідачем запропоновано строк менший ніж п'ять років, а саме - один рік.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, зі змісту зазначених правових норм та умов спірного договору вбачається, що після закінчення строку дії договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Пунктом 12 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 25 травня 2000 року № 02-5/237 встановлено, що у разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди.

З аналізу вищевказаних правових норм, що регулюють питання продовження строку договору, вбачається, що обов'язковою умовою такого продовження є відсутність заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору.

Наявність такої заяви, поданої в межах місячного строку, передбаченого законодавством, підтверджується матеріалами справи.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем було дотримано порядку розірвання договору, передбаченого законодавством.

Крім того, статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України передбачено право сторін узгодити умови договору на власний розсуд за свобідним волевиявленням, через що таки умови, погоджені сторонами, слід вважати такими, що мають переважну дію щодо норм законодавства, які регулюють таки правовідносини.

Згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" передбачено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, слід вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін. Обов'язковість виконання зазначеного законодавчого припису не ставиться у залежність від намірів орендодавця використовувати майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем меншого, ніж п'ять років, строку продовження договорів оренди державного та комунального майна. Оскільки зазначена норма надає орендарю право продовжувати орендні відносини на строк до п'яти років, то визначення конкретного строку, на який продовжується строк договору, повинно бути здійснено шляхом внесення змін до договору. У зв'язку з цим орендар має право звернутися з відповідним позовом до суду на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" в будь-який час до припинення дії договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами за договором оренди № 24 було досягнуто згоди стосовно строку його дії, що було закріплено укладенням двох угод від 28.05.2010 та від 04.07.2011 (а.с. 21, 22), а отже, твердження відповідача щодо того, що договір є укладеним строком на п'ять років до 11.06.2013 є такими, що не відповідають дійсності.

Таким чином враховуючи визначеність строків на які продовжувався договір та через надання відповідачем волевиявлення на продовження договору на один рік, підстави для автоматичного продовження строку дії договору на п'ять років на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» відсутні.

Крім того, слід зазначити, що згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" передбачено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, слід вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін. Обов'язковість виконання зазначеного законодавчого припису не ставиться у залежність від намірів орендодавця використовувати майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем меншого, ніж п'ять років, строку продовження договорів оренди державного та комунального майна. Оскільки зазначена норма надає орендарю право продовжувати орендні відносини на строк до п'яти років, то визначення конкретного строку, на який продовжується строк договору, повинно бути здійснено шляхом внесення змін до договору. У зв'язку з цим орендар має право звернутися з відповідним позовом до суду на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" в будь-який час до припинення дії договору оренди.

З огляду на викладене позовні вимоги прокурора є, на думку суду, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Так, судом було встановлено, що строк дії договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем у даній справи сплинув 11.06.2012.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Віповідачем не надано суду доказів продовження строку дії договору оренди.

Статтею 291 Господарського кодексу України та статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачений вичерпний перелік підстав припинення договору оренди, зокрема, він припиняється, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 10.7 договору обумовлено, що дія даного договору припиняється, зокрема, у разі спливу строку, на якій його було укладено.

Відповідно до частини 4 статті 491 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

У відповідності до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 5.6 договору обумовлено, що орендар, зокрема, зобов'язаний у випадку припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендовані нежитлові приміщення у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у випадку погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованих нежитлових приміщень з вини орендаря.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, а також враховуючи наявність такого обов'язку у відповідача, який був передбачений у договорі оренди, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та зобов'язання відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД", повернути балансоутримувачу - Міському клінічному пологовому будинку № 1 Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради, комунальне майно - нежитлові приміщення, загальною площею 29.7 кв.м. ( 1-1 поверх, літ. "Д"), розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Воровського ,8, п зустрічна позовна заява не підлягає задоволеню, оскільки відповідачем не доведено, що ним пропонувався строк дії договору - п'ять років, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем у листах до позивача запропонований строк дії договору у один рік, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати договір укладеним строком на п'ять років.

Судовий збір суд відносить на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 16.12.2013.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж-Центр ЛТД» повернути орендоване комунальне майно - нежитлові приміщення загальною площею 29,7 кв.м (1-й поверх, літ «Д»), розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Воровського, 8, їх балансоутримувачу - Міському клінічному пологовому будинку №1 управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради за актом приймання-передачі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Центр ЛТД» в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1073,00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

Суддя О.Л. Медведчук