Рішення

від 23.10.2013 по справі 911/3194/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа № 911/3194/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від прокурора: Карман В. В. (посвідчення № 018382 від 16.07.2013 р.);

від позивача: Черняк А. А. (довіреність № 14/20-18-13 від 14.01.2013 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника Прокурора Київської області, м. Київ

в інтересах держави в особі Державного Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромехбуд", с. Трипілля, Обухівський район

про стягнення 246 892, 53 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Прокурора Київської області в інтересах держави в особі ДПАТ „НАК „Украгролізинг" звернувся в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Агромехбуд" про стягнення 222 917, 46 грн. основної заборгованості, 16 444, 73 грн. пені, 7 530, 34 грн. 3 % річних. Також, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах позивача, просить суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах позивача невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2013 р. порушено провадження у справі № 911/3194/13 за позовом Заступника Прокурора Київської області в інтересах держави в особі ДПАТ „НАК „Украгролізинг" до ТОВ „Украгролізинг" про стягнення 246 892, 53 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 25.09.2013 р.

25.09.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 09.10.2013 р.

09.10.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 23.10.2013 р.

23.10.2013 р. у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог, заявлених в інтересах позивача, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо позовних вимог, заявлених в його інтересах прокурором, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав. Обов'язок по повідомленню відповідача про час та місце судового засідання судом виконано, так як усі процесуальні документи по справі направлені відповідачу за його адресою реєстрації місцезнаходження: 08722, вул. Дружби, 6, с. Трипілля, Обухівський район, Київська область, та за всіма іншими адресами, що вказані у позовній заяві і містяться у матеріалах справи. Про зміну адреси місцезнаходження відповідач позивача і суд не повідомляв.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 10-07-348 сфл, згідно умов п. 1.1. якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору „Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно п. 2.1. договору лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача відповідно до встановлених останнім умов купує у постачальника предмет лізингу для потреб лізингоодержувача.

Відповідно до п. 2.3. договору постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору „Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Передача предмету лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

• відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу;

• винагороду в розмірі 7 (семи) % річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні шість місяців.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору „Графік сплати лізингових платежів".

Пунктом 4.3. договору передбачено, що лізингоодержувач після укладення договору, перераховує на рахунки лізингодавця попередній лізинговий платеж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 % його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі 7 % невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.

Пунктом 8.1. договору визначено строк його дії, згідно якого договір набуває чинності в день, наступний за днем укладення, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що в разі одержання письмової пропозиції лізингодавця про дострокове припинення дії договору або відмови від договору, лізингоодержувач в тижневий строк зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу в технічно справному і комплектному стані та сплатити заборгованість згідно чергових лізингових платежів та неустойку в розмірі подвійного лізингового платежу за фактичний строк користування предметом лізингу з моменту одержання письмової пропозиції лізингодавця про дострокове припинення дії договору до моменту прийняття предмета лізингу лізингодавцем. При достроковому припиненні дії або розірванні договору сплачені лізингові платежі, в тому числі і попередній не повертаються.

Згідно додатку № 1 до договору фінансового лізингу № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 р. „Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" всього вартість предмета лізингу становить 5 792 236, 39 грн. разом з ПДВ, строк лізингу - 7 років, попередній лізинговий платіж - 1 213 473, 52 грн.

Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 2 до договору - Графік сплати лізингових платежів, додаток № 4 до договору - Графік сплати лізингових платежів, додаток № 6 до договору - Графік сплати лізингових платежів, додаток № 8 до договору - Графік сплати лізингових платежів, додаток № 10 до договору - Графік сплати лізингових платежів.

20.06.2007 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт № 1 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, акт № 2 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, акт № 3 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, акт № 4 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, акт № 5 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, згідно яких лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв відповідно до договору фінансового лізингу № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 р. предмет лізингу, а саме відповідні станки, загальною вартістю - 5 792 236, 39 грн.

ДПАТ „НАК „Украгролізинг" відповідно до п. 8.3 договору була надіслана відповідачу вимога від 09.04.2012 року № 14/930, в якій викладена відмова ДПАТ „НАК „Украгролізинг" від договору фінансового лізингу № 10-07-348 сфл, а тому вказаний договір є припиненим з дати одержання лізингоодержувачем повідомлення про відмову від договору.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.08.2012 р. у справі № 7/049-12 за позовом Заступника Прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДПАТ „НАК „Украгролізинг" до ТОВ „Украгролізинг" про розірвання договору фінансового лізингу та повернення майна позов задоволено частково і вирішено повернути від ТОВ „Агромехбуд" до ДПАТ „НАК „Украгролізинг" предмет лізингу: 1 станок для відгодівлі в розібраному стані в комплекті СДВ, 1 станок для опоросу в розібраному стані в комплекті СДО, 1 станок для дорощування в розібраному стані в комплекті СДП, 1 станок для маток груповий в розібраному стані в комплекті СДСГ, 1 станок для маток індивідуальний в розібраному стані в комплекті СДФС, вартістю 5 792 236,39 грн.; присуджено до стягнення з ТОВ „Агромехбуд" в доход Державного бюджету України 65 453, 00 грн. судового збору, а провадження у справі в частині позовної вимоги про розірвання договору фінансового лізингу № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 р. припинено.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 23.08.2012 р. у справі № 7/049-12 за позовом Заступника Прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДПАТ „НАК „Украгролізинг" до ТОВ „Агромехбуд" про розірвання договору фінансового лізингу та повернення майна.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із передачею майна у лізинг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про фінансовий лізинг", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 цього ж кодексу до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з врахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 759 цього ж кодексу передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування з плату на певний строк.

Згідно ст. 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною першою ст. 16 цього ж закону передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо сплати чергового лізингового платежу після 20.12.2011 р. до моменту припинення дії договору у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 222 917, 46 грн., що підтверджується договором фінансового лізингу № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 р. та додатками до нього, актами приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 20.06.2007 р., розрахунком основного боргу з урахуванням пені та 3 % річних від простроченої суми, доданим до позовної заяви, наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги прокурора в інтересах позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 222 917, 46 грн. за договором фінансового лізингу № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, прокурор в інтересах позивача просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором фінансового лізингу № 10-07-348 сфл від 07.06.2007 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по сплаті лізингових платежів з 15.04.2012 р. по 11.10.2012 р. всього на загальну суму 16 444, 73 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог прокурора в інтересах позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 16 444, 73 грн.

Крім того, прокурор в інтересах позивача просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по сплаті лізингових платежів з 15.04.2012 р. по 30.05.2013 р. всього на загальну суму 7 530, 34 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог прокурора в інтересах позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 7 530, 34 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, як було зазначено вище, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах позивача, просить суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог.

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У зв'язку із тим, що прокурор не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов висновку про залишення заяви прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромехбуд" (ідентифікаційний код 33646624) на користь Державного Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" (ідентифікаційний код 30401456) 222 917 (двісті двадцять дві тисячі дев'ятсот сімнадцять) грн. 46 (сорок шість) коп. основної заборгованості, 16 444 (шістнадцять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 73 (сімдесят три) коп. пені, 7 530 (сім тисяч п'ятсот тридцять) грн. 34 (тридцять чотири) коп. 3 % річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромехбуд" (ідентифікаційний код 33646624) в доход Державного бюджету України судові витрати 4 937 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять сім) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп. судового збору.

4. Відмовити у задоволенні заяви Заступника Прокурора Київської області про вжиття заходів до забезпечення позову, викладеної у позовній заяві № 05/1-1062вих-13 від 07.08.2013 р.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

04 листопада 2013 р.