Рішення

від 11.12.2013 по справі 910/22336/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22336/13 11.12.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека-С»

до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" Служба утримання

об'єктів допоміжної інфраструктури

про стягнення 420 910,65 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Ганжа А.М. - по дов. №б/н від 14.05.2013р.

відповідача: не з'явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА-С" про стягнення з Коммунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" Служба утримання об'єктів допоміжної інфраструктури про стягнення з останнього заборгованості за договором №360 про надання послуг охорони від 01.10.2012р. у розмірі 420 910,65 грн., з яких 409 555,66 грн. - основного боргу, 11 354,99 грн. - штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2013 порушено провадження у справі № 910/22336/13 та призначено її до розгляду на 11.12.2013.

Позивач в судовому засіданні 11.12.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 11.12.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 20.11.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвалу суду представник відповідача отримав 22.10.2013р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засідання 11.12.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача , Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.10.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Безпека -С» (надалі позивач) та Коммунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" Служба утримання об'єктів допоміжної інфраструктури (надалі відповідач) було укладено договір про надання охоронних послуг № 360 (далі - договір).

Відповідно до умов договору, позивач надавав послуги охорони відповідачу на об'єктах, що визначені в додатках до Договору.

Відповідно до умов договору, а саме п. 2.4. розділу 2 договору, оплата за охорону відповідно до визначених тарифів та фактичного часу охорони здійснюється щомісячно, на підставі підписаних сторонами акту виконаних робіт, що складається на останнє число поточного місяця, протягом 10 днів з моменту підписання такого акту.

В п. 2.5. розділу 2 договору сторони визначили, що акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору.

Вищевказаний договір № 360 від 01 жовтня 2012 року був розірваний 04 січня 2013 року, на підставі п. 5.1.3. розділу 5 Договору, у зв'язку з наявністю у відповідача дебіторської заборгованості у великому розмірі.

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу послуги за жовтень 2012 року в повному обсязі, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000377, № ОУ-0000378, № ОУ-0000394, № ОУ-0000395, які підписані відповідачем та скріплений його печаткою; за листопад 2012 року, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000419, № ОУ-0000421, № ОУ- 0000420, № ОУ-0000417, які підписані Відповідачем та скріплений його печаткою..

За грудень 2012 року позивач надав відповідачу послуги у повному обсязі, надав на підписання акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), проте відповідач їх не підписав.

Відповідно до п. 3.2.5. розділу 3 договору, при встановленні фактів невиконання працівниками виконавця своїх зобов'язань згідно умов цього договору, оформляти відповідні документи (акти), що підтверджують порушення.

Жодного документу (акту) відповідач на адресу позивача не направив, що свідчить про відсутність претензій з його боку. Таким чином, у відповідача відсутні законно обґрунтовані підстави для не підписання актів виконаних робіт (надання послуг). Відповідно до розрахунків вартості охорони, що є додатками до договору, вартість послуг , наданих Позивачем становить: 126 184, 63 грн.

Згідно додатку 3/1 - 98 208,00 грн.

Згідно додатку 3/2- 10 354,40 грн.

Згідно додатку 3/3-13 147,33 грн.

Згідно додатку 3/4 - 4 474,90 грн.

Частина боргу у розмірі 29 310 , 23 грн. за жовтень 2012 року була погашена відповідачем наступним чином:

27.12.2012 р.- сплата 4 474,90 грн.;

04.01.2013 р.-сплата 13 147,33 грн.;

11.01.2013 р.-сплата 11 688,00 грн..

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 409 555, 66грн.за період жовтень, листопада, грудень 2012 року.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до умов договору, а саме п. 2.4. розділу 2 договору, оплата за охорону відповідно до визначених тарифів та фактичного часу охорони здійснюється щомісячно, на підставі підписаних сторонами акту виконаних робіт, що складається на останнє число поточного місяця, протягом 10 днів з моменту підписання такого акту.

В п. 2.5. розділу 2 договору сторони визначили, що акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору.

Позивачем до позовної заяви подано акти наданих послуг за договором: за жовтень та листопада 2012 року, які підписані та скріплені печатками сторін. Акт виконаних робіт з грудень 2-012 року позивач направив на адресу відповідача. Відповідач даний акт не підписав, зауважень по акту на адресу позивача не направив

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором № 360 та вартість наданих послуг охорони у визначений договорами строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка за неоспореними розрахунками позивача становить 409 555,66 грн.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 409 555,66 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договорів, у визначені строки оплату за надані послуги охорони не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Крім суми основної заборгованості, позивач за невиконання договірних зобов'язань за Договором просить суд стягнути з відповідача 11 354, 99 грн. - штрафних санкцій (3% річних).

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Відповідно до ст. 623 Цивільного Кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 224 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру штрафних санкцій, який підлягає стягненню з відповідача, та встановлено, що зазначена сума є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю, у розмірі 11 354,99 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" Служби утримання об'єктів допоміжної інфраструктури (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 132, код ЄДРПОУ 37973327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА-С" (04201, м. Київ, вул. Петра Панча, буд. 4, офіс 15, код ЄДРПОУ 31611888) 409 555 грн. 66 коп. - основного боргу, 11 354 грн. 99 коп. - штрафні санкції, 8 418 грн. 21 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2013р.

Суддя Трофименко Т.Ю.