Постанова від 09.12.2013 по справі 910/8137/13

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. Справа№ 910/8137/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Лелиця В.В.;

відповідача-1: не з'явились;

відповідача-2: не з'явились;

третьої особи: Соловйова М.М., Ліліченко М.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.06.2013р.

у справі №910/8137/13 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом заступника прокурора міста Києва

до 1) Київської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-буд"

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору Олександрівська клінічна лікарня міста Києва

про визнання незаконним та скасування рішення в частині,

визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

визнання відсутності права, повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" (далі - відповідач-2), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати п.1 рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями Київради від 23.12.2003р. №323/1198 та від 21.10.2004р. №598/2008);

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 07.07.2004р., укладений між відповідачами та зареєстрований 13.08.2004р. за №82-6-00224;

- визнати відсутнім у відповідача-2 права користування земельною ділянкою площею 0,4357 га, кадастровий номер 8000000000:82:026:0039, розташованою на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва;

- зобов'язати відповідача-2 повернути відповідача-1 спірну земельну ділянку.

Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовані тим, що рішення від 10.07.2003р. №638-5/798 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" було прийнято відповідачем-1 з порушенням вимог, встановлених чинним законодавством України, оскільки: проект відведення земельної ділянки не погоджено уповноваженими органами влади; не було виконано умови, викладені в погодженні природоохоронного органу та органу охорони культурної спадщини; відносно земельної ділянки не було розроблено детальний план території; право користування Центральної міської клінічної лікарні на земельну ділянку було припинено без згоди землекористувача.

Оскільки рішення, на підставі якого між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки від 07.07.2004р., суперечить вимогам діючого законодавства, то названий договір також має бути визнаний недійсним, а надана відповідачу-2 земельна ділянка підлягає поверненню відповідачу-1.

Відповідач-1 письмових пояснень по суті спору не надав, явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив, у зв'язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Відповідач-2 проти позову заперечував, зазначаючи про безпідставність та непідтвердженість позовних вимог. Зокрема, відповідач-1 зазначав наступне:

- позивачем було пропущено строк позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним п.1 рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798;

- в частині вимог про визнання договору оренди недійсним просив припинити провадження у справі, оскільки аналогічний спір вже розглядався місцевим господарським судом у справі №6/190 і в позові було відмовлено;

- вимога про повернення земельної ділянки може бути заявлена в інтересах Київської міської ради, але остання виступає у даній справі у процесуальному статусі відповідача-1;

- в межах адміністративного судочинства розглядався спір про визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798 і відповідний позов було задоволено. При чому, вказане судове рішення вже існувало на час звернення позивача до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2013р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Олександрівську клінічну лікарню міста Києва (далі - третя особа).

Третя особа підтримала позовні вимоги та просила суд позов задовольнити.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. у справі №910/8137/13 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. у справі №910/8137/13 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, прокуратура наголошувала на наступному:

- відповідачу-2 було незаконно виділено земельну ділянку територіальної громади міста Києва, тому в даному випадку має місце порушення інтересів держави і позов до суду подано прокурором, як позивачем, відповідно до ч.ч.3, 5 ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" та в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України;

- при зверненні з позовом в інтересах держави прокурором зазначено про відсутність у органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, повноважень на звернення до суду з позовами та обґрунтовано необхідність захисту порушених інтересів держави, що полягає у необхідності поновлення порушеного права територіальної громади міста Києва на землю. Вказане право підлягає захисту шляхом скасування прийнятого органом місцевого самоврядування незаконного рішення органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, яка згідно зі ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави;

- на день звернення прокурора до суду строк позовної давності не сплинув та враховуючи встановлений оскаржуваним судовим рішенням факт наявності порушень інтересів держави у вказаному спорі, позов прокурора підлягає задоволенню;

- всупереч положенням Статуту Центральної міської клінічної лікарні, лист від 05.06.2002р. про згоду на припинення права користування спірною земельною ділянкою було підписано головним лікарем Центральної міської клінічної лікарні без погодження з Головним управлінням охорони здоров'я м. Києва;

- підстави для припинення Центральній міській клінічній лікарні права користування частиною земельної ділянки площею 0,45 га на момент прийняття відповідачем-1 рішення від 10.07.2003р. були відсутні, що свідчить про порушення відповідачем-1 при прийнятті вказаного рішення вимог ст. ст. 141, 142, 149, 151 Земельного кодексу України;

- Центральна міська клінічна лікарня користувалась спірною земельною ділянкою на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, тому суд дійшов помилкового висновку про відсутність у неї права постійного користування землею, а також про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми ст. ст. 149, 151 Земельного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.10.2013р.

30.09.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

03.10.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли клопотання про залучення додаткових доказів по справі та клопотання про припинення провадження у справі, в якому третя особа просила суд рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. у справі №910/8137/13 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2013р. №638-5/798 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішенням Київради від 23.12.2003р. №323/1198 та від 21.10.2004р. №598/2008) скасувати та припинити в цій частині провадження у справі.

В судове засідання 03.10.2013р. з'явилися лише представники позивача, відповідача-2 та третьої особи. Представник відповідача-1 не з'явився, про поважність причин нез'явлення не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 07.11.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Самсіна Р.І.

07.11.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшло клопотання, в якому третя особа просила суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. у справі №910/8137/13 та припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В судове засідання 07.11.2013р. з'явилися лише представники позивача, відповідача-2 та третьої особи. Представник відповідача-1 не з'явився, про поважність причин нез'явлення не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 28.11.2013р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.

В судове засідання 28.11.2013р. з'явилися лише представники позивача, відповідача-2 та третьої особи. Представник відповідача-1 не з'явився, про поважність причин нез'явлення не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 09.12.2013р.

09.12.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли:

- клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу;

- клопотання про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. у справі №910/8137/13 та припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Клопотання третьої особи про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу було задоволено судом.

В судовому засіданні 09.12.2013р. представник третьої особи підтримав подані нею клопотання про припинення провадження у справі, просив вказані клопотання задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. у справі №910/8137/13 та припинити провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В обґрунтування своїх клопотань, представник третьої особи посилався на те, що оспорюваний позивачем пункт 1 рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями Київради від 23.12.2003р. №323/1198 та від 21.10.2004р. №598/2008) визнано таким, що втратив чинність на підставі рішення відповідача-1 від 14.07.2011р. №788/6175. Окрім того, третя особа зазначала, що відповідно до листа виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.10.2013р. №004-2112 Департаментом земельних ресурсів КМДА підготовлено проект рішення Київської міської ради „Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.08.2004р. №82-6-00224, укладеного між Київською міською радою та ТОВ „Житло-Буд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку по вул. Шовковичній, 39/1 у Печерському районі м. Києва", який було погоджено профільною комісією відповідача-1, внесено на пленарне засідання та поставлено на голосування. За даними результатів поіменного голосування Київської міської ради 12 сесії 6 скликання від 23.10.2013р. за прийняття вищевказаного рішення проголосувало 83 депутата із 121, рішення прийнято.

Зважаючи на вищенаведене, третя особа вважає, що в даному випадку має місце відсутність предмета спору щодо вимог про визнання незаконним і скасування п.1 рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями Київради від 23.12.2003р. №323/1198 та від 21.10.2004р. №598/2008) та вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами, що є підставою для скасування судового рішення, прийнятого у даній справі місцевим господарським судом, та припинення провадження у справі.

Представник позивача залишив вирішення клопотання третьої особи на розсуд суду.

Розглянувши клопотання третьої особи, колегією суддів було встановлено наступне.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Насамперед, необхідно зазначити про те, що посилання третьої особи на прийняття Київською міською радою рішення „Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.08.2004р. №82-6-00224, укладеного між Київською міською радою та ТОВ „Житло-Буд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку по вул. Шовковичній, 39/1 у Печерському районі м. Києва", яке було винесено на пленарне засідання сесії ради 23.10.2013р. та поставлено на голосування, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки названі обставини мали місце вже після розгляду справи №910/8137/13 Господарським судом міста Києва з винесенням відповідного рішення, тобто на час розгляду справи місцевим господарським судом такі обставини ще не існували.

Відносно визнання нечинним пункту 1 рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями Київради від 23.12.2003р. №323/1198 та від 21.10.2004р. №598/2008) на підставі рішення відповідача-1 від 14.07.2011р. №788/6175, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Чинність рішення органу місцевого самоврядування по суті є обов'язковістю застосування (дії) цього рішення протягом певного часу, на певній території, щодо певного кола фізичних і юридичних осіб.

Натомість предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про визнання пункту 1 рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями Київради від 23.12.2003р. №323/1198 та від 21.10.2004р. №598/2008) незаконним, тобто таким, що був прийнятий з порушенням вимог законодавства. Чинність рішення та відповідність його вимогам законодавства (законність) не є тотожними поняттями, і визнання рішення нечинним повністю або в якійсь частині не є перешкодою для перевірки законності цього рішення на час його прийняття та протягом строку його дії.

Таким чином, в даному випадку відсутні підстави для припинення провадження у справі відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, вимога третьої особи про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. у справі №910/8137/13, викладена у клопотаннях про припинення провадження у справі, є вимогою про перегляд рішення місцевого господарського суду, а тому така вимога не може бути викладена у формі клопотання, оскільки вона стосується суті спору та прийнятого судового рішення і мала б бути викладена у формі апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що третя особа зверталась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. у справі №910/8137/13, але ухвалою від 27.08.2013р. (том справи - 2, аркуші справи - 2-3) вказану апеляційну скаргу було повернуто на підставі п.3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України. Повторно, тобто після усунення недоліків, виявлених Київським апеляційним господарським судом, третя особа з апеляційною скаргою не зверталась.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено здійснення перегляду судових рішень за клопотаннями учасників судового процесу.

Підсумовуючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотань третьої особи про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. у справі №910/8137/13 та припинення провадження у справі.

В судовому засіданні 09.12.2013р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. у справі №910/8137/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні 09.12.2013р. представники третьої особи просили суд рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. у справі №910/8137/13 скасувати та припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Представники відповідачів у судове засідання 09.12.2013р. не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін та третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників відповідачів за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 09.12.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2 та третьої особи, надані у попередніх судових засіданнях, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

10.07.2003р. відповідачем-1 було прийнято рішення №638-5/798 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (том справи - 1, аркуші справи - 21-23), яким, зокрема, вирішено (пункт 1):

- припинити Центральній клінічній лікарні право користування частиною земельної ділянки площею 0,45 га, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 22.03.1965р. №1960 „Про відвод земельної ділянки Київській міській лікарні ім. Жовтневої революції в Печерському районі" (лист-згода від 05.06.2002р. №45/60), та зарахувати зазначену земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови;

- затвердити проект відведення земельної ділянки відповідачу-2 для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва;

- передати відповідачу-2, за умови виконання п.1.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,51 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови;

- відповідачу-2: виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України; у місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж та споруд, розміщених у межах земельної ділянки; питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27.02.2003р. №271/431 „Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва"; питання відшкодування відновлюючої вартості зелених насаджень (акт обстеження зелених насаджень від 19.06.2003р. №1) та інші майново-правові питання вирішувати в установленому порядку; виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування та архітектури від 09.06.2003р. №19-338, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 26.06.2003р. №08-8-20/5087, головного державного санітарного лікаря м. Києва від 23.06.2003р. №4407; передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинку (крім службової), а по земельних ділянках у центральній частині міста Києва, яка визначається Генеральним планом розвитку міста, - 10% загальної площі будинку (крім службової) на підставі п.50 рішення Київської міської ради від 28.12.2002р. №232/392 „Про бюджет міста Києва на 2003 рік".

Рішеннями відповідача-1 від 23.12.2003р. №323/1198 та від 21.10.2004р. №598/2008 було внесено зміни до рішення від 10.07.2003р. №638-5/798 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (том справи - 1, аркуші справи - 24-25), зокрема, абзац 4 пункту 1 названого рішення викладено в новій редакції, а саме: „Передати товариству з обмеженою відповідальністю „ЖИТЛО-БУД", за умови виконання п.1.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,45 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови".

07.07.2004р. між відповідачем-1, як орендодавцем, та відповідачем-2, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), за умовами якого (п.п.1.1, 2.1, 3.1) орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 10.07.2003р. за №638-5/798, в редакції рішення Київради від 23.12.2003р. за №323/1198, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором (том справи - 1, аркуші справи - 26-32). Об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Шовковична, 39/1-А у Печерському районі м. Києва; розмір - 4357 кв. м.; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку; кадастровий номер - 8 000 000 000:82:026:0039. Договір укладено на 15 років.

Договір оренди було зареєстровано 13.08.2004р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис №82-6-00224 у книзі записів державної реєстрації договорів (том справи - 1, аркуш справи - 32).

Позивач просив суд визнати незаконним та скасувати п.1 рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями відповідача-1 від 23.12.2003р. №323/1198, від 21.10.2004р. №598/2008), посилаючись на те, що вказане рішення було прийнято відповідачем-1 з порушенням вимог, встановлених чинним законодавством України, а саме: проект відведення складено відносно земельної ділянки по вул. Шовковичній, 39/1, а не вул. Шовковичній, 39/1-А; проект відведення земельної ділянки не було погоджено уповноваженими органами влади; умови, викладені в погодженні природоохоронного органу та органу охорони культурної спадщини, не було виконано; відносно земельної ділянки не було розроблено детальний план території; право користування Центральної міської клінічної лікарні на земельну ділянку припинено без згоди землекористувача на вилучення; при виділенні земельної ділянки не було отримано висновок державної землевпорядної експертизи.

Зазначаючи про незаконність п.1 рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 07.07.2004 р., укладений між відповідачами на виконання названого рішення, а також визнати відсутнім у відповідача-2 права користування спірною земельною ділянкою та зобов'язати відповідача-2 повернути цю ділянку відповідачу-1.

Місцевий господарський суд відмовив в позові повністю, зазначивши про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності за позовною вимогою про скасування рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями відповідача-1 від 23.12.2003р. №323/1198, від 21.10.2004р. №598/2008). В задоволенні решти позовних вимог також було відмовлено, оскільки названі вимоги є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В ч.1 ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

В ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону України „Про оренду землі").

Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі, серед іншого, є позовна вимога про визнання незаконним та скасування п.1 рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями відповідача-1 від 23.12.2003р. №323/1198, від 21.10.2004р. №598/2008), яким було затверджено проект відведення земельної ділянки відповідачу-2 та передано останньому в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,45 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

У відповідності до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Доводи позивача про те, що спірну земельну ділянку було неправомірно вилучено з користування Центральної міської клінічної лікарні, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне.

Згідно з п.„а" ч.1 ст. 141, ч.ч.1, 3 ст. 142 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

У відповідності до ст. ст. 149, 150 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття відповідачем-1 спірного рішення була заява Центральної міської клінічної лікарні вих.№45/60 від 05.06.2002р. (том справи - 1, аркуш справи - 48), якою надано згоду на припинення права користування земельною ділянкою під будівництво житлового будинку. Тобто, Центральна міська клінічна лікарня надала згоду саме на добровільне припинення права користування земельною ділянкою, а не на її вилучення.

До того ж, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, Центральна міська клінічна лікарня не мала права постійного користування на земельну ділянку. Доказів на підтвердження протилежного, зокрема, державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. ст. 149, 150 Земельного кодексу України, якими врегульований порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначений ст. 123 Земельного кодексу України, згідно з ч.ч.1, 6 якої надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог, позивач наголошував на тому, що проект відведення земельної ділянки відповідачу-2 не було погоджено з усіма органами та установами, а наявні у відповідача-2 листи і висновки стосуються лише стадії вибору земельної ділянки.

Натомість в процесі судового розгляду було встановлено, що проект відведення земельної ділянки в оренду відповідачу-2, розроблений КП "Київській міський центр земельного кадастру та приватизації землі", було погоджено у встановленому законодавством порядку, про що, зокрема, свідчать наявні в матеріалах справи висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища вих.№19-338 від 09.06.2003р., висновок Головного управління земельних ресурсів вих.№03-21/1092-13 від 02.07.2003р., висновок Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві вих.№08-8-20/5087 від 26.06.2003р., листи Головного державного санітарного лікаря м. Києва вих.№4407 від 23.06.2003р. та Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт вих.№3136 від 17.06.2003р. (том справи - 1, аркуші справи - 43-47, 49) При чому, вказані висновки та листи стосуються погодження безпосередньо відведення земельної ділянки в оренду відповідачу-2.

Про факт погодження проекту відведення спірної земельної ділянки Міністерством культури і мистецтв України, як органом охорони культурної спадщини, листом вих.№22-6618/18 від 24.10.2003р. було встановлено в постанові Вищого господарського суду України від 29.12.2010р. у справі №16/201-21/74 (том справи - 1, аркуші справи - 191-192).

Посилання позивача на те, що проект відведення розроблено відносно земельної ділянки по вул. Шовковичній, 39/1, а не ділянки по вул. Шовковичній, 39/1-А, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки на підставі рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями відповідача-1 від 23.12.2003р. №323/1198, від 21.10.2004р. №598/2008) відповідачу-2 було передано земельну ділянку, розташовану саме по вул. Шовковичній, 39/1-А. До того ж, наявні в справі матеріали (проект відведення, висновки, листи, ситуаційні та кадастрові плани) свідчать про те, що проект відведення розроблено відносно земельної ділянки площею 0,4357 га, кадастровий номер 8000000000:82:026:0039, розташованої по вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва.

Доводи позивача про те, що відповідачем-2 не було виконано умови висновку Державного управління екології та природних ресурсів вих.№08-8-20/5087 від 26.06.2003р., про забезпечення інформування населення про заплановане будівництво з метою врахування громадської думки, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно з вказаним висновком умова про необхідність інформування населення стосується будівництва, а не відведення земельної ділянки. До того ж, публікацію в засоби масової інформації необхідно надати до початку розробки проектної документації будівництва.

Твердження відповідача-2 про те, що провадження у даній справі в частині вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки підлягає припиненню правомірно не прийнято місцевим господарським судом до уваги, оскільки підставою позову у справі №6/190 про визнання недійсним договору оренди є нечинність п.1 рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2011р. у справі №2а-6214/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адмін.суду від 21.06.2012р. У зв'язку зі скасуванням вказаних рішень адміністративних судів у задоволенні позовних вимог прокурора було відмовлено. Водночас, питання законності прийняття оскаржуваного рішення відповідача-1 у справі №6/190 взагалі не досліджувалися, що свідчить про різні підстави позовів у справах №910/8137/13 та №6/190.

Посилання позивача на те, що відповідач-1 незаконно розпорядився земельною ділянкою без розроблення детального плану території на спірну земельну ділянку, є необґрунтованими, оскільки на момент прийняття відповідачем-1 рішення від 10.07.2003р. №638-5/798 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" Земельний кодекс України та інші законодавчі акти не встановлювали прямої заборони на надання земельних ділянок у власність або в користування за відсутності детального плану територій.

Натомість судом було з'ясовано, що згідно з нормами законодавства, чинного на час прийняття відповідачем-1 рішення від 10.07.2003р. №638-5/798 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", зокрема, ст. 123 Земельного кодексу України, проект відведення земельної ділянки в оренду відповідачу-2 підлягав державній землевпорядній експертизі. Проте позитивний висновок державної землевпорядної експертизи проекту відведення земельної ділянки відповідачу-2 відсутній, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про порушення відповідачем-1 при прийнятті спірного рішення вимог ч.6 ст. 123 Земельного кодексу України та наказу Держкомзему України від 11.03.1997р. №39.

Окрім того, відповідачем-2 було подано заяву про застосування строку позовної давності до вимоги позивача про визнання незаконним і скасування рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями відповідача-1 від 23.12.2003р. №323/1198, від 21.10.2004р. №598/2008).

З цього приводу судом було встановлено наступне.

Насамперед, з матеріалів справи вбачається, що позов було подано Заступником прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України, у зв'язку з незаконністю надання відповідачу-2 земельної ділянки. Оскільки вказаний орган державної влади не має повноважень звертатися до суду з позовами, то позов пред'явлено прокурором, як позивачем.

Однак в процесі судового розгляду доводи про те, що рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями відповідача-1 від 23.12.2003р. №323/1198, від 21.10.2004р. №598/2008) порушує право власності або інше речове право Державної інспекції сільського господарства України не знайшли свого підтвердження. До того ж, повноваженнями з розпорядження землями комунальної власності територіальної громади м. Києва наділений саме відповідач-1 (Київська міська рада).

Згідно зі ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Наслідки спливу позовної давності наведені в ст. 267 Цивільного кодексу України. Так, в ч.ч.3, 4 названої статті вказано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до п.2 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011р., який набув чинності 13.01.2013р., у Цивільному кодексі України було виключено п.4 ч.1 ст. 268, згідно з яким позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. В пп.3 п.5 р.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності даним законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Однак, враховуючи, що оспорюваним рішенням відповідача-1 не було порушено право власності або інше речове право як позивача, так і Державної інспекції сільського господарства України, в інтересах якої прокуратура фактично звернулася до суду, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що положення п.п.3 п.5 р. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" не підлягають застосуванню до вимог про визнання незаконним та скасування рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями відповідача-1 від 23.12.2003р. №323/1198, від 21.10.2004р. №598/2008).

Окрім того, з листа вих.№05/2-7468-08 від 04.04.2008р. вбачається, що прокуратура міста Києва була обізнана про існування рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" у зв'язку зі вступом у справу, яка знаходилась в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва. Наведені обставини свідчать про те, що законодавчо встановлений трирічний строк позовної давності до вимог про визнання незаконним та скасування названого рішення відповідача-1 сплинув 04.04.2008р.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів на підтвердження поважності пропуску строку позовної давності позивачем не надано, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовна вимога про визнання незаконним і скасування п.1 рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями відповідача-1 від 23.12.2003р. №323/1198, від 21.10.2004р. №598/2008) не підлягає задоволенню, оскільки сплинув строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач-2.

Решта вимог позивача є похідними від вимоги про визнання незаконним і скасування п.1 рішення відповідача-1 від 10.07.2003р. №638-5/798 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зі змінами, внесеними рішеннями відповідача-1 від 23.12.2003р. №323/1198, від 21.10.2004р. №598/2008), а тому вказані вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного в позові та в апеляційні скарзі.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді. Тобто, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. у справі №910/8137/13 прокуратурою (позивачем) судові витрати понесені не були.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 80, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотань представника Олександрівської клінічної лікарні міста Києва про припинення провадження у справі.

2. Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. у справі №910/8137/13 - без змін.

3. Матеріали справи №910/8137/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков