Рішення

від 17.12.2013 по справі 905/7573/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.2013 Справа № 905/7573/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Групп», м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка

про стягнення 21318,40грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Карапетян А.Р. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлас Групп», м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 15427,90грн. та пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 751,09грн., заборгованості з комунальних та експлуатаційних послуг в сумі 4704,04грн. та пені за несвоєчасну сплату комунальних послуг в сумі 435,37грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору суборенди нежитлового приміщення №011212-3 від 09.12.2012р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати та плати за комунальні та експлуатаційні послуги, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 15427,90грн. та заборгованість з комунальних та експлуатаційних послуг в сумі 4704,04грн., що стало підставою для нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 751,09грн. та пені за несвоєчасну сплату комунальних та експлуатаційних послуг в сумі 435,37грн.

02 грудня 2013р. позивач надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить суд додатково стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги суборенди та за комунальні послуги за жовтень-листопад 2013р., у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути суму у розмірі 25672,55грн., з яких: заборгованість з орендної плати в сумі 18691,00грн., пеня в сумі 1104,35грн., заборгованість з комунальних та експлуатаційних послуг в сумі 5549,06грн., пеня в сумі 328,14грн. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона відповідає приписам ст.22 ГПК України та підлягає задоволенню.

16 грудня 2013р. позивачем була надана заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач зазначив, що під час розрахунків розміру пені за заборгованість з комунальних та експлуатаційних послуг була допущена арифметична помилка, а саме пеня складає замість 328,14грн. - 326,75грн. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона відповідає приписам ст.22 ГПК України та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене судом розглядаються позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 18691,00грн., пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 1104,35грн., заборгованості з комунальних та експлуатаційних послуг в сумі 5549,06грн. та пені за несвоєчасну сплату комунальних послуг в сумі 326,75грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та усним клопотанням представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлас Групп» (Суборендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Суборендар) 09 грудня 2012р. був укладений договір суборенди №011212-3 нежитлового приміщення.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Суборендодавець зобов'язується передати, а Суборендар зобов'язується прийняти в тимчасове строкове платне користування нежитлове (офісне) приміщення площею 20,9кв.м. на другому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Згідно п.2.1. договору об'єкт оренди надається для функціонування офісних приміщень.

Відповідно до умов п.2.3. договору передача об'єкта оренди в користування здійснюється протягом 3 календарних днів після підписання сторонами акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

За приписами п.3.1. договору орендна плата одного квадратного метра складає 91,67грн. + ПДВ 18,33грн. та дорівнює 110,00грн. на місяць. Внесення орендної плати здійснюється Суборендарем на підставі рахунку щомісяця в термін до 5-го числа розрахункового місяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Суборендодавця (п.3.2. договору).

Згідно п.3.5. договору комунальні та експлуатаційні послуги Суборендар сплачує окремо від плати за об'єкт на підставі наданих Суборендодавцем рахунків. Суборендар зобов'язаний сплатити грошову суму, зазначену в рахунку протягом п'яти календарних днів з моменту виставлення рахунку Суборендодавцем.

Відповідно до п.4.2.1. договору Суборендар зобов'язався у повному обсязі та своєчасно вносити орендну плату та інші платежі, які визначені в статті 3 цього договору.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що за порушенням термінів сплати орендної плати та інших, передбачених договором платежів, Суборендар сплачує Суборендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення, від простроченої суми за кожний день затримки виконання зобов'язання.

Термін оренди за цим договором складає 15 місяців з моменту передачі об'єкту оренди (п.7.1. договору). Цей договір набирає чинності з моменту його укладання та підписання сторонами (п.7.2.). Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Згідно акту приймання-передачі від 09.12.2012р. Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв в тимчасове строкове платне користування нежитлове (офісне) приміщення площею 20,9кв.м. на другому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Позивачем у період дії договору суборенди були виставлені до оплати рахунки-фактури за оренду приміщення, зокрема, рахунок-фактура №СФ-000176 від 01.12.2012р. попередня оплата на суму 2299,00грн., №СФ-000175 від 01.12.2012р. на суму 2299,00грн., №СФ-000197 від 30.01.2013р. на суму 2299,00грн., №СФ-000222 від 01.03.2013р. на суму 2299,00грн., №СФ-000263 від 03.06.2013р. на суму 2299,00грн., №СФ-000297 від 01.08.2013р. на суму 2299,00грн., №СФ-00034 від 02.09.2013р. на суму 2299,00грн., №СФ-000367 від 30.09.2013р. на суму 2299,00грн., №СФ-00368 від 31.10.2013р. на суму 2299,00грн., Всього на загальну суму 20691,00грн.

Також позивачем у період дії договору суборенди були виставлені рахунки-фактури за надані комунальні та експлуатаційні послуги, зокрема, рахунок-фактура №СФ-000192 від 31.12.2013р. на суму 1015,32грн., №СФ-000249 від 30.04.2013р. на суму 720,53гр., №СФ-000258 від 16.05.2013р. на суму 642,54грн., №СФ-000282 від 30.06.2013р. на суму 566,35грн., №СФ-000300 від 31.07.2013р. на суму 529,37грн., №СФ-000316 від 30.08.2013р. на суму 591,05грн., №СФ-000338 від 30.09.2013р. на суму 638,88грн., СФ-000355 від 31.10.2013р. на суму 845,02грн. Всього на загальну суму 5549,06грн.

Факт надання послуг з оренди приміщення та комунальних і експлуатаційних послуг за договором суборенди №011212-3 від 09.12.2012р. також підтверджується наданими до матеріалів справи податковими накладними.

У зв'язку із частковою сплатою орендної плати та плати за надані комунальні та експлуатаційні послуги позивачем на адресу відповідача були надіслані листи №07 від 25.04.2013р. та №9 від 07.06.2013р. з вимогою сплатити наявну заборгованість за договором суборенди №011212-3 від 09.12.2012р.

Станом на 25.06.2013р. між сторонами був складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків за договором суборенди №011212-3 від 09.12.2013р., відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 11873,39грн.

Крім того в матеріалах справи наявний гарантійний лист №4 від 25.06.2013р., в якому відповідач зобов'язувався сплатити наявну заборгованість за договором суборенди №011212-3 від 09.12.2013р. в сумі 11873,39грн., з яких: 9495,00грн. - борг за оренду, 2378,39грн. борг за комунальні послуги до 31.08.2013р.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає: заборгованість з орендної плати в сумі 18691,00грн. та заборгованість з комунальних та експлуатаційних послуг в сумі 5549,06грн., що стало підставою для нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 1104,35грн. та пені за несвоєчасну сплату комунальних та експлуатаційних послуг в сумі 326,75грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Тобто відповідно до приписів вищезазначеної норми наймач отримує відносно піднаймача всі права та обов'язки наймодавця, в свою чергу піднаймач має права та обов'язки наймача.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, що співпадає з умовами п.3.2 договору, в якому передбачено, що орендна плата перераховується Суборендатором щомісячно, не пізніше 05 числа поточного місяця.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором суборенди №011212-3 від 09.12.2012р. належним чином не виконав, орендну плату за період дії договору сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 18691,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів, платіжних доручень у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за суборенду приміщення в сумі 18691,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої суми боргу за комунальні та експлуатаційні послуги у розмірі 5549,06грн. суд дійшов висновку позовні вимоги в цій частині задовольнити частково з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме п.3.5. договору суборенди №011212-3 від 09.12.2012р. комунальні та експлуатаційні послуги Суборендар сплачує окремо від плати за об'єкт на підставі наданих Суборендодавцем рахунків. Суборендар зобов'язаний сплатити грошову суму, зазначену в рахунку протягом п'яти календарних днів з моменту виставлення рахунку Суборендодавцем.

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 4 ст.179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до приписів ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно приписів частини 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Необхідно зазначити, що зміст договору саме і складається з пунктів договору, в яких відповідно до вимог діючого законодавства сторони обумовлюють свої права та обов'язки, домовляються щодо предмету договору, строку на який укладається договорів, ціна, згідно якої надаються та отримуються речі або послуги, умови щодо здійснення розрахунків між сторонами за отриману річ та інші умови договору.

Тобто умовами договору чітко визначений порядок сплати комунальних послуг, а саме на підставі наданих позивачем рахунків. Дослідивши матеріали справи суд встановив, що позивачем не надано доказів виставлення або направлення на адресу відповідача рахунків на оплату комунальних послуг. Однак, в матеріалах справи наявний гарантійний лист №4 від 25.06.2013р., в якому відповідач зобов'язувався сплатити наявну заборгованість за договором суборенди №011212-3 від 09.12.2013р., зокрема, за комунальні послуги в сумі 2378,39грн. до 31.08.2013р.

Враховуючи відсутність доказів вручення або направлення рахунків за комунальні та експлуатаційні послуги на загальну суму 5549,06грн. на адресу відповідача та одночасно визнання заборгованості за надані комунальні послуги відповідачем в сумі 2378,39грн. у гарантійному листі №4 від 25.06.2013р. суд дійшов висновку позовні вимог в частині стягнення заборгованості за комунальні та експлуатаційні послуги в сумі 5549,06грн. задовольнити частково в сумі 2378,39грн.

Щодо стягнення пені в сумі 1104,35грн. за прострочення сплати орендної плати та пені в сумі 326,75грн. за прострочення сплати комунальних послуг на підставі умов п.6.2 договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Однак суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини 6 ст.232 ГКУ нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тому нарахування пені обмежено строком у шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, після закінчення цього строку їх нарахування припиняється. Як вбачається із наданого розрахунку пені до заяви про зменшення розміру позовних вимог строк її нарахування перевищує встановлені законом півроку.

Отже, за розрахунком суду до стягнення підлягає пеня у наступному розмірі: за прострочення сплати орендної плати в сумі 849,02грн. за прострочення сплати комунальних послуг в сумі 170,44грн., яка розрахована із суми боргу у розмірі 2378,39грн.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.6, 11-16, 202, 509, 530, 546, 549, 598-550, 610-612, 625-629, 632, 759, 761, 762, 774 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 179, 193, 216-218, 230, 232, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Групп», м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 18691,00грн., пені за несвоєчасну оплату орендної плати в сумі 1104,35грн., заборгованості з комунальних та експлуатаційних послуг в сумі 5549,06грн., пені за несвоєчасну оплату комунальних послуг в сумі 326,75грн., задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Групп», м. Донецьк (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 99, код ЄДРПОУ 35442722) заборгованість з орендної плати в сумі 18691,00грн., пеню за несвоєчасну оплату орендної плати в сумі 849,02грн., заборгованість з комунальних та експлуатаційних послуг в сумі 2378,39грн., пеню за несвоєчасну оплату комунальних послуг в сумі 170,44грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1480,32грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.12.2013р.

Суддя С.В. Тоцький