Постанова

від 10.12.2013 по справі 801/10581/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2013 р. (о 12:19) Справа №801/10581/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л. за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В.,

представника позивача - Шмикалова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "вул. Сердюкова, буд.9"

до Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації

про визнання протиправною бездіяльність та стягнення,

Обставини справи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "вул. Сердюкова, буд.9" (надалі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації в частині невиконання договору №83 від 01.04.2011 між ОСББ «вул. Сердюкова, 9» (в особі голови Евлашкина М.І.) та Управлінням праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації в межах договору №83 від 01.04.2011 заборгованість з компенсації витрат, пов'язаних з наданням пільги та субсидій, за червень 2013 року-жовтень 2013 року у сумі 1703,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач надає послуги власникам квартир з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, при цьому окремі пільгові категорії громадян сплачують ці послуги з урахуванням наданого нормами діючого законодавства права на пільги. Позивач вказує, що відповідно до вимог діючого законодавства та умов укладеного договору з Управлінням праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації має право на відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території, який знаходиться на балансі позивача, у зв'язку зі сплатою вартості отриманих послуг окремими категоріями громадян зі знижкою.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, повідомлений належним чином про місце, день та час слухання справи, на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких представник відповідача зазначив, що позивач не є постачальником послуг у розумінні приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256. Представник відповідача також зазначив, що відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків» та Статуту позивача до компетенції позивача віднесено встановлення розміру внесків та платежів, які за своє суттю не є тарифом на послуги з утримання будинків, отже, позивач не має право формувати тариф, а визначена позивачем сума 1,10 грн. за 1 м. кв. є обов'язковим внеском членів об'єднання. Враховуючи зазначене, представник відповідача підкреслив, що пільги на внески членів ОСББ нормами діючого законодавства не передбачені, що, в свою чергу, відповідно до вимог Бюджетного кодексу України виключає можливість відшкодування вказаних сум позивачу.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "вул. Сердюкова, буд.9" смт. Новофедорівка Сакського району АР Крим є юридичною особою (ідентифікаційний код 37423722), види діяльності за КВЕД -2010 81.10. комплексне обслуговування об'єктів, інституційний сектор економіки за КІСЕ S.15 некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.

Відповідно до п. 2.1. Статуту метою діяльності об'єднання є забезпечення належного утримання житлового будинку і території біля нього. Пунктом 11.1. Статуту передбачено, що житловий комплекс перебуває на балансі об'єднання.

01.04.2011 між Управлінням праці та соціального захисту населення Сакської райдержадміністрації (далі - Управління) та об'єднанням співвласників багатоквартирного житлового будинку "вул. Сердюкова, буд.9" (далі - Підприємство) був укладений договір №83. Згідно розділу 1 зазначеного договору підприємство зобов'язується надавати відповідні послуги пільговим категоріям громадян, а Управління відшкодовувати з бюджетних коштів витрати, що понесені підприємством у зв'язку з надання послуг. Підставою для відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг є розрахунки та списки.

Згідно розділу 2 договору Управління перераховує грошові кошти на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг та субсидій при отриманні субвенції з Державного бюджету України.

Строк дії договору - 5 років.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем був направлений розрахунок компенсації витрат на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ «Вул. Сердюкова,9» для пільгових категорій громадян за період червень-жовтень 2013 р.

Листом від 15.11.2013 вих. №01.23-02/03-1182 відповідач повідомив, що ОСББ у розумінні приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги» може виступати виключно в якості споживача. Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків» не передбачено встановлення тарифів на утримання будинку та прибудинкової території, а можливо лише визначення розміру обов'язкових платежів, при цьому діючим законодавством не передбачено пільги на внески, у зв'язку з чим зобов'язання за договором не наступили.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо невиконання умов договору, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зважає на наступне.

Адміністративним договором у розумінні пункту 14 статті 3 КАС є дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Із наведеного визначення вбачається, що необхідними ознаками адміністративного договору є суб'єктність, тобто однією із сторін договору є суб'єкт владних повноважень, та предметність - права й обов'язки учасників договору випливають з управлінських функцій суб'єкта владних повноважень.

Ще одна ознака адміністративного договору - це мета його укладання, якою є реалізація функцій держави, а саме реалізація повноважень того чи іншого органу. Це означає, що в процесі своєї діяльності органи державного управління можуть здійснювати власні повноваження шляхом не тільки видання актів управління, а й укладання адміністративних договорів. При цьому юридична природа адміністративного договору полягає в тому, що він є актом застосування норм права, в результаті чого реалізуються функції виконавчої влади за деякими винятками, у зв'язку з чим, орган управління зберігає владні повноваження адміністративного характеру й разом з тим несе певні зобов'язання перед другою стороною.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Враховуючи суб'єктний склад сторін договору, його предмет та мету його укладання, суд дійшов висновку, що вказаний договір має ознаки адміністративного договору, у зв'язку з чим спори щодо невиконання умов адміністративного договору віднесені до юрисдикції адміністративної юстиції.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-ХІІ, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3550-ХІІ, Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 року №3721-ХІІ, Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. N 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» та інш. певні пільгові категорії громадян мають право знижки плати за користування житлом (за надання послуг з утримання житла та прибудинкової території) за державними програмами соціального захисту населення.

Фінансування зазначених державних соціальних програм згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 (далі - Порядок №256).

Пунктом 2 даного Порядку визначено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Згідно з пунктом 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Відповідно до абзацу 1 п. 5. Порядку №256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Абзацом 4 пункту 6 Порядку №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема, безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

Тобто розрахунки проводяться з постачальниками послуг з утримання будинків та споруд на прибудинкових територіях.

Визначення поняття утримання будинків і прибудинкових територій наведено у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-ІУ, відповідно до якої утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

У пункті 3.1. Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 №60, що зареєстрований у Мінюсті України 19.05.2005за №541/10821, визначено, що виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій може бути виконавець послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків чи інший суб'єкт господарювання, з яким дійшли домовленості про надання таких послуг та який відповідає вимогам пункту 1.3 Порядку. Виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених у пункті 1.1 Порядку, може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині другій статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

За статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 №2866-Ш (надалі Закон №2866) об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Частиною 1 ст. 4 закону №2866 встановлено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (ч. 4 ст. 4 Закону №2866).

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону №2866 об'єднання може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладення договорів з фізичними чи юридичними особами.

Об'єднання є юридичною особою, яка створюється відповідно до закону, має печатку із своїм найменуванням та інші необхідні реквізити, а також розрахункові рахунки в установах банку (ч. 6 ст. 4 Закону №2866).

Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання (ч. 7 ст. 4 Закону №2866).

Статтям 52, 53 Господарського кодексу України визначено, що некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Судом встановлено, що рішенням 5-ї сесії Новофедорівської селищної ради 6-го скликання від 28.01.2011 №98 на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №9 по вул. Серлюкова в смт. Новофедорівка Сакського району переданий будинок №9 по вкл. Серлюкова в смт. Новофедорівка.

Таким чином, позивач є балансоутримувачем багатоквартирного будинку і здійснює відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" діяльність з утримання житлового будинку і території біля нього.

Отже, виходячи з системного аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є виконавцем послуг з утримання будинку, які надаються мешканцям вказаного будинку, у розумінні норм вказаних нормативно-правових актів.

У зв'язку з чим, суд вважає неспроможними доводи представника відповідача в обґрунтування наданих заперечень, що об'єднання співвласників житлового будинку не є підприємством - постачальником відповідних послуг, оскільки воно є балансоутримувачем будинку, створено саме з метою надання таких послуг мешканцям будинку, у зв'язку з чим, має такі ж права та обов'язки, що і спеціалізовані управління, підприємства, організації, які надають такі послуги, зокрема, щодо забезпечення виконання державних програм соціального захисту населення. Відповідно, у зв'язку з наданням пільг та субсидій пільговим категоріям громадян, ОСББ мають право на відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача, що відшкодування витрат на утримання будинку, виходячи з визначення його розміру з встановленого за рішенням ОСББ обов'язкового платежу 1,10 грн. за кв.м., суперечить вимогам Бюджетного кодексу України та іншим нормативно-правовим актам, оскільки зазначений платіж не є тарифом у розумінні приписів постанови Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011, а пільги на обов'язкові платежі, які відшкодовують мешканці багатоквартирного будинку ОСББ, не передбачені діючим законодавством, та зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 (надалі Порядок №869) цей Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (далі - виконавці), суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі - субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Згідно з п. 2 Порядку №869 тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) - вартість надання таких послуг, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість.

Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

Судом встановлено, що загальними зборами членів ОСББ «вул. Сердюкова, 9» затверджений тариф на утримання будинку та прибудинкової території, при розрахунку якого включені послуги, перелік яких визначений додатком до Порядку №869. Окрім того, згідно листа Новофедорівської сільської ради рішенням виконавчого комітету від 19.06.2013 №72 «Про затвердження тарифів на утримання будинків та прибудинкової території в ОСББ» було прийнято на підставі калькуляції тарифу на квартплату для ОСББ «вул. Сердюкова, 9».

Отже, судом встановлено, що розрахунок тарифу на утримання будинку здійснений з дотриманням Порядку №869 та затверджений виконавчим органом місцевого самоврядування.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач був зобов'язаний дотримуватися процедури, передбаченої Порядком №256, для відшкодування позивачу витрат на утримання будинку та прибудинкової території у зв'язку з наданням останнім пільг та субсидій відповідним пільговим категоріям громадян, в тому числі щодо підготовки інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами надавачами відповідних послуг, та здійснення розрахунків з постачальниками відповідних послуг.

Враховуючи, встановлені судом обставини, беручи до уваги відсутність доказів дотримання вимог Порядку №256 з боку відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка безумовно порушує права позивача.

Суд звертає увагу відповідача на те, що принцип обов'язковості договору пов'язаний з принципом добросовісності, оскільки сторони договору повинні виконувати договір добросовісно, зокрема, це стосується і адміністративного договору, особливість якого є те, що він укладений на виконання відповідачем повноважень, передбачених, в тому числі, Порядком №286.

Договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу насамперед для самих його сторін. Пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями) сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Окрім цього, суд враховує, що виходячи з наведених норм діючого законодавства та відповідно до умов договору №83 від 01.04.2011, позивач не має повноважень відмовити у наданні послуг на пільгових засадах визначеним діючим законодавством окремим категоріям громадян з тих підстав, що на думку відповідача ОСББ не відноситься до підприємств постачальників послуг з утримання будинку, та мешканцями будинку здійснюється оплата обов'язкових платежів, ані послуг з утримання будинку, виходячи з встановленого тарифу.

Відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди повинні застосовувати практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Суд зауважує, що відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади, з огляду, також, на наступне.

Слід зазначити, що пунктами 6 - 11 Порядку №256 нормовано процедуру перерозподілу обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання державних програм соціального захисту між їх видами та між бюджетами, передбачений також порядок отримання додаткових асигнування на покриття вказаних видатків.

Таким чином, хоча головні розпорядники коштів при розрахунках компенсаційних виплат за утримання будинків та прибудинкових територій надавачам послуг обмежені сумами фактичних зобов'язань відповідних бюджетів, але зобов'язані у разі виникнення додаткових зобов'язань надсилати щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми та мають повноваження на перерозподіл обсягу отриманих субвенцій.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не були вчинені дії, передбачені вимогами діючого законодавства, щодо реєстрації зобов'язань на покриття відповідних витрат позивачу, що у подальшому є підставою для отримання відповідних асигнувань на покриття вказаних витрат або перерозподілу субвенцій з державного бюджету за рахунок інших позицій.

Крім того, з огляду на викладене, суд вважає, що відсутність коштів, в тому числі, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо реєстрації зобов'язань на покриття відповідних витрат позивачу, для належного виконання грошового зобов'язання не може бути визнана обставиною, що звільняє від відповідальності, незалежно від підстав її виникнення.

Також, як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, державний орган не може посилатись на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 11 вересня 1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року.

У справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Судом встановлено, що строки звернення до суду, передбачені ст. 99 КАС України, позивачем не пропущено, оскільки відмову у відшкодуванні вказаних сум позивач отримав тільки у листопаді 2013 року.

Таким чином, оскільки вищенаведеними нормативно-правовими актами та договором №83 від 01.04.2011 підтверджується обов'язок взятий Державою (у цьому випадку в особі відповідача) з проведення відповідних субвенцій на відшкодування витрат підприємства за соціальними програмами, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача, та задовольняє позов у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Під час судового засідання, яке відбулось 10.12.2013, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 16.12.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації щодо невиконання договору від 01.04.2011 №83.

3. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації заборгованості з компенсації витрат, пов'язаних з наданням пільги та субсидій за червень 2013 року - жовтень 2013 року у сумі 1703,66 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "вул. Сердюкова, буд.9" (ідентифікаційний код 37423722) судовий збір у розмірі 172,05 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна