Рішення

від 10.12.2013 по справі 322/1023/13-ц

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

10 грудня 2013 рокуСправа № 322/1023/13-ц

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовами: ОСОБА_1

до: ОСОБА_5, ОСОБА_6

про: усунення перешкод у використанні земельних ділянок та стягнення моральної шкоди

та

за зустрічними позовами: ОСОБА_5, ОСОБА_6

до: ОСОБА_1

про: розірвання договорів оренди землі.

25 жовтня 2013 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому ОСОБА_1 (далі - позивач) просить суд: усунути перешкоди у використанні позивачем земельної ділянки для ведення особистого товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,15 га ріллі, кадастровий номер 2323655100:08:010:0001, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області в контурі поля № 148, ділянка № 1, відповідно до договору оренди землі від 29.07.2009, шляхом заборони ОСОБА_5 на час дії договору оренди землі від 29.07.2009, здійснювати будь-які дії щодо користування вказаною земельною ділянкою та передачі її у користування третім особам; стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача суму в розмірі 5000,00 грн. в рахунок відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди.

25 жовтня 2013 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд: усунути перешкоди у використанні позивачем земельної ділянки для ведення особистого товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 9,39 га ріллі, кадастровий номер 2323655100:08:010:0002, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області в контурі поля № 148, ділянка № 2-3, відповідно до договору оренди землі від 29.07.2009, шляхом заборони ОСОБА_6 на час дії договору оренди землі від 29.07.2009, здійснювати будь-які дії щодо користування вказаною земельною ділянкою та передачі її у користування третім особам; стягнути з ОСОБА_6 на користь позивача суму в розмірі 5000,00 грн. в рахунок відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

29 липня 2009 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір оренди землі, належної відповідачу на праві приватної власності, зареєстрований в ЗРФ ДП «Центр ДЗК» 05 серпня 2009 року за № 040927400138. Відповідно до вказаного договору відповідач передав позивачу в користування на умовах оренди строком на 10 років земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,15 га ріллі, кадастровий номер 2323655100:08:010:0001, розташовану на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області в контурі поля № 148, ділянка № 1.

29 липня 2009 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір оренди землі, належної відповідачу на праві приватної власності, зареєстрований в ЗРФ ДП «Центр ДЗК» 05 серпня 2009 року за № 040927400137. Відповідно до вказаного договору відповідач передав позивачу в користування на умовах оренди строком на 10 років земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 9,39 га ріллі, кадастровий номер 2323655100:08:010:0002, розташовану на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області в контурі поля № 148, ділянка № 2-3.

В жовтні 2013 року, після збору врожаю соняшника, позивач почав готувати землю для посіву пшениці, проте одночасно з цим вказану земельну ділянку почали обробляти ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які найняли ПП «Дельта» для надання відповідних послуг.

Позивач неодноразово викликав працівників міліції, при цьому ОСОБА_5 не був присутній, натомість була присутня його дружина - відповідач, ОСОБА_6, якій було роз’яснено протиправність її дій, проте відповідачі продовжували чинити перешкоди у користуванні земельними ділянками.

Матеріальних збитків позивачу завдано не було, проте звернення позивача до суду обумовлено необхідністю запобігти завданню відповідачами збитків у майбутньому.

Також позивач зазначив, що дії відповідачів змушують його постійно перебувати в нервовому напруженні, що негативно впливає на родину позивача та його друзів, в сім’ї позивача виникли проблеми з огляду на те, що він не може приділити їй належну увагу. Завдяки неправомірній поведінці відповідачів позивач втратив довіру до людей, а з пояснень ОСОБА_6, він зробив висновок про те, що відповідачі не збираються зупинятися і мають намір зібрати посіяний ним врожай. Позивач втратив сон та спокій, оскільки розраховував на зазначені земельні ділянки як джерело існування і не вживав будь-яких заходів до пошуку інших джерел.

Позивач вважає, що оскільки він зазнав моральних страждань, заподіяних незаконними діями відповідачів, то відповідно він зазнав моральної шкоди, яку він оцінив у вищезазначеному розмірі.

На підставі викладеного та з посиланнями на ст.ст. 610, 611, 629, 1167 ЦК України, а також на умови укладених договорів оренди землі, позивач просив задовольнити позови у повному обсязі та підтримав його у судовому засіданні.

18.11.2013 судом були отримані письмові заперечення відповідачів проти позову, обґрунтовані наступним.

На момент подачі позову і до часу розгляду справи жодної перешкоди у користуванні земельними ділянками, переданими позивачеві за договорами оренди землі від 29.07.2009, немає, а також відсутні будь-які докази на підтвердження існування перешкод та вчинення відповідачами таких дій. Відповідачі вважають, що за таких обставин вимога позивача про заборону відповідачу чинити перешкоди у використанні земельної ділянки у майбутньому є неналежним способом захисту права, оскільки обов’язок орендодавця не чинити перешкоди у користуванні орендованим майном передбачений договором та законом.

Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, на думку відповідачів є безпідставними, оскільки в позовній заяві не наведено жодних доказів наявності моральної шкоди, в чому вона полягає, доказів вини відповідачів та обґрунтувань розміру заявленої моральної шкоди.

Також 18.11.2013 судом були отримані зустрічні позовні заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в яких відповідачі просили розірвати вищезазначені договори оренди землі.

Вимоги за зустрічними позовами обґрунтовані наступним.

Строки дії спірних договорів оренди землі розраховуються з урахуванням періоду ротації основної сівозміни, що є істотною умовою договору оренди землі.

З 2009 року по 2013 рік включно позивач п’ять років поспіль засівав орендовані земельні ділянки соняшником. Зазначеними діями позивач порушив ОСОБА_7 оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 146, відповідно до яких, допустимі нормативи періодичності вирощування на одному і тому самому полі становлять для соняшника - не менше ніж через сім років.

На думку відповідачів, в даному випадку з боку позивача порушення договорів є істотним, оскільки при укладенні договорів відповідачі розраховували на те, що належні їм земельні ділянки будуть використовуватись з дотриманням ротації культур, що позивачем грубо порушено.

Позивач засіваючи протягом п’яти років орендовані земельні ділянки соняшником, порушив обмеження у використанні земельних ділянок стосовно ротації культур та дотримання агротехнологічних вимог, що передбачені умовами договору та ст.ст. 19, 25 Закону України «Про оренду землі».

Вказані обставини, на думку відповідачів, є підставою для розірвання договорів оренди землі від 29.07.2009.

17.05.2013 відповідачі звернулися до позивача з листами, в яких просили після збору соняшника у 2013 році не обробляти їх земельні ділянки та повідомили про припинення дії договору оренди.

З наведених підстав, посилаючись на ст. 651 ЦК України, ст.ст. 19, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 30, 35 Закону України «Про охорону земель», відповідачі просили задовольнити зустрічні позови. Представники відповідачів у судовому засіданні підтримали вимоги за зустрічними позовами.

Позивач не визнав зустрічні позови, письмових заперечень проти них суду не надав.

Ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 29.11.2013 справи за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а також за зустрічними позовами, були об’єднані у одне провадження, з огляду на те, що для вирішення зазначених справ з’ясуванню підлягають одні й ті самі обставини.

У судовому засіданні 10.12.2013 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з’ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності,

встановив:

29.07.2009 було укладено договори оренди землі між позивачем та ОСОБА_6, між позивачем та ОСОБА_5, відповідно до яких відповідачі передали позивачу в користування на умовах оренди строком на 10 років земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,39 га ріллі, кадастровий номер 2323655100:08:010:0002 та площею 6,15 га ріллі, кадастровий номер 2323655100:08:010:0001, розташовані на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області в контурі поля № 148.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 отримали від позивача орендну плату за користування земельними ділянками наперед в сумі 20 000,00 грн. та 10 000,00 грн. відповідно, що підтверджується розписками відповідачів та не заперечується ними.

Вважаючи, що позивачем при використанні орендованих земельних ділянок порушуються сівозміни, а саме 5 років поспіль вирощується соняшник, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 17.05.2013 направили позивачу листи з вимогою не обробляти земельну ділянку, в яких також зазначено, що договір оренди від 29.07.2009 припиняє свою дію.

15.10.2013 та 23.10.2013 позивач звертався до Новомиколаївського РВ ГУМВС України в Запорізькій області з повідомленням про те, що ОСОБА_6 самовільно обробляє земельні ділянки, які були надані йому в оренду, що підтверджується висновками про результати розгляду звернення громадян від 18.10.2013 № 937, від 28.10.2013 № 979.

24.10.2013 ОСОБА_6 звернулася до Новомиколаївського РВ ГУМВС України в Запорізькій області з повідомленням про те, що позивач на земельній ділянці, яку він орендує в законному порядку, сіє озиму пшеницю, яку вона вже посіяла, що підтверджується висновком про результати розгляду звернення громадян від 28.10.2013 № 980.

Допитані у судовому засіданні свідки з боку позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили факт того, що в середині жовтня 2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_10 перешкоджали обробляти земельні ділянки, що орендуються позивачем, а саме, використовуючи трактор з плугом, заважали роботі трактора, яким керував ОСОБА_9

Допитана у судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_6, дружина ОСОБА_5, пояснила, що в 2008 році вищезазначені земельні ділянки були в користуванні у ОСОБА_10 У зв’язку з тим, що в той час у відповідачів виникла термінова потреба в грошах, вони звернулися до позивача та уклали з ним договори оренди землі, а позивач надав їм наперед орендну плату в загальній сумі 30 000,00 грн.

Свідок ОСОБА_10, двоюрідний брат ОСОБА_6, директор ПП «Дельта», пояснив, що він та позивач обробляють сусідні земельні ділянки на одному полі. Позивач сіяв 5 років соняшник, що фіксувалося актами, які відповідачі надали суду, а саме акт від 16.06.2010 вих. № 20, акт від 14.06.2011 вих. № 15, акт від 22.06.2012 вих. № 29. Також ОСОБА_10 зазначив, що ОСОБА_6 найняла його для обробки земельної ділянки, що належить їй, проте про існування договорів оренди він дізнався вже після того, як обробив земельну ділянку. Земельні ділянки відповідачів не відокремлені одна від одної межовими знаками.

Свідок ОСОБА_11, яка працює в ПП «Дельта» на посаді агронома, зазначила, що на земельних ділянках відповідачів 5 років сіявся соняшник.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_12, який працює в ПП «Дельта» на посаді тракториста, показань по суті спору надати не зміг, посилаючись на те, що він достовірно не пам’ятає всіх обставин, зазначив, що на сусідній земельній ділянці з тією, яку він обробляв, щороку вирощувався соняшник. Проте пояснити, на якому саме полі він працював, ОСОБА_12 не зміг.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем суду не надано жодного доказу на підтвердження вчинення ОСОБА_5 будь-яких дій, спрямованих на перешкоджання позивачу використовувати орендовану ним земельну ділянку, а відтак, не доведено і факту завдання позивачу моральної шкоди, яку він пов’язує з протиправними діями відповідача.

Недоведеність обставин, на які позивач посилався в обґрунтування своїх вимог є підставою для відмови у задоволенні позову до ОСОБА_5 у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 15 договорів оренди землі від 29.07.2009 позивач орендує земельні ділянки відповідачів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Права позивача, як орендаря, визначені п. 30 договорів оренди землі від 29.07.2009. Так, позивач має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законом порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем; передавати орендовану земельну ділянку в суборенду третім особам без зміни її цільового призначення та згоди орендодавця.

Неможливість реалізації позивачем будь-якого права, передбаченого в п. 30 договору, з вини орендодавця, слід розцінювати, як наявність перешкод у використанні земельної ділянки, що є об’єктом оренди.

Проте, як було з’ясовано під час розгляду справи, позивач продовжує безперешкодно користуватися орендованими земельними ділянками, а вищезазначені дії ОСОБА_6, що мали місце 15.10.2013 та 23.10.2013, лише створили тимчасові незручності для працівників позивача, які обробляли земельні ділянки, та, як зазначив сам позивач, не завдали йому шкоди.

Щодо вимог позивача про необхідність заборони відповідачу у майбутньому чинити перешкоди у використанні орендованих земельних ділянок, суд зазначає, що такий обов’язок відповідача, як орендодавця, передбачений у п. 29 договору оренди землі від 29.07.2009. Невиконання відповідачем такого обов’язку судом не встановлено, а відтак підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Стверджуючи в позовній заяві про завдання йому діями ОСОБА_6 моральної шкоди, позивач зазначив, що зазначені обставини можуть підтвердити члени його родини та його друзі, проте клопотання про виклик у судове засідання зазначених осіб в якості свідків позивачем заявлено не було. Інших доказів на підтвердження факту завдання моральної шкоди позивач не надав.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення зустрічних позовів, суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту зустрічних позовних заяв та було з’ясовано судом під час розгляду справи, єдиною підставою для розірвання зазначених договорів оренди землі відповідачі вважають істотне порушення позивачем умов цих договорів, що полягало у порушенні позивачем ОСОБА_7 оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 146.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідачі в обґрунтування вимог за зустрічними позовами посилаються, зокрема на лист управління агропромислового розвитку Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області від 14.11.2013 вих. № 786, в якому зазначено, що вирощування соняшника на одному полі протягом 5 років приведе до виснаження землі поживними речовинами, продуктивною вологою та насичення вовчком, хворобами та шкідниками.

Судом встановлено, що позивач протягом 5 років засівав орендовані земельні ділянки соняшником.

Разом з цим, суд не визнає недотримання позивачем нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 146, істотним порушенням договорів оренди землі з урахуванням інших умов цих договорів, зокрема пункту 21, відповідно якого орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов’язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами або судом.

Посилання відповідачів на п. 26 договорів щодо встановлених обмежень у користуванні земельними ділянками, а саме необхідності дотримання агротехнологічних вимог при сільськогосподарському виробництві, суд визнає необґрунтованими, оскільки п. 31 договорів передбачено обов’язок орендаря виконувати встановлені щодо об’єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі. Проте, в договорах оренди землі не наведено чіткого переліку агротехнологічних вимог, яких орендар має дотримуватись, та при цьому пунктом 17 договорів визначено, що умовами збереження стану об’єкта оренди є лише дотримання вимог протиерозійної організації територій.

Суд також зазначає про необґрунтованість посилань відповідачів на ст. 35 Закону України «Про охорону земель», з огляду на те, що вжиття заходів щодо охорони земель покладається не лише на землекористувачів, в тому числі орендарів, а і на власників земельних ділянок.

Так, відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону земель», з метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Обов’язкова агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення передбачена і Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (ст.ст. 1, 9).

Відповідно до п. 10 Положення про агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Мінсільгосппроду України від 30.11.1993 № 321, чинного на час укладання спірних договорів оренди землі, наявність паспорта є обов’язковою при передачі земельних ділянок у власність, наданні їх у користування.

Аналогічне положення закріплено у п. 3.5 чинного Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 № 536, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2011 за № 1517/20255 (далі - Порядок). Пунктом 3.3 Порядку визначено, що агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки використовується при розрахунку, зокрема нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах.

Таким чином, ОСОБА_7 оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 146 є загальними, в той час як відповідні нормативи для окремо визначеної земельної ділянки мають встановлюватися на підставі даних агрохімічного паспорта цієї ділянки.

При цьому, згідно з п. 2.1 Порядку, завданням агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є визначення показників якісного стану ґрунту, їх зміни внаслідок господарської діяльності.

За правилами ч. 2 ст. 59, ч. 4 ст. 60 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч наведеним нормам процесуального закону, відповідачами у позовній заяві не наведено жодних посилань на результати агрохімічної паспортизації земельних ділянок, що були передані в оренду позивачу, а відтак допустимі докази погіршення стану орендованих земельних ділянок внаслідок діяльності позивача в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для розірвання договорів оренди землі на підставі ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», оскільки відповідачами не доведено невиконання позивачем обов’язків, передбачених ст. 25 цього Закону.

Виходячи з наведеного, зустрічні позови ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у використанні земельної ділянки та стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

2. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у використанні земельної ділянки та стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

3. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі - відмовити повністю.

4. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Рішення у повному обсязі складено 13.12.2013.

Суддя С.С. Гасанбеков