Ухвала

від 23.03.2009 по справі 9/44/08-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

23 березня 2009р.                                                                      

Справа № 9/44/08-АП

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у

складі колегії

головуючий суддя       Юхименко О.В.,

суддя                              Бишевська Н.А.,

суддя                              Кожан М.П.,

при секретарі               Резнікові О.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні              

апеляційну скаргу      Державної податкової інспекції

                                        у

Шевченківському районі м. Запоріжжя,

на постанову                господарського суду Запорізької

області від 25.02.2008р.

у справі                         №  9/44/08-АП

за позовом                    Державної податкової інспекції

                                        у

Шевченківському районі м. Запоріжжя,

вул. Брюллова, 4, м. Запоріжжя, 69068;

до відповідача 1           Приватного підприємства

«Армпромсервіс»,

                                             вул.

Шевченка, 116, м. Запоріжжя, 69039;

до відповідача 2           Приватного підприємства «Практик»,

                                             вул.

Бориспільська, 9, м. Київ, 02099;

про                                  недійсним господарського

зобов'язання, укладеного

договором купівлі-продажу  №

01/04/01  від 01.04.04

встановили: ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя подано позов до Приватного

підприємства «Армпромсервіс», м. Запоріжжя, та Приватного підприємства

«Практик», м. Київ, про:

 визнання недійсним

на підставі ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України господарського

зобов'язання, укладеного договором купівлі-продажу № 01/04/01 від 01.04.2004р.,

зобов'язання ПП «Практик» повернути ПП «Армпромсервіс»

товарно-матеріальні цінності на суму 107.290,80 грн.;

та стягнення з ПП «Армпромсервіс» в доход держави

грошових коштів у розмірі   107.290,80

грн.

Господарський суд Запорізької області (суддя Нечипуренко

О.М.) своєю постановою від 25.02.2008р. в частині визнання недійсним

господарського зобов'язання провадження у справі закрив.

Постанова суду мотивована тим, що спірний договір є

нікчемним. Отже, вимога про визнання його недійсним не може бути предметом судового

позову.

В іншій частині позову відмовив.

В цій частині постанова суду мотивована тим, що зазначені

санкції є конфіскаційними, та можуть бути дотримані лише з дотриманням строків,

встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у

поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Шевченківському

районі м. Запоріжжя, Позивач, вказує на порушення норм матеріального права, що

призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 4 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог

про застосування наслідків нікчемного правочину застосовується позовна давність

у десять років.

                                                                                                                        (Див. на

звороті)

Перебіг позовної давності за вимогами про застосування

наслідків нікчемного правочину, ч. 3 ст. 261 цього Кодексу, починається від

дня, коли почалося його виконання.

Крім того, види адміністративно-господарських санкцій

визначені статтею 239 Господарського кодексу України. І серед них немає

наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинено

з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Просить постанову господарського суду Запорізької області

від 25.02.2008р. у справі № 9/44/08-АП скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

ПП «Армпромсервіс», Відповідач 1, заперечень на

апеляційну скаргу не надав. В засіданні його представник вказує на те, що суд

першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПП «Практик» процесуальним правом на участь представника

в судовому засіданні не скористався. З огляду на приписи статті 40 Кодексу

адміністративного судочинства України про дату, час та місце судового розгляду

повідомлявся у встановленому порядку.

Розпорядженням в. о. голови

Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2009р. № 184

справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Юхименко

О.В., суддів Бишевська Н.А., Кожан М.П.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з

повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального

технічного засобу «Оберіг».

Сутність спору: ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя встановлений факт взаємовідносин

Приватного Підприємства «Армпромсервіс», м. Запоріжжя, Відповідач-1, з

Приватним Підприємством «Практик», м. Київ, Відповідач-2.

Так, відповідно до умов укладеного 01.04.2004р. договору купівлі-продажу №

01/04/01 Приватним Підприємством «Армпромсервіс» (Продавець) поставлено

Приватному підприємству «Практик» (Покупець) товарно-матеріальні цінності на

загальну суму 107.290,80 грн.

Розрахунки за поставлені ТМЦ були проведені шляхом

взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від

14.07.2005р. у справі № 2-3918 визнані недійсними установчі документи - Статут

ПП «Практик», затверджений засновником ОСОБА_1та зареєстрований Дарницькою

районною у м. Києві державною адміністрацією за № 03267 від 01.12.2003р.,

Свідоцтво за № 38821240 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП

«Практик» визнано недійсним з моменту його видачі 31.12.2000р.

Припинена юридична особа - ПП «Практик».

З огляду на те, що засновник, що встановлено судовим

рішенням, зареєстрував підприємство за грошову винагороду, відношення до

фінансово-господарської діяльності не мав, визнання недійсним на підставі ст.

ст. 207, 208 Господарського кодексу України господарського зобов'язання,

укладеного договором купівлі-продажу № 01/04/01 від 01.04.2004р., та

застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним як

такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства, стали предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних

обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і

процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну

скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу

України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене

з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене

учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них

господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу

однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом

недійсним повністю або в частині.

За позицією фахівців держподаткінспекції, про що

зазначено вище, згідно з ч. 4 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про

застосування наслідків нікчемного правочину застосовується позовна давність у

десять років.

Водночас, Цивільний кодекс України, не незастосуванні

якого наполягає заявник апеляційної скарги, серед правових наслідків вчинення

правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює санкцій аналогічних

тим, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.

Разом з тим, такі санкції за укладення угоди (вчинення

господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави

і суспільства, встановлені Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК України - якщо

господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка

завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені нею санкції

застосовує лише суд. 

Органи державної податкової служби, з огляду на приписи

п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4

грудня 1990 року N 509-XII позови до підприємств, установ, організацій та

громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів,

одержаних ними за такими угодами, подають до судів.

Це правило відповідає статті 41 Конституції України,

згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду

у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються

за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської

діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських

як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК

України.

Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом

строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або

зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200

Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний

адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Державної

податкової інспекції у Шевченківському районі                        м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької

області від 25.02.2008р. у справі                         № 9/44/08-АП - без

змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за

наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення подається

протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду

апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі

складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з

дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 29.04.2009р.

                                   Головуючий

суддя                                      О.В.Юхименко

                                   Суддя                                                           

М.П. Кожан

                                   Суддя                                                           

Н.А. Бишевська