Рішення

від 18.12.2013 по справі 903/1167/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2013 р. Справа № 903/1167/13

за позовом Державного підприємства "Волиньторф"

до відповідача: Об'єднання підприємств громадського харчування Любешівської райспоживспілки

про стягнення 6 005,00 грн.

Суддя Черняк Л.О .

При секретарі Хомич О.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Дуда Л.М. - провідний юрисконсульт (дов. №1083 від 23.08.2013р.)

Від відповідача : н/з

Оскільки представник позивача не заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 - 1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач - Державне підприємство "Волиньторф" (далі - підприємство) просить суд стягнути з Об'єднання підприємств громадського харчування Любешівської райспоживспілки (далі - об'єднання) 6005,00грн., в т.ч. 4 850,00грн. - заборгованості за поставлений товар, 1 155,00грн. - за автотранспортні послуги та 1 720,50грн. судових витрат по справі.

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що позивач здійснив продаж товару на загальну суму 5 850,00грн. та надав автотранспортні послуги по доставці цього товару відповідачу на суму 1 155,00грн.. Проте відповідач здійснив лише часткову сплату за отриманий товар та надані послуги в сумі 1 000,00грн., в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 6 005,00грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на видаткові накладні №РН-000000759 від 17.02.2012р. та №РН-000004275від 02.11.2012р., товарно-транспортні накладні №613 від 17.02.2012р. та №3767 від 02.11.2012р. та норми чинного законодавства, а саме ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, ст.ст.193 ГК України.

Відповідач у судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив, позов не оспорив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду спору, оскільки ухвала суду від 08.11.2013р. направлялася рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою відповідача вказаною в позовній заяві (44200, Волинська область, смт. Любешів, вул.. Червоноармійська, 12).

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Із досліджених матеріалів справи, пояснень представника позивача господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Державне підприємство "Волиньторф" поставило Об'єднанню підприємств громадського харчування Любешівської райспоживспілки товар (брикети в кількості 13 тонн) на загальну суму 5 850,00грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-000000759 від 17.02.2012р. на суму 1 800,00грн. (з ПДВ) та №РН-000004275від 02.11.2012р. на суму 4 050,00грн. (з ПДВ), скріплених підписами повноважних осіб та печатками встановленого зразка а.с.7, 8 )

Також підприємство надало відповідачу автотранспортні послуги по перевезенню брикету на суму 1 155,00грн., підтвердженням чого слугують товарно-транспортні накладні №613 від 17.02.2012р. на суму 660,00грн. та №3767 від 02.11.2012р. 495,00грн. (а.с. 9, 10).

Загалом сума до сплати за отриманий товар та надані послуги перевезення становить 7 005,00грн.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Між сторонами зобов'язання виникли на підставі видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, підписаних відповідальними особами сторін.

Проте відповідач оплати товару та послуг перевезення не проводив, в результаті чого позивач направив відповідачу лист-претензію №891 від 24.07.2013р. з вимогою сплатити суму боргу - 7 005,00грн., яку відповідач отримав 05.08.2013р., про що свідчить поштове повідомлення №44201 0100238 5 (а.с. 11, 12).

Після чого відповідач здійснив часткову сплату в сумі 1 000,00грн., що підтверджується банківською випискою про рух коштів на рахунку позивача (а.с. 15).

Подальших проплат відповідач не здійснював, в результаті чого розмір заборгованості на момент звернення з позовом до суду становить 6 005,00грн. (7 005,00 - 1 000,00).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Строк виконання зобов'язання в видаткових накладних не був визначений, письмовий договір між сторонами укладений шляхом виписки накладної, в порядку ст.530 ЦК України позивач направляв відповідачу претензію, яка визначала строк виконання зобов'язання - 10 календарних днів від дати отримання цієї вимоги (а.с. 11).

Отже, враховуючи вищенаведене, заборгованість відповідача станом на момент розгляду справи становить 6 005,00грн., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості в заявленій позивачем сумі.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору слід віднести на нього відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, ст. 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 530 Цивільного кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Об'єднання підприємств громадського харчування Любешівської райспоживспілки (44200, Волинська область, смт.Любешів, вул.. Червоноармійська, 12, р/р 26001265892001 у Волинському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 303410, код ЄДРПОУ 05384181) на користь Державного підприємства "Волиньторф" (44614, с. Прилісне, Маневицький р-н, Волинська область, р/р260053881901, ТОВ «Банк інвестицій та заощаджень», МФО 380281, код ЄДРПОУ 00426302)

6 005,00грн. заборгованості за поставлений товар та надані послуги по перевезенню, 1 720,50грн. витрат за сплату судового збору.

Повний текст рішення складено

18.12.13

Суддя Л. О. Черняк