Рішення

від 11.12.2013 по справі 910/18680/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18680/13 11.12.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/18680/13

за позовом приватного акціонерного товариства «Інтеркондиціонер»;

до дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства

«Енергомонтажвентиляція «УВТК»;

про стягнення 450 505,53 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бурлакова К.Ю., довіреність б/н від 09.12.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Інтеркондиціонер» (надалі - позивач) з позовом до дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства «Енергомонтажвентиляція «УВТК» (надалі - відповідач) про стягнення 450 505,53 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 4г-1/2013 від 29.01.2013р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 432 881,00 грн., за прострочення оплати якої нарахована пеня в сумі 17 624,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/18680/13 та призначено її розгляд на 14.11.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2013р. суд, на підставі ст. 69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 05.12.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2013р. розгляд справи було відкладено на 11.12.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача, неподанням витребуваних судом доказів та необхідністю витребуванням нових доказів у справі.

В судовому засіданні 11.12.2013р. представник позивача звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 383 676,00 грн. основного боргу та 17 324,53 грн. пені, загалом 401 300,53 грн.

Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, в зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 401 300,53 грн., визначеної позивачем.

Присутнім у судовому засіданні представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 30.09.2013р., від 14.11.2013р., від 05.12.2013р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 30.09.2013р., від 14.11.2013р., від 05.12.2013р. були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленнями про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2013р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір поставки № 4г-1/2013, у відповідності з п. 1.1. якого позивач виготовляє та передає у власність відповідача вентиляційне обладнання (далі - товар), а відповідач зобов'язується оплатити повну вартість обладнання та прийняти його відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору, ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура обладнання, що поставляється за цим договором, визначається у рахунках-фактурах позивача, які є невід'ємною частиною даного договору.

Орієнтовна сума договору, згідно з п.3.1 договору, склала 4 500 000,00 грн. з ПДВ.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем за видатковими накладними № РН-00063 від 11.04.2013р., № РН-000086 від 19.04.2013р., № РН-000101 від 23.04.2013р., № РН-000248 від 29.05.2013р., № РН-000249 від 29.05.2013р., № РН-000250 від 29.05.2013р., № РН-000282 від 31.05.2013р., № РН-00392 від 20.06.2013р., № РН-000446 від 04.07.2013р. та № РН-000445 від 04.07.2013р., копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали було оглянуто в судовому засіданні, поставив відповідачу товар на загальну суму 547 548,00 грн.

Факт отримання відповідачем товару також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) та товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з умовами п.3.3 договору, розрахунок за товар здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених позивачем.

Умовами п.3.4 договору визначено, що 50% загальної суми відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунка-фактури.

Пунктом 3.5 договору встановлено, якщо товар було поставлено до повного розрахунку, відповідач зобов'язується оплатити його протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки.

Позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури, копії яких додано до позовної заяви, на оплату поставленого товару на суму 547 548,00 грн.

Факт отримання відповідачем виставлених позивачем рахунків фактур підтверджується відповідними видатковими накладними, в яких є посилання на виставлені рахунки-фактур, та які підписані уповноваженим представником відповідача.

Отже, датою отримання відповідачем рахунку-фактури на оплату отриманого товару є дата підписання відповідної видаткової накладної.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар розрахувався частково в сумі 163 872,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 383 676,00 грн.

Крім того, станом на 31.10.2013р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами встановлено заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені товари в сумі 383 676,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 383 676,00 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 383 676,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 17 624,53 грн. пені, яка розрахована за кожною накладною окремо, з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 6.4 договору передбачено, що за термінів оплати товару, встановлених п.3.5 договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає оплаті, за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, який доданий до позовної заяви, визнав його необґрунтованим, оскільки наданий розрахунок здійснений без урахування встановлених п.3.5 договору строків оплати товару.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням строків оплати товару, встановлених п.3.5 договору, з урахуванням того, що датою отримання відповідачем рахунку-фактури є дата відповідної видаткової накладної, а також враховуючи зміни облікової ставки НБУ, судом встановлено, що розмір пені становить 13 974,38 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства «Енергомонтажвентиляція «УВТК» (01030, м. Київ, вул. І. Франка, 5-б; код ЄДРПОУ 32798888) на користь приватного акціонерного товариства «Інтеркондиціонер» (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, 17; адреса для листування: 61176, м. Харків, а/с 1786; код ЄДРПОУ 24472991) 383 676 грн. 00 коп. - боргу, 13 974 грн. 38 коп. - пені та 7953 грн. 01 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.12.2013р.

Суддя А.І. Привалов