Рішення

від 13.11.2013 по справі 910/18296/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18296/13 13.11.13

За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами "ВОРТЕКС 11"

Про стягнення 15 404,00 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Бровченко І.В. дов. №б/н від 05.09.2013р.

Від відповідача не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Державне підприємство Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами "ВОРТЕКС 11" про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 15 404,00 грн., з яких 14 988,00 грн. - основного боргу, 73,42 грн. - 3% річних, 342,58 грн. - пені, крім того просив судові витрати у розмірі 1 720,50 грн. також покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 порушено провадження у справі №910/18296/13 та призначено розгляд справи на 16.10.2013.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 справу було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №910/18296/13 до свого провадження та призначила судове засідання на 30.10.2013.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 справу №910/18296/13 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/18296/13 до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 розгляд справи відкладався на 13.11.2013, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 13.11.2013 з'явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 13.11.2013 не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/18296/13 від 23.09.2013 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подали.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/18296/13.

В судовому засіданні 13.11.2013 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2011 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр управління проектами «Вортекс 11» (далі - Відповідач) було укладено Договір про надання послуг зберігання №0010/07/89 (далі - Договір) та Додаток до договору про надання послуг зберігання №0010/07/89 від 07.12.2011 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Зберігач надає послуги по зберіганню, а також прийому, розвантаженню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, що належать Поклажодавцю.

На виконання умов Договору Позивач прийняв на зберігання від Відповідача товарно-матеріальні цінності, що підтверджується накладними: №1 від 12.12.2012 р., №2 від 26.12.2011р., №30/1 від 30.01.2012р., №5 від 16.02.2012 р., №6 від 22.02.2012 р., №21 від 06.03.2012р„ №26 від 02.04.2012р., №29/1 від 29.08.2012р., №11/02 від 11.09.2012р., №19/1 від 19.11.2012р. (копії містяться в матеріалах справи).

Факт виконання Позивачем умов Договору підтверджується актами виконаних робіт: від 31.12.2011 р.,від 31.01.2012 р., від 29.02.2012 р., від 30.03.2012р., від 28.04.2012 р.;

від 31.05.2012 р.; від 27.06.2012 р.; від 31.07.2012 р.; від 31.08.2012 р.; від 28.09.2012 р.; від 31.10.2012 р.; від 30.11.2012 р.; від 31.12.2012 р.; від 31.01.2013 р.; від 28.02.2013 р.; від 31.03.2013 р.; від 30.04.2013 р.; від 31.05.2013 р.; від 30.06.2013 р.; від 31.07.2013р. (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.1 Договору Відповідач зобов'язувався здійснювати попередню оплату за послуги зберігання ТМЦ в термін до 15 банківських днів після виставлення рахунку. За послуги що, надаються Позивачем, вказаних в Додатку № 1 Відповідач проводить оплату протягом трьох банківських днів.

Так, 03.01.2013р. Додатковою угодою №1 до Договору, було продовжено строк його дії до 31.01.2013р., а згодом, 08.02.2013 року Відповідач та Позивач переуклали Договір про надання послуг зберігання на строк до 31.12.2013р. (Договір № 105 від 08.02.2013 року).

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що протягом дії Договору Відповідач не оплатив повністю надані йому послуги, крім того, жодних заперечень не надав, товарно-матеріальні цінності не забрав, у зв'язку з чим порушив умови Договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 901 ЦК України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З метою досудового врегулювання спору Позивач а адресу Відповідача направляв претензії: №64 від 15.02.2012 р., №150 від 04.04.2012р., №205 від 04.05.2012р., №220 від 17.03.2012 р., №277 від 19.06.2012р., №220 від 17.03.2012р., №503 від 04.10.2012р., №575 від 26.11.2012р. (копії містяться в матеріалах справи). На які Відповідач надавав гарантійні листи: №27 від 05.04.2012р., №35 від 22.06.2012 р., №89 від 16.08.2012р. (копії містяться в матеріалах справи).

Матеріалами справи підтверджено, що на момент винесення рішення Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за Договором та станом на дату винесення рішення становить 14 988,00 грн.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, відповідачем не спростований.

Крім суми основної заборгованості, Позивач за невиконання договірних зобов'язань за Договором просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 73,42 грн., пеню у розмірі 342, 58 грн.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином зазначеним законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом.

Відповідно до п. 3.1 Договору Відповідач зобов'язувався здійснювати попередню оплату за послуги зберігання ТМЦ в термін до 15 банківських днів після виставлення рахунку, у разі прострочення оплати рахунку, згідно п. 3.4 Договору Поклажодавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру пені у сумі 342, 58 грн., які підлягають стягненню з відповідача, та встановлено, що зазначена сума пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю у розмірі 73,42 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України , при задоволенні позову стягнення судового збору покладається на відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр управління проектами «Вортекс 11» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 11, код ЄДРПОУ 36925492) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Київська контора матеріально- технічного забезпечення» (02093, м. Київ, вул. Поліська, 5, код ЄДРПОУ 07673802) заборгованості за договором у розмірі 15 404,00 грн., з яких 14 988,00 грн. - основного боргу, 73,42 грн. - 3% річних, 342,58 грн. - пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр управління проектами «Вортекс 11» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 11, код ЄДРПОУ 36925492) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Київська контора матеріально- технічного забезпечення» (02093, м. Київ, вул. Поліська, 5, код ЄДРПОУ 07673802) 1720,50 грн. - судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного рішення 18.11.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна