Рішення

від 16.12.2013 по справі 910/21294/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21294/13 16.12.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактстрой"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрспецмонтаж-1"

про стягнення 81414,55 грн.

Суддя Грєхова О. А. Представники сторін:

Від позивача: Юрченко О.А.- предст. за дов.

Від відповідача: Троцюк О.В. - предст. за дов.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрспецмонтаж-1" заборгованості за Договором на виконання робіт № 05/06/12 від 05.06.2012 року в розмірі 81414,55 грн., в тому числі 79074,80 грн. основного боргу та 2339,75 грн. 3% річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору позивач виконав роботи за які відповідач в повному обсязі не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року порушено провадження по справі № 910/21294/13, розгляд справи призначено на 02.12.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року, у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача, в порядку ст. 77 ГПУ України судом відкладено розгляд справи на 16.12.2013 року про що винесено відповідну ухвалу.

Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2013 року надав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у поданому відзиві проти задоволення позову заперечив та зазначив про відсутність фінансування з боку замовника будівництва та відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність боргу у відповідача перед позивачем, оскільки акт Ф КБ-2в та довідка Ф КБ-3 підписані директором ТОВ «Центрспецмонтаж-1» Аляєвим В.В., який був звільнений з посади директора в липні 2012 року.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.12.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2012 року між позивачем (субпідрядник за договором) та відповідачем (головний підрядник) був укладений договір № 05/06/12 на виконання робіт, за умовами якого позивач зобов'язався на свій ризик виконати за завданням відповідача будівельні роботи на об'єкті: «Реконструкція з добудовою трамвайної лінії в систему легкого рейкового транспорту на житловому масиві «Троєщина» від вул. Милославської до Пересадочного вузла на міську кільцеву електричку» І черга будівництва в частині улаштування фальш-підлоги в приміщенні тягової підстанції, в обсязі передбаченому проектно-кошторисною документацією, наданою відповідачем, а відповідач - прийняти і оплатити виконану роботу.

Сторони погодили, що позивач своїми силами і засобами виконує усі роботи в обсязі і у терміни, передбачені даним договором у відповідності з Додатком № 1 - «Календарний графік виконання робіт», що є невід'ємною частиною даного договору з матеріалів наданих відповідачем або власних матеріалів (Додаток № 4 - «Специфікація на вироби та матеріали», що є невід'ємною складовою даного договору) (п. 1.3 договору). Відповідач приймає роботи, виконані позивачем у відповідності до діючих норм та стандартів та вимог договору і оплачує їх згідно умов даного договору та Додатку № 2 - «Графік фінансування будівельно-монтажних робіт».

Відповідно до п.3.1 договору, вартість виконання робіт за цим договором розрахована на підставі договірної ціни (Додаток № 3 - «Договірна ціна», що є невід'ємною складовою даного договору) та становить 82739,19 грн., крім того ПДВ 20% - 16547,74 грн. Загальна вартість робіт складатиме 99287,02 грн. Формування вартості договірної ціни за договором здійснюється відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000.

Порядок і строки оплати за виконані роботи визначаються сторонами і фіксуються Додатком № 2 («Графік фінансування будівельно-монтажних робіт»), що є невід'ємною складовою даного договору (п. 3.11 договору).

В Додатку № 2 «Графік фінансування будівельно-монтажних робіт» сторони погодили, що 40% від договірної ціни сплачується Головним підрядником протягом 5 календарних днів після підписання договору. Остаточний розрахунок в розмірі 60% від договірної ціни сплачується Головним підрядником не пізніше 10 робочих днів після підписання акту виконаних робіт.

Згідно з п.3.12 договору, оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем поетапно протягом 5 робочих днів з дати підписання актів здачі-приймання за відповідний період, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача. Підставою до виконання оплати є належним чином оформлені та підписані обома сторонами акти здачі-приймання виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в та довідки КБ-3.

Відповідно до п. 3.13 договору, позивач має право перерахувати субпідряднику аванс у розмірі не більше 30% вартості річного обсягу робіт на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів. Вартість матеріалів перед придбанням погоджується із відповідачем. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються відповідачу.

Відповідно до п. 3.14 договору, остаточний розрахунок із субпідрядником за виконані роботи, включаючи усунення виявлених недоліків, згідно до даного договору, здійснюється не пізніше 10 робочих днів після здачі виконаних робіт генпідряднику, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт, підписаних обома сторонами.

Вартість робіт не є фіксованою і може змінюватись протягом строку дії даного договору (п. 3.16 договору).

Пунктом 3.18 договору визначено, що субпідрядник відраховує 2% від загальної вартості виконаних будівельно-монтажних робіт за даним договором генпідряднику за надання послуг на покриття витрат, пов'язаних із забезпеченням технічною документацією, організацією і коригуванням, прийманням виконаних робіт на об'єкті та інше. На вартість наданих послуг здійснюється взаємозалік за рахунок вартості робіт, що виконані субпідрядником за підсумком поточного місяця на підставі актів (форма КБ-2в та КБ-3).

Згідно з п. 5.6 договору по завершенню виду/етапу будівельно-монтажних робіт субпідрядник надає головному підряднику акт здачі-приймання виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки КБ-3 в 3-х примірниках не пізніше 25 числа кожного звітного місяця.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті будівельні роботи, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 р., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Відповідно до наявного в матеріалах справи меморіального ордеру № 140 від 07.06.2012 року відповідачем на виконання умов договору перераховано позивачу 29786,11 грн. Ця ж сума відображена у складеному сторонами двострунному акті звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 01.01.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 79074,80 грн.

Однак, відповідач за виконані позивачем роботи в повному обсязі не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 79074,80 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Чвиникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши укладений сторонами Договір на виконання робіт № 05/06/12 від 05.06.2012р., суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою даний договір є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав передбачені договором будівельні роботи по договору № 05/06/12 від 05.06.2012р. на суму 111082,56 грн., про що сторонами було погоджено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за жовтень2012р. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ3) за жовтень 2012р.

Матеріали справи свідчать, що за виконані позивачем роботи відповідач розрахувався частково на суму у розмірі 29786,11 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 140 від 07.06.2012 року.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи строки оплати встановлені в договорі та з огляду на те, що об'єми робіт за жовтень 2012 року фактично виконані субпідрядником та прийняті головним підрядником на підставі підписаного обома сторонами акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт (форма КБ-2В) з довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), строк оплатити виконаних позивачем робіт настав.

Таким чином судом встановлено, що зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт у строк встановлений договором, відповідачем в повному обсязі не виконано.

Умовами пункту 3.18 договору визначено, що субпідрядник відраховує 2% від загальної вартості виконаних будівельно-монтажних робіт за даним договором генпідряднику за надання послуг на покриття витрат, пов'язаних із забезпеченням технічною документацією, організацією і коригуванням, прийманням виконаних робіт на об'єкті та інше. На вартість наданих послуг здійснюється взаємозалік за рахунок вартості робіт, що виконані субпідрядником за підсумком поточного місяця на підставі актів (форма КБ-2в та КБ-3).

Згідно розрахунку позивача, вартість послуг генпідряду за виконані роботи за жовтень 2012 року всього на суму 111082,56 грн., складає 2221,65 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням часткової оплати та послуг генпідряду становить суму у розмірі 79074,80 грн. Ця ж сума відображена у складеному сторонами двострунному акті звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 01.01.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 79074,80 грн.

Заперечення відповідача щодо відсутності підстав для оплати виконаних позивачем робіт через припинення бюджетного фінансування з боку замовника будівництва до уваги судом не приймаються з огляду на те, що затримка бюджетного фінансування не може бути підставою для неоплати виконаних робіт, оскільки відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі „Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012р.

Враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, суд відзначає, що після підписання відповідачем договору у нього виникли безумовні зобов'язання виконання умов останнього та оплати виконаних робіт, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення відповідача від виконання своїх зобов'язань в зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Заперечення відповідача щодо підписання акту Ф КБ-2в та довідки Ф КБ-3 не уповноваженою особою спростовуються матеріалами справи, оскільки підпис представника який приймав роботи скріплений печаткою підприємства, що є свідченням його повноважень на підписання вказаних документів.

За таких обставин, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання за договором № 05/06/12, яке полягає у несплаті вартості виконаних позивачем робіт, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 79074,80 грн. матеріалами справи підтверджується, є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.

Також, за прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2339,75 грн.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість задоволення вимоги позивача про стягнення 3 % річних в сумі 2281,25 грн. відповідно до розрахунку суду.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються відповідно до статті 49 ГПК України на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрспецмонтаж-1" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, 8 поверх, код ЄДРПОУ 38061871), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактстрой" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, код ЄДРПОУ 31811588) 79074 (сімдесят дев'ять тисяч сімдесят чотири) грн. 80 коп. основного боргу, 2281 (дві тисячі двісті вісімдесят одну) грн. 25 коп. річних, 1719 (одну тисячу сімсот дев'ятнадцять) грн. 26 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2013.

Суддя Грєхова О.А.