Рішення

від 09.12.2013 по справі 916/2754/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р.Справа № 916/2754/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Поперняк Г.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Іноземного підприємства „СЖС Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Водолік" про розірвання договору підряду та стягнення 130 863,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Іноземне підприємство „СЖС Україна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Водолік" про розірвання договору підряду № БМР-02/02/10-Е від 25.03.2010 р. та стягнення невикористаного залишку отриманого авансу у сумі 130863,00 грн., посилаючись на наступне.

25.03.2010 р. між Іноземним підприємством „СЖС Україна" та ТОВ „Водолік" було укладено договір підряду № БМР-02/02/10-Е, за яким сторонами було погоджено виконання робіт „Електромонтажні роботи в нежитловому приміщенні будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 43/4, з метою облаштування у цій будівлі лабораторії замовника".

Так, позивач вказує, що п. 2.1 договору сторони погодили приблизну (динамічну) вартість робіт у сумі 386 804,40 грн., у т.ч. ПДВ 20% 64 467,40 грн. Відповідно до п. 2.2 договору його сума дорівнюватиме вартості усіх виконаних за договором робіт та може бути переглянута сторонами у разі зміни обсягів і характеру робіт. Додатком № 2 до договору „Календарний план робіт" визначено, що придбання матеріалів та електромонтажні роботи 1-го, 2-го та 3-го поверхів мають бути виконані поетапно, протягом 40 днів після дати отримання авансу. У відповідності до п. 11.7 договору, він діє до 31.12.2010 р., але втрачає чинність лише після остаточного виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

Наразі позивач зазначив, що ним на виконання п. 5.2 договору 30.03.2010 р. платіжним дорученням № 2497 було перераховано на поточний рахунок відповідач аванс в розмірі 193 402,20 грн.

16.08.2010 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до зазначеного договору, якою було уточнено вартість 1 етапу робіт за договором у сумі 62539,20 грн. у зв'язку з відсутністю проектної документації для виконання наступних етапів робіт.

Разом з тим позивач вказує, що роботи, які відповідач виконав за договором (визначені сторонами як роботи 1 етапу), були пред'явленні до здачі позивачу та прийняті ним у жовтні 2010 р., про що сторони склали акт приймання-здачі виконаних робіт № 1 від 13.10.2010 р. і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 13.10.2010 р. Після цього виконання робіт за договором припинилося. Таким чином, загальна вартість фактично виконаних за договором робіт, включаючи матеріали, визначається вартістю робіт 1 етапу, і склала усього 62 539,20 грн. Відтак, невикористаний залишок авансу в сумі 130863,00 грн. досі безпідставно утримується відповідачем.

Наразі позивачем зазначено, що нежитлові приміщення у будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 43/4, в яких відповідач виконував підрядні роботи, не належали позивачу, а лише орендувалися ним у власника будівлі ФОП Сергеєва С.В., з яким позивач 01.03.2010 р. уклав договір оренди будівлі № ODL.RE/2-2010, з метою облаштування лабораторії. Однак, у процесі облаштування лабораторії, частиною якого були і підрядні роботи відповідача, у будівлі були виявлені численні приховані недоліки, що зокрема підтверджується висновками щодо можливості подальшої експлуатації монолітних ділянок покриття експлуатованої покрівлі. Так, вказаним висновками було встановлено, що конструкція монолітних ділянок покрівлі будівлі не відповідає окремим положенням чинних нормативних документів, гарантувати їх довговічність неможливо, сама конструкція покрівлі внаслідок притаманних бетону властивостей є „крихкою", і її вихід з ладу (обрушення) може статися несподівано. З огляду на те, що будівля не відповідала цілям оренди, на підставі вказаних висновків позивачем ініційовано розірвання договору оренди. В свою чергу потреба у виконанні електромонтажних робіт за договором відпала. Оскільки між позивачем та власником будівлі виник судовий спір, фактично договір оренди, укладений між позивачем та власником будівлі ФОП Сергеєвим С.В., був розірваний мировою угодою від 15.11.2011 р., затвердженою ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2011 р. у справі № 14/17-4265-2011.

Так, позивач, отримавши негативні висновки спеціалістів щодо недоліків будівлі, звернувся до відповідача з листом № 501 від 18.03.2011 р., якими повідомив останнього про відсутність потреби у подальшому проведенні електромонтажних робіт та необхідність повернення невикористаного залишку авансу, запропонувавши підписати додаткову угоду № 2 до договору. Однак, відповіді на вказані пропозиції позивач не отримав.

Також повторно листом № 1576 від 05.09.2013 р. позивач надіслав відповідачу проект додаткової угоди №2 до договору з метою розірвання зазначеного договору та повернення невикористаного залишку отриманого авансу у сумі 130 863,00 грн. шляхом безготівкового переказу коштів за реквізитами поточного рахунку позивача та на умовах, визначених у цій додатковій угоді № 2. Проте відповіді на пропозиції позивача відповідач знов не надав, невикористаний залишок авансу не повернув. Таким чином, позивач стверджує, що сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, а відповідач досі безпідставно утримує невикористаний залишок авансу.

Наразі позивач вважає, що відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, і відповідно наявні підстави для розірвання цього договору згідно зі ст. 652 ЦК України. В свою чергу позивач, посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України, вважає, що у відповідача виникає обов'язок повернути невикористаний залишок отриманої суми авансу у розмірі 130863,00 грн., оскільки підстава, на якій відповідач набув вказані грошові кошти, відпала.

На підставі викладеного, позивач просить суд розірвати договір підряду № БМР-02/02/10-Е від 25.03.2010 р., укладений між Іноземним підприємством „СЖС Україна" та ТОВ „Водолік", а також стягнути суму невикористаного залишку отриманого авансу у розмірі 130 863,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.10.2013 р. позовну заяву Іноземного підприємства „СЖС Україна" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2754/13, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців (а.с. 59-61). Однак, згідно поштових повідомлень, що містяться в матеріалах справи, надіслана судом поштова кореспонденція разом з ухвалами суду повернута до суду з поштовою відміткою про повернення за закінченням терміну зберігання.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

25 березня 2010 року між Іноземним підприємством „СЖС Україна" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Водолік" (підрядник) було укладено договір підряду № БМР-02/02/10-Е (а.с. 10-15), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати передбачені цим договором роботи: „Електромонтажні роботи в нежитловому приміщенні будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 43/4, з метою облаштування у цій будівлі лабораторії замовника". В свою чергу замовник згідно п. 1.2 договору зобов'язується належно прийняти та оплатити виконані роботи.

П. 1.4 договору передбачено, що обсяг, характер робіт, та вартість робіт, зазначених в п. 1.1 даного договору, визначаються у додатку № 1 до цього договору (кошторисі), що є невід'ємною частиною цього договору, за домовленістю сторін на підставі договірної ціни.

В п. 2.1 договору сторони визначили приблизну (динамічну) вартість робіт за даним договором в розмірі 386 804,40 грн., в тому числі ПДВ -20% - 64 467,40 грн. Сума договору дорівнюватиме вартості усіх виконаних за договором робіт та може бути переглянута (уточнена) сторонами в разі зміни обсягів і характеру робіт, узгодження додаткових обсягів робіт, зміні фактичного регіонального рівня цін на ресурси в період фактичного виконання робіт, а також при прийнятті законодавчих та нормативних актів, які безпосередньо впливають на вартість робіт (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору строки початку та закінчення робіт, строки виконання окремих етапів робіт за договором визначаються календарним планом, який додається до цього договору і є його невід'ємною частиною. В разі затримки замовником виконання обов'язків за договором, та невжиття ним заходів протягом 3 робочих днів після отримання письмового повідомлення від підрядника, підрядник має право збільшити строк виконання робіт пропорційно строку затримки виконання обов'язків замовником без оформлення додаткової угоди (п. 3.5 договору).

Права та обов'язки сторін передбачено в розділі 4 договору. Так, сторони мають право ініціювати внесення змін у цей договір, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень однією із сторін умов договору (п. 4.1.1 договору). Сторони зобов'язані виконувати належним чином зобов'язання, передбачені цим договором, цивільним і господарським кодексами України та іншими актами законодавства; сплатити неустойку, відшкодувати збитки та моральну шкоду в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором, якщо сторона не доведе, що порушення договору сталося не з її вини тощо(п. 4.2.1-4.2.2 договору).

Порядок розрахунків та фінансування визначено в розділі 5 договору. Так, згідно п. 5.1 джерелом фінансування робіт за цим договором є кошти замовника. Замовник протягом 3 робочих днів після дня підписання цього договору перераховує підряднику аванс в розмірі 193 402,20 грн., в т.ч. для придбання матеріальних ресурсів (п. 5.2 договору).

Згідно п. 5.3 договору оплата проміжних платежів за виконані роботи (етапи робіт) здійснюється протягом 5 банківських днів після дати підписання уповноваженими представниками сторін проміжних актів здачі-приймання виконаних робіт після погашення (виконання робіт) суми виплаченого авансу.

Згідно п. 9.1 договору здача-приймання робіт (проміжних етапів робіт) після їх закінчення здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформляється актами за формами № КБ-2в, № КБ-3. Акти здачі-приймання робіт надаються підрядником замовнику до кінця поточного місяця або за виконаних етап робіт. Замовник приймає роботи та підписує акти протягом 3 робочих днів після їх отримання від підрядника. В разі наявності зауважень, замовник повинен протягом триденного терміну розглянуту повернути акти підряднику з відповідними письмовими обґрунтуваннями. Підрядник протягом трьох днів після отримання зауважень повинен повторно надати замовнику акти здачі-приймання робіт з урахуванням письмових обґрунтованих зауважень замовника або обґрунтовано відхилити їх (п. 9.2 договору).

В п. 11.7 договору визначено строк його дії, а саме договір набирає чинності після його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2010 року, а в частині розрахунків сторін - до їх остаточного здійснення і втрачає чинність після остаточного виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В свою чергу укладений між сторонами по справі договір підряду є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і є обов'язковим для виконання його сторонами у відповідності з положеннями ст. 629 ЦК України.

Відповідно до частини 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До того ж ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Положеннями ст.ст. 843, 844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами по справі було погоджено договірну ціну на виконання робіт „Електромонтажні роботи в не житловому приміщенні будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 43/4, з метою облаштування у цій будівлі лабораторії замовника", що здійснюватиметься у 2010 році (а.с. 16-17). Виходячи із умов договірної ціни, загальна вартість будівельних робіт складає 386 804,40 грн., розрахована по поточним цінам станом на 22.03.2010 р.

Так, як з'ясовано судом, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № ВО-25/03 від 25.03.2010 р. (а.с. 19) на оплату авансу на виконання електромонтажних робіт згідно договору № БМР-02/02/10-Е від 25.03.2010 р., що складає 193 402,20 грн.

В свою чергу на виконання умов вказаного договору Іноземне підприємство „СЖС Україна" було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача (підрядника) згідно платіжного доручення № 2497 від 30.03.2010 р. (а.с. 20) суму в розмірі 193 402,20 грн.

В ході розгляду справи, судом було встановлено, що 16.08.2010 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 (а.с. 22) до зазначеного договору, якою було уточнено вартість першого етапу робіт за договором у сумі 62 539,20 грн. у зв'язку з відсутністю проектної документації та необхідністю виконання електромонтажних робіт. Вказана вартість визначена на підставі дефектного акту і договірної ціни (а.с. 23-24), які є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди.

Як з'ясовано судом, на виконання вказаного договору підряду відповідачем були виконані роботи на суму 62539,20 грн., які визначені сторонами як роботи першого етапу, та позивачем були прийняті ці роботи у жовтні 2010 р., про що сторонами були складені акт приймання-здачі виконаних робіт № 1 від 13.10.2010 р. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт/і витрати/ від 13.10.2010 р., копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 25-34). Таким чином, загальна вартість фактично виконаних відповідачем робіт за вказаним договором, включаючи матеріали, склала 62 539,20 грн., що дорівнює вартості робіт першого етапу.

В подальшому, за ствердженнями позивача, виконання робіт за вказаним договором припинилося, у зв'язку з чим залишок авансу у сумі 130 863,00 грн. (193402,20 грн. - 62539,20 грн.) невикористаний і безпідставно утримується відповідачем.

Наразі позивачем було зазначено, що нежитлові приміщення у будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 43/4, в яких відповідач виконував підрядні роботи, не належали позивачу, а лише орендувалися ним у власника будівлі ФОП Сергеєва С.В., з яким позивач 01.03.2010 р. уклав договір оренди будівлі № ODL.RE/2-2010, з метою облаштування лабораторії. У процесі облаштування лабораторії, частиною якого були і підрядні роботи відповідача, у будівлі якого виявлено численні приховані недоліки, що зокрема підтверджується висновками щодо можливості подальшої експлуатації монолітних ділянок покриття експлуатованої покрівлі (додаток № 3 до звіту від 10.03.2011 р. про проведення технічного обстеження на відповідність виконаних робіт державним стандартам, будівельним нормам і правилам, складеного Одеським представництвом ТОВ „Український інженерно-технінчий центр" за наслідками фактичного обстеження будівлі (а.с. 35-37)). Вказаними висновками було встановлено, що конструкція монолітних ділянок покрівлі будівлі не відповідає окремим положенням чинних нормативних документів, гарантувати їх довговічність неможливо, сама конструкція покрівлі внаслідок притаманних бетону властивостей є „крихкою", і її вихід з ладу (обрушення) може статися несподівано. Відтак, позивач стверджує, що будівля не відповідала цілям оренди, і на підставі цих висновків позивач був вимушений ініціювати розірвання договору оренди, у зв'язку з чим відпала потреба у виконанні електромонтажних робіт за укладеним з відповідачем договором. До того ж позивач вказує, що між ним та власником будівлі виник судовий спір, в ході якого договір оренди, укладений між позивачем та власником будівлі ФОП Сергеєвим С.В., був розірваний згідно з мировою угодою від 15.11.2011 р., затвердженою ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2011 р. у справі № 14/17-4265-2011 (а.с. 38-40).

Як вказує позивач, в листі № 501 від 18.03.2011 р. (а.с. 41) позивач повідомляв відповідача про відсутність потреби у подальшому проведенні електромонтажних робіт та необхідність повернення невикористаного залишку авансу, при цьому позивачем запропоновано підписати додаткову угоду № 2 до договору, проект якої було додано до вказаного листа (а.с. 42). На вказаний лист відповідач відповіді не надав. Також листом № 1576 від 05.09.2013 р. (а.с. 43-44) позивач повторно надіслав відповідачу проект додаткової угоди №2 до договору (а.с. 45) з метою розірвання зазначеного договору та повернення невикористаного залишку отриманого авансу у сумі 130 863,00 грн. шляхом безготівкового переказу коштів за реквізитами поточного рахунку позивача та на умовах, визначених у вказаній додатковій угоді № 2. Однак, відповіді на пропозиції позивача відповідач не надав, невикористаний залишок авансу не повернув. У зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо розірвання договору позивач звернувся до суду із заявленим позовом.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Так, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Між тим частина 4 ст. 849 ЦК України встановлює право замовника відмовитись від договору підряду і без порушень з боку підрядника. Зокрема, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Наведеною нормою врегульований випадок, коли одностороння відмова замовника від договору підряду не ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку підрядника, тобто, у даному випадку, одностороння відмова є безпідставною з точки зору закону. Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

В силу ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Так, матеріали справи свідчать про те, що позивач відмовився від подальшого виконання договору у зв'язку з тим, що відпала потреба у виконанні обумовлених цим договором електромонтажних робіт, проте докази отримання відповідачем такої відмови від договору матеріли справи не містять. При цьому у позовній заяві підставою для розірвання спірного договору підряду позивач визначає положення ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Так, позивач вказує, що події, які викликали ускладнення у виконанні договору (виявлення прихованих конструктивних недоліків покрівлі будівлі, встановлення ризику її несподіваного обрушення, які створюють загрозу для перебування у будівлі людей та майна), є істотною зміною обставин, які стали відомі заявнику лише після укладення договору. Відповідно на момент укладення договору сторони виходили з того, що між позивачем та власником будівлі існують орендні відносини, і будівлю передано в оренду з метою облаштування у її приміщеннях лабораторії позивача. До того ж зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагаються. У даному випадку зміна обставин зумовлена причинами поза контролем позивача, а саме: виявленням прихованих конструктивних недоліків орендованої будівлі та її непридатності для цілей оренди. При цьому подальше виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, оскільки його виконання взагалі більш не мало ніякої цінності для нього. Адже позивач був позбавлений можливості використовувати приміщення у будівлі внаслідок виявлення її прихованих конструктивних недоліків, ризику обрушення покрівлі, і тому не мав подальшої потреби у виконанні відповідачем електромонтажних робіт. Також ані із суті договору, ані із звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач. Натомість, чинні положення ЦКУ, застосовні до договорів підряду, встановлюють правові наслідки неможливості закінчення роботи за договором підряду, зокрема, якщо це сталося без вини сторін.

Відтак, судом на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору та інших доказів по справі встановлено наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість розірвання спірного договору підряду за рішенням суду згідно ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про розірвання спірного договору підряду від 25.03.2010 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Так, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми невикористаного залишку отриманого авансу у розмірі 130 863,00 грн. за своєю суттю є фактично вимогами про повернення виконаного стороною у зобов'язанні.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні ;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Необхідність в поверненні виконаного однією із сторін договору виникає у разі дострокового припинення договору (до його повного виконання). Якщо одна сторона своє зобов'язання до цього належне виконала, таке виконання втрачає правову підставу. В цій частині визначається, що сторона договору не має права вимагати повернення того, що було виконане сторонами за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, право вимагати повернення виконаного надається не стороні договору, а суб'єкту, який вже втратив статус сторони договору. Аналогічно і обов'язок повернення несе не сторона договору, а суб'єкт, який мав такий статус у минулому.

В силу приписів ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, підставою для сплати позивачем авансу був укладений сторонами вищевказаний договір підряду, який встановлював відповідне зобов'язання позивача. Однак, у зв'язку з припиненням цього договору підряду внаслідок його розірвання відбулось безпідставне набуття грошових коштів відповідачем. Тобто підстава, на якій відповідач набув вказані кошти, відпала, а на спірну суму цих коштів відповідачем не були виконані обумовлені вказаним договором роботи, тим самим залишок отриманого відповідачем авансу не використано останнім.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про виникнення у відповідача зобов'язання повернути позивачу спірну суму грошових коштів в розмірі 130863,00 грн., що були останнім перераховані відповідачу як аванс за вищевказаним договором № БМР-02/02/10-Е від 25.03.2010 р. За таких обставин, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми коштів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Іноземного підприємства „СЖС Україна" про розірвання договору підряду та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Водолік" невикористаного залишку отриманого авансу цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Іноземного підприємства „СЖС Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Водолік" про розірвання договору підряду та стягнення 130863,00 грн. задовольнити.

2. Розірвати договір підряду № БМР-02/02/10-Е, укладений 25.03.2010 р. між Іноземним підприємством „СЖС Україна" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 103; код ЄДРПОУ 14367709) та Товариством з обмеженою відповідальністю„Водолік" (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 3; код ЄДРПОУ 31377922).

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Водолік" (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 3; код ЄДРПОУ 31377922) на користь Іноземного підприємства „СЖС Україна" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 103; код ЄДРПОУ 14367709) невикористаний залишок отриманого авансу в розмірі 130863/сто тридцять тисяч вісімсот шістдесят три/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3764/три тисячі сімсот шістдесят чотири/грн. 26 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2013 р.

Суддя Петров В.С.