Рішення

від 13.11.2013 по справі 910/17973/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17973/13 13.11.13

За позовом Приватного підприємства "Альфа-Щит Вінниця"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Інвест"

Про стягнення 103 954,42 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Вишнівський М.В. дов .№ б/н від 15.10.2013р.

Від відповідача не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Приватне підприємство "Альфа-Щит Вінниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Інвест" про стягнення з останнього заборгованості за договором про надання охоронних послуг №11 від 14.08.2012 у розмірі 103 954,42 грн., з яких 91 584,00 грн. - основного боргу, 1 528,06 грн. - 3% річних, 4 989,10 грн. - подвійну облікову ставку НБУ, 457,92 грн. - штрафу згідно п.4.4. Договору, 457,92 грн. - штрафу згідно п.7.4. Договору, 5 000,00 грн. - за надання правової допомоги адвоката, крім того просили судові витрати у розмірі 2 079,10 грн. також покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.09.2013 порушено провадження у справі №910/17973/13 та призначено розгляд справи на 16.10.2013.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 справу було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №910/17973/13 до свого провадження та призначила судове засідання на 30.10.2013.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 справу №910/17973/13 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/17973/13 до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 розгляд справи відкладався на 13.11.2013, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 13.11.2013 з'явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача судове засідання 13.11.2013 не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/17973/13 від 20.09.2013 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подавали.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/17973/13.

В судовому засіданні 13.11.2013 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між СП «Кирнасівський цукор» Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільські цукроварні» (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс - Інвест» (далі - Орендар) договору оренди №ОР 14/8 від 14 серпня 2012 року останнім було взято в оренду склад готової продукції - секція №3 загальною площею 1750 кв. м., розташований за адресою: Тульчинський район, смт. Кирнасівка, вул. Новозаводська,1 (далі - Об'єкт).

Так, 14 серпня 2012 року між Приватним підприємством «Альфа-Щит Вінниця» (далі - Охорона) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс - Інвест» (далі - Замовник, Орендар) було укладено Договір про надання охоронних послуг №11 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Замовник замовляє, а Охорона надає охоронні послуги (далі-Послуги), а саме приймає під охорону склад готової продукції - секція №3 загальною площею 1750кв.м., розташований за адресою: Тульчинський район, смт. Кирнасівка, вул. Новозаводська,1 (далі - Об'єкт). Об'єкт Замовника перебуває в його користуванні відповідно до договору оренди №ОР 14/8 від 14.08.2012р.

Пунктом 3.1 Договору, сторони передбачили, що Охорона надає Послуги з першого дня після підписання даного Договору, здійснюючи функцію нагляду за Об'єктом, що охороняється.

Відповідальність за надання Послуг Охороною настає після підписання двостороннього Акту приймання передачі Об'єкту під охорону, але не пізніше 5 календарних днів з моменту надання Послуг, при умові виконання Замовником умов Акту обстеження технічного стану Об'єкта (п. 3.4 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору, його ціна становить - 12,00 грн., в тому числі ПДВ - 2,50 грн., за одну годину охорони кожним працівником «Охорони».

Оплата Замовником вартості Послуг здійснюється щомісячно до 10 числа місяця, що слідує за звітним. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування суми грошових коштів, визначених Договором, на розрахунковий рахунок Охорони, не пізніше 5 календарних днів з дня надання Охороною рахунка для здійснення оплати за даним договором. Сплата Замовником вартості Послуг здійснюється після підписання Сторонами Акту наданих послуг, який Замовник зобов'язується підписати не пізніше 3 числа місяця, що слідує за звітним (п.п.4.2.,4.3. Договору).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 901 ЦК України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Пунктом 11.1 Договору сторони погодили,що останній набуває чинності 14.08.2012р. і діє до 31.12.2012р.

Після закінчення терміну дії Договору, якщо Сторони продовжують виконувати його умови. Договір вважається поновленим на невизначений термін, але кожна із Сторін має право припинити його дію на умовах даного Договору (п.11.2 Договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач зазначив про те, що ним у період з моменту укладення Договору до 27.06.2013р. були надані Відповідачу послуги, передбачені умовами Договору, на загальну суму 91584,00 грн.

На підтвердження надання Позивачем послуг ним до позовної заяви були надані актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

1) Акт № СФ-0000046 від 31.08.2012 року на суму 5184,00 грн.;

2) Акт №СФ-0000084 від 30.09.2012 року на суму 8640,00 грн.;

3) Акт № СФ-0000105 від 31.10.2012 року на суму 8928,00 грн.;

4) Акт № СФ-0000123 від 30.11.2012 року на суму 8640,00 грн.;

5) Акт № СФ-0000141 від 31.12.2012 року на суму 8928,00 грн.;

6) Акт № СФ-0000016 від 31.01.2013 року на суму 8928,00 грн.;

7) Акт № СФ-0000029 від 28.02.2013 року на суму 8064,00 грн.;

8) Акт № СФ-0000042 від 31.03.2013 року на суму 8928,00 грн.;

9) Акт № СФ-0000055 від 30.04.2013 року на суму 8640,00 грн.;

10) Акт № СФ-0000068 від 31.05.2013 року на суму 8928,00 грн.;

11) Акт № СФ-0000081 від 27.06.2013 року на суму 7776,00 грн.

Документальним підтвердженням надання Охороною Послуг є Акт наданих послуг (приймання-передачі виконаних робіт), який складається щомісячно та затверджується представниками Сторін. Замовник повинен підписати Акт наданих послуг відповідно до умов даного Договору не пізніше третього числа місяця наступного за звітним (п.7.1 Договору).

Так зі слів Позивача вищевказані акти направлялися на адресу Відповідача, однак в порушення умов Договору підписані так і не були.

Пунктом 7.4 Договору сторони погодили, у разі необґрунтованої відмови Замовника підписати (затвердити) Акт наданих послуг, останній зобов'язаний сплатити штраф на користь Охорони у розмірі 0,5% від суми оплати за звітний місяць. Не підписання Акту наданих послуг Замовником не підтверджує факту не надання Послуг за звітний період. Факт надання Замовнику Послуг підтверджується чинністю даного Договору .

Як стверджує Позивач з метою досудового врегулювання спору він неодноразово надсилав Відповідачу Претензії-вимоги №61, №88 від 12.06.2013р., що були отримані Відповідачем 18.06.2013 та 21.08.2013 відповідно, у яких Позивач вимагав підписати Відповідачу Акти наданих послуг та сплатити заборгованість за надані послуги.

Крім того, враховуючи п.10.4 Договору Позивачем у претензії-вимозі про сплату заборгованості №61 від 12.06.2013р. було проінформував Відповідача про розірвання Договору у разі не виконання вимоги про сплату заборгованості.

Однак, як стверджує Позивач, Відповідач залишив претензії-вимоги без належної відповіді та реагування.

Матеріалами справи підтверджено, що майно Відповідача, що перебувало під охороною, було передано представнику охорони СП «Кирнасівський цукор», на території якого знаходиться майно Відповідача, у присутності представника митниці Міністерства доходів і зборів України, про що був складений Акт приймання-передачі майна об'єкта охорони на ТОВ «Ресурс-Інвест» від 27.06.2013 року.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент винесення рішення Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього є заборгованість за Договором у розмірі 91 584,00 грн.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, відповідачем не спростований.

Крім суми основної заборгованості, Позивач за невиконання договірних зобов'язань за Договором просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 1 937,80 грн., пеню у розмірі 5 341,18 грн., штраф згідно п.4.4. Договору в розмірі 457,92 грн., штраф згідно п.7.4. Договору в розмірі 457,92 грн.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Однак, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У разі, якщо Замовник прострочив виконання грошового зобов'язання щодо здійснення обов'язкової і повної оплати Послуг в строки, передбачені п. 4.2. даного Договору, Охорона має право нарахувати Замовнику штраф у розмірі 0,5% від загальної вартості Послуг, наданих у поточному місяці. Штраф нараховується Замовнику при взаєморозрахунках у наступному місяці (п. 4.4 Договору).

Згідно п. 4.5 Договору, у разі, якщо Замовник прострочив виконання грошового зобов'язання щодо здійснення обов'язкової і повної оплати Послуг в строки, передбачені п. 4.2. даного Договору, крім штрафу передбаченого п. 4.4. Договору, Замовнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожний день прострочення.

Пунктом 7.4 Договору сторони погодили, у разі необґрунтованої відмови Замовника підписати (затвердити) Акт наданих послуг, останній зобов'язаний сплатити штраф на користь Охорони у розмірі 0,5% від суми оплати за звітний місяць.

Оскільки, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, як це передбачено п.п. 4.4. та 4.5 Договору, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому вимога позивача в частині стягнення штрафу згідно п.4.4. Договору задоволенню не підлягає.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином зазначеним законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду за період, визначений в розрахунку позивача, а саме в розмірі 597,13 грн.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру пені за Договором, який підлягає стягненню з відповідача, та встановлено, що зазначена сума пені та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у сумі 1 937,80 грн. Вимога щодо стягнення з Відповідача штрафу згідно п. 7.4 Договору обґрунтована та підлягає стягненню повністю у розмірі 457,92 грн.

Щодо стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підставі укладеного договору про надання правової допомоги від 01.09.2013р. позивач здійснив оплату - адвокату Мартинюку Назару Романовичу (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №658), за надання юридичної допомоги при вирішенні спору між Приватним підприємством «Альфа-Щит Вінниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Інвест» у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 27 від 03.09.2013р.

А тому, вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню повністю.

Щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з явкою Позивача у судове засідання в розмірі 1 159,70 грн. слід зазначити наступне.

Обґрунтовуючи свою вимогу Позивач посилався на те,що представник позивача прибув до суду, шляхом проїзду службовим легковим автомобілем, що посвідчується подорожнім листом службового легкового автомобіля. Витрати пального становлять 46,8 л. Ціна одного літру пального марки А-95 складає 12,39 грн., що підтверджується чеком №267054 від 16.10.2013р. Загальна вартість пального склала 579,85 грн.

Крім того,зазначив, що і у судове засідання 16.10.2013р. явка представника буде забезпечуватися також шляхом проїзду службовим легковим автомобілем та її вартість буде становити 579,85 грн.

А тому зважаючи на вищевказане витрати щодо прибуття представника Позивача у судове засідання шляхом проїзду службовим легковим автомобілем складає 1 159,70 грн.

В обґрунтування своїх вимог представник Позивача посилався на Постанову Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Так, Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою .

Однак, Посилання Позивача на Постанову Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» обґрунтовуючи свою дану вимогу є не логічним, адже у ній не зазначено про те, що представники сторін повинні прибувати у судові засідання на службовому легковому автомобілі.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспорт» транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях.

Транспорт (від лат. trans - через і portare - нести) - сукупність засобів, призначених для переміщення людей , вантажів , сигналів та інформації з одного місця в інше.

Крім того, статтею 21 Закону України «Про транспорт» передбачено, що єдину транспортну систему України становлять: транспорт загального користування залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен); промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення загального користування.

Оцінюючи подані представником докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення з Відповідача 1 159,70 грн. витрат пов'язаних з прибуттям представника у судові засідання задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Інвест» (04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Мельникова, буд. 12, код ЄДРПОУ 32775420) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного підприємства «Альфа-Щит Вінниця» (21021, м. Вінниця, вул. Максимовича, буд. 4, офіс 105, код ЄДРПОУ 36967333) заборгованості за договором про надання охоронних послуг №11 від 14.08.2012р. у розмірі 94 576,85 грн., з яких 91 584,00 грн. - основного боргу, 1 937,80 грн. - 3% річних 597,13 грн. - пені, 457,92 грн.- штраф згідно п.7.4. Договору в розмірі 457,92 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Інвест» (04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Мельникова, буд. 12, код ЄДРПОУ 32775420) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного підприємства «Альфа-Щит Вінниця» (21021, м. Вінниця, вул. Максимовича, буд. 4, офіс 105, код ЄДРПОУ 36967333) 5 000,00 грн. - витрат на правову допомогу.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Інвест» (04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Мельникова, буд. 12, код ЄДРПОУ 32775420) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного підприємства «Альфа-Щит Вінниця» (21021, м. Вінниця, вул. Максимовича, буд. 4, офіс 105, код ЄДРПОУ 36967333) 1 139,55 грн. - судового збору.

5.В іншій частині у позові відмовити.

6.Після набрання рішенням законної сили видати накази.

7.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

8.Дата складання повного рішення 18.11.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна