Рішення

від 18.12.2013 по справі 914/4038/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2013 р. Справа № 914/4038/13

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-сервіс», м.Кам'янка - Бузька

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Завгороднього В`ячеслава Вікторовича, м.Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 31 997,10 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Роговський В.Ю. - представник за довіреністю № 140 від 09.12.2013р.;

Від відповідача : не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермер-сервіс» подано позов до Фізичної особи - підприємця Завгороднього В`ячеслава Вікторовича про стягнення заборгованості в розмірі 31 997,10грн.

Ухвалою суду від 29.10.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 11.11.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити повністю та стягнути з відповідача 27 600,00 грн. суми основного боргу, 3% річних в сумі 1 857,90 грн. за період з 10.08.2011р. по 09.08.2013р. та втрати від інфляції за період з серпня 2011р. по грудень 2011р. в сумі 2 208,00 грн., втрати від інфляції за період з січня 2012р. по червень 2012р. в сумі 165,60 грн., що в сумі 2 539,20 грн.

В судове засідання відповідач явку повноважного представника не забезпечив, поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі та ухвала від 11.11.2013р. про відкладення розгляд у справи на 27.11.2013р. повернулись з відміткою: «за закінченням терміну зберігання», яка надсилалась судом на адресу: 79000, м. Львів, вулиця Скрипника, 25а, кв. 99, що зазначена позивачем у позовній заяві, вимог ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не подав, правом на судовий захист не скористався.

Ухвали господарського суду у справі про відкладення розгляду справи від27.112013р. та від 12.12.2013р. надіслано відповідачу за адресою повідомленою стороною суду.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність(вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та їх оригінали в судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

01.08.2011р. між ТзОВ «Фермер-Сервіс» (продавець за договором, позивач у справі) та ФО-П Завгородній В.В. (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір купівлі - продажу №67 (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору продавець зобов'язується у встановленні Договором строки передати у власність покупця товар (надалі за текстом - Товар), а покупець прийняти Товар та оплатити її варті сит у строки, та порядку, передбаченому даним Договором.

Предметом продажу є картопля харчова, сортів «імпала», «арієль», «санте», «романно», «роко», «курода» ГОСТу 7176-85 для торгівлі на гуртових,роздрібних ринках, закладів громадського харчування (п.1.3. Договору).

На виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу 22 000,00 кг. картоплі харчової, сорту «імпала» на загальну вартістю 39 600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ФС-000622 від 01.08.2011р., товарно - транспортної накладної від 01.08.2011р. та актом прийому - передачі картоплі по кількості та якості від 01.08.2011р. копії в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Відповідно п.2.9. Договору оплата здійснюється покупцем на протязі 7-ми банківських днів з моменту отримання Товару на банківський рахунок продавця.

06.10.2011р. позивачем було направлено відповідачу претензію вих.№4111 від 29.09.2011р. відповідачу із вимогою погасити заборгованість за поставлений Товар та оплатити загальну суму заборгованості 39 600,00 грн.

Однак відповідач покладенні на нього зобов'язання оплати придбаного Товару за Договором повністю не виконав, у зв'язку з чим у нього станом на 10.10.2013р. виникла заборгованість перед позивачем за поставлений Товар в сумі 27 600,00 грн. Доказів повної оплати за поставлений Товар відповідачем не подано.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути з відповідача 2 539,20 грн. втрат від інфляції та 1 857,90 грн. - 3 % річних.

Доказів повного або часткового погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку що зазначена позивачем сума про стягнення 27 600,00 грн. основної заборгованості за Договором підлягає задоволенню та не спростовується відповідачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3 % річних (з врахуванням ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов'язана його початок та з врахуванням помилки позивача з кількістю днів прострочення) за період з 10.08.2011р. по 09.08.2013р. (731 кількість днів прострочення), та прийшов до висновку, що стягненню підлягає 1 658,27 грн. - 3% річних. В частині стягнення3% річних в сумі 199,63 грн. слід відмовити.

Щодо нарахування інфляційних втрат, то, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Суд, здійснюючи перерахунок інфляційних втрат, за період який просить стягнути позивач встановив:

Розрахунок сукупного індексу інфляції за період з серпня 2011р. по грудень 2011р., виходячи з офіційних індексів інфляцій: 99,6% - серпень 2011р. * 100,1% - вересень 2011р. *100,0% - жовтень 2011р. *100,1% - листопад 2011р. *100,2% - грудень 2011р.= 99,9%) 27 600,00 *99,9% - 27 600,00= -27,60 грн.

Крім цього, позивач просить стягнути за період з січня 2012р. по червень 2012р. сукупний індекс інфляції за даний період становить: 100,2% - січень 2012р.* 100,2% - лютий 2012р.* 100,3% - березень 2012р. * 100,0% - квітень 2012р. * 99,7% - травень 2012р. * 99,7% - червень 2012р. = 100,1%) 27 600,00* 100,1% - 27 600,00 = 27,60 грн. В сумі: -27,60 +27,60 = 0,00 грн.

За період з січня 2012р. по грудень 2012р. сукупний індекс інфляції становив 99,8 %, а не 100,6% як зазначено позивачем.

Суд, здійснюючи перерахунок інфляційних втрат, встановив відсутність інфляційних втрат за період заборгованості, за який просить стягнути позивач.

Відповідно, в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 2539,20 грн. слід відмовити за безпідставністю.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 526, 610-612, 625, 626, 629, 655, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Завгороднього В'ячеслава Вікторовича (79000, м. Львів, вулиця Скрипника, 25а, кв.99; реєстраційний номер фізичної особи - підприємця 2710913534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер-сервіс» (80400, Львівська область, місто Кам'янка - Бузька, вулиця Шевчека, 52; ідентифікаційний код юридичної особи 19159234) 27 600,00 грн. - основного боргу, 1 658,27 грн. 3% річних та 1 573,23 грн. - витрати по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.