Рішення

від 18.12.2013 по справі 904/7951/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.12.13р. Справа № 904/7951/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тара-Т", с. Комунар, Харківський район, Харківська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС", с. Широке, Криворізький р-н, Дніпропетровська область

про стягнення 29 089,78 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: Слатін Д.Є. - довіреність від 09.08.2013 року.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тара-Т" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" про стягнення суми основного боргу у розмірі 26 460,00 грн., 1 977,63 грн. - пені та 652,15 грн. - 3 % річних.

Позов обґрунтований невиконанням зобов'язань щодо оплати поставленої продукції за договором № 7 від 12.01.12р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав відзив, в якому отримання товару за договором № 7 від 12.01.12р.визнає. Проти позову заперечує, посилаючись на те, що у позивача існує заборгованість перед відповідачем і згідно ст. 601 ЦК України заборгованість за позовом погашена проведенням взаємозаліком.

Ухвалою суду від 06.11.13р.,27.11.13р. розгляд справи відкладено на 27.11.13р., 09.12.13р.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.12.2013 р., згідно ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тара-Т" (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСС" (Відповідач, Покупець) укладений договір № 7 від 12.01.2012р. ( далі - Договір).

Згідно предмету вищезазначеного договору, Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність (повне господарське відання) відповідача новий євро піддон дерев'яний розміром 800*1200, або піддон дерев'яний розміром 800*1200 багаторазового використання який був у використанні 1-го сорту («товар»), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар.

Найменування, ціна за одиницю товару, одиниця виміру товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються у специфікації, що складає невід'ємну частину цього Договору(п.1.2 Договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін( п. 9.1 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору № 7 від 12.01.2012р., є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ч. 2 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором, поставив Відповідачу партію товару на суму 284 965,80 грн., що підтверджується видатковими накладними, специфікаціями та довіреностями на отримання товару ( а.с. 14-41).

Згідно п.п.4.1,4.2 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 5-ти календарних днів з моменту поставки товару. Оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у Договорі.

Відповідачем здійснена часткова оплата, на суму 258 505,80грн. Таким чином, відповідач порушив умови договору не оплатив своєчасно та у повному обсязі вартість отриманої продукції.

07.12.2012 року Позивачем було надіслано Відповідачу лист з вимогою про оплату суми боргу за договором № 7 від 12.01.12 року. Але останній відмовився здійснювати оплату отриманого товару, посилаючись на встановлені актом позапланової перевірки податкової інспекції ознаки фіктивності господарських відносин підприємства позивача або контрагентів.

Станом на день прийняття рішення розмір невиконаного зобов'язання складає суму 26 460,00грн.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про те що він зазнав збитків, а тому розмір збитків підлягає зарахуванню як зустрічна однорідна вимога, з наступних підстав.

У п. 31 Інформаційного листа "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" N 01-8/211 від 07.04.2008 р., Вищий господарський суд України зазначив: "Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України. Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Поняття збитків, наведені у частині п'ятій статті 225 ГК України та у частині другій статті 22 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 225 ГК України збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова від 22.01.2013 № 5011-71/2684-2012 та Інформаційний лист ВГСУ від 24.04.2013 № 01-06/757/2013).

З наданих до справи матеріалів не вбачається наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: відсутні докази наявності протиправної поведінки позивача, відсутні докази завдання збитків відповідачу, відсутня наявність вини позивача та причинний зв'язок між протиправною поведінкою позивача та збитками.

Крім того, слід зазначити, що правовідносини на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог до позивача, виникли з податкових відносин.

Згідно п. 2 ст. 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 602 цього Кодексу не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Також, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог (відсутня відповідна заява відповідача надіслана на адресу позивача).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги Відповідача є необґрунтованими, не є однорідними, Відповідачем не доведено суду належними засобами доказування можливість зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому за вимогами Відповідача не може бути допущено зарахування зустрічних вимог за позовною заявою .

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 26460,00 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 1 ст. 230 та п.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 4.2 Договору, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 549, 611 ЦК України ст. ст. 230, 343 ГК України, за несвоєчасну оплату за отриманий Товар відповідач сплачує Постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості.

Таким чином, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за період з 14.11.12р. по 31.12.12р. та з 01.01.13р. по 14.05.13р., в сумі 1977,63грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 1977,63 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням умов договору, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 3 % річних. Тому, вимоги позивача про стягнення 3 % річних за період з 14.11.12р. по 31.12.12р. та з 01.01.13р. по 14.05.13р., в сумі 652,15грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 4,173-193, 230, 231,Господарського Кодексу України , 11, 22,525, 526, 530, 549, 601,610, 611, 612, 692,712 Цивільного кодексу України, статтями 33,44,49,66,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС"( 53070, Дніпропетровська область, с. Широке, вул. Молодіжна, буд.1а, код 30260000 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тара-Т" (62490, Харківська область, с. Коммунар, вул. Миру, 10, код 35604062) 26 460,00 грн. суми боргу, 1977,63грн- пені, 652,15грн.- 3% річних, 1720,50грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 16.12.13.

Суддя М.О.Ніколенко