Постанова

від 16.12.2013 по справі 903/263/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Справа № 903/263/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В. суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:Трошкін С.А. - за дов. від 12.12.2013р. від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від третьої особи:Трошкін С.А. - за дов. від 01.07.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішеннягосподарського суду Волинської області від 15.04.2013р. та на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2013р. у справі№ 903/263/13-г господарського суду Волинської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ-АВТООІЛ" дофізичної особи-підприємця ОСОБА_5 третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-СВ" простягнення 69 996,16 грн. боргу.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ-АВТООІЛ" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 69 996,16 грн., з яких: 49 075,00 грн. основного боргу, 4 907,50 грн. штрафу, 4 056,16 грн. пені, 11 957,50 грн. річних.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.04.2013р. (суддя Слупко В.Л.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2013р. (головуючий суддя Савченко Г.І., судді Грязнов В.В., Мельник О.В.), позов задоволено повністю.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 512, 514, 516 - 518 Цивільного кодексу України, з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язання за договором від 29.02.2012р. № 29021 купівлі-продажу нафтопродуктів стосовно оплати вартості отриманого товару.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій всіх обставин справи, які мають значення для справи, а також на порушення ними норм процесуального права, зокрема статей 22, 104 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на безпідставності позовних вимог, оскільки він не отримував товар за видатковими накладними від 04.07.2012р. № РН-0000016, від 01.08.2012р. № РН-0000001, від 20.09.2012р. № РН-0000056, які вважає підробленими. Окрім цього скаржник посилається на безпідставне відхилення місцевим судом його клопотання про відкладення розгляду справи та залишення без задоволення судом апеляційної інстанції клопотання про витребування додаткових доказів.

Від ТОВ "ПРЕСТИЖ-АВТООІЛ" та ТОВ "Ресурс-СВ" надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких позивач і третя особа у справі заперечили проти вимог скаржника та просили оскаржувані судові рішення залишити без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 29.07.2012р. між ТОВ "Ресурс-СВ" (продавець) та ФОП ОСОБА_5 (покупець) укладено договір № 29021 купівлі-продажу нафтопродуктів (далі - договір), у відповідності до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця нафтопродуктів в асортименті, а покупець - прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість.

Відповідно до пунктів 1.2., 2.1.-2.3., 3.2., 4.2., 4.4. договору: загальна кількість товару становить суму кількості поставленого протягом дії договору товару; товар передається покупцеві окремими партіями (частинами); кількість товару (партії) товару зазначається сторонами у відповідній видатковій накладній; факт поставки (передачі у власність) товару може підтверджуватися видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін; загальна сума договору становить суму вартості товару, поставленого протягом терміну дії даного договору згідно виданих видаткових накладних на товар (партію товару); розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 1 банківського дня з моменту поставки товару, якщо іншій строк (термін) оплати не визначено сторонами; зобов'язання покупця з оплати товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів за кожну окрему партію товару на розрахунковий рахунок продавця.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що за період з 29.02.2012р. по 11.10.2012р. ТОВ "Ресурс-СВ" на виконання договору від 29.02.2012р. № 29012 було поставлено відповідачеві нафтопродукти на загальну суму 692 566,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 29.02.2012р. № РН-0000042, від 30.03.2012р. № РН-0000082, від 18.04.2012р. № РН-0000032, від 19.04.2012р. № РН-0000036, від 25.04.2012р. № РН-0000057, від 28.04.2012р. № РН-0000065, від 07.05.2012р. № РН-0000021, від 23.05.2012р. № РН-0000055, від 31.05.2012р. № РН-0000085, від 26.06.2012р. № РН-0000073, від 27.06.2012р. № РН-0000077, від 27.06.2012р. № РН-0000082, від 04.07.2012р. № РН-0000016, від 11.07.2012р. № РН-0000038, від 19.07.2012р. № РН-0000064, від 30.07.2012р. № РН-0000094, від 01.08.2012р. № РН-0000001, від 14.08.2012р. № РН-0000044, від 28.08.2012р. № РН-0000071, від 03.09.2012р. № РН-0000005, від 12.09.2012р. № РН-0000037, від 20.09.2012р. № РН-0000056, від 02.10.2012р. № РН-0000011, від 11.10.2012р. № РН-0000033, підписаними відповідачем і третьою особою у справі та скріпленими їхніми печатками.

У свою чергу відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань вартість отриманого за договором товару оплатив частково, а саме: в сумі 643 491,00 грн. за період з 13.03.2012р. по 04.01.2013р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 49 075,00 грн.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України в разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Підпунктами 6.2.1. - 6.2.3. пункту 6.2. договору від 29.02.2012р. № 29012 передбачено, що: за несвоєчасне проведення розрахунків покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу; у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 30 календарних днів він зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 відсотків від суми заборгованості протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги продавця; за несвоєчасне проведення розрахунків подавець має право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19 процентів річних від вартості неоплаченої вартості товару за весь період прострочення покупцем зобов'язання.

13.03.2013р. між ТОВ "Ресурс-СВ" (цедент) та ТОВ "ПРЕСТИЖ-АВТООІЛ" (цесіонарій) підписано договір № 04 відступлення права вимоги (цесії), у відповідності до умов якого цедент відступає, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором від 29.02.2012р. № 29021 купівлі-продажу нафтопродуктів, укладеним між цедентом та ФОП ОСОБА_5 (боржник) За цим договором цесії цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків: оплати 49 075,00 грн. основного боргу за поставлений товар (нафтопродукти), 4 907,50 грн. штрафу, 4 056,16 грн. пені, 11 957,50 грн. річних.

За приписами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене і зважаючи на встановлений судами попередніх інстанцій факт порушення відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу від 29.02.2012р. № 29021 в частині своєчасної та повної оплати вартості отриманого за цим договором товару, який відповідачем не спростований належним чином, колегія суддів погоджується з обґрунтованим і законним висновком судів стосовно задоволення в повному обсязі позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 49 075,00 грн. основного боргу, 4 907,50 грн. штрафу, 4 056,16 грн. пені, 11 957,50 грн. процентів річних.

Посилання відповідача в обґрунтування своєї касаційної скарги на підроблення видаткових накладних від 04.07.2012р. № РН-0000016, від 01.08.2012р. № РН-0000001, від 20.09.2012р. № РН-0000056 підлягають відхиленню як безпідставні та непідтверджені належним чином. Крім того з матеріалів справи не вбачається, що скаржник посилався на вказані обставини під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій. При цьому слід зазначити, що за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника з приводу порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 15.04.2013р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2013р. у справі № 903/263/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова