Рішення

від 20.11.2013 по справі 569/14743/13-ц

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/14743/13-ц

2/1715/2886/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді - Музичук Н.Ю.

при секретарі - Швець А.Л.

за участю представника позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення розміру частки в спільній сумісній власності,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою в якій просить встановити частки у праві власності на земельну ділянку, яка є об`єктом спільної сумісної власності, площею 0,0720га та розташована у місті Рівне, по вул. Івана Гонти, 1.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що набула в порядку спадкування право спільної часткової власності на 5/6 частину у праві приватної власності на домоволодіння, розташоване на вищевказаній земельній ділянці. Інша частка у розмірі 1/6 належить відповідачу. Також в порядку спадкування набула частку у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, яка надана для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд за адресою м. Рівне, вул. Івана Гонти, 1. Вказує, що вирішила відчужити належну їй частку в об'єктах нерухомості, однак позбавлена можливості це зробити, так як частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку не визначені. Відповідач не бажає відчужувати земельну ділянку, яка перебуває у спільній сумісній власності, що позбавляє її можливості розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Вважає, що земельна ділянка призначена для обслуговування будинку, а тому, для забезпечення засад справедливості при поділі ділянки необхідно відступити від принципу рівності часток співвласників і здійснити визначення часток у праві на земельну ділянку пропорційно розміру часток у праві власності на будинок.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали повністю з підстав, вказаних у позовній заяві. Зазначили, що відповідач досі ухиляється від добровільного поділу майна та зловживає своїми правами на шкоду позивачу. Вважають за доцільне провести судовий розгляд справи без участі належно повідомленого про час і місце розгляду справи відповідача, який повторно не з’явився в судове засідання та не вказав причини неявки в своїй заяві про відкладення судового розгляду справи. Просять ухвалити заочне рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, будучи повідомленим про час і місце розгляду справи у встановленому порядку судовою повісткою, в судове засідання повторно не з'явився, подав заяву про відкладення розгляду справи без зазначення причин неявки, доказів наявності поважних причин неявки у судове засідання не надав. За таких обставин суд вважає відсутніми підстави для задоволення заяви відповідача та можливим ухвалити заочне рішення в порядку ст.ст. 224-228 ЦПК України на підставі наявних доказів за згодою позивача.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши надані в справі докази та встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3В про встановлення розміру частки у спільній сумісній власності підлягає до повного задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.04.08р. рішенням №1501 Рівненської міської ради громадянці ОСОБА_4 та відповідачу передано в спільну сумісну власність земельну ділянку за адресою м. Рівне, вул. Івана Гонти, 1 з цільовим призначенням: "для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд". Згідно вищевказаного рішення виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №342505.

Судом встановлено, що на момент приватизації земельної ділянки і передачі її у спільну сумісну власність, частки співвласників домоволодіння, для обслуговування якого надавалася земельна ділянка, не були рівними.

Зі змісту витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15028813 від 25 червня 2007року вбачається, що на момент передання земельної ділянки у спільну сумісну власність відповідач володів 1/6 частиною у праві спільної часткової власності на домоволодіння, яке розташоване на вищевказаній земельній ділянці. Інша частка у розмірі 5/6 частин у праві приватної власності на домоволодіння належала ОСОБА_4

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 13.05.2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за №1263, позивач в порядку спадкування після ОСОБА_4 набула права спільної часткової власності на вищевказану частку у розмірі 5/6 частин у праві приватної власності на домоволодіння, яке розташоване на земельній ділянці, а також набула частину у праві спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку без визначення часток.

На сьогоднішній день позивачу належить 5/6 частина у праві спільної часткової власності на домоволодіння, а відповідачу - 1/6 частина, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.05.2010 року за №26267587. В свою чергу, земельна ділянка належить позивачу і відповідачу на праві спільної сумісної власності без визначення часток, що вбачається зі змісту дослідженого державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позивач, допитана у якості свідка, ствердила, що на момент приватизації земельної ділянки, відповідач не використовував присадибну земельну ділянку, не проводив на ній жодних господарських робіт. Земельна ділянка використовувалася лише ОСОБА_4, майно якої позивач отримала як спадщину. Вказала, що незважаючи на викладені факти, відповідач ухиляється від добровільного розподілу земельної ділянки, хоча і на сьогоднішній день її фактично не використовує.

У відповідності до частини першої ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак, як встановлено судом, відповідач не використовує спірну земельну ділянку та ухиляється від її добровільного розподілу.

У відповідності ч.ч.1,2 ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності , вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У відповідності ч.1 ст.120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно ч.8 ст.8 ЦПК України, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за замістом правовідносини /аналогія закону/.

Стаття 15 ЦК України встановлює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п.6 ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є зміна правовідношення.

З метою дотримання визначеної ст. 3 ЦК України засади справедливості при визначенні часток у праві спільної сумісної власності, суд вважає за необхідне відступити від принципу рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності та визначити частки у праві спільної власності на земельну ділянку з врахуванням розміру часток у праві власності на будинок, що розташований на вказаній земельній ділянці.

Таким чином, аналізуючи всі зібрані по справи докази в їх сукупності, з урахуванням встановленого порядку фактичного використання права власності на спірну земельну ділянку між попереднім співвласником /спадкодавцем/ та відповідачем, набуття права власності позивачем на частину земельної ділянки без зміни її цільового призначення, саме для обслуговування 5/6 частини житлового будинку, а також чинне законодавство в цій частині, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є доведеними та підлягають до задоволення.

На підставі вищевикладеного, 120 ЗК України, ст.ст.3, 15 , 16, 319,370 ЦК України , керуючись, керуючись ст.ст. 10,11,57-60, 88, 208,209,212-215,218,223,224-228,292,294 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Встановити частки співвласників в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0720 га, розташовану по вулиці Івана Гонти,1 в місті Рівне, кадастровий номер 5610100000:01:013:0171/ в наступних розмірах:

- 5/6 часток у праві власності на вказану земельну ділянку належить ОСОБА_2, ідентифікаційний номер 1793021763/.

- 1/6 частка у праві власності на вказану земельну ділянку належить ОСОБА_3, ідентифікаційний номер 3163523416/.

Встановити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0720 га, розташовану по вулиці Івана Гонти,1 в місті Рівне, кадастровий номер 5610100000:01:013:0171.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою в десятиденний строк з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук