Рішення

від 12.12.2013 по справі 901/3534/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2013 Справа №901/3534/13 За позовом Лівадійської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний бриз»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства курортів і туризму Автономної Республіки Крим

про розірвання договору оренди

Суддя Ейвазова А.Р.

Представники :

від позивача - не з'явився;

від відповідача - керівник Федоров О.В.;

від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Лівадійська селищна рада звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний бриз» (далі - ТОВ «Південний бриз») та просить розірвати договір від 25.03.2004 оренди земельної ділянки, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований у книзі реєстрації договорів на землю за №0015 від 06.04.2004 року, щодо земельної ділянки площею 0,2260 га, розташованої за адресою: смт. Курпати, м. Ялта, АР Крим, Україна.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що:

- відповідачем не виконуються зобов'язання за договором в частині використання земельної ділянки відповідно до визначеної цілі, а також виконання вимог діючого земельного та екологічного законодавства, зокрема, допущені порушення п.1.5 Правил охорони життя людей на водних об'єктах Автономної Республіки Крим», затверджені постановою Верховної Ради АРК від 22.09.2006 №178-5/06, а саме експлуатується пляж без оформлення паспорту на відкриття та функціонування пляжу;

- відповідач не приступив до використання земельної ділянки (а.с. 2-4).

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний бриз» у відзиві на позов просить у задоволені вимог позивача відмовити.

Відхиляючи заявлені вимоги, відповідач посилається на те, що в діях відповідача відсутні порушення умов договору оренди земельної ділянки, які б могли бути підставою для розірвання договору. Окрім того, у поданому відзиві відповідач вказує, що перевірка проведена з порушенням встановлених вимог та у відсутності представника орендаря. При цьому, як вважає відповідач ним здійснюються усі заходи до належного забезпечення дотримання вимог законодавства по відкриттю та функціонуванню пляжу; територія пляжу охороняється (а.с.43-45).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство курортів і туризму Автономної Республіки Крим (а.с. 1).

Третя особа у справі - Міністерство курортів і туризму Автономної Республіки Крим у наданих поясненнях вимоги позивача підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Третя особа пояснила, що під час проведення перевірки виявлений ряд порушень, які знайшли своє відображення в акті від 30.07.2013 про проведення моніторингу стану дотримання вимог законодавства до відкриття та функціонування пляжу ТОВ «Південний бриз», зокрема, не оформлені паспорти на відкриття та функціонування пляжу (а.с.33-34).

В судове засідання 12.12.2013 представник позивача не з'явився; надіслав телеграму про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив про те, що підтримує заявлені вимоги у повному обсязі (а.с. 56).

В судове засідання 12.12.2013 представник третьої особи не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення копії ухвали про відкладення розгляду справи за адресою, яка зазначена у позовній заяві, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів (а.с.55); клопотань про відкладення розгляду справи від третьої особи не надходило.

Зважаючи на те, що позивач та третя особа надали пояснення по суті спору у судових засіданнях 21.11.2013 та 03.12.2013, враховуючи клопотання позивача та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору, розгляд справи продовжено за їх відсутності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним вимоги, відповідач - проти позову заперечував, представник третьої особи провив позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

25.03.2004 між сторонами - Лівадійською селищною радою та ТОВ «Південний бриз» укладено договір оренди земельної ділянки (а. с. 8-11, далі - договір).

Відповідний договір укладено на підставі рішення 14-ї сесії 24-го скликання Лівадійської селищної ради від 08.07.2003 № 2 (а.с.14).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін певних зобов'язань, які визначені таким договором.

Так, за умовами договору, позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в строкове користування на умовах оренди земельну ділянку № 6 (пляж) загальною площею 0,2260 га, яка не передана у власність і не надана у користування у межах населених пунктів у т.ч. по угіддям «відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом, кам'янисті місця» із земель Лівадійської селищної ради, у тому числі за угіддями - землі загального користування, що використовуються для відпочинку, розташовану у смт. Курпати м. Ялта, АР Крим, Україна, кадастровий номер 0111947900:01:001:0006 (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору земельна ділянка надається в оренду для будівництва (реконструкції з розширенням) реакційного комплексу, що знаходиться за адресою: смт. Курпати, м. Ялта, АР Крим, Україна.

Відповідно до п. 3.1 договору позивач вправі вимагати від відповідача використання земельної ділянки згідно цілі, визначеної у п 2.1.

Даний договір укладено строком на 49 років, починаючи з дня прийняття рішення №2 від 08.07.2003 про надання земельної ділянки в оренду (п.2.2 договору).

Земельна ділянка передана відповідачу; її межі визначені у натурі, про що складено акт від 04.08.2003 (а.с.15).

30.07.2013 начальником відділу, головним спеціалістом природних рекреаційних ресурсів управління рекреаційних ресурсів Міністерства курортів і туризму Автономної Республіки Крим та членом робочої групи Міністерства курортів і туризму Автономної Республіки Крим з розгляду звернення громадян у період курортного сезону 2013 року проведено перевірку, за результатами якої складено акт про проведення моніторингу стану дотримання вимог законодавства до відкриття та функціонування пляжів. У відповідному акті зафіксований факт порушення пп. 1.5. п. 1 Правил охорони життя на водних об'єктах Автономної Республіки Крим», затверджених постановою Верховної Ради АРК від 22.09.2006 №178-5/06 (далі - Правила), а саме експлуатується пляж без оформлення паспорту на відкриття та функціонування пляжу; не проведено обстеження дна акваторії, не організована діяльність рятувальних постів, що суперечить п.2.10 п.2 Правил (а.с.12). Як вказано у акті, на пляжі здійснюється діяльність з прокату шезлонгів.

09.08.2013 за № 01-09/1600 на адресу Лівадійської селищної ради надійшов лист від Міністерства курортів і туризму Автономної Республіки Крим, у якому з посиланням на виявленні під час перевірки обставини, зазначено про необхідність прийняття заходів щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з відповідачем (а.с.13).

При цьому, згідно акту від 21.08.2013, складеного КП «ЖЕВ «Лівадія», на момент перевірки на території пляжу, наданого в оренду ТОВ «Південний бриз», знаходяться громадяни, які здійснюють купання в морі; вхід на пляж вільний; біля входу на пляж встановлено таблички з написом «пляж закрито, рятування не здійснюється»; пункти порятунку на території пляжу відсутні; здійснення платних послуг з прокату пляжного інвентарю та плавзасобів на території пляжу в момент перевірки не виявлено (а.с.18).

Предметом спору у даній справі є наявність у позивача права вимагати розірвання вказаного договору.

Заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором, що визначено ч.1 ст.188 ГК України.

Так, в силу ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору.

Оскільки укладений договір за своєю правовою природою є договором оренди із специфічним об'єктом - земельна ділянка, відносини сторін за цим договором врегульовані нормами спеціального законодавства, зокрема, ЗК України, Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч.3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Так, в силу ч.1 ст.32 Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, зокрема, в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а саме використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Як визначено ст.25 Закону України «Про оренду», до основних обов'язків орендаря віднесено обов'язок приступати до використання земельної ділянки у строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) у обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів. При цьому, в силу ч.1 ст.24 Закону України «Про оренду» , до прав орендаря відноситься, зокрема, право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Також, п. «а» ч.1 ст.96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Право оренди земельної ділянки є одним із видів права користування земельною ділянкою, що вбачається із положень глави 15 ЗК України, підстави припинення якого визначені главою 22 ЗК України.

Зокрема, згідно п. «г» ч.1 ст.141 ЗК України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання її не за цільовим призначенням. \

Саме на порушення відповідачем зобов'язань в частині використання земельної ділянки відповідно до визначеної цілі посилається позивач, вимагаючи розірвання відповідного договору.

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, за змістом п. «а» ч.1 ст.143 ЗК України, є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про охорону земель», землекористувачі, у тому числі орендарі при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Так, поділ земель за цільовим призначенням встановлений ст.19 ЗК України, яка визначає, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на визначені такою нормою категорії, до яких належать: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина перша статті 20 Земельного кодексу України).

При цьому, в силу ч.5 цієї норми, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Тобто, законодавство України поділяє землі України за цільовим призначення та, крім цього, за функцією використання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу надана в оренду земельна ділянка, яка за цільовим використанням відноситься до земель рекреаційного призначення, при цьому, за функціональним призначенням - для будівництва (реконструкція з розширенням) рекреаційного комплексу, що, згідно Українського класифікатора цільового використання, який затверджено листом Держкомзему України від 24.04.98 за №14-1-7/1205, відповідає коду - 1.17, який вказаний у вихідній земельно-кадастровій інформації.

Отже, цільовим призначенням відповідної земельної ділянки є рекреаційне; за функціональним призначенням - відповідна земельна ділянка надана для будівництва (реконструкція з розширенням) рекреаційного комплексу, що знайшло своє відображення у договорі оренди (п.2.1 договору).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", не виконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - є невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Як вбачається з земельно-кадастрової інформації, на відповідну земельну ділянку, яка є об'єктом оренди, поширюються наступні обмеження: використання ділянки для прокладення та ремонту лінійних інженерних споруд; охорони земельних насаджень, дотримання червоних ліній вул. Алупкінське шоссе; дотримання режиму 100м охоронної зони Чорного моря; зони охороняємого ландшафту.

З поданих в якості доказів документів, зокрема, акту від 30.07.2013 не вбачається, що відповідачем порушені вимоги щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням або недодержання режиму використання земельної ділянки з урахуванням встановлених обмежень. Фактично у відповідному акті зазначено про порушення вимог щодо відкриття та функціонування пляжу. При цьому, не надано доказів того, що відповідач мав намір чи відкрив пляж; як вбачається з листа відповідача від 11.06.2013 №10, адресованого Лівадійської селищної ради, відповідач повідомив позивача, і такий факт визнаний позивачем, про те, що пляж функціонувати не буде, у зв'язку з проведенням реконструкції (а.с.30).

Також, у поданій позовній заві позивач як на підставі розірвання договору посилається на не використання наданої земельної ділянки.

Статтею 1 цього Закону надано визначення терміну "невикористання земельної ділянки, переданої під забудову", яке вживається у цьому законі як "порушення особою встановлених при передачі у власність або у користування земельної ділянки граничних термінів її забудови".

Згідно ч.2 ст.25 Закону України «Про оренду землі», орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

З договору оренди вбачається, що відповідна земельна ділянка передана для будівництва строком на 49 років. При цьому, у договорі не має граничних термінів забудови відповідної земельної ділянки; п.3.2, на який посилається позивач, не містить обов'язку відповідача приступити до використання земельної ділянки після реєстрації договору оренди.

Також, слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не така підстава, як невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд (див. також п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"; постанови ВГСУ від 23.03.2011р. №14/249пд, від 24.02.2011р. №11/212д/10, від 27.04.2011р. №5002-30/5087.1-2010, від 27.12.2011р. №35/17-2300-2011, від 26.04.2011р. №6/142-Д, від 25.01.2012р. №5002-16/2990-2011 тощо).

Отже, підстав для розірвання вищевказаного договору оренди не має і у задоволенні позову слід відмовити.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення, повне рішення складено 17.12.2013.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову відмовити.

Суддя А.Р. Ейвазова