Рішення

від 16.12.2013 по справі 905/7735/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.2013 Справа № 905/7735/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон», м. Донецьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне будівництво», м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 536022,02 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Ієговська Ю.В.

Від відповідача: Саєнко О.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне будівництво» про стягнення заборгованості у розмірі 536022,02 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором позики грошових коштів № 2709/13з/1 від 27.09.2013р.

В перебігу розгляду справи представником позивача було надано письмові пояснення з приводу розбіжностей в призначеннях платежу у виписках по особовому рахунку від 08.10.2013р., 18.10.2013р. та платіжних дорученнях №519 від 08.10.2013р., №576 від 18.10.2013р., де зазначено, що вказані розбіжності виникли внаслідок помилки, та зазначив, що сторонами узгоджено призначення платежу за вказаними платіжними дорученнями та визначено його як перерахування зворотної фінансової допомоги згідно з договором позики № 2709/13з/1 від 27.09.2013р.

Представник відповідача письмового відзиву на позов не надав, проте в судових засіданнях підтвердив факт наявності заборгованості у розмірі, заявленому позивачем.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представники сторін були ознайомлені з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

27.09.2013р. позивачем (позикодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір позики грошових коштів №2709/13з/1, відповідно до п.1 якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в сумі 524514,00 гривень шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок позичальника або в інший, не заборонений законодавством України, спосіб без сплати відсотків за користування позикою. Загальна сума позики грошових коштів визначається на підставі додаткових угод, що є невід'ємною частиною цього договору.

Додатковою угоди №1 від 07.10.2013р. сторони збільшили суму позики на 2167,00 гривень та визначили, що вищезазначену суму позики позикодавець зобов'язується передати позичальнику шляхом перерахування на його розрахунковий рахунок або в інший не заборонений законодавством України спосіб 08.10.2013р. на умовах договору.

Згідно додаткової угоди №2 від 10.10.2013р. сторони дійшли взаємної згоди збільшити суму позики на 9341,02 гривень та встановили строк перерахування цієї суми позикодавцем в період з 10.10.2013р. по 21.10.2013р. на умовах договору.

Факт перерахування позивачем грошових коштів відповідачу підтверджується платіжними дорученнями №2230 від 27.09.2013р., №519 від 08.10.2013р., № 562 від 17.10.2013р. та №576 від 18.10.2013р.

Відповідно до п.2 договору суму позики позичальник зобов'язується повернути в повному обсязі без нарахування будь-яких відсотків за користування позикою не пізніш ніж 31.10.2013р. шляхом перерахування грошових коштів (суми позики) на розрахунковий рахунок позикодавця або в інший не заборонений законодавством України спосіб.

Позика вважається поверненою в момент передачі позикодавцю грошових коштів готівкою або в момент зарахування суми грошових коштів, що позичалася, на його банківський рахунок (п. 5 договору).

Відповідачем на адресу позивача було надіслано лист № 8 від 25.10.2013р., де зазначено, що відповідач визнає суму боргу в повному обсязі, однак, у зв'язку з фінансовими складнощами не має можливості погасити суму боргу та просить продовжити строк повернення позики.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з повернення суми позики позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 536022,02 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору позики грошових коштів №2709/13з/1 від 29.07.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір від 27.09.2013 №2709/13з/1 є договором позики, правовідносини за яким регулюються параграфом 1 глави 71 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ч.1 ст. 1046, ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між позивачем та відповідачем договір позики грошових коштів від 27.09.2013 №2709/13з/1 є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань, визначених умовами цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено наявність розбіжностей в призначенні платежу у банківських виписках по особовому рахунку від 08.10.2013р., 18.10.2013р. та платіжних дорученнях №519 від 08.10.2013р., №576 від 18.10.2013р., проте, позивачем надано листи №2591 від 21.10.2013р. та б/н від 22.10.2013р., зі змісту яких вбачається, що сторонами узгоджено призначення платежу за вказаними платіжними дорученнями та визначено його як перерахування зворотної фінансової допомоги згідно з договором позики № 2709/13з/1 від 27.09.2013р.

Отже, суд вважає доведеним факт виконання позивачем обов'язку за договором щодо перерахування відповідачу суми позики.

Між тим, відповідачем грошові кошти повернуті не були, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків за період з 27.09.2013р. по 28.10.2013р., листом відповідача № 8 від 25.10.2013р., де він зазначає про наявність заборгованості.

Згідно із ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином приходить до висновку про задоволення в повному обсязі позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 536022,02 гривень.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» до товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне будівництво» задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне будівництво» (83050, м. Донецьк, вул. Вітчизняна, 24/2, код ЄДРПОУ 35484453) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 97, код ЄДРПОУ 25096372) заборгованість у розмірі 536022,02 гривень, судовий збір у розмірі 10720,45 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено 19.12.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник