Рішення

від 06.11.2013 по справі 910/13010/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р.Справа № 910/13010/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Текс", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім", м. Київ про стягнення заборгованості в розмірі 45 571,78 грн. за участю представників сторін :

позивача - Бондаренко Д.І. за довіреністю № 44 від 08.08.2013 року

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Текс" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 45 571,78 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором поставки № 30/12 від 20.06.2012 року, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 193, 216, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 41 808,96 грн., пеню в розмірі 3135,68 грн., 3% річних в розмірі 627,14 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року було передано справу №910/13010/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Текс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" про стягнення 45 571,78 грн. за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Після надходження справи № 910/13010/13 до господарського суду Харківської області її передано в провадження судді Бураковій А.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.10.2013 року було призначено справу №910/13010/13 до розгляду у відкритому судовому засіданні на "21" жовтня 2013 р. о 11:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від "21" жовтня 2013 р. розгляд справи було відкладено на 06.11.2013 року о 11:15 годині.

До господарського суду Харківської області 04.11.2013 року від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 40610), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи.

Надані документи були прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102212113807.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

20 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Текс" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсім" (відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 30/12 (Договір).

Пунктом 10.1. договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановлені даним Договором передати у власність покупцю товар в певній кількості, відповідної якості і по узгодженій ціні, а Відповідач зобов'язався прийняти товар і сплатити його вартість згідно умов Договору.

Відповідно до п.1.3 Договору кількість і асортимент кожної партії товару вказуються у накладній, яка є невід'ємною частиною цього Договору та складена на підставі замовлення Відповідача. Накладні оформлюються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього Договору.

Відповідно до п.1.4 Договору загальна кількість поставленого товару визначається як наростаюча кількість по всім поставкам згідно оформленим накладним.

Відповідно до п.2.1 Договору поставка конкретної партії товару здійснювалась на підставі замовлення Відповідача. Замовлення Позивачу направлялись за допомогою електронної пошти та в телефонному режимі.

Відповідно до п.2.4 Договору поставка товару здійснювалась на умовах ББР, місце : доставки - м. Харків, «складське приміщення Відповідача».

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.3.3 Договору право власності на товар переходить від Позивача до Відповідача з моменту передачі товару на складі Відповідача та підтверджується товарно- транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін, та отримання товару Відповідачем зазначається в накладній, про що Відповідач робить відповідну помітку.

На виконання умов договору поставки №30/12 від 20.06.2013р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 41 808,96 грн. (копії видаткових накладних №717 від 22.06.2012 року на суму 20 904,48 грн., № 719 від 22.06.2012 року на суму 20 904,48 грн.)

Відповідно до п.5.3 Договору загальна сума даного Договору визначається, як наростаюча сума по всім поставкам, виконаним у період всього строку дії дійсного Договору.

Відповідно до п.5.4 Договору Відповідач сплачує вартість отриманого товару на умовах відстрочки платежу 45 (сорок п'ять) календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Позивача.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що вартість товару, отриманого відповідачем за накладними, наданими до матеріалів справи, в порушення умов договору, не оплачена в сумі 41 808,96 грн., доказів оплати отриманого від позивача товару відповідачем до суду також не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 41 808,96 грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3135,68 грн. пені та 627,14 грн. 3% річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього трьох процентів річних, за період з 07.08.2012р. по 30.11.2012 р., в сумі 627,14 грн. (розрахунок, арк.с. 16), заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.1. Договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п.7.2. Договору за несвоєчасну оплату вартості товару Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не оплати за кожен день прострочення.

Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

За приписами статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положеннями ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Беручи до уваги, що позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, передбачених п.7.2 договору, не перевищують подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за їх який нараховано - з 07.08.2012р. по 30.11.2012 р. (окремо за кожною накладною), суд, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій за розрахунком позивача, визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню в сумі 3135,68 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі в розмірі 1720,50 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" (61052, м.Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 34757314) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Текс" (02125, м. Київ, вул. Старосільська, буд.1, п/р 26007000168739 в ПуАТ "ФІДОБАНК" м. Київ, МФО 300175, код ЄДРПОУ 37202578) суму основного боргу в розмірі 41 808,96 грн., пеню в розмірі 3135,68 грн., 3% річних в розмірі 627,14 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.11.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

910/13010/13