Рішення

від 10.12.2013 по справі 910/20896/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20896/13 10.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марш»

до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»

про стягнення 84 514,56 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Євтушенко О.В. за довіреністю № 15/11/13 від 15.11.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марш» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (далі - відповідач) про стягнення 84 514,56 грн. основного боргу. Також, просить суд витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн. покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на невиконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати за надання посередницьких послуг у сфері страхування та виконання доручень, що отримані від позивача протягом вересня 2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/20896/13, розгляд справи призначено на 19.11.2013 р.

Представник позивача 19.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/20896/13 від 31.10.2013 р., в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 19.11.2013 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав та не надіслав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.12.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2013 р. в порядку приписів ст. ст. 86, 89 ГПК України виправлено допущену в назві позивача технічну описку.

Представник позивача в судовому засіданні 10.12.2013 р. позов підтримав в повному обсязі, надав додаткові документи на виконання вимоги попередніх ухвал суду.

Представник відповідача в судове засідання 10.12.2013 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, судом враховано, що суд вже відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, у зв'язку з чим суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Так, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 10.12.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2010 р. між позивачем (далі - агент) та відповідачем (далі - страховик) було укладено Договір Доручення № АП/[П]23-2010, відповідно до п. 2.1. якого, агент може, зокрема, проводити дослідження (у тому числі маркетингові) страхового ринку та здійснювати інші заходи з метою визначення кон'юнктури ринку та пошуку потенційних клієнтів для страховика; готувати та надавати в розпорядження страховика відповідні звіти; здійснювати рекламні заходи, презентації, тощо стосовно послуг, що пропонуються страховиком за усіма видами страхування, які передбачені цим Договором; залучати клієнтів для придбання послуг, які надаються страховиком, використовуючи при цьому свої власні професійні можливості; від імені страховика вести переговори та проводити консультації з потенційними клієнтами щодо послуг страховика та умов їхнього надання; здійснювати комплекс підготовчих робіт щодо укладення відповідного Договору страхування між страховиком та клієнтом; самостійно здійснювати підготовку проектів Договорів страхування (іншої необхідної документації) та проводити аналіз запропонованих страховиком проектів Договорів страхування; виконувати подальшу роботу, пов'язану з обслуговуванням страхових угод, у тому числі внесення змін та /або доповнень до укладених Договорів страхування, а також обов'язково провівши попереднє узгодження таких змін /доповнень із страхувальником; виконувати необхідну роботу (вести переговори, погоджувати умови, тощо) щодо поновлення чинних страхових угод на етапі завершення терміну їхньої чинності.

Разом з цим, роботи, пов'язані з функцією щодо здійснення страхових відшкодувань можуть включати: розробку та надання страховику інформації щодо загальних напрямків здійснення врегулювання страхових випадків; моніторинг та врегулювання страхових випадків; проведення дослідження страхового випадку, вивчення обставин його настання, аналіз пов'язаної із страховим випадком документації та підготовку відповідних звітів; розробку та моніторинг графіку здійснення робіт, пов'язаних з врегулюванням страхового випадку; напрацювання спільно з страховиком стратегії врегулювання страхових випадків; здійснення за участю страховка, а у разі письмового підтвердження від імені страховика, переговорів, консультацій і т. п. із страхувальниками та/або третіми особами щодо врегулювання усіх питань, пов'язаних із заявленою подією; проведення відповідної документальної роботи; здійснення роботи щодо моніторингу даних та статистики страхових випадків, базуючись на різноманітних критеріях, з метою напрацювання стратегії удосконалення умов для подальших страхових угод страховика (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 10.1. Договору, за виконання Доручення та надання послуг за цим Договором страховик сплачує агенту винагороду - винагороду агента - згідно з умовами та правилами цієї статті, якщо сторони не передбачать інше (інші умови) в Додатковому договорі або іншій документації, яка становитиме спеціальну частину цього Договору та буде складена сторонами в ході роботи над спільними проектами.

Відповідно до п. п. 14.1. та 14.2. Договору, він набирає чинності з моменту його підписання у встановленому нижче порядку та діє протягом одного року до 10 жовтня 2011 року. Сторони також погоджуються, що після закінчення строку дії Договору, він може бути пролонгований автоматично на період з 11 жовтня 2011 року по 10 жовтня 2012 року з тими ж умовами припинення чи пролонгації (на наступний календарний рік), якщо жодна із сторін не заявила про свої наміри припинити Договір.

Відповідачем проти достовірності вказаного примірника заперечень не подано, при цьому, враховуючи відсутність доказів припинення дії Договору та умову про пролонгацію, суд вважає, що він на момент надання послуг є діючим.

18.10.2011 р. сторони підписали Додатковий Договір № 80013660/1В/9Д до Договору Доручення № АП/[П]23-2010 від 11.10.2010 р., за умовами якого, він має на меті погодити специфічні умови виконання агентом доручення страховика в рамках Договору.

Відповідно до п. 7 Додаткового Договору, розмір винагороди агента за виконання функцій, передбачених в п. 9 нижче складає 4 514,56 грн.

Згідно з п. 9. Додаткового Договору, дата оплати розміру винагороди агента до 28.09.2012 р.

10.09.2012 р. сторони підписали Акт виконання послуг (робіт) № 5093614, згідно з яким вартість наданих агентом послуг складає 4 514,56 грн.

Також, позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 5093614 від 18.09.2012 р. на суму 4 514,56 грн., для оплати останнім наданих позивачем послуг.

28.08.2012 р. сторони підписали Додатковий Договір № 80014410/1В до Договору Доручення № АП/[П]23-2010 від 11.10.2010 р., за умовами якого, він має на меті погодити специфічні умови виконання агентом доручення страховика в рамках Договору.

Відповідно до п. 7 Додаткового Договору, розмір винагороди агента за виконання функцій, передбачених в п. 9 нижче складає 80 000,00 грн.

Згідно з п. 9. Додаткового Договору, дата оплати розміру винагороди агента до 21.09.2012 р.

10.09.2012 р. сторони підписали Акт виконання послуг (робіт) № 5092680, згідно з яким вартість наданих агентом послуг складає 80 000,00 грн.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 5092680 від 10.09.2012 р. на суму 80 000,00 грн., для оплати останнім наданих позивачем послуг.

Як зазначає позивач, відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим, позивачем 06.02.2013 р. направлено йому Претензію-вимогу по сплату заборгованості вих. № 34 на суму 84 514,56 грн.

Оскільки відповіді на Претензію з боку відповідача не надійшло, позивач 18.04.2013 р. повторно звернувся до відповідача з Претензією про сплату заборгованості вих. № 125 на суму 84 514,56 грн.

В зв'язку з відсутністю відповідей на означені претензії, позивач вирішив звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором доручення.

Так, відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя

Відповідно до ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Як зазначалось вище, відповідач мав сплатити позивачу за надані послуги 4 514,56 грн. до 28.09.2012 р., та 80 000,00 грн. до 21.09.2012 р.

В силу приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що заявлені позивачем до позовні вимоги в частині основного боргу є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не оспорено заявлену позивачем до стягнення суму боргу та жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог не надано.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо виконання зобов'язань за Договором доручення, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Сагайдачного/Ігорівська, будинок 10/5, літ. «А», код ЄДРПОУ 31093336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марш» (04050, м. Київ, Шевченківський район, 04050, вул. Миколи Пимоненка, будинок 13, вхід 5в, 2-й поверх, код ЄДРПОУ 32072909) 84 514 (вісімдесят чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 56 коп. основного боргу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2013 р.

Суддя В.С. Ломака