Постанова

від 10.12.2013 по справі 801/4322/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/4322/13-а

10.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісне підприємство "Кама"- Фльомін Олександр Олександрович, довіреність № б/н від 21.01.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 01.07.13 у справі № 801/4322/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісне підприємство "Кама" (вул. Євпаторійська, 62 А, с.Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503; вул. Москальова, 15, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95014)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісне підприємство "Кама" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 16.11.2012р. 0001202206 та № 0001212206.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісне підприємства «Кама» 2294 грн. судового збору.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 10.12.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення першої інстанції без змін, надавши відповідні заперечення.

Представник відповідача у судове засідання 10.12.13р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак постанова суду підлягає зміні з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що працівниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Кримспецтернолоджи» та ПП «Ротонда Торг» за період 01.08.2009 р. по 31.08.2012 р., за результатами якої 05.10.2012 р. був складений акт № 6887/22-6/31501878.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1 ст.44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8 п.п. 138..1 п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, в наслідок чого занижено податок на прибуток в періоди, що перевірялись, на загальну суму 922527 грн., порушення п.п.3.1.1 п. 3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4., п.п.7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 п. 200.1 ст.200 ПК України, в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість в періоди, що перевірялись, на суму 184506 грн.

За результатами перевірки відповідачем 16.11.2012 р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0001202206, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 207414 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 43362,5 грн., та № 0001212206, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 166910 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 34690,25 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховувалась у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховувалась до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час проведення позивачем господарської діяльності у січні 2011 р. - серпні 2012 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств, а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач придбав у контрагентів послуги, сплатив кошти за отримані послуги, сплатив постачальнику в ціні придбання ПДВ, отримав від постачальника, зареєстрованого як платник ПДВ, податкові накладні, оформлені відповідно до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому у контролюючого органу не було законних підстав для виключення сплачених сум зі складу валових витрат підприємства та виключення сум ПДВ з податкового кредиту та нарахування, у зв`язку з цим податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

З цим висновком суду першої інстанції погоджується судова колегія з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Кримспецтернолоджи» укладені договори купівлі - продажу №272 від 03.01.2010 р. (том 1 а.с.39-40) та №44 від 03.01.2011 р. (том 1 а.с.37-38), предметом яких було постачання останнім автозапчастин.

Між позивачем та ПП «Ротонда Торг» укладені договори постачання товарів №101 від 12.12.2008 р. (том 1 а.с.41-44) та № 26 від 04.01.2010 р. (том 1 а.с. 45-48), предметом яких було постачання автозапчастин, деталей, агрегатів, шин, інших товарів для автомобілів та техніки спеціального призначення.

До матеріалів справи залучені відомості щодо оборотів по рахункам за період січень 2009р. - грудень 2009 р. №10 - 98.1 (а.с.58-133 т. 33), за період січень 2010р. - грудень 2010р. №10 - 98.1 а.с. 137- 214, том 33); за період січень 2011р. - грудень 2011р. №10-98.1 (а.с. 2-72 том.34); за період січень 2012р. - грудень 2012р. № 10 - 98.1 (а.с. 74-136 том 34); за період січень 2013р. - вересень 2013 р. № 10- 97.7 (а.с. 138-198 том 34).

На вимогу колегії суддів позивачем додатково надані книги обліку розрахункових операцій №01090211156 р/1 від 11.11.2008р., (а.с.199-224, т.34), №0109011156 р/2 від 29.10.09р. (т.35 а.с.1-142), №0109011156 р/3 від 28.10.10р. (т.35, а.с.143-281), №0109011156р/4 від 31.10.11р. (а.с.1-148 том 36), №0109011156 від 30.10.12р. (а.с.149-217,т.36).

Наданими документальними матеріалами повністю підтверджується, що позивачем придбано у ПП «Ротонда Торг» товарів (автозапчастин, деталей, агрегатів, шин, інших товарів для автомобілів та техніки спеціального призначення прилади, комплектуючи для електроприладів та інш.) на суму 673209,25 грн., у ПП «Кримспецтернолоджи» - на суму 517126,74 грн. (в тому числі ПДВ) (а.с. 52-252 том 16)

Придбаний у ПП «Кримспецтернолоджи» та ПП «Ротонда Торг» товар позивачем реалізовано іншім суб'єктам господарювання шляхом роздрібної торгівлі.

Зазначені відомості також підтверджені договорами, видатковими та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1,2 ст.9 Закону 1. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 7.4.5. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладеної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 18 Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені, а також підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Що стосується доводів апелянта щодо вироку Київського районного суду м.Сімферополь від 10.04.2013 року відносно ОСОБА_4 за скоєння злочину передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України судова колегія зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 72 КАС України визначено преюдиціальний характер вироків судів у кримінальних справах або постанов суду у справах про адміністративний проступок. Вказані акти судів мають обов'язковий характер для адміністративного суду, що розглядає спір, тільки в питаннях про те, чи мало місце діяння і чи вчинено його особою, правові наслідки дій або бездіяльності якої розглядаються в ході адміністративного судочинства.

Преюдиціальними обставинами в розумінні ч.4 ст.72 КАС є факти, наведені у вироку або адмінпостанові щодо часу, місця й об'єктивного характеру відповідного діяння. При цьому всі інші обставини, викладені у вироку або адмінпостанові, можуть лише братися до відома, оцінюватися й ураховуватися судом згідно з його розумінням.

Разом з тим, як зазначив у правовій позиції Вищий адміністративний суд України (лист від 14.11.2012 за № 2379/12/13-12) питання про суб'єкта, щодо якого можуть застосовуватися положення ч.4 ст.72 КАС з огляду на зміст цієї правової норми преюдиціальні обставини в такому разі стосуються лише особи, стосовно якої ухвалено відповідний вирок або адмінпостанову. Тобто преюдиціальними є лише факти, що безпосередньо зачіпають цю особу (засудженого/виправданого або притягнутого/непритягнутого до адмінвідповідальності), а не інших осіб.

Вироком Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року у справі № 123/3318/13-к відносно ОСОБА_4, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.03.2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_4

ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України та призначене їй узгоджене покарання за вказаною статтею у виді штрафу у розмірі 68 тис.грн.

Як зазначено в установчій частині вироку, впродовж 2009-2010 рр. ОСОБА_4, за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами (досудове розслідування стосовно яких провадиться окремо), діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб.

З цією метою, ОСОБА_4 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб) засновником яких вона була особисто, а саме: ВВП "Строитель плюс" (31263808), КП "Альянс" (32468182), ПП "Севелітстрой" (35096833), ПП "Кримторг" (32271261) та ПП "Кримспецтехнолоджи" (36693441).

Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_4 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам;

- генеральному директору TOB "Союз КДС" ОСОБА_7, в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 693 776,40 гривень;

- головному бухгалтеру ПАТ "Крименерго" в період з вересня 2009 p по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 326 167,60 гривень;

- директору ТОВ "Південна будівельна компанія" ОСОБА_8, за період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплата податків, внаслідок чого до державного бюджет України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 656 539,00 гривень;

- директору ТОВ "Кримкомплекс" ОСОБА_9 та головному бухгалтеру даного підприємств ОСОБА_10 в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплат податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 46 001 ,00 гривні;

-директору TOB "Будком" ОСОБА_1, за період з квітня 2009 року по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 473320,38 грн.

Колегією суддів безперечно встановлено, що позивач у переліку підприємств, зазначених у вироку та якими вчинено ухилення від сплати податків, не значиться, а тому даний вирок не є обов'язковим для адміністративного суду в силу ч.4 ст. 72 КАС України.

Також, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що встановлений вироком суду факт створення (придбання) ПП «Кримспецтернолоджи» з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво) свідчить, що первинні документи та податкові накладні, які підписані особою, визнаною винною у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, не можна вважати належно оформленими, які засвідчують факт придбання робіт, а відтак формування податкового обліку на підставі таких документів є безпідставним.

Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, однак постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення судового збору. А саме, відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З імперативного припису цієї статті випливає, що відшкодування судових витрат присуджується з місцевого бюджету тільки в одному випадку - якщо відповідач є орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

На підставі ст.94 КАС України, судова колегія вважає за необхідне стягнути судовий збір з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, однак постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись статтями 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п. 2 ч. 1 ст. 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 01.07.13 у справі № 801/4322/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 01.07.13 у справі № 801/4322/13-а - змінити та викласти резолютивну частину у наступній редакції:

" Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 16.11.2012р. № 0001202206 та № 001212206.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісне підприємства «Кама» 2294 грн. судового збору."

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян