Ухвала

від 28.11.2013 по справі 820/3382/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2013 р. м.Київ К/800/40403/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2013 року у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок ЛТД» про стягнення суми,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок ЛТД» адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, у сумі 37028,13 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконано нормативу робочих місць з працевлаштування інвалідів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

При винесенні рішень суди першої та апеляційної інстанції виходили із виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», вжиття ним заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та відсутності підстав для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить судові рішення скасувати, позов задовольнити.

У касаційній скарзі Фонд соціального захисту інвалідів зазначає про невиконання відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Блок ЛТД» у поданих запереченнях просить касаційну скаргу позивача відхилити, судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності зі ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 ст.20 цього Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до наданого відповідачем Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік за формою 10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок ЛТД» у 2012 році становила 32 особи, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників у підприємства - 0 осіб, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 1 особа.

Діючим законодавством встановлюється обов'язковий для підприємств норматив робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також передбачається сплата підприємствами адміністративно-господарських санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно ч.3 ст.18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст.18-1 Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем протягом 2012 року до Харківського міського центру зайнятості подавались звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій, в тому числі інвалідів.

Проте інваліди до відповідача на працевлаштування не направлялись та не зверталися. Докази відмови з боку відповідача у працевлаштуванні інвалідів в матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що встановлено судами попередніх інстанцій, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та відсутність інвалідів, які б бажали працевлаштуватись.

Виходячи з визначених статтею 220 КАС України меж перегляду судових рішень, за якими суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі та позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, у судової колегії відсутні підстави для спростування встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, тоді як доводи касаційної інстанції не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді