Рішення

від 09.12.2013 по справі 910/21245/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21245/13 09.12.13 За позовом Публічного акціонерного товариства «Унікредит Банк»

до Приватного акціонерного товариства «Атолл Холдінг»

про стягнення 17849247,34 грн., 3408037,22 дол.США, 166431,02 Євро заборгованості та штрафних санкцій по Кредитному договору №101-СВ від 27.03.2008,

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Атолл Холдінг»

до Публічного акціонерного товариства «Унікредит Банк»

про визнання припиненим договору поруки № 101-СВ/SUR від 27.03.2008.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Борецький Б.О. (представник за довіреністю);

від відповідача-1 - Коломієць М.О. (представник за довіреністю);

від відповідача-2 - Попович К.Ю., Вороніна Н.Ю. (представники за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Унікредит Банк» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро лізинг» та Приватного акціонерного товариства «Атолл Холдінг» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій по Кредитному договору №101-СВ від 27.03.2008, з врахуванням Договору поруки № 101-СВ/SUR від 27.03.2008.

Ухвалою від 25.11.2013 судом до сумісного розгляду з первісним позовом було прийнято зустрічний позов Приватного акціонерного товариства «Атолл Холдінг» до Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» про визнання припиненим договору поруки № 101-СВ/SUR від 27.03.2008.

Від Позивача 25.11.2013 через відділ діловодства суду надійшла заява про уточнення (фактично - про зменшення) позовних вимог, відповідно до якої Позивач заявляє позовні вимоги про стягнення 17849247,34 грн., 3408037,22 дол. США та 166431,02 Євро заборгованості та штрафних санкцій по Кредитному договору №101-СВ від 27.03.2008 з Приватного акціонерного товариства «Атолл Холдінг» (далі - Відповідач), як з поручителя по Договору поруки № 101-СВ/SUR від 27.03.2008. Вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро лізинг» Позивач вже не заявляє.

Судом вищевказана заява Позивача прийнята до розгляду, та отже у відповідності до ст.ст. 22, 55 ГПК України має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі.

Ухвалою від 09.12.2013, оскільки відповідно до заяви від 25.11.2013 Позивач не заявляє позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро лізинг», останнього судом було виключено зі складу відповідачів у справі № 910/21245/13. Також, з огляду на виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро лізинг» зі складу відповідачів, судом залишаються без розгляду заявлені ним клопотання про направлення даної справи за підсудністю.

Заявлені Публічним акціонерним товариством «Унікредит Банк» позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань по Кредитному договору №101-СВ від 27.03.2008, та невиконання Відповідачем як поручителем своїх зобов'язань по Договору поруки № 101-СВ/SUR від 27.03.2008.

Відповідач проти первісного позову заперечує та мотивує вимоги зустрічного позову тим, що на його думку Договір поруки № 101-СВ/SUR від 27.03.2008 є припиненим на підставі частини 4 ст. 559 ЦК України, і тому є безпідставним заявлення Позивачем до нього позовних вимог як до поручителя. Крім того, саме невизнання Позивачем факту припинення договору поруки стало підставою для подання Відповідачем зустрічного позову про визнання вказаного договору припиненим в судовому порядку.

Позивач заперечує проти вимог зустрічного позову, оскільки на його думку Відповідачем не правильно визначено дату припинення Договору поруки № 101-СВ/SUR від 27.03.2008, а відтак, оскільки станом на час звернення Позивача до суду з позовом вказаний договір поруки діяв, то заявлені Позивачем вимоги є законними та обґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Унікредит Банк» (повним правонаступником якого є Позивач), як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», як Позичальником, було укладено Кредитний договір №101-СВ (далі - Кредитний договір) з наступними змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами з №1 по №43 в період з 09.01.2009 по 28.02.2013, та належним чином засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи.

За умовами Кредитного договору Позивач зобов'язався надати Позичальнику кредитну лінію з загальною сумою кредиту 12000000 Євро, з можливістю отримувати даний кредит в доларах СІІІА або Євро та з терміном дії кредиту до 30 квітня 2013 року.

В подальшому розмір кредитної лінії, строк її дії та валюта отримання кредиту змінювалися. Так, додатковою угодою № 3 від 27.11.2009 пункт 1.1 Кредитного договору було викладено в редакції, відповідно до якої загальну суму кредиту зменшено до 5568779,02 Євро, з можливістю його отримання в доларах США, Євро та гривні, та з терміном дії кредиту до 30 квітня 2013 року.

Додатковою угодою № 14 від 29.12.2010 загальну суму кредиту знову було зменшено, до 4250000 Євро з можливістю отримувати в доларах США, Євро та Гривні, та з терміном дії кредиту до 30 квітня 2013 року. І додатковою угодою № 21 від 29.07.2011 загальну суму кредиту також було зменшено до 3387900 Євро, з можливістю отримувати в доларах США, Євро та Гривні та з терміном дії кредиту до 10 квітня 2013 року.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За умовами Кредитного договору, кошти надавалися на умовах їх забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності.

Порядок погашення кредиту, а також розмір та порядок сплати відсотків викладені в розділах 4 та 5 Кредитного договору.

Відповідно до п. 8.2 (в) Кредитного договору, Позичальник зобов'язався забезпечити повернення кредиту, сплату відсотків, комісій та інших платежів відповідно до умов цього договору.

Крім того, п. 6.4 Кредитного договору передбачає штрафну санкцію у вигляді сплати Позивальником неустойки в разі порушення ним строків сплати будь-якої з передбачених Кредитним договором суми коштів.

Позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі, надавши кредитні кошти у відповідних сумах та в строки, що підтверджується залученими до матеріалів банківськими виписками з рахунків Позичальника.

Натомість Позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором виконував неналежним чином та не в повному обсязі, що призвело до накопичення заборгованості.

Відповідно до розрахунку Позивача, в нього станом на 21.10.2013 рахується наступна заборгованість за Кредитним договором:

- 17849247,34 грн., з яких 11882073,62 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 3602216,28 грн. - заборгованість по відсотках, 2364957,44 грн. - неустойка;

- 3408037,22 дол. США, що по курсу НБУ станом на 21.10.2013 становить 27240441,50 грн., з яких 2731264,11 дол. США - заборгованість по тілу кредиту, 232955,45 дол.США - заборгованість по відсотках, 443817,66 дол.США - неустойка;

- 166431,02 Євро, що по курсу НБУ станом на 21.10.2013 становить 1820359,42 грн., з яких 133996,56 Євро - заборгованість по тілу кредиту, 11467,58 Євро - заборгованість по відсотках, 20966,88 Євро - неустойка.

На забезпечення виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору, 27.03.2008 між Позивачем, Позичальником та Відповідачем, як поручителем, було укладено Договір поруки № 101-СВ/SUR (далі - Договір поруки).

У п. 1.1 Договору поруки встановлено, що відповідно до умов Кредитного договору (з усіма змінами, доповненнями та додатками), поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити банку за його першою вимогою всі необхідні платежі за Кредитним договором, зокрема погасити кредит загальною сумою до 12000000 євро і терміном кредиту до 30.04.2013, та сплатити відсотки, комісійні та інші платежі, що належать до сплати Позичальником відповідно до умов Кредитного договору, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено Кредитним договором.

За умовою п. 1.2 Договору поруки поручитель зобов'язався сплатити платежі, зазначені в п. 1.1 Договору поруки, на письмову вимогу Банку.

04.11.2013 (вх. № 071/10) на адресу Відповідача надійшла вимога Позивача про погашення заборгованості (вих. № 086-186/67-21388 від 25.10.2013), згідно якої Позивач вимагає погасити протягом 2 (двох) днів з дня отримання даної вимоги наявну заборгованість Позичальника перед Позивачем за Кредитним договором в розмірі 3408037,22 дол.США, 166431,02 Євро та 20295645,94 грн.

Дана вимога Позивача була направлена на адресу Відповідача 28.10.2013 року, що вбачається зі штампу поштового відділення відправника на описі вкладенні у цінний лист, з яким було направлено вимогу, а також з залученої Позивачем до позову копії поштового фіскального чеку про оплату послуги надсилання.

Порука за своєю правовою природою є видом забезпечення виконання зобов'язання (частина 1 статті 546, частина 2 статті 553 ЦК України).

Забезпечувальні засоби дають можливість кредитору отримати майнове задоволення у випадку неналежного виконання основного зобов'язання боржником.

Юридична природа видів забезпечення виконання зобов'язань виключає можливість їх самостійного виникнення та існування, оскільки вони виступають як акцесорні (похідні, додаткові) зобов'язання. Акцесорне зобов'язання залежить від основного зобов'язання, і відповідно не може існувати самостійно без останнього.

У розрізі кредитних правовідносин, порукою забезпечується виконання позичальником свого зобов'язання за кредитним договором (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Так, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1 статті 553 ЦК України).

При цьому, хоча порука і є акцесорним зобов'язанням, законом передбачені підстави її припинення як пов'язані з припиненням основного зобов'язання, так і з інших підстав, не похідних від основного зобов'язання, але пов'язаних з ним (відмова або прострочення кредитора, переведення боргу тощо).

Зокрема, за приписами частини 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пункті 3.9 Договору поруки сторони встановили, що договір припиняє свою дію після повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором або Поручителем за Договором поруки.

Проте вказана умова договору поруки (п. 3.9) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не є встановленням саме строку дії поруки.

Так, згідно статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За приписами статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У даному випадку, посилання в п. 3.9 Договору поруки на дію договору до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором або Поручителем за цим договором, не є зазначенням конкретного строку, визначеного роками, місяцями, днями або ж конкретного терміну, означеного певною календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати, тобто не є встановленням строку дії договору поруки.

Інші умови Договору поруки також не встановлюють строку, після якого порука припиняється.

При цьому, виконання позичальником своїх обов'язків за Кредитним договором або Поручителем за Договором поруки, не є подією, яка має неминуче встати в розумінні ч. 2 ст. 252 ЦК України.

З огляду на наведене, для визначення строку дії Договору поруки підлягають застосуванню норми частини 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.05.2012 № 3/43/2011/5003).

Верховний Суд України у постанові від 23.05.2012 у справі № 6-33цс12 вказав, що умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини 4 статті 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини 4 статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Дана постанова Верховного Суду України прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції частини 4 статті 559 ЦК України, і відповідно до частини 1 статті 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Аналогічної правової позиції щодо припинення поруки та застосування статті 251, та частини 4 статті 559 ЦК України Верховний Суд України також притримується в своїх постановах від 18.07.2012 № 6-78цс12 та від 21.05.2012 № 6-48цс11.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Вищевказаної правової позиції також дотримується Вищий Спеціалізований Суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові Пленуму № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Згідно з п. 1.1 Кредитного договору, з врахуванням Додаткової угоди №21 від 29.07.2011, останнім днем строку виконання основного зобов'язання є дата повернення кредиту, а саме 10 квітня 2013 року, тому право на пред'явлення вимоги до Відповідача як до Поручителя виникло у Позивача з 11 квітня 2013 року і тривало шість місяців, тобто до 11 жовтня 2013 року.

Як встановлено вище судом, вимога (вих. № 086-186/67-21388 від 25.10.2013) Позивача до Відповідача, як до поручителя, про погашення заборгованості за Кредитним договором була направлена на адресу Відповідача лише 28.10.2013 року, тобто після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку, і Позивачем не доведено суду існування об'єктивних, тобто незалежних від Позивача обставин, які стали підставою пропущення ним вказаного строку.

Щодо заперечень Позивача, що строк пред'явлення вимоги до поручителя закінчується останнього числа відповідного місяця, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а згідно ст. 254 ЦК України строк, який визначений місяцями спливає у відповідне, а не в останнє як зазначає Позивач, число останнього місяця строку.

Встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк для пред'явлення вимоги до поручителя встановлений шістьма місяцями і відповідно до ст. 254 ЦК України повинен закінчуватися у відповідне число останнього, шостого місяця строку.

При цьому, згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, обчислення перебігу шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя починається з наступного дня після дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Оскільки днем настання виконання основного зобов'язання за Кредитним договором є 10 квітня 2013 року, то обчислення шестимісячного строку встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України для пред'явлення вимоги до поручителя починається з 11 квітня 2013 року і закінчується відповідно до ст. 254 ЦК України у відповідне число, яким є 11-те число останнього місяця строку, тобто жовтня 2013 року, а не в останній день останнього місяця строку, як стверджує Позивач.

Відтак, Договір поруки № 101-СВ/SUR від 27.03.2008 є припиненим в силу закону, тобто на підставі ч. 4 статті 559 ЦК України, після 10 жовтня 2013 року, тобто з 11 жовтня 2013, тому у Позивача були відсутні законні підстави для направлення до Відповідача, як до поручителя, 28.10.2013 вимоги про погашення заборгованості та штрафних санкцій за Кредитним договором, та в зв'язку з невиконанням вимоги, подання даного позову до Відповідача про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Кредитним договором.

Відтак, у суду відсутні підстави для задоволення вимог поданого Позивачем первісного позову.

Натомість, з огляду на вищенаведене, вимоги зустрічного позову про визнання Договору поруки № 101-СВ/SUR від 27.03.2008 припиненим є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень Позивача в частині обраного Відповідачем у зустрічному позові способу захисту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом за захистом, Відповідач посилався на невизнання Позивачем як банком його права, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, на припинення поруки у зв'язку з не пред'явленням банком протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, відповідної вимоги до Відповідача як до поручителя.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України, та аналогічні їм викладені в ст. 20 ГК України, де одним із способів захисту є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Зі змісту ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України вбачається, що суд може захистити цивільне та/або господарське право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом норм ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Уживаний законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України термін «порука» використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, у випадку не встановлення в договорі поруки строку такої поруки, презюмується.

У цьому випадку звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду у разі наявності відповідного спору, а факт звернення Позивача до суду з первісним позовом про стягнення з Відповідача як з поручителя заборгованості за Кредитним договором і свідчить про наявність між сторонами спору про чинність або припинення Договору поруки, оскільки його припинення прямо не визнається Позивачем по первісному позову.

Таким чином, у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі ст. 16 ЦК України та 20 ГК України.

Щодо посилання Позивача по первісному позову на законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу, то суд зазначає, що вони підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного та/або господарського права чи інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналогічної правової позиції щодо можливості звернення поручителя до суду з позовом про припинення договору поруки, та неможливості обмеження його права на судовий захист у випадку наявності між сторонами спору, також притримується Верховний Суд України в своїх постановах від 21.05.2012 № 6-20цс11, від 05.06.2013 №6-43цс13, від 25.09.2013 №6-97цс13.

Отже, позов про визнання договору поруки припиненим Відповідачем було пред'явлено правомірно.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «Унікредит Банк» відмовити повністю.

Зустрічний позов Приватного акціонерного товариства «Атолл Холдінг» задовольнити повністю.

Визнати припиненим Договір поруки № 101-СВ/SUR від 27.03.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Унікредит Банк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро лізинг» та Закритим акціонерним товариством «Атолл Холдінг».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Унікредит Банк» (м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14А; ідентифікаційний код 21753123) на користь Приватного акціонерного товариства «Атолл Холдінг» (м. Київ, проспект Перемоги, 67; ідентифікаційний код 31237888) 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2013

Суддя Сташків Р.Б.