Рішення

від 17.12.2013 по справі 904/8400/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.13р. Справа № 904/8400/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандрабуд", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз-Інвест", м. Дніпропетровськ

про стягнення 46 280,39 грн.

Суддя Турчин С.О.

Секретар судового засідання Сергієнко П.М.

Представники:

від позивача - Соловйова Я..В. дов. від 14.01.13р.

від відповідача - не з`явився

Суть спору:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандрабуд" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз-Інвест" про стягнення 46280,39грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 40360,72грн., 3% річних у розмірі 122,74грн., пені у розмірі 4076,43грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №20/06-1 від 20.06.2013р. щодо своєчасної поставки товару.

Ухвалою суду від 30.10.13р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 13.11.13р.

13.11.13р. в судове засідання з'явився повноважний представник позивача. За результатами судового засідання розгляд справи відкладено до 26.11.13р.

26.11.13р. в судове засідання з'явився повноважний представник позивача. За результатами судового засідання розгляд справи відкладено до 17.12.13р.

В ході вирішення спору позивачем уточнені позовні вимоги та вказано на необхідність стягнення основної заборгованості у розмірі 40360,72грн. - заборгованості, 116,11грн. - 3% річних, 1412,63грн. - пені.

17.12.13р. в судове засідання з'явився повноважний представник позивача.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, згідно витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою станом на 11.11.13р. адресою відповідача є: м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Телевізійна, буд.4, офіс 70. Відповідачу були направлені судові повістки за вказаною адресою, що підтверджується наявними в матеріалах справи конвертами які повернулися на адресу господарського суду 12.11.13р., 26.11.13р., 06.12.13р.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, вимоги суду не виконав.

Згідно зі ст. 75 ГПК України за результатами судового засідання справу було розглянуто за участю повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог .

В судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення та представника позивача повідомлено про дату складення повного тексту рішення.

Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

20.06.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Метиз-Інвест" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сандрабуд" (Покупець) укладено договір поставки №20/06-1.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти й оплатити на умовах, передбачених даним договором, товар (партію товару) у кількості, асортименті та по цінам, вказаним в накладних на видачу товару, що є невід'ємною частиною договору.

Пункт 1.2 вказаного договору, під товаром в договорі визначається: проволока.

Згідно з п.2.1 договору поставки, підставою для поставки кожної партії товару є замовлення покупця. Сторони визнають, що наданий рахунок постачальника, є узгодженим асортиментом товару, його кількості та ціни.

Ціна за одиницю товару та вартість партії товару визначається при поставці кожної партії товару та зазначається в рахунку та товарній накладній, яка підписується обома сторонами (пункт 3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору поставки, що загальну вартість договору складає сума всіх підписаних сторонами товарних накладних до даної угоди.

Відповідно до п.5.1 договору поставки, умови оплати - 100% передплати.

Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку. Сторони за обопільною згодою мають право здійснювати залік взаємних вимог, а також використовувати другі форми розрахунків за договором, які не суперечать діючому законодавству України. (пункт 5.3 договору).

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначалось вище, між сторонами укладено договір поставки №20/06-01 від 20.06.2013р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сандрабуд" перераховано на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз-Інвест" передплату в сумі 79000,00грн., у тому числі ПДВ 13166,67грн., що підтверджується платіжним дорученням №2104 від 25.06.13р.

Однак, відповідачем не виконано належним чином умови договору поставки №20/06-1 від 20.06.2013р., а саме поставлено товар на суму 38639,28грн. та прострочене зобов'язання з поставки товару складає у розмірі 40360,72грн.

Згідно з ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, публічним акціонерним товариством "Сандрабуд" на адресу відповідача направлено претензію №28/08 від 28.08.13р. з вимогою перерахування суми сплаченого, але не поставленого товару у розмірі 40360,72грн.

В матеріалах справи наявні докази направлення вказаної вимоги 29.08.13р., що підтверджується копією конверту з відміткою пошти про повернення за закінченням терміну зберігання

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням положень ч.2 ст.530 ЦК України, боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. Боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги.

Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків, відповідно до вимог ст. 253 ЦК.

Однак, відповідачем суму передплати не повернуто, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 40360,72грн.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача розмір 3% річних за період з 06.09.2013 по 10.10.13р. складає - 116,11грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За умовами п.7.2 договору, за прострочення поставки товару або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості не поставленого та недопоставленого товару за кожний день прострочення.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України зазначено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час и користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96-ВР врегульовані договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Так, стаття 1 цього Закону передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За приписами статті 3 наведеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі наведеної норми, з урахуванням порушення строку повернення грошових коштів що підтверджується матеріалами справи, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 503,13грн. пені за період з 06.09.2013р. по 10.10.2013р.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов'язання є підставою для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 40360,72грн. - основного боргу., 116,11грн. - 3% річних та 503,13грн. - пені.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз-Інвест" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Телевізійна, буд.4, кв.70, код ЄДРПОУ 37899914) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сандрабуд" (96006, Дніпропетровська область, м. Запоріжжя, вул. Леонова, буд.1-б, код ЄДРПОУ 36490777) 40360,72грн. - заборгованості, 116,11грн. - 3% річних, 503,13грн. - пені, 1720,50грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано - 18 . 12 .2013.

Суддя С.О. Турчин