Рішення

від 17.12.2013 по справі 910/23191/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23191/13 17.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій»

До Київського учбово-виробничого підприємства № 4 Українського товариства

сліпих

Про стягнення 89 799,57 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Петришина А.М. - по дов. № 16/10/13/2 від 16.10.2013

Від відповідача Тимченко В.І. - по дов. № 1/1 від 08.01.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» до Київського учбово-виробничого підприємства № 4 Українського товариства сліпих про стягнення 89 799,57 грн. заборгованості, яка складається з : 80 908,31 грн. основного боргу по тепловій енергії, 2 280,17 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 6 611,09 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.01.1998.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 порушено провадження у справі № 910/23191/13 та призначено справу до розгляду на 17.12.2013.

Позивач в судовому засіданні 17.12.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 17.12.2013 відзиві позовні вимоги визнав лише в частині суми основного боргу в розмірі 80 908,31 грн. Враховуючи тяжкий економічний стан просить звільнити відповідача від сплати штрафних санкцій та судового збору.

В судовому засіданні 17.12.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.1998 між Спільним підприємством «Укр-Кан Пауер» (енергопостачальна організація) та Українським товариством сліпих учбово-виробничого підприємства № 4 (покупець) було укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 430109 (далі - договір постачання).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1) енергопостачальна компанія зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупця товар - теплову енергію у вигляді гарячої води.

Згідно з п. 1.2. договору постачання покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 3.1.1. договору постачання енергопостачальна організація зобов'язана забезпечувати поставку теплової енергії покупцю у кількості обумовленій умовами договору.

Пунктом 4.1.3. договору постачання визначено, що покупець зобов'язаний забезпечити споживання теплової енергії в обсягах, що не перевищують максимальних договірних значень.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача за лютий та березень 2011 року виникла заборгованість в розмірі 80 908,31 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 2 280,17 грн. та 3% річних в сумі 6 611,09 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 10.1 договору постачання, сторонами погоджено, що він укладений терміном з 01.01.1998 до 31.12.1998 і вважається подовженим на такий же строк, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною з сторін не буде заявлено про протилежне, та при умові, якщо покупець до 1 серпня поточного року узгодить з енергопостачальною організацією обсяги споживання на наступний період.

01.01.2000 між сторонами укладено угоду № 1 до договору постачання, згідно якої визначено енергопостачальною організацією - Закрите акціонерне товариство Енергопостачальна компанія «Укр-Кан Пауер» та п. 10.1. викладено в наступній редакції: Даний договір укладений на термін з 01.01.1998 до 31.12.1998 і вважається подовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною з сторін не буде заявлено про протилежне, та при умові, якщо покупець до 1 серпня поточного року узгодить з енергопостачальною організацією обсяги споживання на наступний період.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано.

У 2009 році укладено угоду про зміну та доповнення договору постачання, відповідно до якої енергопостачальною організацією визначено Закрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «ДАРтеплоцентраль» та узгоджено тарифи на теплову енергію.

Відповідно до пункту 6.1. договору постачання всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з п. 6.4. договору постачання покупець щомісяця з 12 по 14 число отримує у енергопостачальної організації оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць. Один примірник підписаного акту покупець повертає енергопостачальній організації не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 6.5. договору покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Відповідно до умов вказаного договору енергопостачальна організація поставила, а відповідач спожив теплову енергію за лютий та березень 2011 року на загальну суму 101 799,72 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу, з яких відповідачем було сплачено лише 21 891,41 грн.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за договором за лютий та березень 2011 року в повному обсязі, в результаті чого заборгованість, складає 80 908,31 грн., яка не оспорена відповідачем.

28.09.2012 між Публічним акціонерним товариством «Екостандарт», який є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «ДАРтеплоцентраль» (клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» (фактор) було укладено договір факторингу № 28/09/12.

В подальшому 04.10.2012 між Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» (фактор) було укладено договір факторингу № 04/10/12.

Відповідно до п. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з п. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (п. 3 ст. 1079 Цивільного кодексу України).

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 02.10.2012 видано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи з додатком серії ФК № 339 згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» є фінансовою установою та має право здійснювати такий вид фінансових послуг як факторинг.

За умовами вказаних вище договорів факторингу право вимоги за зобов'язанням, що виникло за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 430109 від 01.01.1998 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій», в тому числі щодо сплати штрафів, пені та будь-яких інших сум, що передбачені законодавством.

Відповідно до п. 1 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Позивач листом № 10-10-12/430109 від 10.10.2012 повідомив відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні за договором № постачання та просив перерахувати на його рахунок заборгованість в розмірі 275 678,17 грн., яка як вбачається з матеріалів справи включає суму боргу за рішенням у справі № 42/427-2/114 та суми боргу за лютий та березень 2011 року в розмірі 80 908,31 грн.

Даний лист надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією 22.10.2012, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими квитанцією № 7425 та реєстром відправлення рекомендованої кореспонденції від 22.10.2012.

Таким чином, борг який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором постачання відповідач має сплатити новому кредитору - позивачу.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем не було виконано зобов'язання по сплаті боргу перед позивачем в повному обсязі.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 80 908,31 грн. за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 2 280,17 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 6 611,09 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями , а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 2 280,17 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 6 611,09 грн. 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд вважає можливим розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/23191 від 17.12.2013 на 6 (шість) місяців, приймаючи до уваги можливі негативні наслідки, які можуть настати для позивача.

Суд приймає до уваги і ту обставину, що при застосуванні ст. 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочки виконання рішення № 910/23191/13 від 17.12.2013 виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач здійснить заходи по його належному та своєчасному виконанню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київського учбово-виробничого підприємства № 4 Українського товариства сліпих (м. Київ, вул. Фанерна, 4, код ЄДРПОУ 05417986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» (м. Київ, вул. Тургенівська, 22, код ЄДРПОУ 32531966) 80 908 (вісімдесят тисяч дев'ятсот вісім) грн. 31 коп. основного боргу, 2 280 (дві тисячі двісті вісімдесят) грн. 17 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 6 611 (шість тисяч шістсот одинадцять) грн. 09 коп. - 3% річних, 1 795 (одну тисячу сімсот дев'яносто п'ять) грн. 99 коп. витрат по сплаті судового збору, розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/23191/13 від 17.12.2013 наступним чином:

до 17.01.2014 - 15 265 (п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 92 коп.;

до 17.02.2014 - 15 265 (п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 92 коп.;

до 17.03.2014 - 15 265 (п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 92 коп.;

до 17.04.2014 - 15 265 (п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 92 коп.;

до 17.05.2014 - 15 265 (п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 92 коп.;

до 17.06.2014 - 15 265 (п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 96 коп.

Повне рішення складено 19.12.2013.

Суддя В.В.Сівакова