Рішення

від 04.12.2013 по справі 905/6680/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.12.2013 Справа № 905/6680/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро», с.Бересток, Донецька область

до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротере», м.Київ

до Відповідача 2: Асоціації «Аграрний Союз Донбасу», м.Донецьк

про: стягнення солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 - 144 267,52грн.

за участю:

від позивача: Беліченко С.О. (за довіреністю);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро», с.Бересток, Донецька область (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротере», м.Київ (далі - Відповідач 1) Асоціації «Аграрний Союз Донбасу», м.Донецьк (далі - Відповідач 2) про стягнення солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 - 144 267,52грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем 1 зобов'язань за договором з виробництва та відвантаження продукції (комбікорм) від 13/16 від 08.02.2013р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро», договору поруки №б/н від 08.02.2013р., договору з виробництва та відвантаження продукції (комбікорму) №13/16 від 08.02.2013р., специфікацій до договору, видаткових накладних, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної, довіреності на отримання матеріальних цінностей, вимоги щодо сплати заборгованості №003 від 02.07.2013р., листів, виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем 1 часткових оплат за поставлений товар.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 509, 530, 625, 629, 651, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54-57 Цивільного кодексу України.

14.10.2013р. Відповідачем 2 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву №006 від 08.10.2013р. в якому проти позовних вимог заперечує з наступних підстав. Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро» (Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротере» (Відповідач 1) про стягнення суми основного боргу за договором на виробництво та відвантаження продукції від 08.02.2013р. №13/16 та до Асоціації «Аграрний Союз Донбасу» (Відповідач 2) про стягнення суми боргу за договором поруки. У якості забезпечення зобов'язань за Договором на виробництво та відвантаження продукції від 08.02.2013р. №13/16 Позивач уклав з Відповідачем 2 Договір поруки №б/н від 08.02.2013р., згідно з яким Відповідач 2 та Відповідач 1 є солідарними боржниками на всю суму зобовязання, з обмеженням до 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. Відповідно до п.3.1 договору поруки Поручитель (Відповідач 2) зобов'язаний у разі порушення Боржником (Відповідачем 1) обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на суму, що не перевищує 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. Відповідач 2 не визнає позовні вимоги Позивача та вважає їх необґрунтованими. Відповідно до п.3.1 договору поруки Поручитель зобов'язаний у разі порушення Боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на суму, що не перевищує 500,00грн. на підставі письмової вимоги Кредитора в строк 5днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Кредитора, згідно з реквізитами зазначеними в вимозі. Також, зі змісту ч.1 ст.555 ЦК України випливає, що кредитор повинен був висунути вимогу до Поручителя. Вимоги Позивача до Відповідача 2 про сплату грошових коштів за Договором поруки від 08.02.2013р. не надходило, тому позовні вимоги в частині сплати 500,00грн. є безпідставними. Крім того Відповідачем 2 надано належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поруки №б/н від 08.02.2013р., правоустановчих документів Асоціації «Аграрний союз Донбасу».

14.10.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії податкових накладних.

Заявою №033 від 28.10.2013р. Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму заборгованості у розмірі 128 465,60грн., пеню у сумі 15 586,03грн., 3% річних у розмірі 3 275,77грн., та фактично відмовився від позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві №033 від 28.10.2013р., оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір вимог. Суд приймає вказане збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

01.11.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано заяву №039 від 01.11.2013р. про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротере» р/р 26002010010633, у філії ПАТ «УніКредитБанк» в м.Києві, МФО 300744, а також на рахунки, які будуть виявлені в ході виконавчого провадження.

Представник Позивача у судове засідання 04.12.2013р. з'явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви №033 від 28.10.2013р.

Представник Відповідача 2 у судове засідання 04.12.2013р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач 1 у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу 1 за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд. 12-А, кім. 1-1;

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротере» (Замовник) було укладено договір по виробництву та відвантаженню продукції (комбікорм) №13/16, відповідно п.1.1 якого Виконавець, у відповідності із заявкою Замовника, зобов'язується виготовити повнорационий комбікорм (далі продукція) в асортименті та передавати у власність Замовнику, а Замовник зобов'язується оплачувати та приймати продукцію, відповідно умов даного договору, а також специфікацій які є невід'ємною частиною даного Договору.

У розділі 3 договору Сторони дійшли згоди щодо умов оплати:

- Замовник здійснює оплату поставленої продукції на поточний рахунок Виконавця, відповідно умов, зазначених у специфікації (п.3.1 Договору);

- загальна сума договору встановлюється сумою усіх видаткових, товаросупроводжувальних накладних та специфікаціями, відповідно яких здійснювалось відвантаження продукції, за період дії даного договору та складає 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень) в т.ч. ПДВ 20% - 1 666 666,00грн. (п.3.5 Договору);

Згідно п.5.1 договору у випадку порушення строків оплати, за поставлену продукцію Замовник виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення оплати. Пеня нараховується та виплачується до моменту фактичної оплати отриманої продукції.

У пункті 7.2 договору встановлено, що даний договір вступає в дію з дня підписання та діє до 31 грудня 2013р.

08 лютого 2013 року між Сторонами (Позивачем та Відповідачем 1) підписано Специфікацію №1 до договору де визначили асортимент, кількість, суму яка склала 820 295,20грн., умови поставки та умови оплати - оплата за продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10-ти (десяти) банківських днів з моменту отримання Замовником продукції відповідно п.2.8 даного Договору.

06 березня 2013 року між Сторонами (Позивачем та Відповідачем 1) підписано Специфікацію №2 до договору де визначили асортимент, кількість, суму яка склала 75 474,00грн., умови поставки та умови оплати - оплата за продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10-ти (десяти) банківських днів з моменту отримання Замовником продукції відповідно п.2.8 даного Договору.

На виконання умов договору Позивачем, було здійснено поставку Відповідачу 1 на суму 895 769,20грн., що підтверджується видатковими накладними №КА-0000157 від 08.02.2013р. на суму 77 150,00грн., №КА-0000172 від 12.02.2013р. на суму 79 995,00грн., №КА-00001185 від 14.02.2013р. на суму 76 162,00грн., №КА-0000187 від 15.02.2013р. на суму 77 833,60грн., №КА-0000192 від 17.02.2013р. на суму 72 500,00грн., №КА-0000205 від 19.02.2013р. на суму 72 500,00грн., №КА-0000225 від 22.02.2013р. на суму 71 260,00грн., №КА-0000233 від 23.02.2013р. на суму 74 820,00грн., №КА-0000236 від 24.02.2013р. на суму 74 823,00грн., №КА-0000246 від 26.02.2013р. на суму 71 991,60грн., №КА-0000253 від 27.02.2013р. на суму 71 260,00грн., №КА-0000303 від 08.03.2013р. на суму 75 474,00грн. Вказані накладні підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар прийнято на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей №15 від 08.02.2013р., №18 від 26.02.2013р.

Надано послуги на суму 12 800,00грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №КА-000033.

Відтак Позивачем надано послуг та поставлено товар на загальну суму 908 569,20грн.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним.

Відповідачем 1 було здійснено часткову оплату за поставлений товар у сумі 780 103,60грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Позивачем на адресу Відповідача 1 було направлено вимогу №003 від 02.07.2013р. з вимогою здійснити оплату за поставлений.

Відповідач 1 листами від 21.06.2013р., від 29.07.2013р. зобов'язався здійснити оплату за поставлений товар.

08 лютого 2013 року між Асоціацією «Аграрний Союз Донбасу» (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро» (Кредитор) було укладено договір поруки №б/н, відповідно п.1.1 якого у відповідності до даного Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротере», надалі іменується «Боржник» щодо сплати заборгованості за комбікорм та автопослуги за Договором на виробництво та відвантаження продукції (Комбікорму) від 08.02.2013р. №13/16 та додаткових угод, специфікацій до нього, надалі іменується «Основний договір».

Згідно п.1.2 договору у випадку порушення Боржником обов'язку за Основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

У пункті 2.1 договору встановлено, що під основним договором в даному Договорі розуміють Договір на виробництво та відвантаження продукції (Комбікорму) від 08.02.2013р. №13/16 всі додаткові угоди та специфікації до нього, укладених між Кредитором (в основному договорі іменується Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро» «Виконавець) та Боржником (в основному договорі іменується Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротере» «Замовник»).

У розділі 3 договору Сторони дійшли згоди щодо обов'язків Сторін:

- Поручитель зобов'язаний у разі порушення Боржником обов'язку за Основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на суму що не перевищує 500,00грн. на підставі письмової вимоги Кредитора в строк 5 днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Кредитора, згідно з реквізитами зазначеними в вимозі (п.3.1 Договору);

- У випадку виконання Поручителем обов'язку Боржника за Основним договором у повному обсязі, але на суму не більше 500,00грн., Кредитор зобов'язується передати Поручителю всі документи, що підтверджують обов'язок Боржника у 5-ти денний строк з дня виконання обов'язку (п.3.2 Договору);

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до моменту припинення поруки (п.4.1 Договору);

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем 1 Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору (на виробництво та відвантаження продукції) №13/16 від 08.02.2013р. з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору на виробництво та відвантаження продукції) №13/16 від 08.02.2013р, Позивачем було здійснено поставку Відповідачу 1 та надано послуги на суму 908 569,20грн.

Відповідачем 1 було здійснено часткову оплату за поставлений товар та надані послуги у сумі 780 103,60грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Належні та допустимі в порядку ст.ст. 33-36 Господарського процесуального кодексу України докази погашення боргу в сумі 128 465,60грн. в матеріалах справи відсутні.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 780 103,60грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

За приписом ч.ч.1, 2 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Виконання Відповідачем 1 зобов'язань за договором (на виробництво та відвантаження продукції) №13/16 від 08.02.2013р. забезпечені порукою, шляхом укладання між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем 2 (Поручитель) договору поруки №б/н від 08.02.2013р.

Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Пунктом 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і в будь-якого з них окремо.

За приписами ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У пункті 3.1 договору поруки встановлено, що Поручитель зобов'язаний у разі порушення Боржником обов'язку за Основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на суму що не перевищує 500,00грн . на підставі письмової вимоги Кредитора в строк 5 днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Кредитора, згідно з реквізитами зазначеними в вимозі. Відтак, відповідальність Поручителя обмежується 500,00 гривнями.

За висновками суду, договір поруки від 08.02.2013р. між Позивачем та Відповідачем 2, містить умови щодо повідомлення Відповідача 2 шляхом надсилання вимоги, у разі порушення Боржником (Відповідачем 1) обов'язку за основним договором (договору (на виробництво та відвантаження продукції) №13/16 від 08.02.2013р.), про що зазначено у пункті 3.1 договору поруки.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, викладених в статті 530 Цивільного кодексу України, боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен здійснити сплату боргу в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Втім, доказів надання Відповідачу 2 вимоги про оплату не надано. Таким чином, згідно матеріалів справи у Відповідача 2 не настав строк виконання зобов'язань.

З огляду на викладене, позовні вимоги до Асоціації «Аграрний Союз Донбасу» не підлягають задоволенню.

Відповідачем 1 доказів погашення суми боргу у розмірі 128 465,60грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротере»

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.1 договору №13/16 від 08.02.2013р. у випадку порушення строків оплати, за поставлену продукцію Замовник виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення оплати. Пеня нараховується та виплачується до моменту фактичної оплати отриманої продукції. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, Сторони у договір дійшли згоди, що Пеня нараховується та виплачується до моменту фактичної оплати отриманої продукції.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені дійшов висновку щодо часткового задоволення пені у розмірі 15 461,38грн.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від суми загального боргу складає 3 275,77грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних дійшов висновку про часткове задоволення у сумі - 3 250,84грн.

Розглянувши доводи заяви про вжиття забезпечувальних заходів, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. За правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.1 постанови №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. За змістом п.3 зазначеної постанови Пленуми саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Позивача про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог через його (клопотання) юридичну неспроможність та доказову недоведеність.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає заяву Позивача про відмову від позову в частині стягнення інфляційних витрат у сумі - (- 891,26грн.) такою, що підлягає прийняттю, з урахуванням наступного.

Припинення провадження по справі - це форма завершення судової процедури, за яким рішення по суті не виноситься, і це волевиявлення учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч. 1,4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова від позову опосередковується письмовою заявою Позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Разом із цим, як встановлено ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права та інтереси.

З огляду на наведені процесуальні положення суд зазначає наступне:

- заява про відмову в частині стягнення інфляційних витрат у сумі - (- 891,26грн.) здійснена уповноваженою на вчинення такої дії особою та у встановленій діючим законодавством формі;

- позивач обізнаний із процесуальними наслідками прийняття відмови від позову;

За таких обставин судом не встановлено підстав для не прийняття відмови від позову.

З урахуванням наведеного, провадження у справі в частині стягнення інфляційних витрат у сумі - (- 891,26грн.) підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою Позивача від позову та прийняттям такої відмови судом.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро», с.Бересток, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротере», м.Київ, Асоціації «Аграрний Союз Донбасу», м.Донецьк про стягнення суми заборгованості у розмірі 128 465,60грн., пені у сумі 15 586,03грн., 3% річних у розмірі 3 275,77грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротере» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 12-А/1-1, ЄДРПОУ 36530175, р/р 26002010010633 у філії ПАТ «УніКредитБанк» в м.Києві, МФО 300744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро» (85107, Донецька область, Костянтинівський район, селище Бересток, вул.Докучаєва, 1, ЄДРПОУ 30947526, р/р 260040132966 в АТ «Сбербанк Росії», Донецьке відділення №3, МФО 320627) заборгованість у розмірі 128 465,60грн., пеню у розмірі 15 461,38грн., 3% річних у сумі 3 250,84грн., судовий збір у розмірі 2 943,56грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро», с.Бересток, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротере», м.Київ, Асоціації «Аграрний Союз Донбасу», м.Донецьк про стягнення інфляційних витрат припинити.

У судовому засіданні 04.12.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.13р.