Постанова

від 17.12.2013 по справі 826/17147/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2013 року № 826/17147/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аквамарин Груп» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 р. № 52826552202

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквамарин Груп» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 р. № 52826552202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17147/13-а та призначено справу до судового розгляду на 21.11.2013 р.

В позовній заяві позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.09.2013 р. № 52826552202;

- стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач в позовній заяві зазначає про те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Аквамарин Груп» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за січень 2013 року на суму 351 700 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Однак, в судове засідання призначене на 21.12.2013 р., позивач не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Відповідачем в свою чергу були подані письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 21.11.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив повністю, зазначивши про те, що наявними матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Реборт», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Реборт» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і право на формування податкового кредиту.

На підтвердження зазначеного, представником відповідача було зокрема наголошено, що за наслідками зустрічної звірки такого контрагента позивача ТОВ «Реборт», контролюючим органом було встановлено відсутність даного підприємства та його посадових осіб за місцем реєстрації, а також відсутність постачання товарів від контрагентів на користь ТОВ «Реборт», основним видом господарської діяльності якого є будівництво будівель.

Також, представник відповідача пояснив, що позивачем не було надано до матеріалів справи жодних первинних документів (договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних, банківських виписок про сплату коштів) на підтвердження товарності таких господарських операцій ТОВ «Аквамарин Груп» із ТОВ «Реборт», хоча такі документи вимагалися від позивача ухвалою суду про відкриття провадження у справі, а відповідно є неможливим достовірно встановити сутність таких правовідносин (їх предмет, обсяги та економічно обґрунтовану вартість).

Крім того, як зазначив представник відповідача, про фіктивну діяльність такого контрагента позивача ТОВ «Реборт» (протиправну діяльність спрямовану на ухилення від сплати податків та надання податкової вигоди третім особам), свідчить також те, що зазначене товариство у 2012 р. звітувало зі стотисячними оборотами, а саме - 360 030,00 грн., проте як об'єкт оподаткування податком на прибуток декларувався таким суб'єктом господарювання в розмірі, що є в кількадесят (сотні) разів меншим від того, який би мав декларуватися (та сплачуватися відповідний податок) при наявності таких стотисячних оборотів, а саме 10 грн. - об'єкт оподаткування податком на прибуток ТОВ «Реборт». А отже, такий контрагент позивача є «мінімізатором податкових зобов'язань», та правовідносини платників податків (в тому числі позивача) із зазначеним суб'єктом господарювання, призводять до завдання шкоди Державному бюджету.

Зважаючи на неприбуття позивача в судове засідання 21.11.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 826/17147/13-а в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження, позивача було належним чином повідомлено листом від 21.11.2013 р., що був отриманий останнім 09.12.2013 р., згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Так, в листі від 21.11.2013 р. про перехід до розгляду справи № 826/17147/13-а в поряду письмового провадження, що був отриманий позивачем 09.12.2013 р., судом було надано час позивачу протягом 7-ми днів, з дня отримання такого листа, для подання всіх додаткових документів та доказів на обґрунтування його нормативно-правової позиції по справі, які ще не були ним подані.

Однак, станом на 17.12.2013 р., жодних інших документів від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу начальника ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 1091 від 22.08.2013 р., відповідачем, згідно вимог п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквамарин Груп» (код ЄДРПОУ 36126732) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Реборт» (код ЄДРПОУ 38106058) за період: січень 2013 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 25.09.2013 р. № 334/26-55-02/36126732, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за січень 2013 року на суму 351 700 грн.

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді, а саме: у січні 2013 р., позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «Реборт» (код ЄДРПОУ 38106058), щодо надання останнім на користь позивача транспортно-експедиційних послуг (супроводження вантажу), проте як жодних первинних документів (договорів, актів виконаних робіт (наданих послуг), податкових накладних, банківських виписок, ліцензії на право здійснення експедиторської діяльності) щодо таких правовідносин із вказаним контрагентом, позивачем до матеріалів справи не надано, та жодних пояснень стосовно суті, обсягів, вартості та способу виконання таких господарських операцій із наведеним підприємством в позовній заяві також не наведено.

Зокрема, позивачем до матеріалів справи не було надано навіть копій друкованих з бази ЄРПН податкових накладних, виписаних ТОВ «Реборт» на адресу позивача, що мають бути зареєстрованими в ЄРПН належним чином та відповідно мати вільний доступ для їх друку.

Згідно інформації з ЄДРПОУ, основним видом господарської діяльності зазначеного контрагента позивача ТОВ «Реборт» є: будівництво будівель, проте не послуги з поставки та експедирування вантажу.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 20.09.2013 р. № 52826552202, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 439 625 грн., з яких: за основним платежем - 351 700 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 87 925 грн.

Однак, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.09.2013 р. № 52826552202 - протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, в позовній заяві позивач не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, згідно наявних матеріалів справи, у перевіряємому періоді, а саме: у січні 2013 р., позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Реборт» (код ЄДРПОУ 38106058), щодо надання останнім на користь позивача транспортно-експедиційних послуг (супроводження вантажу), проте як згідно інформації з ЄДРПОУ, основним видом господарської діяльності зазначеного контрагента позивача ТОВ «Реборт» є: будівництво будівель, а не послуги з поставки та експедирування вантажу.

Також, як було зазначено вище, жодних первинних документів (договорів, актів виконаних робіт (наданих послуг), податкових накладних, банківських виписок, ліцензії на право здійснення експедиторської діяльності) щодо таких правовідносин із вказаним контрагентом, позивачем до матеріалів справи не надано, та жодних пояснень стосовно суті, обсягів, вартості та способу виконання таких господарських операцій із наведеним підприємством в позовній заяві також не наведено.

Зокрема, як також було наголошено вище, позивачем до матеріалів справи не було надано навіть копій друкованих з бази ЄРПН податкових накладних, виписаних ТОВ «Реборт» на адресу позивача, що мають бути зареєстрованими в ЄРПН належним чином та відповідно мати вільний доступ для їх друку.

З приводу наведеного, суд зазначає, що ухвалою від 30.10.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/17147/13-а, позивача було зобов'язано надати до матеріалів справи копії всіх документів (первинних документів) на підтвердження господарських взаємовідносин (товарності операцій) з контрагентом ТОВ «Реборт», зокрема: договори, акти приймання виконаних робіт (наданих послуг), видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні документи (в разі їх наявності), ліцензії, дозволи, інше, а також докази проведення розрахунків з контрагентом (банківські виписки з відміткою банку про отримання коштів, інше), проте як зазначеного, в порушення вимог КАС України, позивачем виконано не було, а відповідно не було допустимими доказами по справі доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог, що викладені у позовній заяві.

Тобто, навіть копій податкових накладних (роздрукованих з ЄРПН), на підставі яких ТОВ «Аквамарин Груп» формувався податковий кредит у січні 2013 р. в загальному розмірі 351 700 грн. по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Реборт» - позивачем до справи надано не було, та не було письмово пояснено, які саме транспортно-експедиційні послуги (від якого пункту вибуття до якого пункту прибуття, якого саме вантажу та у яких обсягах, за допомогою кого транспортного засобу) здійснювалися (надавалися) таким контрагентом, на підставі яких первинних документів, та що, в даному випадку, фактично підтверджує реальність (товарність) таких господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ «Реборт».

Також, з приводу правомірності (чинності) зазначених правочинів позивача з його контрагентом ТОВ «Реборт», а також з приводу належності документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит у перевіряємому періоді в розрізі правовідносин із ТОВ «Реборт», наявними доказами у справі підтверджується наступне.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві для підтвердження фінансово-господарських відносин ТОВ «Аквамарин Груп» з ТОВ «Реборт» за січень 2013 року, засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення було направлено позивачу запит від 24.07.2013 р. № 4886/10 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження», який був вручений адресату особисто 31.07.2013 р.

Проте, ТОВ «Аквамарин Груп» не було надано письмових пояснень та їх документального підтвердження на вищезазначений запит контролюючого органу.

До перевірки позивачем було надано тільки податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт, які зазначені на стор. 4-5 Акта перевірки.

Інших документів, ніж ті, що зазначені в п. 2.13 Акта перевірки, щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Аквамарин Груп» із контрагентом ТОВ «Реборт» - позивачем до перевірки, а також до матеріалів справи надано не було, причини ненадання таких первинних документів суду - позивачем не повідомлені.

Зокрема, позивачем не було надано на до перевірки ні до матеріалів справи договору про надання послуг № б/н від 14.12.2013, а також інформації щодо розрахунків між суб'єктами господарювання.

Відповідно п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Так, в ході проведення перевірки ТОВ «Аквамарин Груп» не було надано жодних документів, що підтверджують транспортування продукції (експедирування такого транспортування ТОВ «Реборт»), документально підтвердженої інформації щодо використання в подальшій господарській діяльності таких послуг, отриманих від ТОВ «Реборт», а також зазначеного не було надано позивачем і до суду.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було складено Акт від 18.04.2013 року № 1414/22.4/38106058 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (контрагента позивача) ТОВ «Реборт» (код ЄДРПОУ 38106058) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Топ Грейн» (код ЄДРПОУ 36692034) та ТОВ «Макс Бізнес Брокер» (код ЄДРПОУ 37079034) за період з 01.01.2013 р. по 31.01.2013 року», в якому встановлено наступне.

При проведенні аналізу податкової звітності ТОВ «Реборт» згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року встановлено, що постачальниками товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Реборт» за січень 2013 року є:

- ТОВ «Топ Грейн» (код за ЄДРПОУ 36692034) - 515 000 грн. (47 % від загальної суми податкового кредиту за січень 2013 року);

- ТОВ «Макс Бізнес Брокер» (код ЄДРПОУ 37079034) - 583 333 грн. (53 % від загальної суми податкового кредиту за січень 2013 року).

По зазначених підприємствах: ТОВ «Топ Грейн» та ТОВ «Макс Бізнес Брокер» (єдиних, за правовідносинами із якими ТОВ «Реборт» формувався податковий кредит у січні 2013 р., проте не за наслідками правовідносин із позивачем), контролюючими органами також були складені Акти про неможливість проведення зустрічних звірок, зважаючи на відсутність останніх за місцем їх реєстрації, та встановлено відсутність у ТОВ «Топ Грейн» та ТОВ «Макс Бізнес Брокер» жодних матеріально-технічних та трудових можливостей для здійснення такого виду діяльності, як поставка товару (у великих обсягах та на значні суми).

Таким чином, за наслідками зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Реборт», контролюючим органом було встановлено повну відсутність постачання товарів від контрагентів на користь ТОВ «Реборт», основним видом господарської діяльності якого взагалі є будівництво будівель.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними доказами спростовано позивачем, про фіктивну діяльність такого контрагента позивача ТОВ «Реборт» (протиправну діяльність спрямовану на ухилення від сплати податків та надання податкової вигоди третім особам), свідчить також те, що зазначене товариство у 2012 р. звітувало зі стотисячними оборотами, а саме - 360 030,00 грн., проте як об'єкт оподаткування податком на прибуток декларувався таким суб'єктом господарювання в розмірі, що є в кількадесят (сотні) разів меншим від того, який би мав декларуватися (та сплачуватися відповідний податок) при наявності таких стотисячних оборотів, а саме 10 грн. - об'єкт оподаткування податком на прибуток ТОВ «Реборт». А отже, такий контрагент позивача є «мінімізатором податкових зобов'язань», та правовідносини платників податків (в тому числі позивача) із зазначеним суб'єктом господарювання, призводять до завдання шкоди Державному бюджету.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що операції по контрагенту позивача ТОВ «Реборт» - не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, підтвердження поставки товару, наявності трудових ресурсів, автомобільного транспорту, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідне для здійснення основного задекларованого виду діяльності: будівництво будівель.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача ТОВ «Реборт» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності таким контрагентом позивача.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Так, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначений контрагент ТОВ «Реборт» - за місцем його реєстрації не знаходиться (складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки), а отже є неможливим встановити, яким саме чином таке товариство (без його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу виконувати задекларований вид господарської діяльності (будівництво будівель) та вид господарської діяльності обумовлений із позивачем (транспортно-експедиційні послуги) у великих обсягах та на значні суми.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем реєстрації контрагент позивача ТОВ «Реборт», а також його посадові особи не знаходяться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема в розрізі правовідносин із позивачем) від такого підприємства отримати не можливо.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновками відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Реборт» носять характер недійсних правочинів, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - не можливо розшукати посадових осіб товариства; підприємство є «мінімізатором» податкових зобов'язань, що завдає шкоди Державному бюджету (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ) - встановлено відсутність поставки товарів від контрагентів-постачальників.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні його контрагентом ТОВ «Реборт» - не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Згідно вимог п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 «Податкового кодексу України», право віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених у відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Як було зазначено вище, в даному випадку, позивачем взагалі не було надано суду жодних первинних документів (зокрема також податкових накладних), на підставі яких останнім формувався податковий кредит у перевіряємому періоді.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Розділу III Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

В даному випаду, як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем на вимогу суду в ухвалі про відкриття провадження у справі, не було надано жодних первинних документів на підтвердження господарських взаємовідносин (товарності операцій) з контрагентом ТОВ «Реборт», зокрема договори, акти приймання виконаних робіт (наданих послуг), видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні документи (в разі їх наявності), ліцензії, дозволи, інше, а також докази проведення розрахунків з контрагентом (банківські виписки з відміткою банку про отримання коштів, інше), та не було надано жодних обґрунтованих пояснень з приводу такого невиконання вимог ухвали суду.

Таким чином, позивачем не було допустимими доказами по справі доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог, що викладені у позовній заяві.

Отже, враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентом позивача ТОВ «Реборт» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Зазначена позиція узгоджується також із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» та позицією Вищого адміністративного суду України викладену у постанові від 20.02.2013 р. по справі К/9991/59642/12.

Також, постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 р. у справі № 21-421а11 встановлено, якщо податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб які заперечують свою участь у створенні та діяльності таких товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними, а виписані податкові накладні не можна вважати належно оформленими документами податкової звітності.

З огляду на зазначене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ «Реборт» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно зі ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість та право на формування валових витрат.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Реборт» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 р. № 52826552202.

Натомість позивач, в порушення вимог ч. 2 ст. 69, ч. 1 ст. 71 КАС України, не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог, а саме: на вимогу ухвали суду від 30.10.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/17147/13-а, та за наслідками переходу судом до розгляду даної справи в порядку письмового провадження, позивачем не було надано до справи витребовуваних судом документів (первинних документів) на підтвердження господарських взаємовідносин (товарності операцій) з контрагентом ТОВ «Реборт», зокрема: договорів, актів приймання виконаних робіт (наданих послуг), видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних документів (в разі їх наявності), ліцензій, дозволів, інше, а також доказів проведення розрахунків з контрагентом (банківські виписки з відміткою банку про отримання коштів, інше), а відповідно і не було допустимими доказами по справі доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог, що викладені у позовній заяві.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 17.12.2013 р.