Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
Справа № 801/6157/13-а
11.12.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Цикуренка А.С. ,
Іщенко Г.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 25.09.13 у справі № 801/6157/13-а
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.09.13 позовні вимоги Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 24.05.2013 р. № 0004702207.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 24.05.2013 р. № 0004712207.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" (ЄДРПОУ - 05414657) 175,75 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.09.13 та прийняти нове рішення.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносин з ПП "Базіс Торг" (ЄДРПОУ 36165986), ТОВ "Бренд Строй" (ЄДРПОУ 36165567), ПП "Команд" (ЄДРПОУ 37081766), Фірма "Капітель Плюс" (ЄДРПОУ 31095815), КП "Альянс" (ЄДРОУ 32468182), ПП "Ньютехнолоджи" (ЄДРПОУ 36951648) за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2011 р.
За результатами перевірки складений акт від 18.05.2013 р. № 2727/22.7/05414657, яким встановлені порушення позивачем:
- п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), п.44.1 ст.44, п.138.1. п.138.2, п.138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9. п 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-У1 ДГІ "Сімферопольський виноробний завод" в податковому обліку занижено податок на прибуток у сумі 6669 грн.
- п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 , пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями), а також в порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 Ж2755-УІ із змінами і доповненнями, ДП "Сімферопольський виноробний завод" в податковому обліку занижено податок на додану вартість у сумі 5495 грн., у т.ч.: серпень 2010р. у сумі 44 грн., вересень 2010р. у сумі 1391 грн., грудень 2010р. у сумі 2065 грн., квітень 2011р. у сумі 517 грн., червень 201 1 р. у сумі 1478 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 24.05.13р. № 0004712207 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 6371 грн., з яких за основним платежем 5495 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 876 грн. та № 0004702207 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальній сумі 7762,75, з яких за основним платежем 6669 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 1093,75 грн.
Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.
На спірні правовідносини розповсюджувались норми законів, а саме: Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про податок на додану вартість», які були чинні на момент проведення перевірки, а також норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.
Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту, згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.
З урахуванням викладеного, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.
Як вбачається з матеріалів справи позивач мав господарські відносини з наступними контрагентами: ПП "Базіс Торг" (ЄДРПОУ 36165986), ТОВ "Бренд Строй" (ЄДРПОУ 36165567), ПП "Команд" (ЄДРПОУ 37081766), Фірма "Капітель Плюс" (ЄДРПОУ 31095815), КП "Альянс" (ЄДРОУ 32468182), ПП "Ньютехнолоджи" (ЄДРПОУ 36951648).
Так, між ДП "Сімферопольський виноробний завод" та ПП "Базіс Торг" (Підрядник) був укладений договір № 412 /27 від 01.09.2010року, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи по ремонту ємностей під виноробство, а також здійснювати інші дії, передбачені цим Договором, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити їх.
В серпні 2010року позивачем у ПП "Базіс Торг" був куплений відвід на загальну суму 264 грн., який був використаний в ремонтних роботах на підприємстві, ПДВ було включено до податкової декларації за серпень 2010р., а вартість використаних запасів - у декларацію з прибутку підприємства за 2010 рік.
На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем долучені до матеріалів справи видаткова накладна № 1184 від 13.08.2010р. на суму 264 грн. у т.ч. ПДВ - 44,00 грн., податкова накладна № 1184 від 13.08.2010 року на загальну суму - 264,00 грн., в т.ч. ПДВ - 44 грн., платіжне доручення від 13.08.2010/12.08.2010 р. на загальну суму 264 грн. у т.ч. ПДВ - 44 грн.
Взаємовідносини ДП "Сімферопольський виноробний завод" з ТОВ "Бренд Строй" здійснювались на підставі Договору № 412/27 від 01.09.2010р., відповідно до якого був проведений ремонт залізобетонних ємкостей у цеху виноробства.
На підтвердження виконання зазначеного договору були надані:
- податкові накладні № 1433 від 15.09.10 на суму 8344,00 грн., у т.ч. ПДВ 1390,67 грн. № 2541 від 22.12.10. на суму 8344,40 грн., у т.ч. ПДВ 1390,73 грн. № 1939 від 04.11.10 на суму 2092,32 грн. у т.ч. ПДВ 348,72 грн.
- виписи з банку 15.09.10/14.09.10р., 04.11.10/03.11.10 та 22.12.10/21.12.10 на загальну суму 18780,72 грн. у т.ч. ПДВ - 3129,4 грн. позивачем було сплачено наданий товар, окремо за вересень 2010р. у сумі 8344,01 грн., у т.ч. ПДВ 1390,67грн. та за грудень у сумі 10436,73 грн., у т.ч. ПДВ 1739,45 грн.
- довідка сплати виконаних робіт за жовтень 2010р.
- акти приймання виконаних робіт - жовтень 2010р., вересень 2010р.,
- договірна вартість за 2010р.
Позивачем у ПП "Команд" на підтвердження виконання операцій щодо придбання труби сталевої та відводу була видана податкова накладна № 1998 від 17.12.10 на суму 1958 грн., у т.ч. ПДВ 326,44 грн., яка була сплачена підприємством, згідно з випискою банку від 16.12.10/15.12.10 на суму 1958,64грн.
Фірма "Капітель Плюс" у липні 2011року здійснювала перевезення продукції ДП "Сімферопольський виноробний завод", яка знаходилась в м. Дубно та повинна була бути повернена на підприємство, також на підставі Договору Наряд - Замовлення на роботи № 18 від 12.04.2011р. контрагентом проведений ремонт автомобілю Mitsubishi.
На виконання вказаних робіт були надані податкові накладні: від 11.07.11 № 42 на суму 10800,00 грн., у т.ч. ПДВ 1800грн.від 12.04.11 № 48 на суму 3100 у т.ч. ПДВ 516,67 грн.
Згідно виписок з банку 06.07.2011/05.07.11, 13.07.11/12.07.11 на загальну суму 13900 грн. у т.ч. ПДВ - 2316,67 грн., окремо за квітень 2011року у сумі 3100грн., у т.ч. ПДВ 516,67 грн. позивачем були сплачені надані послуги.
Реальність здійснення вказаних угод підтверджується актами здачі-прийняття робіт № 934 від 11.07.11 та № 462 від 12.04.11. та зворотньо - сальдовою відомістю по рахунку: 26 за липень 2011року.
Контрагент КП "Альянс" у червні 2011р. ДП "Сімферопольський виноробний завод" проводило ремонт підземних кабельних ліній для енергоспоживання трансформаторних підстанцій.
На виконання вказаних робіт підприємству була надана податкова накладна № 37 від 06.06.11 на суму 8866,80 грн. у т.ч. ПДВ 1477,80 грн., вказана сума була також сплачена, відповідно до платіжного доручення наданого до матеріалів справи.
Здійснення вказаних робіт підтверджується карткою розрахунку: 3772 на суму 8866,80 грн., актом приймання виконаних робіт за липень 2011р., договірною вартістю на 2011р., локальним кошторисом на енергоспоживанні роботи, підсумковою відомістю ресурсів (березень 2011р.)
Взаємовідносини ДП "Сімферопольський виноробний завод" з ПП "Ньютехнолоджі" здійснювались на підставі Договорів на роботи з демонтажу ліній розливу при реорганізації цеху розливу коньяку на підприємстві.
Зазначене підтверджується податковими накладними № 143 від 30.06.11 на суму 45000грн., у т. ч. ПДВ 7500грн., № 31 від 11.07.11 на суму 18000грн., у т.ч. ПДВ 3000грн., № 171 від 12.07.11 на суму 9000грн., у т.ч. ПДВ 1500грн.
Згідно виписок з банку 12.07.11/11.07.11р., 30.06.11/29.06.1, 25.06.11/22.03.11 та 05.08.11/03.08.11 на загальну суму 117000 грн. у т.ч. ПДВ - 19500 грн., позивачем були сплачені надані послуги.
Здійснення вказаних робіт підтверджується карткою розрахунку: 3772 на суму 117000 грн., актами приймання виконаних робіт № 377 та № 466 за липень 2011р.
Таким чином, сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів (робіт, послуг) та була перерахована на розрахункові рахунки продавців (постачальників) - ПП "Базіс Торг", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Команд", Фірма "Капітель Плюс", КП "Альянс", ПП "Ньютехнолоджи".
Крім того, вказана сума податку на додану вартість у розмірі 5495,03 грн. була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді з 01.04.10 по 31.12.11.
Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товарів (послуг, робіт) у ПП "Базіс Торг", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Команд", Фірма "Капітель Плюс", КП "Альянс", ПП "Ньютехнолоджи" за період з 01.04.10 по 31.12.11.
Судом встановлено, що постачальники послуг, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (01.04.10 по 31.12.11) були зареєстровані платниками податку на додану вартість та мали право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом 01.04.10 по 31.12.11, у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів.
Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин, судова колегія приходить до висновку, що на момент складання податкової накладної контрагенти (ПП "Базіс Торг", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Команд", Фірма "Капітель Плюс", КП "Альянс", ПП "Ньютехнолоджи") позивача були юридичними особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.
Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що висновки щодо заниження позивачем ПДВ, викладені відповідачем в акті перевірки № 2727/22.7/05414657 від 18.05.2013 р., не підтверджується матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5495,03 грн. Таким чином, є необґрунтованим і застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.
Щодо заниження позивачем податку на прибуток за 3 квартал 2010 року, 4 квартал 2010р. та 2 квартал 2011р. у загальній сумі 6669 грн., судова колегія вказує наступне.
Згідно з актом перевірки, позивачем до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування неправомірно віднесено вартість товарів, робі, послуг на загальну суму 6669,00 грн., т.ч. по періодах за 3 квартал 2010 року у сумі 1793грн., 4 квартал 2010р у сумі 2582 грн. та 2 квартал 2011р. у сумі 2294грн. У зв'язку з чим відповідач зробив висновок про те, що позивачем занижено податок на прибуток у сумі 6669 грн.
Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Як передбачено підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").
Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, виписками банку, актами приймання виконаних робіт підтверджується отримання та сплата товару (послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.
Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.
Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.
Матеріалами справи підтверджується, що у ході виконання укладених між позивачем та контрагентом договорів, були створені документи: акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні, які вказані вище. Дані документи є первинними документами та фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку щодо правомірності включення до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування суми у розмірі 27475 грн., таким чином висновок відповідача щодо заниження податку на прибуток в сумі 6669грн є необґрунтованим та безпідставним.
Щодо висновків відповідача стосовно неможливості підтвердження реального придбання позивачем товарів у зазначених вище контрагентів, у зв'язку з тим, що останній має ознаки "фіктивності" та спрямовано на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, судова колегія зазначає наступне.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.
Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.
Крім того, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.
Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Твердження відповідача про фактичну відсутність господарських операцій за укладеним договорами між ПП "Базіс Торг", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Команд", Фірма "Капітель Плюс", КП "Альянс", ПП "Ньютехнолоджи" і позивачем спростовуються документами, що знаходяться у матеріалах справи, які свідчать про фактичне виконання правочину, фактичну наявність його результатів та використання отриманих за цим правочином ТМЦ у господарській діяльності позивача.
Посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи (вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим по справі № 123/3318/13-к від 10.04.13р., яким визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) - ОСОБА_4, яка була засновником КП "Альянс" - контрагента ТОВ "Пайпхолдінг") не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вказане рішення не містить посилання на операції з позивачем та на наявність в діях відповідальних осіб позивача порушень податкового законодавства, а отже зазначені обставини не є належними доказами обґрунтування визначених порушень.
З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 18.05.2013 р. № 2727/22.7/05414657 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 24.05.13р. № 0004712207 та № 0004702207.
Проте, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено в абзаці четвертому резолютивної частини оскаржуваної постанови щодо стягнення судових витрат на користь позивача з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.
Керуючись частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.09.13 у справі № 801/6157/13-а змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини у наступній редакції:
"Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" (ЄДРПОУ - 05414657) 175,75 грн. судових витрат. "
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.09.13 у справі № 801/6157/13-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис А.С. Цикуренко
підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва
Суд | Севастопольський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.12.2013 |
Оприлюднено | 20.12.2013 |
Номер документу | 36143594 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Латинін Ю.А.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Латинін Ю.А.
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Санакоєва Майя Анзорівна
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Санакоєва Майя Анзорівна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Латинін Ю.А.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Латинін Ю.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні