Рішення

від 05.12.2013 по справі 910/20929/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20929/13 05.12.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/20929/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Веон плюс»;

до товариство з обмеженою відповідальністю «Комплексні рішення»;

про розірвання договору та стягнення 446 884,32 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кукуруза О.В., довіреність б/н від 27.09.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Веон плюс» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні рішення» (надалі - відповідач) про розірвання договору та стягнення 446 884,32 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 2012/09-27 від 27.09.2012р. у визначений строк не поставив передплачене позивачем обладнання та не виконав роботи з установки обладнання, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 405 451,20 грн., також за прострочення виконання робіт на суму 405 451,20 грн. позивачем нараховані пеня в сумі 30 324,87 грн., 10 297,35 грн. - 3% річних та 810,90 грн. інфляційних втрат. У зв'язку з істотним порушення відповідачем умов договору, позивач також просить розірвати договір № 2012/09-27 від 27.09.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2013р. порушено провадження у справі № 910/20929/13 та призначено її розгляд на 05.12.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 05.12.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 05.12.2013р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 31.10.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2012р. між позивачем (за договором - замовник) та відповідачем (за договором - виконавець) було укладено договір № 2012/09-27, у відповідності з п.1.1. якого відповідач зобов'язується за завданням позивача виконати комплекс робіт з організації бездротового телефонного зв'язку, визначених у п.1.2 договору, в готелі за адресою: м. Київ, вул. Братська, 17-19, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи у строк та намовах договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, комплекс робіт включає в себе: поставку позивачу у власність обладнання для використання в господарській діяльності позивача; виконання робіт з установки, настройки та налагодженню вищевказаного обладнання згідно схеми розміщення обладнання на об'єкті.

Умовами п. 2.1 договору визначено, що ціна договору складається із загальної вартості робіт, визначеної в специфікації робіт (додаток № 2) та загальної вартості обладнання, визначеної в специфікації обладнання та програмного забезпечення (додаток № 1) та складає 489 271,26 грн. з ПДВ.

Так, сторонами було укладено Специфікацію обладнання та програмного забезпечення, в якій погоджено найменування обладнання, його кількість, вартість та загальну суму, а також сторонами підписано Специфікацію робіт, умовами якої визначено найменування робіт, строки їх виконання та загальну вартість.

Відповідно до п.2 Специфікації обладнання та програмного забезпечення загальна вартість обладнання складає 450 501,30 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.2 договору встановлено обов'язок позивача оплатити передплату в розмірі 90% загальної вартості обладнання, що складає 405 451,20 грн. протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання договору на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури.

Відповідно до п.3.3 договору, позивач зобов'язується доплатити 10% загальної вартості обладнання в сумі 45 050,10 грн. протягом 3 (трьох) робочих днів з дати поставки обладнання позивачу.

Загальну вартість робіт, згідно з умовами п.3.4 договору, що складає 38 769,96 грн., позивач зобов'язується сплатити протягом 3 робочих днів з дати підписання сторонами відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт на підставі наданого відповідачем рахунку-фактури.

На виконання умов договору позивач оплатив 90% вартості обладнання в сумі 405 451,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 748 від 03.02.2010р., належним чином завірена копія якої містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.4 Специфікації обладнання та програмного забезпечення (додаток № 1 до договору) встановлено, що строк поставки обладнання та програмного забезпечення складає 28 календарних днів з моменту отримання відповідачем передплати за обладнання згідно умов п.3.2 договору.

Однак, відповідач в порушення умов договору, станом на час розгляду справи в суді, обладнання за спірним договором не поставив, відповідно, роботи по встановленню бездротового телефонного зв'язку, не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за передплачене обладнання в сумі 405 451,20 грн.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 405 451,20 грн.

Дослідивши умови договору № 2012/09-27 від 27.09.2012р., суд встановив, що даний договір має змішану цивільно-правову природу, а саме договору поставки та договору про надання послуг.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт не поставки передплати позивачем обладнання в сумі 405 451,20 грн. за представленим платіжним дорученням та не надано доказів поставки обладнання на суму 405 451,20 грн. та виконання робіт з установки такого обладнання, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 405 451,20 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 30 324 87 грн. пені, яка розрахована за період з 06.11.2012 по 06.05.2013р., а також 10 297,35 грн. - 3% річних та 810,90 грн. інфляційних втрат, які розраховані за період з 06.11.2012р. по 10.09.2013р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пп. 8.2.1 договору передбачено, що за порушення строків поставки обладнання, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від вартості непоставленого обладнання, за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, який доданий до позовної заяви, визнав його необґрунтованим, оскільки наданий розрахунок здійснений без урахування тієї обставини, що в 2012 році було 366 днів.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням тієї обставини, що в 2012 році було 366 днів, судом встановлено, що розмір пені становить 30 300,04 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, який доданий до позовної заяви, визнав його необґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, згідно уточненого розрахунку суду, в сумі 10 292,25 грн., з урахуванням тієї обставини, що в 2012 році було 366 днів.

У задоволенні вимоги позивача щодо відшкодування інфляційних втрат суд відмовляє, у зв'язку з тим, що за період з 06.11.2012р. по 10.09.2013р. інфляція склала від'ємне значення. Крім того, з поданого розрахунку вбачається, що при визначенні розміру індексу інфляції за спірний період, позивачем не враховано дефляцію, що мала місце у вказаний період.

Також, позивач просить суд розірвати договір № 2012/09-27 від 27.09.2012р., у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по поставці передплаченого позивачем обладнання.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Цивільний кодекс України при регулюванні інституту розірвання договору містить норми, які стосуються різних питань, як то: підстави розірвання договору, порядок розірвання (за домовленістю сторін, одностороння відмова, за рішенням суду), наслідки розірвання договору тощо.

Господарський кодекс України в силу положень преамбули, статей 1 та 4, є спеціальним законом порівняно з Цивільним кодексом України, а тому норми цього кодексу мають пріоритет перед аналогічними нормами Цивільного кодексу України. (аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2006р. по справі №17/543)

Порядок розірвання договору визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У той же час, Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначалося, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, в разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова ВСУ від 17.06.2008р. №8/32пд).

Відповідно до п. 12.1. договору строк його дії до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Як зазначає позивач у позові, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки передплаченого позивачем обладнання в обумовлені п.4 додатку № 1 до договору строки, що призвело до істотного порушення з боку відповідача умов договору

За наведених обставин, з урахуванням того, що відповідач не виконав у встановлений п.4 додатку № 1 до договору строк взяті на себе зобов'язання по поставці передплаченого позивачем обладнання, що свідчить про істотне порушення умов договору зі сторони відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про розірвання договору № 2012/09-27 від 27.09.2012р.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати Договір № 2012/09-27 від 27.09.2012р., який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Комплексні рішення» та товариством з обмеженою відповідальністю «Веон плюс».

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні рішення» (01030, м. Київ, вул. І. Франка, 9, кв. 40; фактична адреса: 01030, м. Київ, вул. Хорива, 39-41; код ЄДРПОУ 30723248) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Веон плюс» (04070, м. Київ, вул. Братська, 17-19; код ЄДРПОУ 34619544) 405 451 грн. 20 коп. - боргу, 30 300 грн. 04 коп. - пені, 10 292 грн. 25 коп. - 3% річних та 10 067 грн. 87 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.12.2013р.

Суддя А.І. Привалов