Постанова

від 16.12.2013 по справі 919/1003/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Справа № 919/1003/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Видашенко Т.С.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто")

відповідача: не з'явився (комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради)

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 31 жовтня 2013 року у справі № 919/1003/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" (вул. Геловані, 1, м. Севастополь, 99040)

до комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради (вул. Очаковців, 6, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 98499,50 грн.

ВСТАНОВИВ :

27 серпня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради про стягнення 98499,50 грн., з яких: 90460,15 грн. - основна заборгованість, 6687,97 грн. - пеня, 1351,38 грн. - 3% річних (а.с. 2-4, т. 1).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради умов договору №8-03/30 від 01 червня 2010 року щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 90460,15 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 31 жовтня 2013 року у справі № 919/1003/13 позовні вимоги задоволенні частково (а.с. 199-210, т. 1).

Стягнуто з комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю „КП Чисте місто" заборгованість в сумі 81662,05 грн., з яких: 80460,16 грн. - сума основного боргу, 1201,89 грн. - сума 3% річних, 1633,32 грн. - судовий збір, 4145,5 грн. - послуги адвоката.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення в частині стягнення суми основного боргу мотивовано правомірністю позовних вимог, оскільки відповідач не довів протилежного, тобто відсутності заборгованості перед позивачем за договором №8-03/30 від 01 червня 2010 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені суд першої інстанції зазначив, що сторонами у договорі №8-03/30 від 01 червня 2010 року не узгоджено умов щодо стягнення пені та не встановлено її розміру.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення 3% річних суд вказав на те, що позивачем невірно враховано суму часткової оплати заборгованості, а саме не враховано внесення відповідачем 10000,00 грн. від 04 грудня 2012 року платіжним дорученням №762, а тому рахунок 3% річних, має бути здійсненим виходячи з суми заборгованості відповідача перед відповідачем у загальному розмірі 80460,15 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення судового збору та витрат на послуги адвоката, суд керувався нормами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Так, заявник апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні зробив висновок про укладення договору № 8-03/30 від 01 червня 2010 року, з посиланням на виконання його відповідачем. Проте, заявник апеляційної скарги не погоджується з даним висновком та вказує на те, що договір № 8-03/30 від 01 червня 2010 року був між сторонами лише підписаний, оскільки в матеріалах справи відсутні докази його виконання, оскільки акти виконаних робіт та платіжні доручення обґрунтовані умовами іншого договору. На підставі цього, висновок суду про укладення зазначено договору та його виконання відповідачем є необґрунтованим та не відповідає первинним документам.

Крім того, судом першої інстанції безпідставно не врахована оплата, яка здійсненна відповідачем, а саме, заява про зарахування однорідних вимог за вих. № 1134 від 03 жовтня 2013 року.

Також, при винесені оскаржуваного рішення судом не було враховано, що статус коштів та джерелом їх надходження, а також структура квартплати є надходження від населення, а тому сумою заборгованості по даній справі є заборгованість населення перед відповідачем по квартплаті.

Більш детально доводи викладенні в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів: головуючий суддя: Плут В.М., судді: Видашенко Т.С., Балюкова К.Г.) від 20 листопада 2013 року у справі № 919/1003/13 апеляційну скаргу комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради прийнято до провадження.

За розпорядженням секретаря судової палати від 04 грудня 2013 року у зв'язку з хворобою судді Балюкової К.Г., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2010 року та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя - Плут В.М., судді: Видашенко Т.С., Волков К.В.

04 грудня 2013 року від комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, яке мотивовано тим, що в провадженні господарського суду міста Севастополя знаходиться справа № 919/1147/13 за позовом комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" про стягнення шкоди у розмірі 60149,94 грн. Так, заявник вважає, що розгляд справи № 919/1147/13 та позовних вимог по ній є первинним по відношенню до цієї справи, оскільки вищезазначений позов заявлений у зв'язку з недостовірністю даних про об'єми вивозу ТПВ включених до акту ревізії. Самостійно акти виконаних робіт не є предметом оспорювання, тобто при задоволенні вищезазначеного позову, вказаний факт буде підставою для перегляду судового рішення по даній справі.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Судова колегія розглянувши зазначене клопотання вирішила відмовити у його задоволенні, оскільки заявником не доведено доказів наявності прямого безпосереднього зв'язку між фактами, які належать доказуванню у даному спорі та фактами, що належать до встановлення у справі про стягнення збитків за 2011 та 2012 роки на підставі вимоги ДФІ у місті Севастополі №27-06-14-14/1546.

Слід також відзначити, що задоволення позовних вимог по справі № 919/1147/13 не може бути підставою для перегляду судового рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку, оскільки факти, які будуть встановлені у рішенні суду по справі № 919/1147/13 можуть бути лише підставою для перегляду рішення у справі № 919/1003/13 за нововиявленими обставинами.

04 грудня 2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

У судовому засідання, яке було призначено на 04 грудня 2013 року, представник комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник товариства з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" заперечував проти задоволення апеляційної скарги та проси оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

По справі було оголошено перерву до 16 грудня 2013 року.

16 грудня 2013 року від комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради надійшло клопотання про відкладення слухання справи, у зв'язку з зайнятістю їх представника в інших судових засіданнях.

Судова колегія вирішила відмовити у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не обмежує сторін по справі колом представників, які можуть захищати їх інтереси у суді. Крім того, явка сторін у судове засідання, яке призначено на 16 грудня 2013 року, не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи у достатньому обсязі характеризують правовідносини, які склалися між сторонами.

Також, 04 грудня 2013 року від відповідача по справі надійшла заява з додатковими доказами, а саме, суду надано копії платіжних доручень за період з 15 листопада 2011 року по 17 січня 2012 року. Так, відповідач зазначає, що у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість за отриманні послуги по вивозу ТПВ, що підтверджується наданими видатковими накладними, які не прийняті до уваги судом першої інстанції.

Частиною першою статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради ніяким чином не обґрунтувало неможливість подання наданих видаткових накладних суду першої інстанції, а тому вони не приймаються судом першої інстанції.

Після оголошеної перерви, у судове засідання призначеного на 16 грудня 2013 року, представники сторін по справі не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлення своєчасно та належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26 грудня 2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа, може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

01 червня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "КП "Чисте місто" (далі - Виконавець) та комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради (далі - Споживач) був укладений договір №8-03/30 послуг по вивезенню твердих побутових відходів, предметом якого є надання виконавцем послуг по вивезенню твердих побутових відходів споживача, та оплата споживачем наданих послуг в строки та у порядку, передбаченому у договорі (далі - Договір) (а.с. 8-9, т. 1).

Відповідно до пункту 3.1 Договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Споживач вносить оплату за послуги на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого Виконавцем рахунку.

Згідно із пунктом 3.2 Договору вартість вивезення 1 куб.м. ТПВ складає 19,56 грн.

Пункту 4.2 Договору встановлено, що Споживач зобов'язався, зокрема, протягом 3 робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт підписати його або надати Виконавцю мотивовану письмову відмову від підписання акта з переліком формально визначених заперечень. За відсутності такої відмови роботи Виконавця вважаються прийнятими Споживачем без заперечень у незалежності від факту підписання акту виконаних робіт (пункт 4.2.1). Своєчасно у встановлений договором строк (пункт 3.1) оплачувати послуги по перевезенню ТПВ (пункт 4.2.5).

Згідно із пунктом 5.1 Договору, він набирає чинності з 01 січня 2011 року та діє до 31 грудня 2011 року.

Відповідно до протоколу розбіжностей до Договору № 8-03/30 від 01 червня 2010 року щодо надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів пункт 3.1 Договору був викладений сторонами у такій редакції: "Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Споживач вносить оплату за послуги на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, за рахунок засобів оплати за обслуговування та утримання житлових будинків та прибудинкових територій (квартплати), що надходять від населення, на підставі актів виконаних робіт.

Розділ 3 доповнений пунктом 3.3 в такий редакції: Обсяг послуг за договором у місяць - 1330,4 кв.м., у рік - 15964,8 кв.м.

Пункт 4.2.1 Договору викладений в такий редакції: "Протягом трьох робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт підписати його або надати виконавцю мотивовану відмову від підписання акту".

Пункт 5.4 Договору був викладений в наступній редакції: "Дострокове припинення дії цього договору не звільняє виконавця від надання послуг, оплата яких вже була призведена, а споживача не звільняє від оплати вже наданих виконавцем послуг (а.с. 10, т. 1).

Також сторонами було узгоджено та підписано додаткові угоди до Договору (а.с. 11-18, т. 1).

Згідно із додатковою угодою № 1 від 01 травня 2011 року, пункт 2.2. Договору був викладений в такій редакції: "Виконавець здійснює вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) та здійснює додаткове вивезення ТПВ за замовленням Споживача з накопичувальних ємкостей (контейнерів), стандартних розмірів у справному стані, згідно з фактичними обсягами накопичення та графіку вивезення ТПВ, узгодженого із Споживачем. Щоденний обсяг вивезеного Виконавцем ТПВ з території Споживача підтверджується підписаними сторонами наряд-завданнями (щоденними актами виконаних робіт), які Споживач зобов'язаний підписувати щоденно. У випадку не підписання наряд-завдання (щоденного акту виконаних робіт) з боку Споживача та непредставлення його Виконавцю, застосовується пункт 4.2.1 Договору".

Пункт 3 Договору був поповнений пунктом 3.3 в такій редакції: "Обсяг послуг по вивезенню ТПВ у місяць - 1330,40 кв.м, додатковий обсяг послуг по вивезенню ТПВ у місяць уточнюється Виконавцем за попередній місяць та виставляється Споживачу окремим рахунком із зазначенням додаткового обсягу вивезеного ТВ за попередній місяць з урахуванням вимог пункту 2.2 Договору (а.с. 11, т. 1).

Згідно з додатковою угодою № 2 від грудня 2011 року сторонами було узгоджено, що Договір діє до 31 грудня 2012 року (а.с. 12, т. 1).

Додатковою угодою № 3 від 01 січня 2012 року сторони виклали пункт 2.2 в такій редакції: "Виконавець здійснює вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) та здійснює додаткове вивезення ТПВ за замовленням Споживача з накопичувальних ємкостей (контейнерів), стандартних розмірів у справному стані, згідно з фактичними обсягами накопичення та графіку вивезення ТПВ, узгодженого із Споживачем (додаток 2). Щоденний обсяг вивезеного виконавцем ТПВ з території Споживача підтверджується підписаними сторонами наряд-завданнями (щоденними актами виконаних робіт), які Споживач зобов'язаний підписувати щоденно. У випадку не підписання наряд-завдання (щоденного акту виконаних робіт) з боку Споживача та непредставлення його Виконавцю, застосовується пункт 4.2.1 Договору" (а.с. 13, т. 1).

Додатковою угодою № 4 від 01 липня 2012 року сторонами було внесено зміни до пункту 2.2 Договору, а саме встановлено, що Виконавець здійснює вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) з накопичувальних ємкостей (контейнерів), згідно з фактичними обсягами накопичення та графіку вивезення ТПВ, узгодженого із Споживачем (додаток 4). (а.с. 14).

Додатковою угодою № 6 від 24 вересня 2012 року сторонами було внесено зміни до пункту 2.2 Договору, а саме встановлено, що Виконавець здійснює вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) з накопичувальних ємкостей (контейнерів), згідно з фактичними обсягами накопичення та графіку вивезення ТПВ, узгодженого із Споживачем (додаток 5). (а.с. 17, т. 1).

На виконання умов Договору, Виконавцем (позивачем) надавалися послуги Споживачу (відповідачу), що підтверджується підписаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме, №ОУ-012173 за вивезення ТПВ за листопад 2012 року на суму 49266,16 грн., №ОУ-012784 за вивезення ТПВ за листопад 2012 року на суму 500,34 грн., № ОУ- 012785 за грудень 2012 року на суму 49266,16 грн. та № ОУ-013754 за грудень 2012 року на суму 1427,49 грн. (а.с.21 -22, т. 1).

У зв'язку з цим, Виконавцем (позивачем) на адресу Споживача (відповідача) було направлено рахунки за вивезення ТПВ, а саме, рахунок - фактура № СФ-0011133 від 01 листопада 2012 року на суму 49266,16 грн. (з ПДВ) за листопад 2012 року, рахунок-фактура № СФ-0011634 від 30 листопада 2012 року на суму 500,34 грн. за листопад 2012 року, рахунок-фактура № СФ-0011635 від 06 грудня 2012 року на суму 49266,16 грн., рахунок -фактура № СФ-0012050 від 31 грудня 2012 року на суму 1427,49 грн. (а.с. 19-20, т. 1).

Споживачем (відповідачем) на виконання умов Договору було здійснено часткову оплату, а саме, 19 грудня 2012 року у розмірі 5000 грн. та 27 грудня 2012 року у розмірі 5000 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем на виконання умов Договору було здійснено платіж у розмірі 10000,00 грн. Вказане підтверджується платіжним дорученням № 762 від 04 грудня 2012 року з призначенням платежу - оплата рахунку СФ-011133 від 01 листопада 2012 року за позовний період, вказаний позивачем (а.с. 91, т. 1).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором складає 80460,15 грн.

Вказану суму заборгованості відповідач у добровільному порядку не сплатив, що стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" до господарського суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до норм статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг, згідно з яким позивач (виконавець) зобов'язався надавати відповідачу (споживач) послуги по вивезенню твердих побутових відходів, а відповідач зобов'язався оплачувати надані позивачем послуги в строки та у порядку, передбаченому у Договорі.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із нормами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось вище, у період листопад - грудень 2012 року позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 100460,15 грн., що підтверджується актами здачі приймання-передачі робіт, які підписані та скріпленні печатками сторін.

Згідно із пунктом 3.1 Договору Споживач (відповідач) вносить оплату за послуги на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого виконавцем рахунку.

Проте, рахунок СФ-0011133 був оплачений відповідачем частково у розмірі 20000 грн., що підтверджується наступними доказами: платіжним дорученням № 786 від 19 грудня 2012 року на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу - рахунок-фактура № СФ-0011133 від 01 листопада 2012 року, акт № ОУ-012173, платіжне доручення від 27 грудня 2012 року на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу - рахунок-фактура №СФ-0011133 від 01 листопада 2012 року, акт №ОУ-01217; платіжне доручення №752 на суму 10000,00 грн. з призначенням платежу - рахунок-фактура №СФ-0011133 від 01 листопада 2012 року, акт ОУ-012173 (а.с. 89-91, т. 1).

Таким чином, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 80460,15 грн. (100460,15 грн. - 20000,00 грн. = 80460,15 грн.).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів, які свідчать про погашення заборгованості перед позивачем по договору №8-03/30 від 01 червня 2010 року, а тому позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 80460,15 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 6687,97 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 3 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно із статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Проте, сторонами у договорі у договорі №8-03/30 від 01 червня 2010 року не узгоджено умов щодо стягнення пені та не встановлено її розміру, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 6687,97 грн.

Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 1351,38 грн. за прострочення виконання зобов'язання за договором згідно з представленим розрахунком (а.с. 23, т. 1).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено вище, відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг, а отже, нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами є правомірним.

Проте, позивачем невірно враховано суму часткової оплати заборгованості, а саме не враховано внесення відповідачем 10000,00 грн. від 04 грудня 2012 року платіжним дорученням № 762, а тому рахунок 3% річних, має бути здійсненим виходячи з суми заборгованості відповідача перед відповідачем у загальному розмірі 80460,15 грн.

Судом першої інстанції зроблений свій розрахунок та встановлено, що розмір 3% річних складає 1201,89 грн. Судова колегія перевіривши розрахунок, який зроблений судом першої інстанції встановила, що він є вірним.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 1201,89 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Суд першої інстанції, керуючись нормами статей 33, 34, 43, 44, 49 Господарського процесуального кодексу України та принципом співразмірності, дослідивши надані позивачем докази, правомірно задовольнив частково зазначені позовні вимоги у розмірі 4145,5 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги, слід зазначити наступне.

Так, заявник апеляційної скарги вказує, що договір № 8-03/30 від 01 червня 2010 року був між сторонами лише підписаний, оскільки в матеріалах справи відсутні докази його виконання, оскільки акти виконаних робіт та платіжні доручення обґрунтовані умовами іншого договору.

Проте, даний довід є безпідставним та необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано доказів, а також не визначено на виконання якого саме договору були складенні та підписанні акти здачі-прийняття робіт, які містяться у матеріалах даної справи.

Стосовно неукладеності договору № 8-03/30 від 01 червня 2010 року слід зазначити, що суд першої інстанції правильно вказав, що самим договором передбачено всі суттєві умови. При цьому, умови договору сторонами виконувались: позивачем надавались послуги відповідно до умов договору, відповідачем підписувались акти виконаних робіт та частково оплачувались отримані послуги.

Слід також відзначити, що заборгованість відповідача виникла за період листопад - грудень 2012 року, тобто до цього періоду, починаючи з 01 червня 2010 року, відповідач здійснював оплату за отримані по договору послуги, що свідчить про його виконання сторонами.

Крім того, відповідач у своїй заяві від 16 грудня 2013 року, яка надана суду апеляційної інстанції, підтверджує факт наявності договірних правовідносин по договору № 8-03/30 від 01 червня 2010 року. Так, відповідач вказує про відсутність заборгованості за Договором, у зв'язку з переплатою.

Заявник апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції безпідставно не врахована оплата, яка здійсненна відповідачем, а саме, заява про зарахування однорідних вимог за вих. № 1134 від 03 жовтня 2013 року.

Судом першої інстанції, на підставі аналізу статей 11, 509, 601 Цивільного кодексу України, було здійснено правомірний висновок про відсутність самого зобов`язання на суму 60149,94 грн., яке могло б являтись предметом заліку однорідних вимог.

Крім того, сума в розмірі 60149,94 грн. являється предметом спору у справі № 919/1147/13 за позовом комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" до товариства з обмеженою відповідальністю „КП Чисте місто" про стягнення шкоди саме в розмірі 60149,94 грн.

Також, заявник апеляційної скарги вказує, що при винесені оскаржуваного рішення судом не було враховано, що статус коштів та джерелом їх надходження, а також структура квартплати є надходження від населення, а тому сумою заборгованості по даній справі є заборгованість населення перед відповідачем по квартплаті.

Проте, даний висновок є необґрунтованим, оскільки частина друга статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Тобто, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Заявник апеляційної скарги також, вказує, що вартість вивозу ТПВ є не самостійною розцінкою, а є контрольованою ціною, яка встановлюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування для конкретного виконавця послуг. Проте, судом першої застосовано тарифи по вивозу ТПВ для іншого виконавця зазначених послуг, а не для позивача.

Відповідно до рішення Севастопольської міської ради V скликання ХІ сесії від 22 липня 2008 року № 4888, яким затверджено тарифи по вивезенню твердих побутових відходів суб'єктами господарювання незалежно від форм власності у розмірі 19,56 грн. за 1 куб.м.

Таким чином, тарифи встановлюються для всіх суб'єктів господарювання, які займають господарською діяльністю по наданню послуг щодо вивезення ТВП. У договорі № 8-03/30 від 01 червня 2010 року сторони встановили вартість вивозу 1 куб.м. ТВП у розмірі 19,56 грн. (пункт 3.2 Договору).

Отже, вказаний довід заявника апеляційної скарги є хибним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Севастополя від 31 жовтня 2013 року у справі № 919/1003/13 не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 22, 101, 103 (пункт 1 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 31 жовтня 2013 року у справі № 919/1003/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді Т.С. Видашенко

К.В. Волков

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" (вул. Геловані, 1,Севастополь,99040)

2. Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської ради (вул. Очаковців, 6,Севастополь,99011)

3. до господарського суду міста Севастополя

4.