Рішення

від 05.12.2013 по справі 910/18324/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18324/13 05.12.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/18324/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полімерконсалтінг»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Дизайн»;

про стягнення 27 065,39 грн.

Представники сторін:

від позивача: Коваленко Г.О.., довіреність № б/н від 22.07.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полімерконсалтінг» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Дизайн» (надалі - відповідач) про стягнення 27 065,39 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № СО-03/01/13к від 03.01.2012р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 19 016,80 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 1296,22 грн., 0,2% за користування чужими грошовими коштами - 6485,83 грн. та 3% річних у сумі 266,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/18324/13 та призначено її розгляд на 31.11.2013р.

Ухвалою від 31.10.2013р. суд, на підставі ст. 69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 28.11.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 28.11.2013р. подав суду заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 19 016,80 грн., згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 8048,53 грн., а саме: 1296,22 грн. пені, відсотки за користування чужими грошовими коштами - 6485,83 грн. та 3% річних у сумі 266,48 грн.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на повне погашення заборгованості, та зазначив про наявність переплати в розмірі 2500, грн.

В судовому засіданні 28.11.2013р. заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду,у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 8048,53 грн., визначеної позивачем.

В судовому засіданні 28.11.2013р. було оголошено перерву до 05.12.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 05.12.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Також, в судовому засіданні представник позивача надав суду докази сплати суми основного боргу саме в розмірі 19 016,80 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір поставки № СО-03/01/13К (далі - Договір), у відповідності до п.1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (далі - товар), у кількості. Асортименті та по цінам, вказаним у видаткових накладних.

Відповідно до п.3.2 договору, сума договору складає суму всіх видаткових накладних з урахуванням коригування кількісних та вартісних показників.

Умовами п.5.1 договору установлено, що право власності на товар переходить до відповідача в момент одержання ним товару і супровідних документів.

Згідно з умовами п.4.1 договору, встановлено обов'язок відповідача оплатити товар в 14-денний термін з моменту відвантаження товару.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем у період з за видатковими накладними № 145 від 16.01.2013р., № 425 від 06.02.2013р.. № 586 від 15.02.2013р.. № 633 від 19.02.2013р., № 1440 від 03.04.2013р. та №1513 від 08.04.2013р., копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали було оглянуто в судовому засіданні, поставлено відповідачу товар на суму 28 021,20 грн. (з урахуванням вартості послуг з поставки товару згідно з актом № 526 від 06.02.2013р.). Факт отримання відповідачем товару також підтверджується відповідними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару в сумі 9004,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача, проте повну його вартість у сумі 19 016.80 грн. відповідач не оплатив.

Станом на 03.06.2013р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені товари у сумі 19 016,80 грн.

В подальшому, відповідачем було здійснено сплату суми основного боргу в розмірі 19 016,80 грн., однак з порушенням встановлених договором строків оплати.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на сплату заборгованості та наявність переплати за спірним договором у сумі 2500,00 грн.

Однак, наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ «ВТБ Банк» за вих. № 290/517-2 від 02.12.2013р. підтверджується надходження коштів на рахунок позивача від відповідача загалом на суму 19 016,80 грн., у зв'язку з чим, твердження відповідача, викладені у відзиві, судом відхиляються, як необґрунтовані.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 19 106,80 грн. на день розгляду справи відповідачем сплачена, однак з порушення строку, встановленого п. 4.1 договору.

У зв'язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача 1296,22 грн. пені, 0,2% за користування чужими грошовими коштами - 6485,83 грн. та 3% річних у сумі 266,48 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.п. 4.3, 7.2 договору, у разі несвоєчасної оплати товару, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами по ставці 0,2% за кожний день користування. У випадку порушення відповідачем термінів оплати, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення, за весь період нарахування пені.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 1296,22 грн., згідно з розрахунком, наведеним позивачем у позовній заяві.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача 0,2% за користування чужими грошовими коштами в сумі 6485,83 грн.

Частиною третьою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків, передбачених п.4.3 договору, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 6485,83 грн.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 266,48 грн., згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вік Дизайн» (03115, м. Київ, вул. Котельникова, 2/14, кв. 13; код ЄДРПОУ 25411431) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полімерконсалтинг» (04074, м. Київ, вул. Хвойки, 21, кв. 621; код ЄДРПОУ 38443713) пеню - 1296,22 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами - 6485,83 грн., 3% річних у сумі 266,48 грн. та 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.12.2013р.

Суддя А.І. Привалов