Рішення

від 11.12.2013 по справі 910/16918/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16918/13 11.12.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Електромотор» доПриватного підприємства «Київ Снаб Пром» простягнення 20 751,66 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Електромотор» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Київ Снаб Пром» (надалі - «Підприємство») про стягнення 20 751,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у повному обсязі оплачено вартість товару згідно договору №21 від 17.05.2010 р., а відповідач належним чином зобов'язання по поставці товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 20 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 631,40 грн. та інфляційних втрат у розмірі 120,26 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.09.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2013 р. розгляд справи було відкладено на 28.10.2013 р. у зв'язку з неявкою представників сторін, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р. розгляд справи було відкладено на 11.11.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. справу №910/16918/13 передано на розгляд судді Васильченко Т.В. у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. справу №910/16918/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено розгляд справи на 11.12.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.12.2013 р. справу №910/16918/13 передано на розгляд судді Босому В.П. у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2013 р. справу №910/16918/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, в якому позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 38-Б, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №17214119 від 19.09.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2010 р. між Підприємством (постачальник) та Товариством (покупець) було укладено договір поставки №21 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п.п. 1.1 та 1.2 Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію, асортимент, ціна, кількість та інші індивідуально визначені відомості якої вказані в видаткових накладних (або інших супроводжувальних документах), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що строк поставки складає 3 дні з моменту передачі замовлення.

Згідно з п. 2.3 Договору розрахунки за даним договором проводяться покупцем у безготівковій формі в національній валюті України на умовах 100% передплати.

Відповідно до п. 6.1 Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 01.01.2011 р.

На виконання умов Договору позивачем було перераховано передоплату за товар на загальну суму 24 960,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №181 від 17.01.2011 р., а відповідачем було поставлено оплачену продукцію, однак, зазначений товар був неналежної якості, на підставі чого Товариство повернуло товар на адресу відповідача як неякісний.

Підприємством було повернуто частину грошових коштів в сумі 4 960,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №105 від 19.09.2011 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 20 000,00грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжне доручення №181 від 17.01.2011 р.) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача вартості товару у розмірі 24 960,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 Договору визначено, що строк поставки складає 3 дні з моменту передачі замовлення постачальнику.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем було поставлено оплачену позивачем продукцію, однак зазначений товар був неналежної якості, а тому його було повернуто постачальнику як неякісний.

Відповідачем 19.09.2011 р. було повернуто частину грошових коштів в розмірі 4 960,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №105 від 19.09.2011 р.

У зв'язку з невиконанням Підприємством зобов'язання з поставки товару Товариство звернулося до нього з вимогами про розірвання договору та повернення грошових коштів.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Претензією №761 від 06.06.2012 р. та претензією №562/51 від 22.04.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути суму попередньої оплати у розмірі

20 000,00 грн., на яку не була здійснена поставка продукції.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 20 000,00 грн., а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 20 000,00 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариство про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 20 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 631,40 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 03.07.2012 р. по 03.07.2013 р. та інфляційних у розмірі 120,26 грн. у період з червня 2012 року по травень 2013 року.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по поверненню грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-97р.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2012 року та лютий, березень, квітень 2013 року, які мають від'ємне значення, а з урахуванням викладеного розмір інфляційних втрат за вказаний період має від'ємне значення, відтак у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити повністю.

Здійснивши перерахунок, вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 601,64 грн. В іншій частині (29,76 грн.), 3% річних обраховано невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі 20 000,00 грн. та 3% у розмірі 601,64 грн.

В іншій частині (інфляційні у розмірі 120,26 грн. та 3% річних у розмірі 29,76 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Електромотор» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Київ Снаб Пром» (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 38-Б; ідентифікаційний код 36844324) на користь Публічного акціонерного товариства «Електромотор» (36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 155; ідентифікаційний код 05757966) заборгованість у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 601 (шістсот одну) грн. 64 коп. та судовий збір у розмірі 1 708 (одна тисяча сімсот вісім) грн. 06 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2013 р.

Суддя В.П. Босий