Ухвала

від 24.07.2013 по справі 816/390/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 р.Справа № 816/390/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2013р. по справі № 816/390/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полум'я Кремінь"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

треті особи Приватне підприємство "Екобудсервіс-Плюс", Приватне підприємство "Індбуд"

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полум'я Кремінь", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, треті особи: Приватне підприємство "Екобудсервіс-Плюс", Приватне підприємство "Індбуд" про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20 грудня 2012 року №0007481502/2157. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на безпідставність доводів контролюючого органу про порушення ТОВ "Полум'я Кремінь" вимог податкового законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2013р. позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 20 грудня 2012 року №0007481502/2157 в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Полум'я Кремінь" грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 148 472 грн. 34 коп. (в т.ч., за основним платежем - 118 777 грн. 87 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29 694 грн. 47 коп.); у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2013р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Полум'я Кремінь" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 33357300; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та відповідно до свідоцтва №100272538 є платником податку на додану вартість з 16 червня 2005 року (т. І, а.с. 36, 38, 39).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є: монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (43.22), інші будівельно-монтажні роботи (43.29), оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (46.49), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73), оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (46.74), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12) (т. І, а.с. 37).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ в період з 15 листопада 2012 року по 21 листопада 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Полум'я Кремінь" по питанню взаємовідносин з ПП "Екобудсервіс-Плюс" (код ЄДРПОУ 35439746) за квітень, травень, вересень, жовтень, грудень 2010 року та ПП "Індбуд" (код ЄДРПОУ 34411735) за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 28 листопада 2012 року №5022/15-222/33357300 (т. І, а.с. 40-66; далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завищення податкового кредиту в розмірі 75 556 грн. та статей 198, 201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту в розмірі 47 666 грн. 67 коп.

Не погодившись з доводами, викладеними у Акті перевірки, позивач надіслав на адресу Кременчуцької ОДПІ заперечення від 07 грудня 2012 року (т. І, а.с. 68-71).

На підставі вищезазначеного висновку Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 20 грудня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0007481502/2157, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 154 028 грн. 34 коп. (в т.ч., 123 222 грн. 67 коп. - основний платіж, 30 805 грн. 67 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (т. 1, а.с. 72).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вони є частково обґрунтованими та доведеними.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову виходячи з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Екобудсервіс-Плюс" (код ЄДРПОУ 35439746), зараховано до складу податкового кредиту за квітень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 12 513 грн. 20 коп., вересень 2010 року - 5 784 грн. 60 коп., жовтень 2010 року - 14 291 грн. 20 коп., грудень 2010 року - 38 522 грн. 20 коп.

Крім того, на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Індбуд" (код ЄДРПОУ 34411735), ТОВ "Полум'я Кремінь" віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року суму податку в розмірі 47 666 грн. 67 коп.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо завищення платником податків податкового кредиту у вказаних періодах загалом на 118 777 грн. 87 коп. Окрім того, Кременчуцька ОДПІ стверджує про завищення позивачем податкового кредиту за травень 2010 року на суму 4 444 грн. 80 коп.

При цьому, вказаний висновок контролюючий орган мотивує відсутністю ПП "Екобудсервіс-Плюс" та ПП "Індбуд" за місцезнаходженням, а також звертає увагу на дані податкової звітності третіх осіб. Зокрема, зазначає про відсутність у останніх трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, сировини тощо.

Спираючись на вищевикладене, відповідач стверджує про нікчемність договірних зобов'язань між ТОВ "Полум'я Кремінь" та ПП "Екобудсервіс-Плюс", ПП "Індбуд".

Разом з тим, такі доводи контролюючого органу є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту до 01 січня 2011 року регулювалися статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент відображення спірних операцій в податковому обліку).

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано розділом V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Виходячи зі змісту статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов'язань, суд має дослідити факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Полум'я Кремінь" 01 квітня 2010 року укладено договір субпідряду №01/П-04-10 з ПП "Екобудсервіс-Плюс", за умовами якого останнє взяло на себе зобов'язання з виконання робіт по монтажу трубопроводів холодного та гарячого водопостачання, каналізації, системи опалення, газопостачання згідно складеної сторонами кошторисної документації (т. ІІ, а.с. 21).

В ході здійснення даних господарських операцій ПП "Екобудсервіс-Плюс" виписано та передано позивачу податкові накладні: від 29 квітня 2010 року №29/П на загальну суму 48 079 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ - 8 013 грн. 20 коп.; від 29 квітня 2010 року №30/П на загальну суму 27 000 грн., в т.ч. ПДВ - 4500 грн.; від 30 вересня 2010 року №527 на загальну суму 9 706 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ - 1 617 грн. 80 коп.; від 30 вересня 2010 року №528 на загальну суму 25 000 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ - 4 166 грн. 80 коп.; від 29 жовтня 2010 року №811 на загальну суму 11 845 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ - 1 974 грн. 20 коп.; від 29 жовтня 2010 року №810 на загальну суму 28 294 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ - 4 715 грн. 80 коп.; від 29 жовтня 2010 року №812 на загальну суму 45 607 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ - 7 601 грн. 20 коп.; від 30 грудня 2010 року №969 на загальну суму 231 133 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ - 38 522 грн. 20 коп. (т. ІІ, а.с. 13-20).

Дослідивши копії вищевказаних податкових накладних встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Полум'я Кремінь" 24 січня 2011 року укладено договір №24/П-01-11 з ПП "Індбуд", за умовами якого останнє взяло на себе зобов'язання з виконання робіт по монтажу трубопроводів холодного та гарячого водопостачання, каналізації, системи опалення, газопостачання згідно погодженої сторонами кошторисної документації (т. І, а.с. 125-126).

За наслідками здійснення даних господарських операцій ПП "Індбуд" виписано та передано позивачу податкову накладну від 28 лютого 2011 року №109 на загальну суму 286 000 грн., в т.ч. ПДВ - 47 666 грн. 67 коп.

Встановлено, що вказану накладну оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписки вищезазначених податкових накладних ПП "Екобудсервіс-Плюс" та ПП "Індбуд" мали статус платників податку на додану вартість та були зареєстровані як юридичні особи у встановленому законодавством порядку (т. І, а.с. 122- 123, т. ІІ, а.с. 1-3).

Таким чином, вищенаведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем монтажних робіт у ПП "Екобудсервіс-Плюс" загальною вартістю 426 667 грн. 20 коп. (в т.ч. ПДВ - 71111 грн. 20 коп.) та ПП "Індбуд" - 286 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 47666 грн. 67 коп.), а відтак, в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії: актів прийому - передачі матеріалів, актів здачі - прийняття робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-3), актів приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в), локальних кошторисів з розрахунком договірної ціни (т. І, а.с. 128 - 284, т. ІІ, а.с. 23-256; т. ІІІ, а.с. 1-169).

Встановлено, що вищевказані копії документів відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплату придбаних робіт позивачем проведено шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки ПП "Екобудсервіс-Плюс" та ПП "Індбуд", що підтверджується виписками установи банку (т. І, а.с. 129, т. IІ, а.с. 6-12).

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з акту перевірки, відповідачем в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Полум'я Кремінь" не витребовувалися та не досліджувалися первинні документи бухгалтерського обліку, а відтак - не перевірялася реальність здійснення спірних господарських операцій.

Разом з тим, реальність здійснення спірних господарських операцій з ПП "Екобудсервіс-Плюс" у квітні, вересні, жовтні, грудні 2010 року та з ПП "Індбуд" у лютому 2011 року підтверджується зібраними по справі письмовими доказами.

Окрім того, в матеріалах справи знаходиться копія ліцензії Полтавської обласної державної адміністрації, що видана ПП "Екобудсервіс-Плюс" на право здійснення будівельної діяльності строком дії з 23 листопада 2007 року по 23 листопада 2012 року (т. ІІ, а.с. 4) та копія ліцензії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, виданої ПП "Індбуд" на право здійснення будівельної діяльності терміном дії з 11 серпня 2006 року по 11 серпня 2011 року (т. І, а.с. 124).

Отже, виконання спірних господарських операцій узгоджується з основним видом господарської діяльності позивача та його контрагентів, а також відповідає меті та змісту діяльності даних суб'єктів господарювання.

Висновок податкового органу щодо відсутності підстав для віднесення вищезазначених сум ПДВ до податкового кредиту є необґрунтованим та безпідставним, оскільки підприємство сформувало свій податковий кредит, в порядку встановленому статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та розділом V Податкового кодексу України, на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами.

Доводи відповідача про відсутність у ПП "Екобудсервіс-Плюс" та ПП "Індбуд" основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності таких підприємств є безпідставними, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток вказаних підприємств відомостей про амортизацію не є доказом відсутності на балансі підприємств основних засобів.

Окрім того, як зазначалося вище, третіми особами у встановленому законодавством порядку отримано ліцензії на право здійснення будівельної діяльності. Тобто державний орган підтвердив відповідність підприємств ліцензійним умовам.

Посилання контролюючого органу на результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Екобудсервіс-Плюс" щодо підтвердження господарських правовідносин із платниками податків, камеральної перевірки щодо підтвердження господарських правовідносин з ТОВ "Креміньтрансбіт", документальної невиїзної перевірки з питань правильності визначення та повноти нарахування ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Нафта - Капітал" та позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Індбуд" з питань правовідносин ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс" як на підставу для донарахування добросовісному платнику податків (яким є позивач) грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість суперечать практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, добросовісний платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків іншим суб'єктом господарювання.

З аналогічних підстав є необґрунтованими і доводи контролюючого органу про вчинення порушень вимог податкового законодавства контрагентами третіх осіб в ланцюгах постачання.

Що стосується доводів контролюючого органу про нікчемність договірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами статті 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, наявності таких доказів не встановлено. Так само, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що договори субпідряду від 01 квітня 2010 року №01/П-04-10, від 24 січня 2011 року №24/П-01-11 суперечать вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення таких правочинів не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (адже діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (адже відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

Разом з тим, реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Полум'я Кремінь" та ПП "Екобудсервіс-Плюс" у квітні, вересні, жовтні, грудні 2010 року, між ТОВ "Полум'я Кремінь" та ПП "Індбуд" у лютому 2011 року на підставі вищевказаних договорів підтверджується належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, копії яких наявні в матеріалах справи.Данні цих документів відповідачем не спростовані.

За таких обставин, є безпідставними доводи відповідача про нікчемність договірних правовідносин сторін.

З огляду на вищенаведене, висновок податкової інспекції про завищення ТОВ "Полум'я Кремінь" податкового кредиту за квітень 2010 року - на суму 12 513 грн. 20 коп., вересень 2010 року - 5784 грн. 60 коп., жовтень 2010 року - 14 291 грн. 20 коп., грудень 2010 року - 38 522 грн. 20 коп. та лютий 2011 року - 47 666 грн. 67 коп. здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Що стосується інших нарахувань оскарженим податкроови м повідомленням - рішенням, то в цій частині в позові відмовлено, і позивачем постанова суду першої нстанції не оскаржена.

Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, необхідно, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 20 грудня 2012 року №0007481502/2157 в частині донарахування платнику податків грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 148 472 грн. 34 коп. (в т.ч., за основним платежем - 118 777 грн. 87 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29 694 грн. 47 коп.).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Приймаючи рішення колегія суддів додатково вважає необхідним зазначити, на порушення норм процесуального права судом першої інстанції, а саме безпідставне залучення до участі у розгляді справи третіх осіб, т.я. рішення по справі не впливає на їх права та обов'язки. Суд першої інстанції не вірно застосував норму ст. 53 КАС України. Однак наведене не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2013р. по справі № 816/390/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М. Судді (підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.

Повний текст ухвали виготовлений 29.07.2013 р.