Ухвала

від 30.10.2013 по справі 816/4961/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 р.Справа № 816/4961/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2013р. по справі № 816/4961/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавамехсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

09 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавамехсервіс" (далі - позивач, ТОВ "Полтавамехсервіс") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2013 №0000492205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2878,75 грн, з яких: 2303,00 грн за основним платежем, 575,75 грн - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "БТС "Арон" (далі - ТОВ "БТС"Арон") підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Під час господарських операцій з позивачем підприємство було зареєстроване платником ПДВ.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавамехсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 31 липня 2013 року №0000492205.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавамехсервіс" (ідентифікаційний код 35658359) витрати зі сплати судового збору в розмірі 114 (ста чотирнадцяти) гривень (сімдесяти однієї) копійки.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 201.4 ст. 201 ПК України та ст.7, 9 КАС України.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об`єктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 04.07.2013 по 10.07.2013 згідно наказу від 01.07.2013 №101 ДПІ у м. Полтаві проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Полтавамехсервіс" з питання правильності визнання, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "БТС "Арон" за серпень 2011 року.

Перевіркою встановлено заниження ПДВ за ІІІ квартал 2011 року на 2303,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у м. Полтаві складено акт перевірки №187/16-01-22/05/35658359 від 17.07.2013 /арк. с. 36-41/.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 №0000492205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2878,75 грн., з яких: 2303,00 грн за основним платежем, 575,75 грн - штрафні (фінансові) санкції /арк. с. 35/.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 01.07.2011 між позивачем та ТОВ "БТС "Арон" укладено договір №107 за умовами якого останній поставляв ТОВ "Полтавамехсервіс" приймальні ємкості /арк. с. 12-13/.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "БТС "Арон" позивачем надано договір, специфікацію, рахунки, податкові накладні, виписки по особовому рахунку, журнал реєстрації доручень /арк. с. 12-19/.

Придбані у ТОВ "БТС "Арон" ємкості позивач передав у ремонт для доведення до стану, в якому вони будуть придатні до експлуатації, що підтверджується наказом, актом введення в експлуатацію, основних виробничих засобів, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, оборотно-сальдовою відомістю /арк. с.20-27/.

Придбане обладнання (приймальні ємкості) позивач передав в оренду ДП "Укрбурсервіс" відповідно до договору від 31.03.2008, що підтверджується актом приймання-передачі від 03.10.2011 /арк.с. 28-31/.

Доказів анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "БТС "Арон" на час здійснення спірних господарських операцій з відповідач не надав.

Відповідно до п. п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Враховуючи вимоги зазначених норм Податкового кодексу України позивач мав право на нарахування податкового кредиту по придбаному товару, оскільки його придбано з метою подальшого використання в межах господарської діяльності.

Право на нарахування податкового кредиту у позивача виникло на підставі податкової накладної, що засвідчує факт отримання позивачем приймальної ємкості.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи, які були складені з посиланням на зазначений вище правочин, свідчать про відсутність дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо посилання відповідача на відсутність первинних документів, що підтверджують транспортування продукції, як на доведення безтоварності укладених, договорів поставки між позивачем та вказаними вище контрагентами, колегія суддів зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення умовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно- транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського ліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно- транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше трьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною ладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно- транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, позивач відповідно до п. п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України на підставі належних первинних документів правомірно відніс податок на додану вартість, сплачений в ціні товару за зазначеним договором, до складу податкового кредиту .

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000492205 від 31 липня 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2013р. по справі № 816/4961/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О.М.