Постанова

від 17.12.2013 по справі б-21/175

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № Б-21/175 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Метро" в особі ліквідатора Микитюка Анатолія Івановича на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 року у справі господарського суду№ Б-21/175 Івано-Франківської області за заявоюДержавної податкової інспекції в місті Івано-Франківську доТОВ "Метро" про визнання банкрутом ліквідаторМикитюк А.І. за відсутності явки у судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2008 року порушено провадження у справі №Б-21/175 про банкрутство ТОВ "Метро" (далі - боржника) за заявою Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську (далі - ініціюючого кредитора) за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі) (далі - Закону) (том 1, а.с. 1).

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 27.01.2009 року визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на три місяці, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бігуна Р.Д. та надано йому повноваження, передбачені статтями 24 - 35 Закону (в зазначеній редакції) , зобов'язано ліквідатора у строк до 26.03.2009 року надати суду звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс банкрута (том 1, а.с. 32, 32 - зворот).

Строк ліквідаційної процедури боржника та повноважень ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Бігуна Р.Д. неодноразово продовжувався ухвалами суду першої інстанції (том 1, а.с. 50, 63, 63 - зворот, 74, 74 - зворот, 89, 89 - зворот, 145 - 146, 155, 155 - зворот, 164, 164 - зворот, том 2, а.с. 16, 16 - зворот).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2012 року усунено арбітражного керуючого Бігуна Р.Д. від виконання обов'язків ліквідатора боржника, затверджено оплату його послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат в місяць (том 2, а.с. 30, 30 - зворот).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2012 року ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Микитюка А.І., продовжено строк ліквідаційної процедури боржника на три місяці, зобов'язано ліквідатора боржника подати до суду звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс банкрута до 24.07.2012 року (том 2, а.с. 36, 36 - зворот).

04.09.2012 року ліквідатором боржника Микитюком А.І. подано до суду клопотання за вх. №5778/2012-свх про припинення процедури ліквідації боржника згідно статті 52 Закону (в зазначеній редакції) та перехід до загальної процедури банкрутства з огляду на виявлення майнових активів боржника (том 2, а.с. 44).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.09.2012 року клопотання арбітражного керуючого Микитюа А.І. (вх. №5778/2012-свх від 04.09.2012 року) про припинення ліквідаційної процедури та переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство ТОВ "Метро" задоволено, припинено процедуру ліквідації ТОВ "Метро", ухвалено перейти до загальних судових процедур у даній справі (том 2, а.с. 48, 48 - зворот).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2012 року (суддя Скапровська І.М.) провадження у справі №Б-21/175 про визнання ТОВ "Метро" банкрутом припинено (том 2, а.с. 51 - 52). Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сума грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника, на підставі яких порушено справу про банкрутство відсутнього боржника з подальшим переходом до загальної процедури банкрутства, є меншою ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати, тобто не відповідає поняттю безспірних вимог згідно статті 1 Закону (в зазначеній редакції) , при цьому, частиною 3 статті 6 Закону (в тій же редакції) обов'язковою передумовою для порушення справи про банкрутство за загальною процедурою визначено наявність у боржника безспірної заборгованості перед ініціюючим кредитором, що не підтверджено належними доказами у справі.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ініціюючий кредитор звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції про припинення провадження у справі, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, мотивуючи помилковістю висновків суду першої інстанції про необхідність дослідження судом безспірності вимог ініціюючого кредитора до боржника при вирішенні питання про перехід до загальних процедур банкрутства у справі про банкрутство відсутнього боржника, що здійснюється за спеціальною процедурою згідно статті 52 Закону (в зазначеній редакції).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Желік М.Б., судді: Костів Т.С., Кузь В.Л.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2012 року у справі №Б-21/175 скасовано, справу передано на розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідації (том 25, а.с. 92 - 97). Апеляційний суд дійшов висновку про те, що при порушенні провадження у даній справі судом першої інстанції встановлено факт відсутності боржника за місцезнаходженням як достатню підставу для здійснення провадження у справі про банкрутство за спеціальною процедурою згідно статті 52 Закону (в зазначеній редакції) , та зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції про припинення справи про банкрутство після переходу на здійснення провадження за загальною процедурою з підстав невідповідності вимог ініціюючого кредитора до боржника поняттю безспірних вимог згідно статті 1 Закону (в тій же редакції).

Не погоджуючись з винесеною постановою, боржник в особі ліквідатора Микитюка А.І. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 27.11.2012 року, а ухвалу суду першої інстанції від 02.10.2012 року залишити в силі, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 6, 11, 52 Закону (в зазначеній редакції) , статей 80, 82, 95, 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначив про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про припинення провадження у даній справі з огляду на встановлення судом у підготовчому засіданні обставини того, що грошові вимоги ініціюючого кредитора, на підставі яких було порушено справу про банкрутство боржника, не є безспірними в розумінні статей 1, 6, 7 Закону (в зазначеній редакції).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.12.2013 року відновлено скаржнику строк для подання касаційної скарги, прийнято касаційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 17.12.2013 року о 12 год. 00 хв., зобов'язано скаржника надати суду касаційної інстанції до початку судового засідання підтвердження (довідку) органу Державної казначейської служби України факту надходження до Державного бюджету України та зарахування до його спеціального фонду суми судового збору в розмірі 574 грн., сплаченої за подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 року у справі №Б-21/175 відповідно до квитанції №k18/Е/17 від 14.02.2013 року.

До початку судового засідання у справі через канцелярію касаційного суду скаржником надано інформацію про надіслання до Державної казначейської служби України запиту про видачу довідки про надходження до Державного бюджету України та зарахування до його спеціального фонду суми судового збору в розмірі 574 грн., сплаченої за подання касаційної скарги у даній справі на постанову апеляційного суду від 27.11.2012 року відповідно до квитанції №k18/Е/17 від 14.02.2013 року. Станом на 11.12.2013 року відповіді на зазначений запит скаржник не отримав.

В ході підготовки справи до розгляду суддею-доповідачем Вищого господарського суду України перевірено факт надходження коштів судового збору на суму 574 грн., сплачених Микитюком А.І., та їх зарахування 14.02.2013 року до спеціального фонду Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)", що підтверджується Довідкою №09.02-12/71/2013 від 06.12.2013 року, виданою Начальником управління фінансового забезпечення та бюджетного планування Вищого господарського суду України Соловйовою Л.В. та долученою до матеріалів справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 27.11.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 5 Закону (в зазначеній редакції) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 52 Закону (в зазначеній редакції) , у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Отже, законодавець передбачив наявність альтернативних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону (в зазначеній редакції) , що не вимагає від ініціюючого кредитора доведення сукупності зазначених підстав. При цьому, вимоги ініціюючого кредитора повинні бути безспірними (підтвердженими виконавчими документами), однак розмір таких вимог не визначається відповідно до приписів статті 6 Закону (в тій же редакції) . Зазначена правова позиція роз'яснена пунктом 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року.

Відповідно до частини 6 статті 52 Закону (в зазначеній редакції) , за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону (в зазначеній редакції) , щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Отже, у випадку виявлення майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд переходить до загальної процедури банкрутства на стадію розпорядження майном боржника, що обумовлено необхідністю формування пасиву боржника шляхом виявлення всіх його кредиторів з публікацією оголошення в офіційному друкованому органі відповідно до статті 11 Закону (в зазначеній редакції) .

При цьому, при переході на стадію розпорядження майном боржника, господарський суд повинен з'ясувати наявність ознак неплатоспроможності боржника відповідно до вимог частини 3 статті 6 Закону (в зазначеній редакції) та встановити наявність чи відсутність перешкод для подальшого руху справи про банкрутство на стадії розпорядження майном.

З такою правовою позицією погодився Верховний Суд України у Постанові №11/065 від 12.09.2011 року у справі №7/353-09-4561.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону (в зазначеній редакції) , справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство. Перелік цих документів міститься в частині 8 статті 7 Закону (в тій же редакції).

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою суду від 12.12.2008 року порушено провадження у даній справі про банкрутство за статтею 52 Закону (в зазначеній редакції) у зв'язку з відсутністю боржника за місцезнаходженням; постановою суду від 27.01.2009 року визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на три місяці, який неодноразово продовжувався ухвалами суду, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бігуна Р.Д. та надано йому повноваження, передбачені статтями 24 - 35 Закону (в зазначеній редакції) (том 1, а.с. 1, 32, 32 - зворот).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою суду від 24.04.2012 року ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Микитюка А.І., продовжено строк ліквідаційної процедури у справі на три місяці, зобов'язано ліквідатора боржника подати до суду звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс банкрута до 24.07.2012 року (том 2, а.с. 36, 36 - зворот).

Судами встановлено, що 04.09.2012 року ліквідатором боржника Микитюком А.І. подано до суду клопотання за вх. №5778/2012-свх про припинення процедури ліквідації боржника згідно статті 52 Закону (в зазначеній редакції) та перехід до загальної процедури банкрутства з огляду на виявлення майнових активів боржника (том 2, а.с. 44) .

Ухвалою суду від 04.09.2012 року зазначене клопотання розглянуте в судовому засіданні та задоволено судом. Також судом припинено процедуру ліквідації боржника, ухвалено перейти до загальних судових процедур у даній справі про банкрутство, розгляд справи призначено у підготовчому засіданні на 02.10.2012року (том 2, а.с. 48, 48 - зворот).

Розглядаючи справу у підготовчому засіданні, суд першої інстанції встановив, що ініціюючим кредитором заявлено грошові вимоги до боржника на суму 73 938, 74 грн., що становить менш ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.10.2012 року, з огляду на що суд дійшов висновку про те, що заявлені ініціюючим кредитором вимоги не досягли триста мінімальних розмірів заробітної плати, що відповідно до частини 3 статті 6 Закону (в зазначеній редакції) не може бути підставою для подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою . Тому судом припинено провадження у справі про банкрутство.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, дійшов висновку про безпідставність припинення судом першої інстанції провадження у справі. За висновками апеляційного суду, норми права, на які посилався суд першої інстанції, як на підставу для припинення вже порушеного провадження у справі про банкрутство, застосовуються при вирішенні питання про прийняття чи відмову у прийнятті (поверненні) заяви про порушення справи про банкрутство та не можуть застосовуватися при переході до загальної процедури банкрутства відповідно до частини 6 статті 52 Закону (в зазначеній редакції) .

З огляду на таке, апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції про припинення провадження у даній справі з переданням справи на розгляд до місцевого господарського суду на стадію ліквідації.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з такими висновками апеляційного суду та вважає їх прийнятими з порушенням законодавства про банкрутство.

Згідно з статтею 11 Закону (в зазначеній редакції) , основне завдання підготовчого засідання суду полягає у з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою. При цьому, у разі, якщо буде встановлено, що на момент подання ініціюючим кредитором заяви про порушення справи про банкрутство була відсутня хоча б одна з ознак неплатоспроможності, передбачена частиною 3 статті 6 Закону (в тій же редакції), справа про банкрутство підлягає припиненню.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в правах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1 1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

Отже, встановивши у підготовчому засіданні суду, яке було призначено судом після переходу у даній справі до провадження за загальною процедурою, обставини того, що грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника, на підставі яких було порушено справу про банкрутство відсутнього боржника, становлять менш як триста мінімальних заробітних плат, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про припинення провадження у даній справі на підставі пункту 1 1 частини 1 статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

При цьому, колегія суддів касаційного суду зазначає про помилковість висновків апеляційного суду про безпідставність припинення провадження у даній справі з посланням на те, що справу порушено за спеціальною процедурою банкрутства відсутнього боржника за наявності достатніх підстав, та зазначає про те, що після здійснення переходу на загальну процедуру банкрутства судом першої інстанції у підготовчому засіданні з'ясовано відсутність ознак неплатоспроможності боржника, з огляду на що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі про банкрутство. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі №7/353-09-4561 згідно Постанови №11/065 від 12.09.2011 року.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування постанови апеляційного суду від 27.11.2012 року та залишення в силі ухвали суду першої інстанції від 02.10.2012 року у справі №Б-21/175.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ТОВ "Метро" в особі ліквідатора Микитюка Анатолія Івановича задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 року у справі №Б-21/175 скасувати, ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2012 року залишити в силі.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко