Рішення

від 09.12.2013 по справі 412/6021/13-ц

КРАСНОДОНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09.12.2013 Справа№412/6021/13-ц

Провадження № 2/412/2025/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 грудня 2013 року м. Краснодон

Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді Смирнова В.В., при секретарі Олєйніковій Г.Г., у відкритому судовому засіданні, у залі суду м. Краснодону, розглянувши цивільну справу за позовом Краснодонської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення надлишково виплачених коштів, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що відповідач ОСОБА_1 працював в райдержадміністрації з 01.11.2010 року. За заявою відповідача йому була надана щорічна основна відпустка повної тривалості 30 календарних днів з 05.04.2013 року по 07.05.2013 року з розрахунку за повний відпрацьований рік та проведено нарахування 1906,80 грн. 11.06.2013 року відповідача було звільнено за прогули без поважних причин за п. 4 ст. 40 КзпПУ. Посилаючись на ст. 22 Закону України «Про відпустки» позивач просить суд стягнути з відповідача надлишково виплачені кошти, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року за 15 календарних днів у сумі 699,16 грн.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 надала письмову заяву, якою підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити, зазначила, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ч. 5 ст. 74 ЦПК України, про що у справі є відомості. Заяви про розгляд справи за його відсутність від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.4 ст. 169, 224 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача на підставі матеріалів, які додані до справи, та постановити заочне рішення.

09 грудня 2013 року відповідно до ст. 225 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_3 районна державна адміністрація є юридичною особою, органом державної виконавчої влади відповідно у районі та здійснює державне управління загального характеру, що вбачається з відповідних установчих документів (а.с. 9-21).

Відповідач ОСОБА_1 з 01.11.2010 року працював у Краснодонській районній державній адміністрації на посаді головного спеціаліста відділу ЖКГ, що вбачається з розпорядження № 85-о від 29.10.2010 року (а.с. 6).

Розпорядженням від 02.04.2013 року № 29-в відповідачу була надана щорічна основна відпустка за робочій період з 01.11.2012 року по 31.10.2013 року повної тривалості 30 календарних днів з 05.04.2013 року по 07.05.2013 року включно з повною виплатою

матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати (а.с. 5).

11.06.2013 року відповідача було звільнено за прогули без поважних причин за п. 4 ст. 40 КзпПУ, що підтверджується розпорядженням від 11.06.2013 року № 75-о (а.с. 7).

З довідки позивача вбачається, що відповідачу було нараховано 953,40 грн. за 15 надлишкових днів відпустки; стягнуто при нарахуванні в порядку погашення заборгованості 254,24 грн.; остаточна сума заборгованості станом на 01.07.2013 року дорівнює 699,16 грн. (а.с. 8).

Дослідивши обставини справи, судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі врегульовані наступними нормами діючого законодавства України.

Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію.

Положеннями ч. 1 ст. 22 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року N 504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Частиною 2 цієї статті передбачені випадки, у яких відрахування не провадиться.

Крім того, відповідно до ч. 2 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України N 13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не утримані при звільненні суми за невідпрацьовані дні використаної працівником відпустки не можуть бути стягнені з нього судом у тому разі, коли трудовий договір припинено з підстав, зазначених у пунктах 3, 5, 6 ст. 36, пунктах 1, 2, 5 ст.40 КЗпП, а також при направленні на навчання та у зв'язку з виходом на пенсію. Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил ч. 2 ст. 233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

Як вже зазначалося вище, відповідач був звільнений за п. 4 ст. 40 КзпПУ (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин), яка не відноситься до переліку підстав, при яких не може бути проведено стягнення сум за невідпрацьовані дні у судовому порядку. З даним позовом позивач звернувся до суду 11.07.2013 року, тобто з дотриманням строку, встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП.

На підставі наведеного, враховуючі, що у справі є належні та допустимі докази наявності заборгованості відповідача підприємству, яка утворилася у результаті отримання ним заробітної плати за невідпрацьовані дні використаної відпустки, беручі до уваги, що законом передбачено стягнення таких сум у судовому порядку, суд приходить до висновку, що даний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд ураховує, що відповідач не скористався правами, передбаченими ст. ст. 27, 30 ЦПК України, не виконав обов’язок, встановлений ч. 1 ст. 60 ЦПК України, не з’явившись у судові засідання та не надавши жодних доказів у підтвердження погашення заборгованості станом на час розгляду справи, хоча був повідомлений про розгляд даної справи належним чином в порядку частини 5 ст. 74 ЦПК України, у підтвердження чого у справі належні докази.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України В«Про судовий збірВ» від 08.07.2011 року № 3674-VІ позивач звільнений від сплати судового збору. Таким чином, в порядку ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 229,40 грн. в дохід держави.

Керуючись ст. ст.ст. 10, 11, 60, 74, 88, 169, 212-215, 224, 225 ЦПК України, ст. ст. 127, 233 КЗпП України, Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року N 504/96-ВР, Законом України В«Про судовий збірВ» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, Постановою Пленуму Верховного суду України N 13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Краснодонської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення надлишково виплачених коштів, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ЕМ № 995600, виданий Краснодонським МВ 28.05.1985 року, на користь Краснодонської районної державної адміністрації (код 04051514, р/р 35217004000650 в Краснодонському ГУГКСУ Луганської області, МФО 804013) надлишково виплачені кошти, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року за 15 календарних днів у сумі 699,16 (шістсот дев’яносто дев’ять гривень 16 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ЕМ № 995600, виданий Краснодонським МВ 28.05.1985 року, судовий збір у дохід держави в розмірі 229,20 (двісті двадцять дев’ять гривень 40 коп.) грн.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На заочне рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, через Краснодонський міськрайонний суд.

Головуючий: В.В. Смирнов