Рішення

від 17.12.2013 по справі 914/4387/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 р. Справа № 914/4387/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмонолітавто", м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства "ТОП-СІТІ", м. Львів

про: стягнення 36553,46 грн., з яких 31460,00 грн. - сума основного боргу, 2372,39 грн. - пені, 1148,07 грн. - 3% річних, 1573,00 грн. - 5% штрафу

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

від позивача: Оприск І.С. - представник (довіреність б/н від 15.11.2013р.)

від відповідача: не з'явився

Права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Заяв про відвід судді не подавалось. Фіксація судового процесу не проводилась. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмонолітавто", м. Львів до відповідача: Приватного підприємства "ТОП-СІТІ", м. Львів про стягнення 36553,46 грн., з яких 31460,00 грн. - сума основного боргу, 2372,39 грн. - пені, 1148,07 грн. - 3% річних, 1573,00 грн. - 5% штрафу.

Ухвалою суду від 21.11.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.12.2013р.

Представник позивач у судове засідання 17.12.2013р. подав заяву б/н від 13.12.2013р. (вх. №53885/13 від 16.12.2013р.) про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просив стягнути з відповідача 31460,00 грн. основного боргу, 2366,15 грн. пені, 1148,07 грн. 3% річних, 1573,00 грн. 5% штрафу.

Відповідач в судове засідання 17.12.2013р. явку повноважного не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали про порушення провадження від 21.11.2013р. суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Судом зроблено пошук відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 17.12.2013р., відповідно до якого місцезнаходження відповідача зазначено: 79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2, оф. 304, що відповідає адресі, яка зазначена у позовній заяві.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. (п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

30.07.2012р. між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг №30.07.12, відповідно до якого відповідач доручив, а позивач зобов"язувався за плату надавати послуги, за відповідною письмовою заявкою відповідача, за допомогою транспортних засобів та спеціальної технікою згідно Додатку №1.

У п. 3.4. Договору сторони узгодили, що оплата за надані послуги здійснюється відповідачем на підставі рахунку-фактури позивача й акта про надання послуг, протягом трьох календарних днів з моменту підписання акта про надання послуг. У випадку не підписання акта про надання послуг та ненадання вмотивованої письмової відмови від підписання протягом деяти календарних днів, даний акт вважається погодженим відповідачем в редакції позивача.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується: актом надання послуг №101 від 15.08.2012р., актом надання послуг №107 від 31.08.2012р., надання послуг №121 від 15.09.2012р. Вказані акти підписані та скріплені печатками. Зауважень про виявлені недоліки при наданні послуг у вказаних актах немає.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати, ТзОВ "Трансмонолітавто" звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в 31460,00 грн. - сума основного боргу, 2372,39 грн. - пені, 1148,07 грн. - 3% річних, 1573,00 грн. - 5% штрафу.

Після порушення провадження господарським судом Львівської області, позивачем подано заяву б/н від 13.12.2013р. (вх. №53885/13 від 16.12.2013р.) про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просив стягнути з відповідача 31460,00 грн. основного боргу, 2366,15 грн. пені, 1148,07 грн. 3% річних, 1573,00 грн. 5% штрафу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором про надання послуг, відповідно до вимог ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач свої зобов'язання за Договором про надання послуг №30.07.12 від 30.07.2012р. виконав повністю, відповідачем оплата за надані послуги не здійснена, в результаті чого виникла заборгованість на загальну суму в розмірі 31460,00 грн. Відповідач дану обставину не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1148,07 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2366,15 грн. пені пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. (ч. 6 ст 232 ГК України).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.3. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в розмірі 2366,15 грн. пені.

Щодо позовної вимоги про стягнення 1573,00грн. штрафу від простроченої суми суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Оскільки, п. 5.3 Договору сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 1573,00грн. штрафу (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 3-24гс12 від 27.04.2012р.).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню з урахуванням заяви б/н від 13.12.2013р. (вх. №53885/13 від 16.12.2013р.) про уточнення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 307 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ТОП-СІТІ" (79000, м. Львів, вул. Водогінна, 2, оф. 304, ідентифікаційний код 34605657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмонолітавто" (79017, м. Львів, вул. Городоцька, 367/2, ідентифікаційний номер 35774976) 31460,00 грн. основного боргу, 2366,15 грн. пені, 1148,07 грн. 3% річних, 1573,00 грн. 5% штрафу та 1720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.12.2013р.

Суддя Деркач Ю.Б.