Рішення

від 17.12.2013 по справі 910/22447/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22447/13 17.12.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київський шовковий комбінат»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітор Ко»

Про стягнення 13 542,34 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Сивець Я.В. - по дов. 3 б/н від 24.04.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Київський шовковий комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітор Ко» про стягнення 13 542,34 грн., з яких: 8 219,08 грн. основного боргу за комунальні послуги, 4 109,54 грн. штрафу, 1 001,50 грн. пені, 212,12 грн. -3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нежитлового приміщення № 164/10 від 11.10.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2013 порушено провадження у справі № 910/22447/13 та призначено справу до розгляду на 10.12.2013.

Позивач в судовому засіданні 10.12.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/22447/13 від 10.12.2013, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 21.11.2013, розгляд справи був відкладений на 17.12.2013.

Позивачем 17.12.2013 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення.

Відповідач в судове засідання 17.12.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 21.11.2013 та ухвали від 10.12.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Мильчакова, 8, кв. 51, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 02.12.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 17.12.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.10.2010 між Закритим акціонерним товариством «Київський шовковий комбінат» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фітор Ко» (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 164/10 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар для здійснення власної господарської діяльності, за плату і на певний строк приймає у користування майно.

Згідно з п. 1.2. договору майном, що є об'єктом оренди згідно з умовами договору є нежитлове приміщення загальною площею 426,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60 і належить орендодавцю на праві власності.

Відповідно до п. 1.3. договору приміщення надається орендарю під розміщення складу та під виробництво.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість комунальних послуг за листопад та грудень 2012 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 8 219,08 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані пеня в розмірі 1 001,50 грн., штраф в розмірі 4 109,54 грн. та 3% річних в сумі 212,12 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар набуває приміщення у тимчасове платне користування з 11.10.2010, передача приміщення оформлюється актом прийму-передачі, який складається у довільній формі і підписується повноважними представниками сторін договору та скріплюється печатками сторін.

Відповідно до п. 6.1. договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю нежитлове приміщення в строк, визначений цим договором.

Згідно акту прийому-передачі від 11.10.2010 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 426,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 10.2. договору строк дії договору встановлений з 11.10.2010 до 10.10.2011.

За умовами п. 10.5. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору за місяць до закінчення строку його дії, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір був продовженим.

26.12.2012 сторонами укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати договір з 15.01.2013.

Відповідно до п. 2.2. договору повернення орендарем приміщення орендодавцю здійснюється після припинення дії цього договору та оформляється актом передачі-приймання, який складається у довільній формі і підписується повноважними представниками сторін договору та скріплюється печатками сторін.

На підставі акту прийому-передачі від 15.01.2013 відповідач повернув, а позивач прийняв з оренди нежитлове приміщення загальною площею 426,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що орендар відшкодовує орендодавцю:

- вартість спожитої електроенергії - порядок відшкодування встановлюється умовами окремого договору, укладеного з орендодавцем;

- комунальні витрати при користуванні приміщенням - згідно з укладеною додатковою угодою до договору, на підставі рахунків, наданих орендодавцем.

11.06.2012 між сторонами на виконання п. 3.4. договору укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди про наступне:

Згідно з п. 1. угоди орендар щомісячно, починаючи з 01.07.2012, відшкодовує вартість спожитих комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, опалення), у тому числі вартість експлуатаційних витрат. Відшкодування вартості спожитих послуг опалення здійснюється у встановлений орендодавцем опалювальний період.

Згідно з п. 2. угоди вартість спожитих орендарем комунальних послуг визначається за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їхнього надання:

- послуги водопостачання, водовідведення - пропорційно чисельності робітників Орендаря, які працюють в орендованому приміщенні;

- послуги опалення - виходячи з площі приміщення, яку займає орендар.

Відповідно до п. 5. угоди вартість експлуатаційних витрат відшкодовується у розмірі 1 095,78 грн., у тому числі ПДВ. Вартість може бути змінена шляхом відображення у рахунку-фактурі за період, в якому відбулися відповідні зміни.

Згідно з п. 6. угоди орендодавець до 3 (третього) числа місяця, наступного за розрахунковим, виставляє орендарю рахунок по відшкодуванню спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат. Орендар сплачує рахунки не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим. Орендар самостійно отримує від орендодавця рахунки по відшкодуванню спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат.

Позивачем виставлені рахунки-фактури про відшкодування витрат на опалення за листопад 2012 року № ШК-0001668 від 23.11.2012 на суму 5 737,00 грн. та відшкодування витрат на опалення за грудень 2012 року № ШК-0001907 від 06.12.2012 на суму 4 481,00 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за надані комунальні послуги у листопаді та грудні 2012 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача, що не оспорені відповідачем, становить 8 219,08 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комунальним послугам в розмірі 8 219,08 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди майна не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що орендар несе наступну відповідальність:

- за невнесення або несвоєчасне внесення плати за користування приміщенням, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення такого платежу;

- за прострочення внесення плати за користування приміщенням понад 30 днів з орендаря додаткового сплачується штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків від суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати за користування приміщенням.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті комунальних платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.2. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду становить 607,76 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 8219.08 10.01.2013 - 09.06.2013 151 7.5000 % 0.041 % 510.03 8219.08 10.06.2013 - 10.07.2013 31 7.0000 % 0.038 % 97.73

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 607,76 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та в частині стягнення 393,74 грн. пені в позові слід відмовити, оскільки нарахована з порушенням чинного законодавства України (порушено шестимісячний термін нарахування).

Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення оплати за користування приміщеннями мало місце понад місяць, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 4 109,54 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по орендній платі, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 212,12 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору не передбачений інший розмір процентів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 212,12 грн. (за обґрунтованими розрахунками).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київський шовковий комбінат» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітор Ко» (м. Київ, вул. Мильчакова, 8, кв. 51, код ЄДРПОУ 37117467) на користь Публічного акціонерного товариства «Київський шовковий комбінат» (м. Київ, вул. Фрунзе, 60, код ЄДРПОУ 00306822) 8 219 (вісім тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 08 коп. основного боргу, 4 109 (чотири тисячі сто дев'ять) грн. 54 коп. штрафу, 607 (шістсот сім) грн. 76 коп. пені, 212 (двісті дванадцять) грн. 12 коп. - 3% річних, 1 670 (одну тисячу шістсот сімдесят) грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 20.12.2013.

Суддя В.В.Сівакова