Рішення

від 16.12.2013 по справі 910/19612/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19612/13 16.12.13

За позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Лік-тур" стягнення 16 716,39 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Петруньок І.В. - представник за дов.;

від відповідача: Сторожик А.В. - представник за дов.

Рішення прийняте 16.12.2013, у звязку з оголошенням перерви 27.11.2013 на 16.12.2013.

У судовому засіданні 16.12.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лік-тур" про стягнення заборгованості за комунальні послуги у розмірі 16 735,41 грн., з яких: 13 925,12 грн. сума основного боргу, 1 540,63 грн. інфляційна складова боргу, 1 269,66 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 14.10.2013 порушено провадження у справі № 910/19612/13, розгляд справи призначено на 11.11.2013.

11.11.2013 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечив проти позову та вважає, що вартість наданих комунальних послуг відповідач оплатив в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями. Також, відповідач подав клопотання про застосування строку позовної давності, враховуючи, що розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви починаючи з січня 2008 року.

В судовому засіданні 11.11.2013 оголошено перерву на 27.11.2013, на підставі ст.77 господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.11.2013 оголошено перерву на 16.12.2013 та ухвалою від 27.11.2013 продовжено строк вирішення спору на 15 днів за клопотанням відповідача, на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

16.12.2013 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 13 906,29 грн. суми основного боргу, 1 269,47 грн. 3 % річних та 1 540,63 грн. інфляційну складову боргу та судові витрати.

Щодо поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищевикладене та зміст заяви про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що дані уточнення по своїй суті є зменшенням позовних вимог, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача зазначених в уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 16.12.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

01.05.2007 Кащук Любов Іванівною (орендодавець за договором) та ТОВ "Лік-тур" (орендар за договором) укладений договір оренди №4, за умовами якого орендодавець передав у строкове оплатне володіння та користування (оренду) нежитлове приміщення (№128 площею 51,7 кв.м. розташоване за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 108/1) згідно акту приймання-передачі від 01.05.2007.

Сторони договору погодили в п. 5.3 Договору, що витрати на оплату комунальних послуги, експлуатаційні витрати, витрати за спожиту електроенергію, сигналізацію, тощо, оплачує орендар на підставі укладених із відповідними організаціями угод.

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його дія припиняється внаслідок закінчення строку його дії, загибелі орендованого майна, його дострокового припинення, припинення діяльності однієї із сторін (п. 9.1, 9.5 Договору).

01.05.2009 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (абонент за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лік-Тур" (субабонент) був укладений договір №255/09 на забезпечення опаленням, за умовами якого (п. 1.1) абонент зобов'язаний забезпечувати субабонента опаленням з урахуванням специфіки діяльності субабонента.

Субабонент в свою чергу, згідно п. 2.2.1 Договору зобов'язується не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, вносити плату за надані ним послуги за даним Договором на розрахунковий рахунок абонента.

Відповідно до додатку №255-1 до Договору №255/09 до комунальних послуг відносяться: холодна вода, центральне опалення, електрична енергія.

Згідно п.5.1 Договору, він діє з 01.05.2009 по 01.05.2009.

Після закінчення строку дії вказаного договору, 01.05.2011 між сторонами був укладений договір №255/11 на постачання комунальних послуг, з терміном дії до 15.04.2014.

Відповідно до п. 1.1 Договору абонент зобов'язується надавати субабоненту вчасно та відповідної якості комунальні послуги з опалення, а субабонент - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором та законодавством України.

Комунальні послуги постачаються в приміщення загальною площею: 51,7 кв.м. за адресою: пр.-т. Перемоги, 108/1.

Згідно п. 2.1.2 Договору, абонент зобов'язується надавати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата комунальних послуг субабонента здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію Київською міською державною адміністрацією без внесення змін до цього Договору.

Згідно п. 2.2.1 Договору, субабонент зобов'язується своєчасно і у повному обсязі, не пізніше 21 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за надані йому послуги, обумовлені даним договором на розрахунковий рахунок абонента.

Відповідно до п. 4.1 Договору, щомісячно абонент надає рахунок спожитих послуг субабоненту на сплату за спожиті субабонентом комунальні послуги, згідно додатку № 2 до цього Договору. Оплата здійснюється шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок абонента

Абонент щомісяця надає субабоненту платіжні документи з зазначенням в них діючих тарифів за комунальні послуги (п. 4.2).

У судовому засіданні встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі.

Доказів виконання п. 4.5 Договору сторонами суду не надано.

Відповідно до додатку №1 до Договору, опалювальна площа приміщення за адресою: пр.-т Перемоги, 108/1 становить 51,7 кв.м.; до комунальних послуг відноситься центральне опалення, нарахування за яке проводиться з розрахунку на опалювальну площу.

Згідно додатку № 2 до Договору, тарифи станом на 01.01.2011 згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації №758 від 30.06.2009, №1220 від 29.12.2010 за центральне опалення за 1 Гкал. Становить 707,00 грн. з ПДВ (обсяг згідно табуляграм департаменту енергозбуту АК "Київенерго" у відсотковому відношенні на площу опалювального періоду при наявності будинкового лічильника на теплову енергію (1 кв.м. - 20.78 грн. (з ПДВ).

Позивач стверджує, що ним належним чином виконувались зобов'язання за Договором №255/09 від 01.05.2009 та Договором №255/11 від 01.05.2011 та надавались передбачені ними послуги, тоді як відповідач не здійснив оплату отриманих послуг. Тому, у останнього виникла заборгованість зі сплати комунальних послуг у розмірі 13 906, 29 грн., з яких: за період з жовтня 2008 року по серпень 2009 року за холодну воду та з вересня 2008 року по травень 2013 року за опалення, згідно розрахунку доданого до заяви про уточнення позовних вимог.

У свою чергу відповідач заперечував проти заявлених вимог посилаючись на те, що ним виконано зобов'язання з оплати комунальних послуг за Договором №255/11 в повному обсязі та надав платіжні доручення на підтвердження за період з лютого 2012 року по вересень 2013 на загальну суму 9 433,70 грн. Також відповідач у відзиві зазначив, що між сторонами укладений договір від 01.05.2011, проте нарахування позивач здійснює не з моменту укладення договору, тобто з 01.05.2011, а з 2008 року. У відзиві на позов відповідач зазначив, що прострочення оплати комунальних послуг здійснювалось з вини позивача, оскільки останній не вчасно надавав рахунки на оплату. Проти нарахування вартості холодної води відповідач також заперечує, оскільки Договором № 255/11 передбачено надання послуг з опалення приміщення.

Також відповідач просить суд застосувати строк позовної давності відносно заявлених вимог та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору №255/11 від 01.05.2011 та №255/09 від 01.05.2009 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги передбачений п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Виходячи зі змісту ст. 712 ЦК України, між сторонами виникли зобов"язання за договором поставки, згідно якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використаннч його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобо"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Абз. 3 ч. 1 ст. Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що виконавець, а у даному випадку Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Таким чином, за змістом наведених норм відносини між сторонами по справі, як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, у зв'язку із чим, обов'язок споживача з оплати вартості житлово-комунальних послуг виникає лише на підставі укладеного з виконавцем договору про надання таких послуг.

В свою чергу, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті вартості спожитих комунальних послуг за період з вересня 2008 року по квітень 2013, при цьому, Договір на забезпечення опаленням від 01.05.2009 №255/09, на який позивач посилається як на підставу позовних вимог щодо стягнення спірної заборгованості підписано сторонами 01.05.2009, а Договір №255/11 підписаний сторонами 01.05.2011.

Відповідно до п. 5.1 Договору №255/09 цей договір діє до 31.07.2011. Згідно п. 6.1 Договору №255/11 він діє до 15.04.2014.

Отже, враховуючи, що правовідносини, у тому числі обов'язок по сплаті вартості спожитих комунальних послуг, між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, обов'язок відповідача по сплаті вартості спожитих комунальних послуг на підставі спірного Договору не може виникати раніше ніж його укладання сторонами, а саме з 01.05.2009.

Відтак, наведені обставини свідчать про відсутність обов'язку відповідача щодо сплати комунальних послуг на підставі вказаних договорів у заявлений позивачем до стягнення період з вересня 2008 року по квітень 2009 року, оскільки матеріали справи не містять доказів існування у сторін договірних відносин з яких випливає обов'язок відповідача сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у наведений період.

Таким чином, правомірним періодом нарахування вартості спожитих відповідачем послуг на підстав Договору №255/09 від 01.05.2009 є з 01.05.2009 по 30.04.2011, за договором №255/11 від 01.05.2011 є з 01.05.2011 по 31.05.2013.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг у період з травня 2009 року по травень 2013 року (облікові картки додані до матеріалів справи) на суму 18 298,22 грн., часткова оплата наданих на підставі спірного Договору спожитих послуг та існування заборгованості відповідача на користь позивача у розмірі 8 172,62 грн. (яка врахована позивачем при розрахунку та надано до матеріалів справи докази часткової оплати). Окрім того, в матеріалах справи надані відповідачем платіжні доручення від 10.09.2013, від 12.09.2013, від 05.09.2013, від 11.09.2013, що підтверджують часткову сплату заборгованості за період з січня по квітень 2013 року в розмірі 2 872,85 грн., що не враховано позивачем при здійсненні розрахунку суми позову. Враховуючи, що сума боргу у розмірі 2 872,85 грн. сплачена відповідачем до звернення позивача з даним позовом (10.10.2013), тому в цій частині позову слід відмовити.

Оскільки доказів оплати за надані комунальні послуги по Договору №255/09 від 01.05.2009 з 01.05.2009 по 30.04.2011, за договором №255/11 від 01.05.2011 з 01.05.2011 по 31.05.2013 в повному обсязі суду не надано, тому вимоги про стягнення суми основного боргу за вказаний період в частині 7 252,75 грн. є обґрунтованими.

Твердження відповідача щодо невчасного отримання рахунків на оплату судом не приймаються до уваги.

В матеріалах справи наявна претензія №1008 від 29.08.2013 про сплату в місячний строк заборгованості за комунальні послуги у розмірі 16 735,41 грн., у відповідь на яку відповідач відхилив вимоги позивача з посиланням на повну оплату наданих позивачем комунальних послуг за Договором №255/09 від 01.05.2009 та Договором №255/11 від 01.05.2011.

Також, як свідчать матеріали справи 19.09.2013 позивач направив відповідачу акт звірки взаєморозрахунків від 19.09.2013 за період з 01.01.2008 по 01.08.2013, однак належних доказів направлення вказаного листа суду не надано.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються із положеннями статті 193 ГК України.

11.11.2013 відповідач звернувся до суду із клопотанням про застосування строку позовної давності в порядку ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідності до п 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Положеннями п. 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проводились часткові проплати (16.02.2012, 14.03.2012, 10.04.2012, 08.05.2013, 17.07.2012, 14.05.2012, 10.12.2012, 11.02.2013, 10.09.2013, 12,09.2013, 05.09.2013, 11.09.2013, в межах строку позовної давності за надані комунальні послуги.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вчинення відповідачем дій по частковій оплаті за надані комунальні послуги свідчить про визнання нею свого боргу, а тому з часу часткової сплати трирічний строк позовної давності почався заново.

Отже, на підставі викладеного, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, а тому суд не приймає доводи відповідача з цього приводу.

Таким чином, враховуючи зазначене сума основного боргу підлягає задоволенню розрахована за період з 01.05.2009 по 31.05.2013, що становить 7 252,75 грн. з урахуванням часткових проплат здійснених відповідачем.

Доказів погашення зазначеної суми боргу, відповідачем суду не надано та не спростовано вказану суму.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 1 269,47 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 540,63 грн.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що сума основного боргу задоволена судом за період з 01.05.2009 по 31.05.2013, суд здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат. За перерахунком суду розмір 3 % річних розраховану на суму боргу за вказаний період становить 47,04 грн., розмір інфляційних втрат за вказаний період становить 75,84 грн.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лік-Тур" (03115, м. Київ, Святошинський район, просп. Перемоги, 108/1, код 33061704) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03170, м. Київ, вул. Прилужна, 6, код 03366552) суму основного боргу у розмірі 7 252,75 (сім тисяч двісті п'ятдесят дві гривні 75 коп.), 3 % річних - 47,04 грн. (сорок сім гривень 75 коп.), інфляційну складову боргу - 75,84 грн. (сімдесят п'ять гривень 84 коп.) та 759,12 грн. (сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 12 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 20.12.2013

Суддя М.Є. Літвінова